Сергій Авраменко про дослідницьку роботу, недобросовісність науковців та знищення аграрної науки

SuperAgronom.com: Пане Сергію, скільки років ви вже пов’язані з науковою діяльністю? Який ваш напрямок?

У 2003 році я вступив до аспірантури, закінчив її в 2006 р., став молодшим науковим співробітником, і так далі. До аспірантури навчався в Харківському НАУ ім. В.В. Докучаєва. Трохи працював головним агрономом в одному господарстві, будучи студентом. Так, зараз я науковий керівник, на даний час маю чотирьох аспірантів. Напрямок роботи це рослинництво, польові культури.

SuperAgronom.com: Вас знають на ринку як фахівця і людину, яка розуміється на багатьох аспектах вирощування сільськогосподарських культур. Чи були пропозиції від компаній щодо роботи? Адже не секрет, що фінансування науки залишає бажати кращого.

Так, пропозиції були. Не можу сказати, що багато, але були серйозні і в Україні, і з переїздом за кордон. Остання, наприклад, в Канаду.

SuperAgronom.com: Чому не погоджуєтесь? Це покликання лишатись в інституті і займатись наукою?

Так, попит на таких людей є. Але розумієте, тут я маю свою незалежну думку, яку можу висловлювати і говорити те, що вважаю правильним, на основі власних досліджень. Якщо я переходжу працювати в будь-яку іншу компанію, то не матиму незалежної думки і повинен буду повністю дотримуватись політики і напрямку цієї компанії.

Звичайно, я розглядав пропозиції, коли були складні часи щодо фінансів, коли одружився, хворіла дитина. І були думки, щоб піти з інституту. Але, слава Богу, зупинився. Прийшла підтримка зі сторони: призначили свого часу стипендію Кабінету Міністрів на 2 роки і вона так підтримувала. Потім отримував стипендію від Харківської ОДА, пізніше став лауреатом премії Кабінету Міністрів «За особливі досягнення молоді в розбудові України». 

SuperAgronom.com: А поєднати роботу в компанії та в інституті можливо?

Сергій Авраменко: Далеко не кожна компанія хоче мати такого співробітника. Власне, чому я пішов в аспірантуру. Я працював головним агрономом в Барвінківському районі (зараз це Ізюмський район) Харківської області. На той час це було одне з найбільших господарств в Україні (початок 2000-х) – ДСП «Держплемзавод Іллічівка». І уявіть, я студент четвертого курсу і мене ставлять головним агрономом господарства, де більше 10 тис. га орної землі. Я там попрацював якийсь час, а потім змінилося керівництво і наше господарство увійшло до складу агрофірми «Шахтар». Нове керівництво було проти того, щоб я йшов до аспірантури навіть без відриву від виробництва. Попрацювавши агрономом, я зрозумів, що для того, щоб, вести це сільське господарство, щоб бути повноцінним агрономом, у мене недостатньо знань.

В той час не було інтернету й мобільних телефонів, тому або з книжок знання маєш діставати, або особисто спілкуючись з кимось із фахівців. Це було дуже складно зробити, і я зрозумів, що треба йти саморозвиватися, треба йти в науку і досліджувати те, на що ніхто не може тобі дати відповіді.

Старе керівництво погоджувалось на мою аспірантуру, а нове категорично ні. Казали: ми будемо гроші тобі платить, а ти будеш свої сесії здавати? Аргументи, що для аспірантських звітів я буду відлучатися з основної роботи всього двічі на рік, не допомогли. Якось дуже неприємно мені все це стало чути, тому я звільнився з роботи і пішов до аспірантури. Невдовзі через такі підходи до людей та управління в цілому агрофірма «Шахтар» збанкрутувала.

SuperAgronom.com: Дивна ситуація, бо люди, які хочуть розвиватись, покращувати результати, маючи науковий підхід, цінуються в компаніях.

Сергій Авраменко: Я згодний. Мені було дивно, адже будь-яка компанія пишалася б тим, що її агроном здобуває науковий ступінь, щось досліджує. Принаймні зараз це дуже престижно. Наприклад, усі мої аспіранти на даний час здобувають науковий ступінь без відриву від виробництва. І для цього їх стимулює їхнє ж керівництво.

