Максимальні фази розвитку кукурудзи для внесення різних діючих речовин гербіцидів назвали польські експерти

Як пише Farmer.pl, регламенти застосування гербіцидів, вказані на етикетках, мають досить широкий діапазон, — від одразу після сівби до дуже пізніх стадій, коли кукурудза має 9 листків. Звісно, основним фактором, що визначає придатність гербіциду на даній фазі розробки, є діюча речовина, на основі якої продукт виготовлений. Але у випадку з кукурудзою є ще й суто технічний аспект, тобто висота рослин, яка на практиці унеможливлює введення обприскувача в рослину на пізніх стадіях розвитку. Іншою проблемою є те, що в якийсь момент кукурудза починає закривати міжряддя, не даючи внесеній діючій речовині потрапити на знищувані бур’яни. У цьому випадку більша частина внесеного гербіциду потрапляє на листя кукурудзи, а не на бур’яни. У такий спосіб обробка стає неефективною (або ефективність лише фрагментарна) і, крім того, створює більший ризик фітотоксичності для культурної рослини. 

«Деякі речовини, що застосовуються при гербіцидних обробках кукурудзи, належать до групи регуляторів росту. До них належать 2,4-Д і дикамба — обидві д.р. іноді використовуються для боротьби з бур'янами на кукурудзі. Крім того, вони дуже ефективні проти деяких дводольних видів. Однак, оскільки вони також є регуляторами росту, їх слід використовувати з певною обережністю. По-перше, ми їх не даємо пізніше фази 6 листків кукурудзи. Оскільки регулятори росту досить сильно перешкоджають розвитку рослини, можна  зіткнутися з небажаними наслідками подальшого застосування. Хоча ми не пошкодимо кукурудзу, тому що ці речовини є вибірковими до неї, може статися, що ми ненавмисно змінимо форму рослини. Що може статися? Наприклад, спричинимо небажану кущистість кукурудзи. Може статися так, що вийде багато качанів (більшість з них не дадуть зерна) або, навпаки, не вийде зовсім або качани будуть поганими», — наголошується в повідомленні.

Така ситуація може виникнути саме в разі несвоєчасного застосування гербіциду на основі цих речовин, бо на більш ранніх стадіях точка росту ще перебуває під землею. До неї не дійдуть позакореневі речовини. Тому 2,4-Д і дикамбу не використовують пізніше фази BBCH 16, і бажано навіть не пізніше фази BBCH 15.

Читати також: Тимчасово не цариця полів, але систему захисту кукурудзи ніхто не відміняв

Зазначається, що немає серйозних протипоказань до внесення, наприклад, нікосульфурону або римсульфурону на пізніх термінах, тобто до 9-го листка. Багато препаратів на основі цієї речовини зареєстровано для фази 9 листка. Деякі з них застосовують разом з мезотріоном, який також можна без особливих проблем вносити в фазу 8-9 листків кукурудзи (препарати на основі мезотріону зазвичай реєструють до BBCH 18 фази).

«Теоретично можлива гербіцидна обробка до 9-10 листків кукурудзи, але тут вибір діючої речовини вже звужено. Ринкова практика показує, що на цих фазах найчастіше використовуються вже згадані речовини, а саме: нікосульфурон, римсульфурон, мезотріон. Теоретично флорасулам можна застосовувати на фазі 7-8 листків кукурудзи, але є дві проблеми — у кукурудзи всі зареєстровані гербіциди з цією діючою речовиною з’являються разом із 2,4-Д — регулятором росту, який не можна використовувати пізніше 6 листків, тому етикетки чітко повідомляють про використання розчинів з цією речовиною до фази BBCH 16», — наголошує автор повідомлення. 

Зазначається, що піридат також є безпечним рішенням на пізніших стадіях розвитку кукурудзи. Він добре контролює, серед іншого щирицю звичайну і лободу білу.

Однак дослідження та практика показують, що відстрочена боротьба з бур’янами — навіть якщо вона ефективна — іноді призводить до значного зниження врожайності. 

Дослідження, проведені IUNG — Національним дослідницьким інститутом у Вроцлаві, вказують на те, що, наприклад, спориш звичайний при щільності 20 шт./м² слід знищувати не пізніше стадії 5-го листка, тоді як при щільності 40 шт./м² обробку необхідно проводити до фази BBCH 13 — тоді бур'ян істотно ще не вплине врожай. 

Алла Гусарова, SuperAgronom.com

Читати також: АгроРевізор: Ґрунтовий і страховий захист за одне внесення — ефективність та економіка