Про септоріоз пшениці детально розповів Олександр Акулов
Септоріоз — одна з найбільш підступних хвороб пшениці, яка поширена по всій Україні та часто залишається непоміченою до моменту значного ураження посівів. Ця хвороба може розвиватися безсимптомно, а її збудники передаються через рослинні рештки та повітря.
Про найважливіші аспекти розвитку та поширення септоріозу, стратегії боротьби та профілактики розповів Олександр Акулов, канд. с.-г.наук, доцент ХНУ імені В. Н. Каразіна.
«Септоріоз пшениці — це одна із найбільш поширених хвороб, яка зазвичай починається восени, потім вона зимує, і навесні, коли пшениця відновлює вегетацію, вона зазвичай є на полях. Якщо говорити детальніше, то септоріоз — це узагальнююча історична назва не для однієї хвороби пшениці, а для групи хвороб, які викликаються абсолютно різними збудниками», — розповідає Олександр Акулов.
Септоріоз: джерела інфекції, поширення, особливості хвороби
Збудник септоріозів досить гарно себе почуває в рослинних залишках і добре в них зберігається. Він може розвиватися на падалиці, він може розвиватися на різноманітних бур'янах і первинним джерелом цієї хвороби є, власне, рослинні рештки.
Вторинним джерелом інфекції є хворі рослини, коли патоген з нижніх листків перекидається на середні, з середніх на верхні, з верхніх може інколи перекидатися на колос. Виходячи з цього, велика вага попередника і взагалі ротації культур в насиченні нашого поля спорами. Первинне джерело інфекції — це спори, які переносяться вітром. Ці спори дуже легкі, тобто вони переносяться вітром на десятки кілометрів. І повітря зазвичай містить велику кількість цих спор. Зарубіжні дослідження показували, що в пікові періоди кількість спор септорії, що літають в повітрі, варіюють від 100 до 4 000 на м³. Це дуже велика кількість. Але первинним джерелом спор є немінералізовані рослинні рештки.
«Чим більше рослинних решток на полі, тим більше утворюється спор. Відповідно, будь-які технології, які прискорять розкладання цих решток, зменшать кількість спор, які потраплять в повітря, а потім полетять на інші поля. Однозначно, коли рослинні рештки немінералізовані, залишаються на поверхні грунтів, це посилює тиск хвороб і потребує або посилення фунгіцидного захисту, або більш ретельного підбору сортів, або використання деструкторів, а бажано все це одночасно», — зауважив Олександр Акулов.
Септоріоз —- це хвороба, що трапляється всюди, де вирощують пшеницю. Але є певна різниця. Є регіони, де вона стабільна і постійно викликає проблеми, є такі, де вона періодично викликає проблеми, є регіони, де септоріоз не є таким вже і небезпечним патогеном.
Читати по темі: Хвороби озимої пшениці: технології захисту
Якщо казати в розрізі Європи, то таким собі септорієвим поясом, тобто зоною, де хвороба найбільш поширена і найбільш шкодочинна, є країни північної Європи, які межують з морем. Це Ірландія, Британія, Північна Франція, Північна Німеччина, і це Північна Польща.
«В Україні ситуація різна, тому що і Україна — велика країна, у нас різні кліматичні відмінності. В умовах більш вологозабезпеченого заходу України зазвичай вона більш шкодочинна. В умовах посушливих регіонів вона менш шкодочинна і рік на рік не приходиться. Я пам'ятаю 22-й посушливий рік, коли на заході Україні пропускали фунгіцидний захист по прапорцевому листку, бо не було тиску хвороб. І так само знаю, що в тій же Харківській області, яка постійно потерпає від посухи в останні роки, мінімізують фунгіцидний захист від септоріозу у зв'язку, власне, з відсутністю тиску хвороб», — розповів Олександр Акулов.
Шкодочинність цієї хвороби також різна. Якщо взяти той самий септорієвий пояс і Північну Європу, якщо взяти нестійкі сорти і не дуже досконалий захист, то ураження може сягати 30-50-60%.
Якщо ж брати сучасні сорти і інтенсивний захист, то попри цей захист септоріоз все одно дає втрати врожаю в межах 5-10%. В окремих ситуаціях, в окремі посушливі роки, її шкодочинність може бути мізерною.