SuperAgronom.com: Що мотивує та підштовхує до роботи?

Сергій Авраменко: Зараз хочеться дізнаватися нове, те, що ще невідоме для себе і для людей. Бо коли запрошують на якісь приватні консультації або для проведення семінарів для аграріїв, то люди задають питання: «…а що буде якщо ось так?» Розумію, що чогось ще не знаю, тобто по книжці знаю, як це має бути на практиці – ні. Тоді і з’являються нові теми для досліджень. Порівнюю себе з Хомою Невіруючим: якщо сам не побачу, то не повірю. Практично не вірю ніяким дослідженням приватних компаній (агрохімічних, насіннєвих), бо знаю як вони їх проводять. Підробка фактів практично повсюдно. От у них є продукт, який треба просувати і вони під цей продукт або під свою послугу все роблять як їм потрібно...

SuperAgronom.com: Що маєте на увазі?

Сергій Авраменко: Наприклад, коли роблю дослідження для певної компанії і вони заплатили гроші за ці дослідження. В кінці я даю звіт, а вони кажуть: шановний, ми ж тобі платим гроші не за оці результати, що ти нам надав.

SuperAgronom.com: Пропонували Вам хабарі за підтасовку?

Сергій Авраменко: Так, багато разів, але жодного разу я на це не повівся. У мене принцип: перед тим, як проводити дослідження, я відразу кажу, що даю виключно об’єктивні результати, які отримаю. Не буду збільшувати чи зменшувати. Я гарантую, що все буде зроблено з науковим підходом, по методиці. Одразу всі погоджуються, але коли бачать результати, то багато хто бувають незадоволені. На жаль, певна частина науковців йдуть на підтасовку результатів. Були випадки, коли я відмовляв замовникам, а вони пізніше знаходили іншого, платили гроші й отримували «правильні результати».

Я потім кажу таким науковцям: слухайте, ну повірять аграрії цим результатам. Але ж вони не дурні і коли перевірять в себе на полі, то претензії продавцю висунуть, а продавці на вас спихнуть, бо це ви робили. Тому і цінність науковців падає через недобросовісність таких виконавців.

SuperAgronom.com: Навіщо тоді робити дослідження, якщо правдиві результати не потрібні?

Сергій Авраменко: Для підтвердження від науки, бо це має значну вагу для просування майбутніх продажів. На всіх семінарах тоді можна казати, що дослідження провели в такому то інституті, з отриманням таких-то результатів.

До війни, щоб перевірити якийсь продукт, вартість у нас в інституті була чи не найдорожчою в Україні. Було багато бажаючих замовити дослідження, але багато й відсіялись. Лишились тільки ті, кому справді важливі були результати. І коли казали, що якщо буде проводити Авраменко, ми готові будь-яку ціну платити, якщо ні, то і не будемо проводити. Для мене було важливим мати своє ім'я, тримати марку порядності й незаангажованості. Тобто я не піддавався на всілякі там пропозиції халтури.

SuperAgronom.com: Можете назвати випадок, коли результати використали саме негативні?

Сергій Авраменко: Так, одна з таких історій трапилася під час співпраці з однією угорською агрохімічною компанією. Я їм давав об’єктивні результати, вони їх аналізували, щось доробляли по рецептурі своїх препаратів, потім давали нові формуляції, я їх знову випробовував. Вони хотіли вивести на ринок препарат з малопоширеним фітогормоном. Досліди проводились 2 роки в нас і паралельно вони в себе їх проводили. І потім на основі наших та своїх досліджень дійшли висновку, що на ринок України не будуть виводити цей продукт. Я питаю: чому закриваєте проект, адже певні прибавки були? Вони ж відповіли, що хоч прибавки і були, але їхній рівень був недостатнім для одержання прибутковості в господарствах, адже вартість препарату була дорогою. Отже, ця компанія вчинила шляхетно, адже не ставила собі за мету лише щось продати. І це незважаючи на великі гроші, які були витрачені ними за роки проведення досліджень. Тому такі приємні моменти також є.

