Анатолій Гонтар: Рослинництво зараз має три головні проблеми: деградацію ґрунтів, кадровий голод та відсутність реального власника землі

SuperAgronom.com: Розкажіть, будь ласка, трохи про себе: як починали працювати, як саме прийшли у агровиробництво.

Анатолій Гонтар: Я закінчив Київський національний економічний університет, навчався за спеціальністю аграрний менеджмент. Потім працював у компанії Агросоюз, займався консалтингом, вивчав технології обробітку ґрунту, у першу чергу no-till. Взагалі багато навчався вже поза університетом, особливо цікавлюся ґрунтознавством, станом українських ґрунтів, органічним землеробством. Зараз працюємо саме у галузі оптимізації технологій у рослинництві, тому проблема обробітку ґрунту та його впливу на стан поля є для нас дуже актуальною.

SuperAgronom.com: Тобто деградація ґрунтів, зокрема ґрунтова ерозія, є якоюсь мірою саме проблемою недосконалої системи обробітку?

Анатолій Гонтар: Я би сказав навіть, що це повністю проблема обробітку ґрунту. Звичайно, ще має вплив і структура ґрунтів, проте найбільша шкода йде саме від недосконалих технологій.

SuperAgronom.com: Зараз багато говорять про переваги технології no-till, про її користь для стану ґрунтів. Що ви можете сказати з цього приводу?

Анатолій Гонтар: Я вважаю, що no-till є одним із сегментів ресурсозберігаючої технології. Він дозволяє зупинити деградацію ґрунту. Але потрібно розуміти, що сама по собі ця технологія не додає ґрунтам органіки, не підштовхує їх до відновлення. А основне в родючості ґрунту – це саме органічна речовина. Тому потрібно підходити до вирішення проблеми деградації комплексно, не лише змінювати технологію обробітку, але й подбати про висів сидератів, покривних культур, про збільшення органічної складової ґрунту.

SuperAgronom.com: За вашою оцінкою, яка зараз ситуація зі станом ґрунтів в країні в цілому?

Анатолій Гонтар: На сьогодні в Україні 75-80% земель деградовані. Це вже дійсно проблема всеукраїнського масштабу, і проблема тим більша, що вона дедалі загострюється. Ґрунти втрачають свої властивості, і майже ніхто не квапиться займатися відновленням. Урожай отримують фактично «на добривах», тобто вносять високі дози мінеральних добрив і отримують результат, а як воно позначиться на стані ґрунту… Фактично ґрунти зараз перетворюються на тепличний субстрат. Ми займаємось також теплицями, то добре знаємо, що таке субстрат для вирощування культур закритого ґрунту. Сам по собі він «ніякий», просто наповнювач, ріст та розвиток рослин досягається за рахунок тих речовин, які до цього субстрату вносяться. Отак у нас тепер і з ґрунтами.

SuperAgronom.com: А чому не займаються відновленням та покращенням стану ґрунтів? Через те, що не вважають доцільним вкладати кошти в «чужу» землю?

Анатолій Гонтар: Всі корінні проблеми в рослинництві – через відсутність реального власника землі. Мало хто хоче відчутно вкладатися коштами та працею у землю, яку завтра, можливо, у нього заберуть і віддадуть іншому орендодавцю. У людей немає впевненості, що вони будуть відновлювати ґрунти для себе, що потім зможуть скористатися результатами своєї роботи. Додайте до цього ще відсутність державної підтримки. Я двічі був на стажуванні у США, у тому числі вивчав досвід тамтешніх фермерів. Бачив, на якому рівні там державна підтримка, роз’яснювальна робота щодо важливості збереження та підтримання родючості ґрунтів. Якби в нас держава хоч наполовину так опікувалася проблемами відновлення ґрунтів та роботою з аграріями, ситуація б не була настільки гострою. Звичайно, є й інші проблеми.

SuperAgronom.com: Які саме?

Анатолій Гонтар: Я скажу так: друга за значенням проблема у рослинництві після деградації ґрунтів – це відсутність кваліфікованого персоналу. Кадровий голод тут є досить гострим, не вистачає досвідчених фахівців, які б мали творчий підхід до роботи та не боялися відійти від «затвердженої схеми». Є ще й такі нюанси, як цінова політика на сільськогосподарську продукцію, яка здебільшого диктує агровиробникам планування сівозмін. А також те, що здебільшого у господарствах технологія прив’язана до наявної техніки. У цьому плані ми не мобільні, бо нестача технічних ресурсів часто не дає перейти на якусь іншу технологію обробітку ґрунту, або ж принаймні не дає перейти так швидко, як того хотілося б.

SuperAgronom.com: Але змінювати технологію таки потрібно?

