ГМО в Україні: насінництво під загрозою, дрібні шантажі і великі витрати
Коли дорожчають засоби сільськогосподарського виробництва — добрива, ЗЗР, логістика — кожен аграрій починає пошук шляхів, які б допомогли знизити собівартість вирощування.
Частіше всього ці шляхи цілком реалістичні як, наприклад, перебудова сівозміни або перегляд системи живлення. Але бувають випадки, коли замість панацеї від високих витрат аграрний бізнес отримує додатковий «головняк». Ним найближчим часом може стати дозвіл на вирощування ГМО в Україні, який регулюватиме чинний проєкт Закону №5839 «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за обігом генетично модифікованих організмів і генетично модифікованої продукції для забезпечення продовольчої безпеки».
Це недопрацьоване «дітище» і, власне, дозвіл на вирощування ГМО загрожує знищити заслужену репутацію України як одного з найбільших експортерів зерна, додавши аграріям неабияких проблем зі збутом продукції, кажуть фахівці. Таку ж думку висловив і Юрій Дробязко — власник «Аграрна технологічна компанія».
На сьогодні вирощування і поширення ГМО в Україні заборонено або, скажімо так, не дозволено. Проте ГМ-сою в Україні вирощують. Це факт. А ще є прецеденти завезення насіння генномодифікованих ріпаку і кукурудзи контрабандою. Нині площі під ГМ-ріпаком не перевищують 3-5%, але навіть такий стан речей ставить під загрозу виробництво не ГМО ріпаку. А якщо ще й офіційно дозволити вирощувати в Україні ГМ-ріпак і таку ж кукурудзу…
Читайте також: Проблема нерегульованого обігу ГМО в Україні критична
Чистота не ГМ-насіння і як її дотримуватися
Це питання хвилює найбільше, адже, як відомо, такі культури як ріпак і кукурудза є перехреснозапильними. Це значить, що пилок з ГМ-посівів може легко потрапити до посівів немодифікованого гібриду. Як наслідок, у ході лабораторного дослідження урожаю на елеваторі, фермер має всі шанси отримати результат “містить ознаки ГМ”.
Зовсім інша справа щодо сої, яка є самозапильною. Якщо фермер посіяв не ГМО сою, то і збере він не ГМО сою. З ріпаком і кукурудзою так не вийде, якщо ваш сусід вирощує ГМО.
Скажімо, якщо один аграрій посіє ГМ-ріпак, поля в радіусі 10 км під загрозою перезапилення. А якщо 300 фермерів посіють ГМ-ріпак, то весь не ГМО ріпак у країні закінчиться.
«Змоделюємо таку ситуацію. Я заключаю форвардний контракт на поставку не ГМ-ріпаку. Мій «добрий сусід» посіяв ГМ-ріпак. Я збираю свій врожай, а він у мене з ГМО. І це добре, якщо я сам завчасно перевірив всю партію на ГМО», — говорить Юрій Дробязко.
Потрібне дотримання просторової ізоляції, але є нюанс:
- Регламент про це у проєкті Закону №5839 не передбачений;
- Пропрацювати на ділі таку схему складно через людський фактор і поняття приватної власності.
Змусити сусідів в радіусі 10 км вирощувати не ГМ-ріпак чи не ГМ-кукурудзу неможливо, як і застерегтися від таких сусідів. Якщо хтось вирощує ГМО, то, ймовірно, не зізнається в цьому, а перевіряти кожне поле в радіусі довго, витратно, протизаконно.
Зі свого досвіду Юрій Дробязко розповів, що коли він вирощує гібриди кукурудзи, то намагається домовитися з фермерами, у яких поля знаходяться поряд, щоб була просторова ізоляція. Але чи завжди можна мати впевненість, що сусід дотримує слово?
«Вони кажуть, що звичайно, ми не будемо сіяти біля тебе кукурудзу. Після того, як моя сівалка зайшла в поле, ті «добрі» фермери йдуть і сіють те, що обіцяли не сіяти. За законом він не має права це робити, бо я подав усі документи у насіннєву інспекцію. Але і знищити його посіви я не можу. Далі що?», — риторично запитує аграрій.
Як прикро це не звучить, але в Україні навіть трапляються випадки шантажу. Недобросовісний сусід може запропонувати викупити в нього «урожай». Іншими словами, за ваші гроші він дозволить знищити свій посів.
Чи справді ГМО здешевить виробництво?
Вирощування ГМ-культур здається перспективним хоча б з точки зору економії на ЗЗР, яку гарантує набір генів модифікованого гібриду. Однак, не все так просто, як здається на перший погляд.
ГМО — це величезні додаткові витрати як для фермерів, так для трейдерів, які у кінцевому підсумку ляжуть на плечі фермера, каже Юрій Дробязко. Зокрема, перевірка зерна на присутність ГМО на елеваторах і терміналах.
«Як тільки з’являються нові витрати, їх завжди покриває демонополізована ланка у ланцюгу, тобто, фермер. Які б витрати не з'являлися у трейдерів, постачальників насіння, постачальників ЗЗР тощо, вони включають їх у ціну своїх послуг», — пояснив він.