SuperAgronom.com: Чи є у вас однодумці, такі ж принципові люди, з ким ви дивитесь в одному напрямку?

Сергій Авраменко: Мені дуже подобається Донецька дослідна станція, багатостраждальна. Нещодавно у них була вже друга за останні 10 років евакуація. Перша була з Донецька в 2014-му. А тепер – з Покровська в Дніпропетровську область. Директор станції – Олександр Вінюков, його заступник Роман Вискуб, а також Микола Уваров та інші співробітники з нуля починали все в 2014, тепер ось знову. Я під Покровськом не раз бував на їхніх полях і бачив, який великий обсяг роботи там виконувався, яке завзяття було у співробітників. Хочеться, щоб з них брали приклад, бо на таких людях і тримається наука.

SuperAgronom.com: Звідси і питання: взагалі наука тримається тільки на людях чи є якась допомога від НААН?

Сергій Авраменко: Знаєте, я на слово НААН реагую як бик на червоне і даю повну назву: кримінальний клан НААН. Я не боюся це говорити, бо маю для цього підстави.

Коли ми говоримо про війну, і чому Україна, коли війна настала, не мала практично власної армії, не мала зброї? Зараз ми розуміємо, що це росія цілеспрямовано нищила наш військово-промисловий комплекс. Яким чином? – А тим, що вони свого часу поставили свого міністра оборони, своїх начальників по місцях, своїх командирів. Зброю деребанили, літаки розпилювали, вивозили і просто знищили оборону України.

Те ж саме відбувається в аграрній науці. У людей очі тільки з війною відкрились, правда, далеко не в усіх. Але за війною люди зараз не бачать те, що руйнується продовольча безпека, і вона просто знищується катастрофічно. Я не знаю росія це чи не росія, але якісь сили спеціально ставлять керівниками НААН людей, які навмисне знищують аграрну науку, і один пройдисвіт змінюється на іншого. Скільки їх ловили з цими оборудками з землями, з відмиванням грошей? Скільки ловили – стільки і відпускали.

Читати по темі: Ярослава Гадзала підозрюють у передачі 150 тис. га сільгоспземель НААН приватним особам

$221 тис хабаря депутату за користування 1700 га землі НААН — деталі справи

SuperAgronom.com: В чому це проявляється те, що робиться це навмисно?

Сергій Авраменко: Мене раніше це дивувало, зараз мене не дивує, бо розумію, що це робиться за замовленням. Випадково ж ніхто не скорочує і не урізає фінансування установам, які приносять прибуток й на яких тримається значна частина вітчизняної селекції й рослинництва, усе це робиться за умисно, за чиїмось замовленням. Тій же росії дуже вигідно аби українська аграрна наука зникла, адже без неї постраждає увесь агропромисловий сектор. Також це вигідно іноземним насіннєвим й агрохімічним компаніям.

Ми в державну казну повертали в півтора–два рази більше грошей, ніж давали нам. Адже наші селекційні розробки користувалися значним попитом серед аграріїв й наші сорти купували у значних обсягах, навіть за межами України. В структурі нашого інституту є Устимівська дослідна станція, яка на 1 грн державних коштів повертала аж 5 грн! А потім НААН запроваджує таку фішку, як «упорядкування кадрів». Тобто їм здалося, що в установах НААН працює занадто багато людей, і вони вирішили скоротити значну частину співробітників. Було кілька хвиль скорочення, і от наш інститут скоротили в два рази, Устимівську дослідну станцію – на 70%. Коли нас скорочували, то ми мали зароблені гроші на спецфонді. І наше керівництво на той час просило дозволити наших співробітників залишити і утримувати за свої гроші, за рахунок спецфонду. Це заборонили. І наша лабораторія рослинництва й сортовивчення, як і багато інших лабораторій залишилися без жодного лаборанта. От а як проводити дослідження, коли немає жодного лаборанта? І от скажіть, будь ласка, чи це не є умисний злочин проти української аграрної науки? При цьому здійснюють цей геноцид української аграрної науки люди із званнями академіків та з безліччю державних нагород…

SuperAgronom.com: А кінцева мета?