«У септорії є два типи спор. Нестатеві спори — це конідії, і статеві спори — сумкоспори. Первинним джерелом інфекції, первинними спорами є сумкоспори, статеві спори. Вони утворюються переважно на стерні, на пожнивних рештках. І потім вони переносяться вітром. Вони можуть мігрувати на десятки кілометрів. Вони потрапляють на листки, заражають рослини через продихи і для того, щоб відбулося зараження, на листках має триматися волога близько шести годин. Але, власне, для перенесення спор септорії, в даному випадку вологість принципового значення не має. Є другий тип спор, нестатеві, оті самі, що утворюються в чорних точках, або в пікнідах. У них абсолютно інша особливість. Ці спори всередині пікнід, вони занурені в таку слизову масу. І поки посушлива погода, цей слиз має невеликий об'єм і він як желе обгортає і захищає спори. Тобто вони захищені від перегріву, від ультрафіолету, від висихання і не виходять назовні листків», — пояснює науковець.
Як тільки настає волога погода і листочки змочуються водою, цей слиз збільшується в об'ємі, він набухає, він не вміщається в середину пікнід, він виштовхується назовні у вигляді слизових кульок. Але спори септорії склеєні між собою цим слизом і вони не можуть переноситися від рослини до рослини самі по собі. І головною рушійною силою, яка посилює перенесення спор в даному випадку, є краплі води під час зливи. Крапля ударяється об заражений листок, відриває від слизової кульки дві-три спори і перекидає на сусідні листочки. Наприклад, від нижніх нижнього яруса на середній. І в даному випадку, фундаментальне значення має насичення вологою і, власне, наявність злив.
Тобто, для первинного зараження поля септоріозом волога не має визначального значення, тому що в цей період часу, в осінньо-весняний, вона зазвичай є в достатній кількості, а для перенесення сумкоспор вона не є важливою. Власне, для перезараження рослин протягом періоду вегетації важливі дощі.
«І тому дуже часто буває така ситуація, коли ми навесні бачимо прояв септоріозу і рік вологий, і тоді ця хвороба прогресує вище, вище, вище по рослині. І інша тенденція, коли рік посушливий і ми біля основи бачимо септоріоз, потім ці листки відмирають, але вище по рослині ця хвороба не прогресує. Тому роль вологи різна для сумкоспор і для конідій», — додає Олександр Акулов.
Дуже важливою особливістю септоріозу, яка відрізняє його від більшості інших патогенів, є тривалий латентний період, тобто тривалий безсимптомний період розвитку. Це означає, що сумкоспора, яка заражає листок, протягом тривалого часу формує безсимптомний розвиток в листках. Тобто рослина хвора, в її міжклітинниках є міцелії і септорії, але візуально листки зелені і нічого не свідчить про існування там інфекції. Тривалість цього латентного періоду дуже варіабельна, але доволі суттєва: від 2-4 до 5 тижнів. Тривалість залежить від стійкості сорту, віку листків, температури, вологості. Тобто в різні роки цей період може бути або коротшим, або тривалішим.
Читати по темі: Вони не пропускають жодного року: хвороби пшениці та методи боротьби з ними
В умовах України зазвичай відбувається так: спора уражує листок, потім близько 4 тижнів триває безсимптомний розвиток, а далі трапляється раптовий спалах хвороби, коли прояви септоріозу стають візуально помітними. Далі ще 7-10 днів триває утворення пікнід і формування нового покоління спор.
«І дуже часто трапляється така ситуація, коли агроном навесні приходить на поле і оцінює стан посіву після відновлення вегетації. Він бачить, що на поодиноких нижніх листках пшениці є ознаки септоріозу. Він приходить через тиждень, і картина не змінюється, приходить через два, пшениця відростає, а картина не змінюється. Приходить через три, пшениця ще більш відросла, але септоріоз залишається на тих відмираючих нижніх листочках. А потім приходить через чотири тижні: і ніби була посушлива погода, і ніби не було особливих умов для розвитку хвороби, а бачить масове пожовтіння і розвиток септоріозу. Насправді це обумовлено тим, що септорія перебувала в латентній фазі, і він просто не бачив її прихованого розвитку», — пояснює Олександр Акулов.
Діагностувати септоріоз в латентній фазі можна лише за допомогою генетичного аналізу, що досить складно, дорого і не застосовується на практиці. Тож зазвичай агрономи покладаються на такі ознаки: наявність пікнід на нижніх листках та погодні умови в регіоні від моменту відновлення вегетації.
Боротьба з септоріозом: досліди із внесення фунгіцидів у фазі Т1 та Т2
«Коли на листках вже з'явилися некротичні плями, коли тканини мертві, вони вже не здатні поглинати фунгіцид, він вже не здатен там рухатися і він вже не здатен подіяти. І, відповідно, у нас в цей момент вже немає можливості проконтролювати септоріоз. Септоріоз ми можемо контролювати або профілактично до того, як спори уразили листок, або викорінюючими фунгіцидами в той момент, поки міцелій розвивається безсимптомно, але листок зелений, живий і здатен поглинати системні речовини, і ці речовини можуть подіяти», — наголошує Олександр Акулов.
