Кукурудза чи соя: чи збільшать площі під соєю через ціни на добрива?
Зростання цін на добрива, особливо азотні, цього року змусили багатьох аграріїв замислитись над перспективами наступного аграрного сезону. Зокрема, як заощадити на добривах без втрати продуктивності вирощування. Дискусії «чи збільшувати площі під соєю за рахунок площ під кукурудзу, якій добрив потрібно таки чимало?» тривають вже не перший місяць.
Чи доцільно розширювати площі під соєю, наскільки це правильно з економічного погляду та чи вдасться у разі висіву сої замість кукурудзи і на добривах зекономити, і прибутки не зменшити? На ці питання SuperAgronom.com дав відповіді Олександр Аракелян, керівник агрономічного відділу агрохолдингу A.G.R. Group, власником якого є Місак Хідірян.
Здорожчання азотних добрив втричі порівняно з аналогічним періодом минулого року особливо позначилося на тих господарствах, що не встигли придбати необхідну їх кількість завчасно. Тепер вони змушені переглядати плани на весняну посівну: можливо, коригувати структуру посівів, зменшувати норми мінерального живлення або ж і взагалі відмовитись від внесення тих чи інших видів добрив. У зв’язку з цим згадали і про сою, при вирощуванні якої можна суттєво заощадити на внесенні азоту.
«Під сою, де вона буде вирощуватися перший рік, ми скрізь вносимо азотні добрива (80 кг/га сульфату амонію). Під кукурудзу на чорноземах вносимо близько 130-140 кг/га азотних добрив у д.р., на піщаних ґрунтах 110-120 кг/га азотних добрив у д.р., і за результатами агрохімічного аналізу даємо також калійні добрива та сульфат магнію. З урахуванням цьогорічних цін на азотну групу витрати на гектар для вирощування кукурудзи будуть суттєво вищими, ніж для сої. Але не можна приймати рішення, виходячи лише з системи живлення та ціни на добрива», — каже Олександр Аракелян.
Керівник агрономічної служби зазначає, що потрібно врахувати також вартість системи захисту, адже і ціни на ЗЗР також цього року зросли через світову енергетичну кризу. До того ж спостерігається певний дефіцит деяких препаратів, зокрема, ґрунтових гербіцидів. А ще має значення ціна вирощеної продукції, адже скорочення витрат без отримання прибутку також позбавлене сенсу.
«В цілому там, де дозволяють ґрунти та вологозабезпеченість, я однозначно прихильник вирощування сої. Навіть не через вартість добрив і можливість на них заощадити, адже посівна взагалі здорожчала, за моїми підрахунками, приблизно на 20%. Зросли ціни на ЗЗР, на інші матеріально-технічні ресурси, зокрема пальне. У зв’язку з цим ми в цілому вже коригуємо наші технології вирощування, переглядаємо системи захисту, де можна — шукаємо альтернативу дорогим препаратам», — зауважує Олександр Аракелян.
І додає, що у будь-якій системі захисту має значення ще й людський фактор — якщо десь не встигли внести в оптимальні терміни препарат або взагалі не внесли через запізнення з проведенням обробок, неправильно розрахували норму витрати самого продукту або ж норму виливу робочого розчину.
«Сильна схема захисту, перевірена та відпрацьована, значно зменшує вплив людського фактору та робить менш відчутними можливі помилки внесення. Тому робити ставку лише на здешевлення технології не варто, важливо планувати захист таким чином, щоб його вартість не була захмарною, але і схема була робоча та дієва», — радить пан Олександр.
До речі, захист сої має певні особливості та зазвичай більш складний, аніж захист посівів кукурудзи. Тут потрібно відпрацювати технологію, і контроль шкодочинних організмів має бути більш ретельним. Тому, зазначає фахівець, для прийняття зваженого рішення про збільшення площ під соєю варто рахувати і вартість добрив, і вартість системи захисту, а потім вже порівнювати витрати на вирощування.
«Але розумітися на технології це ще не все. Головна складність для успішного вирощування сої — нестача вологи. Останніми роками у липні-серпні спостерігається значна повітряна посуха та дефіцит опадів. Вони припадають саме на період цвітіння та наливу зерна, що для врожаю сої може стати критичним. Навіть якщо на момент сівби вологи було достатньо, якщо сходи було отримано гарні і дружні, а подальша вегетація йшла «за планом», посуха у період цвітіння-наливу зерна призведе до абортації бобів або формування щуплого зерна з малою масою тисячі. Звичайно, це вже значні втрати врожаю», — розповів Олександр Аракелян.
Уникнути таких ризиків можна, вирощуючи сою на поливі. Але не всі господарства мають змогу це робити, та й не всі ґрунти, навіть поливні, придатні до вирощування сої. Тож треба зважати також на ґрунтово-кліматичні умови регіону та їх придатність для сої, щоб не отримати замість очікуваної економії ресурсів збитки.
«Ще один важливий фактор — ціна сільськогосподарської продукції. Ми не можемо передбачити, якою буде ціна насіння, якою буде вартість сушіння зерна та яким буде валютний курс. Відповідно, ми не можемо і передбачити, якою буде ціна на зерно тієї чи іншої культури наступного року. Якщо на сою ціна буде такою ж, як і в 2021 році, то аграрії матимуть змогу отримати прибуток зі своїх площ. Потрібно розуміти, що витрати на рослинництво щороку зростають, а от врожаї залишаються на тому ж рівні, тому що на деяких полях ну просто неможливо отримувати більше від того, що вже отримується. Знаю багатьох аграріїв, які будуть зменшувати норми внесення добрив, прибирати з технології якісь операції, щоб здешевити виробництво. Можливо, дехто буде сіяти взагалі без внесення добрив. Урожай однозначно не стане від цього кращим. Але поки є ціна на продукцію, господарства на плаву триматимуться. На жаль, прогнозувати ціну наперед ми практично не можемо», — зауважив Олександр Аракелян.
Підсумовуючи висновки експерта, можна виділити головні фактори, які слід врахувати, плануючи вводити сою у сівозміну або ж збільшувати під нею площі:
- Загальна вартість технології вирощування з урахуванням системи захисту, можливості поливу, потребу у добривах на основі агрохімічного аналізу.
- Придатність ґрунтів та кліматичних умов регіону саме до вирощування сої, тривалість та час настання посушливих періодів — на основі спостережень за останні 3 роки.
- Ціна на урожай сої та урожайність, яку можна отримати в 2022 році. Тут ще варто додати, що, за спостереженнями Олександра Аракеляна, вирощування сої по сої дає кращу урожайність на 1-2 рік, а вже на 3-й рік урожайність знижується. Тож цей фактор також слід врахувати у плануванні структури посівних площ.
- Наскільки складною та вартісною вийде логістика під час збирання культури.
І лише прорахувавши та обдумавши всі можливі плюси та мінуси, можна приймати рішення про заміну кукурудзи соєю, адже не завжди «можна не вносити азотні добрива під культуру» означає, що рік стане прибутковим.
Олена Басанець, SuperAgronom.com
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.
