Адаптація рослинництва та систем захисту рослин до умов клімату

Чи потрібно пристосовуватися до кліматичних змін і як саме це варто робити? На це питання ми сьогодні спробуємо дати відповідь.

Які зміни кліматичних умов спостерігаються вже зараз?

Спираючись на відгуки аграріїв із різних регіонів, можна назвати такі зміни клімату, котрі сільгоспвиробники вже добре відчули на власному досвіді:

• Зміни весняних температурних режимів, які призводять до зсуву термінів посівної. В останні 3-4 роки весняна посівна розпочинається в середньому на 14 днів раніше.
•  Збільшення температурних екстремумів та аномальних явищ: низькі температури навесні 2017 року або ж аномальна спека навесні 2018 року, великий перепад між денними та нічними температурами, безсніжні зими, тривала спека влітку.
• Зміни в кількості опадів. Якщо раніше зоною ризикованого землеробства вважали лише південь України, то вже нині зсув цієї зони відчувають і на Черкащині. У регіонах, де ніколи не було потреби у зрошенні, тепер така потреба постає, хоча необхідних водних ресурсів для цього немає.
• Сильні вітри, які призводять до вітрової ерозії ґрунтів та часто заважають проведенню захисних обробок посівів.

Це дуже приблизний і, можливо, неповний перелік тих кліматичних явищ, котрі останніми роками ускладнюють агровиробництво.

«На мою думку, в центральній зоні України посилюватиметься континентальний тип клімату аж до різко континентального. Що, своєю чергою, спричинить різкі перепади температур — як у зимово-літній період, так і добові коливання, опади будуть частіше носити зливовий характер, між ними спостерігатимуться досить посушливі періоди із високими температурами влітку та різкими зниженнями температури взимку. Навесні очікується швидке наростання температур після затяжних прохолодних періодів. Частіше відбуватимуться негативні погодні явища, такі, як підтоплення, урагани, посухи, суховії, сніголами тощо», — зауважує Оксана Собченко, регіональний менеджер «Океан Інвест» у Черкаській та Кіровоградській областях.

І майже такої ж думки притримуються багато фахівців, науковців, агрономів-практиків.

«Протягом останніх 30 років в Україні простежується підвищення середньорічної температури повітря зі швидкістю 0,3–0,4ºС кожних 10 років, що поступово поширюється з півдня країни на північ. За збереження такої тенденції виникає ризик посух, що призведе до вирощування сільськогосподарських культур у південних регіонах у 2030 р. лише в умовах зрошення, а у 2050 р. — до опустелювання південних земель. Одним із негативних аспектів підвищення температури є збільшення та розповсюдження наявних і нових видів комах-шкідників. До позитивних наслідків можна віднести поширення у західних та північних регіонах ареалів вирощування теплолюбних сільськогосподарських культур, до яких належать соняшник і кукурудза» — стверджують в Інституті економіки та прогнозування НАН України

Протягом останньої половини ХХ століття річна кількість опадів в Україні залишається майже незмінною, проте глобальне потепління спричинило зменшення ефективності опадів. Так, кліматичні зміни обумовили скорочення зони достатнього зволоження ґрунту та збільшення посух на українських територіях.

«Надалі очікується поширення зони нестійкого та недостатнього зволоження ґрунту, зокрема до 2020 року імовірне зменшення річної кількості опадів у Одеській, Миколаївській, Херсонській областях на 5-10%. Крім того, дедалі більше поширюватимуться атмосферні опади зливного характеру, що також негативно позначатиметься на зволоженні ґрунтів, оскільки сума опадів не так важлива для росту та розвитку сільськогосподарських культур, як їхній розподіл», — зазначають фахівці Інституту економіки та прогнозування НАН України.

А щоб звести ризики кліматичних змін для рослинництва до можливого мінімуму, потрібно буде пристосовуватися до нових умов. Саме від успішності такої адаптації залежатиме економічна доцільність та ефективність галузі рослинництва в Україні у наступні 10-15 років.

Що вже зараз роблять аграрії?

Адаптуючись до умов, які змінюються, аграрії уже зараз вживають наступних заходів:

• Зсувають терміни посівної, та, відповідно, й інших стадій вирощування залежно від кліматичних умов. Деякі господарства, користуючись більш раннім завершенням жнив, частину операцій (боротьба з бур’янами, внесення добрив, тощо) виконують ще до осінньої посівної озимих. Збільшилася частка господарств, які вводять у сівозміну сидеральні культури.
• Задля збереження вологи в ґрунті аграрії вчаться використовувати властивості ґрунтових екосистем, які формуються за умови зменшення глибини та інтенсивності обробітку ґрунту, а також наявності залишків рослин із попередніх сезонів. Так, застосовують технології mini-till, а в південних регіонах, де не відбувається такого ущільнення ґрунтів, як на півночі, виправданим є застосування технології no-till. Ці ж технології дозволяють зменшити ерозію ґрунту та відновити його родючість.
• Використовують насіння стійких до посух та високих температур сортів або гібридів. Обираючи насіннєвий матеріал, аграрії обов’язково звертають увагу на його стійкість до кліматичних факторів.
• Через несприятливі погодні умови (сильні вітри, високі денні температури) господарства переносять виконання робіт із захисту рослин на нічний час.