Він розповідає про досліди, що були закладені в Хмельницькій області (Шепетівський район), в яких тестували різні системи захисту у фазах Т1 і Т2. Досліджувалася низка різних фунгіцидів, для закладання досліду обрали поле, де з весни на нижніх листках пшениці спостерігався інтенсивний прояв септоріозу і були численні пікніди із спорами. Тут були потужні зливи, потім посушливий період і внесення фунгіцидів. Після внесення фунгіцидів знову потужні зливи і після того знову починається більш посушливий період.
Облік ефективності внесених фунгіцидів проводився тричі: через 14 діб після внесення, потім ще через 10 діб після першого обліку і потім ще через 10 діб після другого обліку.
«Зазвичай ми звикли до того, що більшість фунгіцидів, які ми застосовуємо, мають обмежений період дії, це два, максимум три тижні Тому, якщо ми хочемо побачити ефективність фунгіциду, бажано прийти на поле через два тижні після внесення і подивитися, чи змінилася картина по ураженню. З септоріозом це не працює. Наприклад, коли ми внесли фунгіциди і через два тижні прийшли на поле і порівняли, як виглядають рослини захищені і рослини в контрольному варіанті, ми не зафіксували ніякої різниці. Тобто нижні листки, які були заражені на момент внесення, домирали і залишалися з септоріозом, але листки середнього ярусу пшениці, на які, власне, вносилися фунгіциди, були здоровими, як в контрольному варіанті, так і в дослідному», — розповідає Олександр Акулов.
В такому випадку можна було б подумати, що всі препарати спрацювали. Але, знаючи особливості життєвого циклу септоріозу і знаючи про те, що майже напевно хвороба була в листках, але в латентній формі, варто повернутися на це поле трішечки пізніше, ще через 10 днів.
«І от через 3,5 тижні після внесення різних фунгіцидів, повернувшись на поле, ми бачимо таку тенденцію, що нижній ярус мертвий повністю в усіх варіантах на 100%. Частково він вмирає через те, що його «доїв» септоріоз, частково через те, що він просто віджив своє і його період життя закінчився. При цьому середній ярус, власне, цільовий ярус застосування фунгіцидів в Т1, суттєво заражений септоріозом, але є певна різниця. В контрольному варіанті це близько 75%, при застосуванні фунгіцидів це 46-52%. А далі чим вище по рослині, тим менше ураження септоріозом. І якщо проаналізувати, то на середньому ярусі пшениці ми проконтролювали хворобу десь близько 33% порівняно з контролем», — каже науковець.
Він називає такий результат далеким від ідеального і зауважує, що на настуний рік дослід буде розвинено в двох напрямках: працювати за цією ж схемою трохи раніше; давати у фазу Т1 більш потужні препарати.
«Що стосується третього листка, то на момент внесення фунгіциду третього листка ще не існувало, він виріс пізніше, але ми бачимо певну превентивну профілактичну дію. Ураження септоріозом в контролі склало майже 60%, при застосуванні фунгіцидів — близько 25%. Прямої дії на третій листок фунгіциди в Т1 не мали, але за рахунок того, що хвороба продовжувала прогресувати і перезаражувати рослини, а в варіантах з фунгіцидами ми її стримали, ми маємо суттєвий вплив фунгіцидів Т1 на зараження листків верхнього ярусу», — зазначив Олександр Акулов.
Фунгіциди у фазу Т2 застосовували по повністю сформованому прапорцевому листку на початку викидання колосу пшеницею. Облік проводився по першому (прапорцевому), другому (підпрапорцевому) і третьому зверху листках. В цьому досліді диференціація дії препаратів проявилась на третьому листку, де в контролі було 62% ураження септоріозом, а на ділянках з фунгіцидами від 8% до 35%.
«Тому можна сказати, що ефективність дії фунгіцидів Т2 інколи варто оцінювати не стільки по прапорцевому листку, який може бути абсолютно здоровим у всіх варіантах, а по листочках нижнього ярусу», — підсумував науковець.
Важливий момент у захисті від хвороб, наголошує Олександр Акулов, це якісне спостереження за розвитком посіву, особливо в весняний період від моменту відновлення вегетації до щонайменше фази ВВСН 31, це може бути визначальним в усій подальшій долі цього посіву. Не варто покладатися тільки на фунгіцид, адже найбільш дорогий і потужний препарат, застосований невчасно, може не дати бажаного ефекту або спрацювати на рівні найдешевших схем захисту. Вчасність є один із важливих показників для оцінки того, спрацює він чи ні.