Сергій Авраменко: У них мета – забрати землю й вирощувати на ній чужі сорти й гібриди, а для цього потрібно зробити все, щоб зникли наукові установи, зникла уся наука. Не буде науковців – не буде й науки. А тоді можна буде ту землю забрати і розподіляти, як забажаєш. Під кожною аграрною науковою установою закріплена велика кількість землі з найбільш високим бонітетом. І ці найбільш родючі в Україні грунти свого часу віддавались саме під дослідні установи або інститути, такі як наш. Найродючіша земля в Харківській області, наприклад, є під нашим інститутом і нашими дослідними господарствами. 

Такий глобальний занепад переживають майже всі установи НААН. Не переживають лише ті, керівники яких дружать із керівництвом НААН і завдяки цьому мають стовідсоткове фінансування. Нашому ж інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва, який є найбільшою селекційною установою України, виділяють лише 25–30% коштів від потреби, через що установа стрімко занепадає.

До того ж, НААН має свою систему «затикання ротів», завдяки якій мало хто з науковців наважується висловлюватися проти її керівництва.

SuperAgronom.com: Що за система?

Сергій Авраменко: Дивіться, є таке поняття як академік НААН, а також член-кореспондент НААН. Усі академіки й член-кореспонденти НААН отримують пожиттєві щомісячні стипендії від НААН в розмірі середньої зарплати науковців. Крім цього, є й інші квоти на всілякі державні премії, звання та нагороди для «обраних» осіб. І це на фоні того, що більшість пересічних науковців ледве зводять кінці з кінцями. 

Тобто будь-який доктор наук в системі НААН, такий як я, мріє отримати звання хоча б члена-кореспондента, а потім і академіка НААН. Звісно, є вчені, достойні цього звання. Але певна кількість людей ці звання отримують незаслужено, за певною домовленістю. І ніхто не хоче сваритись із керівництвом академії, бо ти тоді просто не отримаєш звання академіка або членкора. Ось чому більшість з науковців не хочуть говорити правду про злочини НААН проти вітчизняної науки.

SuperAgronom.com: Чи є виділення бюджету на досліди?

Сергій Авраменко: Є, але мізерні. Щоб ви розуміли, ми вже більше року на чотириденці. Цих грошей не те, що на досліди не вистачає, нам не вистачає їх на заробітну плату. Познімали всі дотації за ступінь, за звання, за стаж. Наприклад, у доктора наук, головного наукового співробітника інституту, який працює на 0,75 ставки, зарплата становить 7500 грн. на місяць, у молодшого наукового співробітника – близько 4000 грн. Якби не досліди для компаній і не приватні консультації, то мені особисто було б дуже важко, практично неможливо прожити на ці гроші. В багатьох, на жаль, так і не вийшло зробити наукову кар’єру через мізерну оплату праці. Перспективна молодь пішла хто куди з інституту, і зараз продовжують йти.

І не тільки молодь, навіть, старші люди.

Я був головою ради молодих вчених до 35 років. У нас було дуже багато перспективних хлопців і дівчат, але через недостатнє фінансування всі йшли, і доктори наук, і кандидати наук, деякі залишали навчання в аспірантурі.

SuperAgronom.com: Як оцінюєте агрономічну освіту зараз?

Сергій Авраменко: Не скажу, що багато знав після університету, але студентські роки в ХНАУ ім. В. В. Докучаєва – це один з найщасливіших періодів мого життя. Я ще застав деяких викладачів з тієї старої гвардії, які були на виробництві й могли поділитися зі студентами власним практичним досвідом.

Зараз почали викладати здебільшого вчорашні студенти, які не бачили практики. Але я категорично проти того, що часто в інтернеті поливають брудом всі аграрні ВИШі: мовляв що вони не дають повноцінної освіти, студенти виходять ніякі, нічого не знають тощо. Я кажу до таких критиканів: якщо хочете їх навчити, то йдіть і навчіть, вас з великою радістю приймуть на зарплату 5, 10, 15 тисяч гривень максимум. Витримайте те навантаження і потім будете розповідати про якість освіти.