Проте наразі цих заходів уже може бути недостатньо.

«Одним із основних та ключових факторів отримання високих врожаїв є накопичення, збереження та вдале використання запасів ґрунтової вологи. Тому зараз господарства вимушені та повинні старатися якомога раніше висівати всі свої сільськогосподарські культури задля успішного використання ґрунтової вологи. Та водночас з’являються й небажані проблеми з вирощуванням культур: зменшення показників енергії та сили росту й розвитку культури, хвороби, ґрунтові шкідники та шкідники сходів, забур’яненість посівів тощо. Тому слід розпочинати всю свою технологію вирощування культур з вибору попередника, обробітку ґрунту, придбання якісного насіння. Обов’язково перед посівом насіння протруювати фунгіцидними та інсектицидними препаратами і при цьому додавати в бакову суміш регулятори росту рослин та мікродобрива, для збереження й стимулювання сходів у несприятливих погодних умовах. Під час вегетації рослин потрібно постійно вести фітосанітарний моніторинг посівів. Також краще проводити профілактичні обробки (превентивно) — значно дешевше й ефективніше, ніж лікувальні та викорінювальні. Причому для цього можна використовувати різні постпатентні препарати й досягати чудових результатів, як фітосанітарних, так і економічних», — радить Олександр Горобець, регіональний менеджер в Харківській області компанії «Океан Інвест».

Чи потрібно змінювати системи захисту рослин?

Дестабілізація фітосанітарного стану агроценозів, яка почалася з 90 років ХХ ст., триває й сьогодні за умов стабілізації заходів захисту рослин, що свідчить про домінуючий вплив змін клімату на фітосанітарний стан. Такі висновки роблять експерти Інституту захисту рослин НААН України.

Також вони зазначають, що у подальшому слід очікувати суттєву загрозу загальному різноманіттю ентомофауни, яка виконує провідну роль у забезпеченні екологічної стійкості агроландшафтів. Зменшення екологічної стабільності агроекосистем, передусім, буде проявлятися через погіршення фітосанітарного стану. Останнє може відбутися за різноманітних механізмів через: зміни зон шкодочинності комах-фітофагів, перебудову видової структури домінуючих ентомокомплексів, збільшення генерацій окремих видів комах і чисельності домінуючих комах-шкідників, зростання вірогідності надзвичайних ситуацій в агросфері, пов’язаних із масовим розмноженням багатоїдних шкідників. Подовження сезону вегетації в умовах потепління може призвести до дисбалансу фенологічних коадаптацій у системі культурна рослина — комахи-фітофаги, що вплине на стійкість рослин і шкідливість комах.

Власне, вже зараз аграрії можуть спостерігати, що зміни клімату призводять до розповсюдження на території України різних патогенних організмів: шкідників (західний кукурудзяний жук, американський білий метелик, тощо), бур’янів (ваточник сирійський, амброзія) та бур’янів-паразитів (вовчок соняшниковий). Відповідно, кожен окремий випадок потребує певних заходів. І звичні та роками відпрацьовані системи захисту рослин вже можуть виявитися не такими дієвими, як раніше.

«Головним чинником, котрий змушує в останні роки змінювати системи захисту рослин, є дефіцит вологи весною, про що одностайно говорять аграрії майже усіх регіонів. Нестача вологи в орному шарі ґрунту не лише перешкоджає проростанню насіння, а й суттєво знижує, а в деяких випадках взагалі зводить до нуля, захисну дію всіх без виключення ґрунтових гербіцидів. Це не означає, що від них потрібно повністю відмовлятись, але підштовхує до обов’язкового планування внесення страхових гербіцидів на тих культурах, де раніше їх не вносили. Тому і активно на сьогодні розвивається ринок страхових гербіцидів для боротьби з  важко контрольованими дводольними бур’янами у посівах традиційного соняшнику. За рахунок впровадження в системи захисту цих продуктів усуваються проблеми протягом всього гербакритичного періоду для посівів соняшнику, від сходів до формування кошиків», — каже Олександр Захаренко, менеджер в Київській області компанії «Океан Інвест».

Отже, у системах захисту фахівці радять розробляти схеми контрою бур’янів, враховуючи погодні чинники та час сівби культури, а інсектицидний захист планувати, виходячи з регулярного ентомологічного моніторингу посівів.

Олена Басанець, SuperAgronom.com