Резистентність септоріозу до фунгіцидів та ефективні діючі речовини
Проблема резистентності до фунгіцидів для септоріозу стоїть доволі гостро. Деякі групи або класи фунгіцидів вже або повністю, або значною мірою втратили свою ефективність через тривалі застосування і через те, що патоген мав можливість до них адаптуватися.
Як приклад Олександр Акулов наводить дані для північної Європи, де ще у 2001 році більше 50% ринку в захисті пшениці припадало на стробілуриновмісні препарати. В 2002 році вже з'являється мутація резистентності, але її частка в популяції дуже незначна, її менше 5%. В 2003 році мутація резистентності досягає 20% поширення. Це вже п'ята частина популяції, але ринок продовжує бути стабільний і продовжують застосовувати стробілурини. І врешті-решт в 2004 році мутація резистентності вже більше ніж 50% у складі популяції.
Читати по темі: Здоров’я прапорцевого листка – запорука врожаю зернових
І попри те, що аграрії застосували стробілурини, вони отримали суттєві ураження рослин у суттєві втрати врожаю. З кожним наступним роком чутливість патогену до стробілуринів ставала все меншою, і фактично зникла, а ринок стробілуриновмісних препаратів в захисті пшениці почав провалюватися і ці препарати застосовувалися менше.
«І станом на цей час ми можемо сказати, що старі стробілуриновмісні препарати: азоксистробін, піраклостробін, трифлоксистробін у захисті септоріозу особливої ролі не мають. Буквально кілька років тому з'явилися абсолютно нові молекули стробілуринів, які показують непогану ефективність, але от що стосується класики, то вони своє віджили», — каже Олександр Акулов.
Бензимідазоли, зокрема карбендазим, колись були основною захисту пшениці, проте зараз їх застосування в Європі, наприклад в Німеччині, звелося до нуля: частково це пов'язано із зниженням ефективності, частково з тим, що їх давно заборонили через токсичність. При цьому динаміка застосування триазолів росте, вони досі не втрачають своєї ефективності, але при цьому накопичуються мутації резистентності. Тобто зараз задля того, аби вони спрацювали, використовують певні діючі речовини відносно нові, або діючі речовини використовуються в достатніх концентраціях.
«Якщо казати про карбоксаміди, станом на 2017 рік вони вважалися панацеєю і до них не було резистентності, але станом на цей час деякі діючі речовини якщо не втрачені повністю, то вже суттєво просіли в своїй ефективності. Є ще одна тенденція, яку можна помітити, якщо уважно подивитись реєстрації основних продуктів в країнах Європи і в Україні. Інколи виникає така ситуація, а то навіть і часто виникає, коли діюча речовина має різні регламенти застосування в різних країнах. І в Україні зазвичай рекомендована чи зареєстрована норма використання діючої речовини активної нової, яка виходить на ринок може бути суттєво нижча, ніж, наприклад, норма, зареєстрована десь в Британії», — розповідає науковець.
Британські дослідники, які є флагманами в дослідженні систем захисту проти септоріозу, показують, що є діюча речовина групи триазолів, відносно нова, яка не настільки широко вживалася, — мефентрифлуконазол. Ця діюча речовина непогано контролює септоріоз, на 4 бали з 5. Проте великим недоліком мефентрифлуконазолу є низька розчинність в воді, відповідно, низька рухомість. Тобто коли препарат потрапляє на листок, фіксується в восковому шарі, а потім прилітає спора септорії, він діє краще. Але коли інфекція знаходиться в латентній фазі всередині листка, за рахунок гіршої рухомості він має меншу ефективність.
Говорячи про неспеціалізовані препарати, варто згадати такі речовини, як хлороталоніл і фолпет. Їх недолік зазвичай в тому, що вони контактні і, відповідно, перед інфекційні. Вони нічого не лікують і не викорінюють. Вони мають тільки профілактичну дію, але до них мутації резистентності формуються дуже і дуже повільно.
«Якщо взяти з старих речовин, то у нас є протіоконазол, який вже слабший і який контролює септоріоз на 3 бали із 5. У нас є також контактний профілактичний фолпет, який контролює септоріоз на 2 бали. Так от, дослідження показали, що якщо ми візьмемо протіоконазол плюс фолпет, а потім змішаємо їх разом, ми отримаємо дешеву суміш, яка буде тримати септоріоз на 4 бали на рівні з мефентрифлуконазолом. Це дуже поширена схема, ну, наприклад, в овочівництві. От ми дуже широко використовуємо мідні купороси, мідьвмісні препарати. Вони контактні, вони передінфекційні, але їх додавання до системних препаратів в систему захисту дозволяє посилити дію системного препарату, захистити його від швидкого виникнення резистентності», — пояснив Олександр Акулов.