Мені поштовх дуже такий хороший професійний дала компанія Ukravit. Вона теж одна із тих компаній, для яких ми проводили досліди. Вони мене задіювали і зараз задіюють для консультацій їхніх клієнтів. Вони зі мною заключили договір, що в разі необхідності мене викликають в якесь господарство, і я приїжджаю, консультую те господарство по всіх питаннях, не тільки по агрохімічних, а і по строках сівби, нормах висіву, сортах, попередниках, тобто консультую весь технологічний процес. Коли я відвідую господарства свого та сусідніх регіонів, то багато чого дізнаюся нового. І те, що невідомо, якісь прогалини, дають теми для нових досліджень.

SuperAgronom.com: Які зараз у вас теми для досліджень більш пріоритетні?

Сергій Авраменко: Їх декілька. Одна з таких цікавих тем – це вивчення фітотоксичного впливу різних препаратів на рослини. Це теми-табу для багатьох агрохімічних компаній.

SuperAgronom.com: Чому табу?

Сергій Авраменко: Ну, наприклад, якщо взяти тему протруйників, то практично будь-який протруйник погіршує схожість та енергію проростання рослин. Це прямо протилежне і суперечить тому, чому навчали нас в університеті. Що протруйники необхідні для забезпечення захисту рослин від хвороб та шкідників, покращується схожість… На практиці все навпаки. Тобто хімія протруйника впливає на рослину як ретардант, і пригнічує схожість, і в результаті в багатьох випадках знижується врожайність культури.

Коли я піднімав це питання ще перед захистом своєї докторської, мені дуже гострі такі питання заборонили в докторську включати, бо це суперечило загальним уявленням. Ми тоді розгорнули широкомасштабні дослідження з різними протруйниками. Перші результати опублікував на одному з семінарів для аграріїв. Там був представник однієї з агрохімічних компаній, і коли він почув назви своїх протруйників, які знижували врожайність, то я багато цікавого в свою адресу почув (сміється — ред.). А через 2,5 роки та сама компанія запросила мене на консультації.

Ми зараз вже кілька років розвиваємо тематику протруйників різних хімічних груп від різних компаній, висіваємо після різних попередників, в різні строки сівби, на різних фонах удобрення, з різними дозами. Дуже широкомасштабні дослідження.

Визначаємо як вони впливають на рослину, і як запобігти цьому ретардантному впливу, бо якщо ми знайдемо цей механізм, а ми вже близькі до розв'язання, то це в масштабах України буде величезний плюс для кожного аграрія.

SuperAgronom.com: Чи будете показувати результати на загал?

Сергій Авраменко: Частково так, саму тему треба висвітлювати, звичайно, може просто не показуватиму всі дані.

А цього року ми заклали широкомасштабні досліди з новим аспірантом по фітотоксичності гербіцидів. Всі кажуть, що наприклад, треба вносити гербіциди в певні фази росту й розвитку. Але ж цікаво що буде з рослинами якщо фермер внесе гербіциди в інші фази, адже він не завжди може встигнути вчасно їх внести через погодні умови або через брак коштів на гербіцид тощо. Як така ситуація вплине на рослину, наскільки знижуватиметься врожайність чи може й не знижуватиметься? Ось це і будемо досліджувати.

Щодо протруйників, то ми не просто їх вивчаємо, а досліджуємо їхню дію на рослини за різних норм висіву, строків сівби, після різних попередників, на різних сортах тощо. Якщо ми дивимося з однієї сторони, ми бачимо все це через протруйник на різних фонах, а якщо будемо дивитися зі сторони попередників, то це вже інший бік досліджень.

Мені телефонувала одна людина із США, яка там займається агроконсалтингом і дізналась про нашу тему з дослідженнями протруйників. Каже, що знайти подібну інформацію в Америці просто нереально, бо всі науково-дослідні інститути знаходяться під патронатом великих агрохімічних компаній і не дають об'єктивної інформації для пересічних аграріїв.

SuperAgronom.com: Де цю інформацію можна дізнатись?