Наприклад, на перевірці сої потрібно зробити 8 папірців ціною $1,5 кожен, $12 — кожна машина. І це тільки витрати на стандартну перевірку, яка із прийняттям Закону, стане ‘must have’. Додамо до цього ще й штраф на випадок, якщо 8 папірців покажуть, що зерно генномодифіковане.
«Давайте розберемо на прикладі ріпаку. Штраф за ГМ-ріпак, залежно від року, сягає від 50 до 150 €/т порівняно з не ГМО. Тепер дивіться. Сьогодні в Україні в середньому вирощується 3,5 млн т ріпаку. Експортується приблизно 3 млн т ріпаку, майже все до Європи. Давайте візьмемо 3 млн т і помножимо в середньому на 70 € штрафу — це втрати українських фермерів зрештою 200 млн $/рік, — пояснює він. — Скажіть, чи треба це?»
Штрафні санкції обов’язково передбачені контрактом на постачання не ГМ-ріпаку. Фермеру нічого не залишиться, як сплатити штраф і продати продукцію дешевше. А якщо аграрій не перевірив ріпак перед відправкою на ГМО, доведеться ще й повертати зерновози, блокувати залізну дорогу і т.д.
Юрій Дробязко стверджує, такі прецеденти в Україні вже були і добре, що наразі їх мало.
Обіг ГМО за кордоном: досвід
Для країн, які не є експортерами зерна, вирощування ГМ-культур не несе небезпеки, але Україна — це один із найважливіших у світі експортерів зерна, який закриває багато преміальних ринків, наголошує Юрій Дробязко.
Країни ЄС є неоднорідними в питанні обігу ГМО. Всі країни не можуть обійтися без ГМ-сої, тому дозволили імпорт ГМ-зерна для годівлі тварин. Водночас, не дозволили ні імпортувати ГМ-насіння, ні вирощувати. Наприклад, Франція є експортером зерна, але імпорт модифікованого насіння заборонений.
«Чистота від ГМО має бути на рівні 0. Навіть не 0,05, не 0,001. Абсолютний нуль, — коментує аграрій. — Для України, як експортера, було би непогано взяти за приклад законодавчу модель Франції. Яка регулює, що ГМО дозволено, наприклад, для годівлі тварин, але модифіковане насіння ввозити не можна, вирощувати не можна теж. За завод насіння з ГМО ввести кримінальну відповідальність»
Повертаючись до теми здешевлення вирощування за рахунок впровадження ГМО, Юрій Дробязко відмітив досвід Аргентини.
«В Аргентині вже сьогодні неможливо знайти не ГМО кукурудзу і сою. Система захисту ГМ-сої в них складається з ґрунтового гербіциду, грамініциду і гліфосату. Цікаво те, що гербіциди вони використовують абсолютно ті самі, що й ми в Україні на звичайній сої. А все через те, що з часом в них з'явилися бур'яни, стійкі до гліфосату, тому від ґрунтового гербіцида відмовитися не можуть! Грамініцид вносять, тому що перед цим вирощували Раундап Реді кукурудзу, падалицю якої тепер не можуть забрати гліфосатом!, — поділився аграрій. — Економії ніякої, а перейти назад до немодифікованих сортів і гібридів не можуть через те, що тепер їх неможливо знайти»
Він пояснив, ця ситуація з відсутністю на аргентинському ринку насіння немодифікованих сортів і гібридів склалася внаслідок стрімкого зростання популярності ГМО. Насіннєві компанії просто припинили реєструвати не ГМО сорти, бо вони гірше продавалися. А зараз неможливо купити насіння, тому місцеві аграрії вирощують ГМ-сою з тими самими витратами, що й на не ГМО. З огляду на цей досвід, виникає питання: а чи варто було починати?
Можливо й варто, але очевидно, що першочерговим має бути не дозвіл на вирощування ГМО, а відпрацювання законодавства з урахуванням усіх можливих ризиків, щоб не повторити долю аргентинських аграріїв. Зокрема, мова йде про ризик перехресного запилення, який призведе до виродження не ГМО сортів і гібридів. Також варто пам’ятати, що Україна дедалі більше виробляє насіння кукурудзи для країн ЄС, де ГМО дозволене для використання, але не для вирощування. Знову ж таки, з міркувань безпеки. Адже частка ГМ-ріпаку 30% у загальній структурі посівних площ культури загрожує повністю знищити немодифікований ріпак.
Читайте також: ГМ-кукурудза: чи буде вищою врожайність? (Американський досвід)
Виходить, дозволити вирощувати перехреснозапильні ГМ-культури в Україні без підготованого законодавчого підґрунтя, обрамленого процедурою жорсткого контролю і кримінальною відповідальністю за порушення, — це вдарити по економіці країни, яка у підсумку недоотримає мільярди доларів прибутку. Не таке страшне ГМО, як його малюють, але й гарячкувати не варто.
© Меланія Несмачна, SuperAgronom.com
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.
