Деградація ґунтів

Деградація ґрунтів — природний або антропогенно зумовлений процес спрощення будови й погіршення властивостей ландшафту, який негативно позначається насамперед на його вразливих компонентах – біорізноманітті, ґрунті, поверхневих і ґрунтових водах. Особливістю деградації ландшафту є «ланцюгове» поширення негативних змін ландшафтного різноманіття за межі його безпосередньої деградації.

Найсерйознішим фактором зниження продуктивності земельних ресурсів та деградації агроландшафтів є водна і вітрова ерозія, масштаби поширення яких загрожують сьогодні самому існуванню ґрунту як провідному засобу сільськогосподарського виробництва.

Вся інформація по тегу #деградація ґрунтів 

Ґрунти України зазнають агрофізичної, фізико-хімічної та ерозійної деградації. Агрофізична деградація проявляється в ущільненні, зниженні загальної пористості, втрати структури, підвищенні твердості, утворенні поверхневої шкірки, зниженні водопроникності тощо. 

Фізико-хімічна деградація полягає у декальцинації орного шару, його підкисленні або навпаки, підлуженні, зниженні буферності (кислото-основної і щодо важких металів та пестицидів), а також у забрудненні техногенними відходами - ксенобіонтами. 

Ерозійна деградація в Україні буває трьох видів: водна, вітрова та іригаційна. За останні 25 років площі змитих орних земель збільшились на 25% і становлять понад третину площі всієї ріллі

Читати по темі: Деградація: якщо не почати дбати про ґрунти сьогодні, завтра вже буде пізно

Причини виникнення деградації ґрунтів:

Водна ерозія ґрунтів — це найбільш істотний фактор зниження продуктивності ґрунтів і зростання деградації агроландшафтів. Щороку від ерозії втрачаються мільйони тонн ґрунту, у тому числі рухомих форм азоту, фосфору і калію. Втрати продукції землеробства від ерозії перевищують 9-12 млн. тонн зернових одиниць щороку.

Спалювання соломи та стерні в полі, що призводить до безповоротної втрати 1,5 – 2,0 т органічної речовини та 10-15 кг азоту.

Глибока оранка з обертанням пласта призводить до підняття шарів ґрунту з низьким вмістом гумусу, що веде до зниження родючості поверхневого шару ґрунту. Крім того, це також призводить до загибелі деяких ґрунтових мікроорганізмів. 

Тривале зрошення різко змінює агрофізичний стан ґрунтів, істотно зменшує кількість агрономічно цінних агрегатів в орному та підорному горизонтах. Причиною деградації структури є спільний плив зниження запасів органічних речовин у ґрунті, тривалий механічний його обробіток та засолення. 

Ущільнення ґрунту важкою технікою відбувається до глибини 80–100 см. Відповідно до цієї глибини погіршується водно-повітряний, температурний та інші режими ґрунту, що негативно впливає на всі біохімічні процеси, що в ґрунті відбуваються. 

Азотні добрива (крім калієвої, натрієвої і кальцієвої селітр) за дією на грунт є найагресивнішими. Уже під час розчинення амонійних і амонійно-нітратних добрив у результаті їх гідролізу у грунт виділяється кислота.Надалі внаслідок абіотичного і біологічного вбирання амонію та нітрифікації цей процес посилюється.

Зменшення кількості дерев, що сприяє вимиванню поживних речовин з ґрунту, втраті вологості, затопленню низинних місцевостей, посиленню водної та вітрової ерозії ґрунтів, спустелюванню.

Техногенно забруднені землі дані процеси мають пряме значення для ґрунтового покриву великих індустріальних міст, який знаходиться під сукупним впливом газопилових викидів промислових підприємств, автотранспорту, об’єктів теплоенергетики, житлово-комунальної сфери тощо.