Сергій Авраменко: Цю інформацію я озвучую на науково-практичних семінарах, які проводжу для аграріїв або різних компаній. Також для спонсорів свого каналу буду розказувати більше секретів, ніж для інших. В мене є ще ряд людей з якими й так буду ділитися. Є такі аграрії, від яких я в захваті і від того, що вони роблять. Люди живуть на землі, але вони працюють не для того, щоб під себе все гребти чи під свою сім'ю, а реально вкладають в село і в людей. От таким хочеться завжди допомогти. До них їжджу на безоплатні консультації.

SuperAgronom.com: Як можна обробити таку кількість інформації?

Сергій Авраменко: Все це складно і довго, коли сидиш за комп'ютером і обробляєш всі цифри, графіки, таблиці тощо. Інколи бувають якісь несостиковки, якийсь варіант іде проти загальної тенденції, тоді доводиться копати глибше і знову все передивлятися: польові журнали, цифри, фотографії і навіть відео.

SuperAgronom.com: У вас буває відпустка?

Сергій Авраменко: По документах буває, а по факту дуже рідко. Як доктор наук я маю майже 2 місяці офіційної відпустки, під час якої продовжую працювати. Утім, цього року відпочивав цілий тиждень, навіть з родиною побували на морі на Одещині.

SuperAgronom.com: Які напрями до досліджень зараз мають бути пріоритетними?

Сергій Авраменко: Кожен рік диктує нові тенденції. Практично всі дослідження тридцятирічної давнини потрібно повторити. Те, що я захоплююсь екзотичними рослинами, то 30 років тому я б не вирощував їх, а зараз виходить. Територія України знаходилася, як раніше вважалося, в зоні помірно-континентального клімату. А по факту клівмат у нас став різко континентальний, тобто у нас може бути тривала аномальна спека, і може бути взимку -20 і -25 °С кілька днів. Або ж зараз у нас в області дощів не було півроку, а може потім вилитися піврічна норма за кілька днів. В цих умовах рослинництво потрібно адаптувати по-новому. Тут нові сорти, нові гібриди, якісь нові технології з’явилися, і часто все це треба по-новому вивчати, бо правдиву інформацію знайти важко.

Я ніяким компаніям не вірю. Починають картинки красиві в своїх каталогах показувати, а фермер може не розуміти, що то все не так насправді. Зараз багато-хто пропонує аграріям мікродобрива або примочки якісь, мікоризи, стимулятори росту…

SuperAgronom.com: Ви в них не вірите?

Сергій Авраменко: Як вам сказати, із мікродобрив один із десяти має право на існування. Потрібно розуміти, для яких вони умов. Наприклад, там якісь бактеріальні препарати чи міцелій, одна справа – випробовувати десь в Чернігівській області, де підвищена кількість опадів, торфові ґрунти. А інша річ – на чорноземах Харківської чи Донецької області при гострому дефіциті опадів. В одних умовах це буде працювати, а в інших – ні. Але людям настільки це вбили в голову, що без того ніяк. А коли ти робиш досліди й одержуєш зовсім інші результати, то потім тебе клюють ті ж виробники препаратів. 

Ситуація зараз часто така, що ти або продаєшся і лишаєшся в науці, або якось треба викручуватись.

Це зараз я вже маю якусь вагу серед науковців та аграріїв, але дійти до цього було дуже важко, на це пішли роки й значні зусилля. Я прекрасно розумію тих науковців, у яких немає за що сім'ю утримувати і де жити, які намагаються десь заробити більше грошей. 

SuperAgronom.com: Як пережили початок повномасштабного вторгнення?

Сергій Авраменко: Цікаво, що 24 лютого 2022 р. я мав проводити семінар для аграріїв в Донецькій області. Всіх заспокоював, щоб не наганяли паніку і семінар відбудеться. Ще й не відразу все відмінилося… Коли Харків дуже бомбили, працювала артилерія, нашу родину прийняв фермер в Харківській області. А село, де в мене інжири ростуть, було останнім перед Барвінковим в Ізюмському районі, куди рашисти не змогли зайти й через це не відрізали повністю Донбас. До нашого села їм лишалось 8 км.

SuperAgronom.com: Інститут також дуже постраждав? Співробітники? Яка була допомога як науковій установі?

