Деградація

Про деградацію ґрунтів, втрати гумусу та перетворення найродючіших українських чорноземів на ґрунти середньої родючості науковці та найбільш «просунуті і свідомі» виробничники говорять вже не перший десяток років. Проте далі розмов та здебільшого абстрактних програм з вирішення проблеми деградації ґрунтів справа зазвичай не заходить.

А тим часом ситуація дедалі погіршується, і вже в близькому майбутньому маємо всі шанси знизити родючість грунтів до критично низького рівня. Тож разом із фахівцями «БТУ-ЦЕНТР» у проекті «Ґрунт: Рятувальна операція» детально розбираємось у проблемі та шукаємо реальні шляхи її вирішення. Адже деградація ґрунтів — це криза не лише вітчизняного агровиробництва, але й держави в цілому.

Дані моніторингу земельних ресурсів переконливо засвідчують, що останніми роками наші ґрунти помітно збідніли і втрачають свої якісні та продуктивні показники.

Посушливі умови жито витримує добре, адже має потужну й розгалужену кореневу систему. Вона дозволяє краще використовувати мінеральні добрива й поживні речовини з ґрунту, краще протистояти стресам, хворобам і шкідникам. Тому озиме жито, особливо гібридне, є дуже «вдячною» культурою для агронома.

Вчені НААН України звітують, що розораність земель в Україні є найвищою в світі й досягає 57% території країни та майже 80% сільськогосподарських угідь. Інтенсивне сільськогосподарське використання земель впливає на зменшення родючості ґрунтів у зв'язку з їхнім переущільненням, руйнуванням структури, водопроникністю та аераційною здатністю з усіма екологічними наслідками.

І якщо зараз хтось подумав, що екологія, розораність та співвідношення ріллі, кормових угідь і лісових насаджень не є проблемою аграріїв, він глибоко помиляється. Адже збільшення площ деградованих земель тягне за собою без перебільшень руйнівні наслідки для сільськогосподарського виробництва.

Зміни клімату, які ми наочно спостерігаємо протягом останніх 20 років, лише прискорюються і посилюються з часом та впливають серед усього іншого і на стан ґрунтів. Посухи, пересихання річок та зниження рівня ґрунтових вод, зміна швидкості вітру, а відповідно, і посилення вітрової ерозії, травневі зливи, що промивають родючий шар ґрунту на полях — усі ці фактори суттєво впливають на стан ґрунтів.

При цьому науковці зауважують, що головною причиною деградації ґрунтів є не клімат та несприятливі зовнішні умови, а саме господарська діяльність людини. Антропогенне навантаження на навколишнє середовище в Україні у кілька разів перевищує відповідні показники розвинених країн світу, а стан земельних ресурсів стрімко наближається до критичного.

Основна причина зниження родючості ґрунтів — це порушення законів землеробства. Саме від господарської діяльності людини найбільше залежить трансформація ґрунтів, тобто підвищення або погіршення їхньої родючості. Аналіз оперативної та статистичної звітності показує, що більшість землекористувачів не проводить жодних заходів, спрямованих на збереження ґрунтів та підвищення їхньої родючості.

Проблема на сьогодні дуже серйозна, зазначає Світлана Корсун, завідувачка лабораторії агрохімічних досліджень «БТУ-ЦЕНТР».

Системи обробітку, які передбачають інтенсивний механічний обробіток ґрунту, за значної розораності земель, порушенні технології застосування органічних і мінеральних добрив, вирощування культур і сортів інтенсивного типу призвели до погіршення структури ґрунтів, посилення темпів їх агрофізичної деградації та ерозійних процесів. Темпи деградації ґрунтів є вищими за темпи природної еволюції.

Нині вносяться надзвичайно малі обсяги органічних добрив. У середньому протягом 2014–2019 років господарства України внесли набагато менше однієї тонни гною на гектар, тоді як мінімальна норма для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу, залежно від ґрунтово-кліматичної зони, становить 8-14 т/га. Недостатньо вноситься й мінеральних добрив. Основну частку з них становлять азотні. Отже, порушується науково обґрунтоване співвідношення азоту, фосфору та калію. Майже припинені роботи з хімічної меліорації.

Ще одним фактором впливу на погіршення стану ґрунтів та посилення ерозійних явищ є занедбання полезахисних лісосмуг. На теперішній час майже у всіх регіонах країни лісосмуги стають місцями самовільного скидання сміття, пошкоджуються через випалювання стерні на прилеглих полях. Але найголовнішою бідою є умисне вирубування дерев у лісосмугах, яке протягом останніх 2-3 років можна спостерігати практично по всій території України. При цьому нових полезахисних лісосмуг практично не висаджують.

Наслідками такого антропогенного впливу Світлана Корсун називає:

Звичайно, такі процеси не можуть не відбитися і на економіці агровиробництва. А саме — зростають витрати на виробництво одиниці продукції, зростають втрати від неефективного використання елементів інтенсифікації.

Ситуація із станом ґрунтів, як вже згадувалося, на сьогодні впритул наближається до критичної, і з кожним роком стає тільки гірше. Тож вживати заходів потрібно вже зараз.

Найбільш ефективними заходами науковці називають:

Але ж будемо відвертими: про ці заходи аграрії знають ще зі своєї студентської пори, але застосовувати не квапляться. Причина проста: економіка виробництва. Саме економіка диктує агропідприємствам спектр вирощуваних культур та структуру посівних площ. Тож сказати зараз «дотримуйтеся сівозміни!» фактично означає не дати ніяких корисних рекомендацій, оскільки дотримуватися науково обґрунтованих сівозмін в умовах сучасного ринку практично нереально з погляду «фінансового виживання» агробізнесу.

Одним з таких ефективних біопрепаратів є Екостерн, який допомагає очищувати ґрунти від патогенної мікрофлори або ж значно обмежувати її кількість. Окрім того, Екостерн сприяє швидкому розкладенню рослинних решток, а це не лише дозволяє повернути у ґрунт певну кількість елементів живлення, але й знищити резервації шкідників та патогенів.

Експертка розповідає, що практичний досвід застосування препарату Екостерн у кількох господарствах різних регіонів свідчить: навіть за вирощування соняшнику чи кукурудзи кілька років поспіль застосування Екостерну дає змогу суттєво зменшити фітопатологічне навантаження та покращити стан ґрунтів. Отже, навіть без дотримання сівозміни господарства не несуть збитків через поширення хвороб та шкідників чи зниження врожайності.

Так, задля зупинення деградації ґрунтів та збереження родючості доведеться докладати певних зусиль, але вони того варті. І діяти потрібно починати вже зараз, адже завтра вже може бути пізно.