Анатолій Гонтар: Так, потрібно все-таки переходити на ресурсозберігаючі технології. Бо ситуація дійсно катастрофічна, навіть при непоганих врожаях стан ґрунтів не можна назвати навіть задовільним. Ми проводили дослідження у різних регіонах України, і якщо з калієм все більш-менш у нормі, бо його у ґрунтах досить багато, то по фосфору здебільшого маємо від’ємний баланс, по гумусу також. На півдні основна проблема у фосфорі, він недоступний для рослини. Взагалі у кожному регіоні свої проблеми. Наприклад, у північних областях поширені водні ерозії ґрунтів, на півдні – сонячна. Це досить новий вид ерозії, коли ґрунт, особливо під посівами широкорядних культур, перегрівається і швидко сохне. Утворюються тріщини, через які ще швидше починає «тікати» волога. Звісно, і інші види ерозії, у тому числі вітрова, завдають чималої шкоди.

Тому про ґрунти, я вважаю, потрібно дбати, зупиняти деградацію. Мені дуже сподобалася аналогія, яку навів американський експерт Рік Бібер: «Плодючий ґрунт – це як шкіра в людини, він має бути закритим від впливу сонця, вітру, дощу та інших пошкоджуючи факторів. Посів у ґрунт має бути як хірургічна операція: швидко та точно зробили «надріз», заклали насінину, закрили». Ось саме так і потрібно працювати на землі, сіяти покривні та сидеральні культури, обробляти ріллю за щадними технологіями.

SuperAgronom.com: А що б ви порадили робити для боротьби з ерозіями ґрунтів?

Анатолій Гонтар: Найперше та найпростіше – замінити глибоку оранку хоча б глибоким рихленням, щоб не утворювалася сумнозвісна плужна підошва. Бо сьогодні зорали, скажімо, на 15 см, там утворилася підошва. Наступного року вирішили зорати на 25 см, щоб зруйнувати ту підошву, і вона знову утворюється вже на глибині 25 см. Тобто її оранкою просто переміщують на різні глибини, але вона нікуди не зникає. Рихлення дозволить позбутися цієї проблеми.

Друге, що б я порадив, — на ризикованих полях висівати сидеральні мікси, залишаючи їх на зиму, або ж обирати такі суміші, які можна сіяти одразу після збирання зернових культур.

Ну й далі вже радив би змінювати технологію, переходити до прямого посіву. Прямий посів може стати проблемою по кукурудзі, але там можна застосувати strip-till із внесенням добрив, а потім вже по нарізаних коліях сіяти. Взагалі strip-till може стати виходом із ситуації, якщо у господарстві немає техніки, щоб одразу перейти на no-till. Також він дає змогу внести завчасно достатньо добрив, по проходу робочого органу краще прогрівається ґрунт.

На пшениці я пораджу застосовувати штригельні або ротаційні борони, а ще краще – внести аміачну селітру і потім боронами її заробити.

Також дуже важлива роль сівозміни, тут вже потрібне чітке планування на кілька років вперед. Це проблема для багатьох господарств, але її не можна відкладати на потім, вчитися плануванню потрібно вже зараз.

SuperAgronom.com: А оптимальною технологією обробітку ви все-таки вважаєте no-till?

Анатолій Гонтар: Оптимальну технологію слід обирати, виходячи з умов та можливостей конкретного господарства. Але так, я прихильник no-till. Але для цієї технології потрібен певний перехідний період, що триватиме кілька років: вирівнювання ґрунту, боротьба з переущільненням, тощо. Побутує думка, що при переході на no-till значно знижується урожайність. Але це не так, зниження урожайності буде залежати від того, яким був перехідний період, наскільки правильно господарство підготувалося. Звісно, після переходу на no-till на полі може змінитися видовий склад бур’янів, можуть бути ще якісь зміни, це треба врахувати, проте за грамотного підходу це не вплине на урожайність.

SuperAgronom.com: Наскільки взагалі можна покращити стан ґрунтів, змінивши технологію землеробства?

Анатолій Гонтар: За нашими підрахунками, за 1 рік аграрії мають змогу підвищити вміст гумусу у ґрунті на 0,16%, застосовуючи ресурсозберігаючі технології, висіваючи сидерати та оптимізувавши управління рослинними рештками на полях. За 6-10 років можливо підвищити вміст гумусу на 1%, це досить високий показник, адже навіть 1% гумусу дозволяє додатково мінералізувати до 30 кг азоту на рік. Розповіді про те, що 1% гумусу утворюється в природі за 50 і більше років, слід забувати. Сьогодні сільське господарство швидко розвивається, його рівень росте, і сучасні технології дають змогу досить ефективно боротися з деградацією ґрунтів та покращувати їхню органічну складову. Маючи такі можливості, соромно ними не користуватися.

SuperAgronom.com: Дякуємо за цікаву розмову!

Олена Басанець, SuperAgronom.com