Якщо рослина вже уражена септоріозом і хвороба в латентній фазі, то контактний фолпет, звісно, ніяким чином не вплине. Але, якщо застосувати вказану суміш на ранніх етапах, коли септорія тільки прогресує і тільки намагається уразити листок, то вона подіє і це буде дешевий варіант захисту пшениці в Т1. Якщо ж аграрій хоче отримати захист на рівні 5 балів, потрібно використовувати складніші суміші. Наприклад, мефентрифлуконазол з флуксопіроксадом або з іншим SDHІ-вмістним продуктом.
«Із власного досвіду, із того, що ми в цьому році тестували, мефентрифлуконазол це нова для України діюча речовина, яка з'явилася тільки в цьому році. Ми перший рік мали можливість з нею попрацювати. Оскільки його не було на наших полях, є підстава думати про те, що його ефективність проти септоріозу буде високою тому, що септорія з ним «не знайома». Але цей препарат новий для України, але не новий для Європи. В країнах Північної Європи він відомий вже з 1998-го року, де його досліджували, де його застосовували. І це моя особиста думка, але мені здається не дуже вірним рішенням, коли ця діюча речовина приходить на ринок України в суміші з пірацетамом. От в цьому році у нас прийшов мефентрифлуконазол плюс піраклостробін», — каже Олександр Акулов.
Суміш мефентрифлуконазолу з піраклостробіном, зауважує науковець, може бути застосована для ранніх внесень, коли хвороба тільки починається, тільки закріплюється і рослини не знаходяться в стресі. А вже у фазі Т2, як показують досліди, вона не завжди ефективна. Сам мефентрифлуконазол погано розчинний, погано рухомий. Піраклостробін трансламінарний і не має особливої дії на септорію, і відповідно, сподіватися на лікувальну, викорінюючу дію від цієї системи захисту не доводиться.
Захист, профілактика, стійкість сортів пшениці до септоріозу
В реаліях України системи захисту відрізняються залежно від регіону: є регіони, які цілком обходяться одним фунгіцидним внесенням проти септоріозу, а є такі, де вносять три фунгіциди і вони все одно не дають достатнього ефекту.
«Спрогнозувати ризики ми можемо, враховуючи моніторинг полів, динаміку розвитку хвороби по ярусах і погодні умови. Тобто в дощові роки передумов для розвитку септоріозу більше, в посушливі роки хвороба зупиняється і не треба витрачати гроші на її контроль. Профілактика цієї хвороби значно ефективніша, ніж власне лікування», — підкреслив Олександр Акулов.
На той момент, коли на листочках спостерігаються мертві плями з пікнідами, жоден препарат не може вбити інфекцію на цьому етапі. В ситуації, коли хвороба знаходиться в латентній фазі, тобто листочки зелені, але міцелії всередині вже розвиваються, можуть спрацювати тільки викорінюючі фунгіциди з сильною системною дією.
Профілактичні препарати, малорухомі діючі речовини, речовини трансламінарні, які лежать в восковому шарі, викорінити септоріоз фізично не можуть. І за своєчасного внесення спектр препаратів, які мають ефект проти септоріозу, ширший, проте з кожним днем запізнення все менше і менше стає дієвих препаратів.
Читати по темі: Типові регіональні проблеми захисту рослин, з якими зустрічаються аграрії у вирощуванні озимої пшениці
Варто також звернути увагу на генетичну стійкість сортів пшениці. Це дуже вагомий інструмент, тому що сорти, які ми вирощуємо, різняться за стійкістю до септоріозу. Навіть заявлена оригінаторами стійкість варіює в межах 5-6-7 балів і відносно небагато тих, які позиціонують себе на 7-8. Вирощування стійких до хвороб сортів дозволяє значною мірою якщо не спростити фунгіцидний захист, то покращити його ефективність.
Також у комплексному контролі септоріозу дуже важливим моментом є прискорення мінералізації рослинних решток, тому що вони є первинним джерелом інфекції.
Аграріям варто приділяти більше уваги сівозміні, обробці рослинних решток і профілактичному застосуванню ефективних фунгіцидів. Боротьба з септоріозом має бути комплексною та починатися ще до появи симптомів.
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.