Сергій Авраменко: З боку НААН – абсолютний нуль допомоги. Таке враження, що нас просто не існує. За майже три роки війни до нашого селекційного центру ніхто з керівництва НААН не приїхав жодного разу, не поцікавився як ми, чи потрібна якась допомога, жодної підтримки. Жодного цвяха, жодної копійки на відновлення інституту НААН не виділила. Значна частина наших приміщень була знищена рашистськими бомбами й артилерією, всі вікна вибиті, частина складів згоріла, техніка вщент розбита, поля заміновані. Співробітники власноруч очищували дослідні поля від решток боєприпасів, виносили снаряди за межі полів й засівали поля з ризиком для власного життя, працювали під звуки вибухів. І це при тому що дехто з них втратив і своє власне житло.

Відновлювали розбиту техніку, ремонтували приміщення, рятували селекційний матеріал. Транспортне сполучення тривалий час було відсутнє, тому добиралися до полів пішки, на велосипедах або у своїх автівках. У цей найскладніший для нас час, першу велику допомогу нашому інституту надала компанія Ukravit, про яку я вже згадував. Вони оплатили нам пальне для службового автобуса у той час коли пального в Україні майже неможливо було дістати.

Завдяки цьому наші співробітники отримали можливість добиратися до селекційного центру автобусом. Також ця компанія повністю оплатила плівку, якою ми закрили усі розбиті вікна в корпусах та на складах і цим самим змогли врятувати від замокання частину насіння та обладнання. Крім того, у 2022 та 2023 роках Ukravit безкоштовно надавав засоби захисту рослин для наших посівів, оскільки наші запаси ЗЗР згоріли під час обстрілів. І завдяки цій допомозі ми змогли врятувати від шкідників та бур’янів наші дослідні ділянки. Також відзначу компанію Slow food in Ukraine, яка надала 25 тис. грн для порятунку моєї колекції сортів інжиру. Натомість я за ті гроші придбав 3000 мішків для збирання врожаю в інституті, оскільки наші мішки згоріли під час пожежі після обстрілів. Частину пального, необхідного для збирання врожаю я також купував за свої гроші. Кілька разів нашим співробітникам привозили гуманітарну продуктову допомогу від харківської церкви «Благовість», з сусідньої сільради нам теж допомагали продуктами, за що ми їм дуже вдячні. 

SuperAgronom.com: Знаємо, що копії своєї докторської дисертації ви продавали для допомоги військовим. Скільки продали?

Сергій Авраменко: Моїм друзям на передовій (аеророзвідка 113 бригади) була потрібна допомога на серйозний ремонт автомобіля. Вже все віддав і позбирав зі знайомих все, що можна, але того було недостатньо. Несподівано прийшла ідея спробувати продавати копії своєї дисертації.

Думав, куплять ті, хто мене знає і хоче допомогти армії. Для початку зробив 5 екземплярів і їх одразу розкупили аграрії. Потім замовляв в типографії ще кілька партій і їх також купували. Деякі люди перераховували значно більше грошей ніж я просив за екземпляр роботи. Завдяки цьому проекту вдалося зібрати понад 130 тис. гривень, за які пригнали джип у гарному стані з Естонії. Ця автівка і зараз служить хлопцям на Куп’янському та інших гарячих напрямках. Тепер збираю гроші на дрони, прожектори, окопні свічки та інші потреби різних підрозділів.

SuperAgronom.com: Як у вас виходить взагалі поєднувати це все: робота з аспірантами, досліди, волонтерство, допомога людям, родина, екзотичні рослини?

Сергій Авраменко: Мене часто питають про це. Відповідь одна — це Бог допомагає. Я сам інколи оглядаюсь і дивлюсь… Для мене це справді чудо. Я ще в церкві служу, я віруюча людина. Тому, в цьому бачу тільки Божу руку. Моїх людських сил на це точно не вистачило б.

SuperAgronom.com: Дякую за щиру розмову!

Яна Красновська, SuperAgronom.com

P.S. Номер картки для допомоги військовим 4731219653836167, на яку Сергій Авраменко збирає кошти.