Проблема нерегульованого обігу ГМО в Україні критична

А тим часом в Україні вирощують ГМ-сою і не виключено, що виробники додають ГМ-сировину до продуктів харчування. До прикладу, як часто в магазині ви бачите маркування «без ГМО» на продукції? А наскільки цьому вірите? 

За даними моніторингів, проведених Асоціацією Дунайська соя, близько 10-12% ріпаку і кукурудзи є генетично модифікованими та близько 50-60% сої. При цьому в Україні не зареєстровано жодного ГМ-гібрида. Водночас світовий ринок ГМО привабливий для українського аграрія, але відсутність функціональної нормативно-правової бази не дає розвиватися в галузі. Потрібні зміни.

І зміни прийдуть із законопроєктом № 5839

В серпні 2021 року на сайті КМУ з’явився проєкт Закону №5839 «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за обігом генетично модифікованих організмів і генетично модифікованої продукції для забезпечення продовольчої безпеки», який був заслуханий в першому читанні, та все ж потребує доопрацювання. Оскільки тема ГМО в Україні була давно забута Богом Урядом, а вітчизняні науковці, які мають що дати цьому ринку, опустили руки.

«Недосконале правове регулювання щодо поводження з ГМО унеможливлює здійснення ефективного державного контролю за обігом ГМ-продукції та створює передумови для нелегального використання незареєстрованої ГМ-продукції в Україні», — йдеться у пояснювальній записці до законопроєкту.

Основними положеннями законопроєкту № 5839 на сьогодні передбачено: удосконалити систему оцінювання ризиків ГМО щодо можливого впливу на здоров’я людини та навколишнього середовища, запровадити європейські механізми державної реєстрації ГМО, удосконалити вимоги до маркування ГМ-продукції, посилити державний контроль у сфері поводження з ГМО із встановленням відповідальності за порушення законодавства у цій сфері. Крім того, розмежувати повноваження органів державної влади з метою усунення дублювання функцій у сфері поводження з ГМО.

Нещодавно відбувся круглий стіл для обговорення законопроєкту № 5839, на якому були присутні представники Міністерства аграрної політики і продовольства України, МОЗ та інших профільних установ, науковці і агровиробники. Щоб висловити свої бачення, зауваження і пропозиції для того, щоб допомогти розробити законодавство, яке б охоплювало інтереси як держави, так виробника і споживача.

Заступник міністра аграрної політики Тарас Висоцький наголосив, що мета оновлення чинного законодавства — створити прозорі правила ведення бізнесу на ринку ГМО. Для розробки законопроєкту № 5839 було взято за основу модель законодавства ЄС.

«Оскільки північно-американська модель відрізняється від європейської, а Україна наразі на шляху отримання статуса членства ЄС, тому і законопроєкт ми розробляли на базі євро-регламентів», — прокоментував він.

Він підкреслив, що в європейських країнах ситуація щодо обігу ГМО різна. Є країни, в яких заборонено і вирощування і використання ГМО, а є такі, в яких дозволене вирощування ГМ-рослин, але заборонене використання, зокрема, у кормах. Є такі, де дозволено і те, і інше. Та які б не були визначені правила в кожній країні, процедура поводження з ГМО всюди чітко прописана. Наразі це те, чого хоче Мінагрополітики — прописати процедуру перш, ніж прийняти закон і запустити його в дію.

Шукаєш, що сіяти під урожай-2023?

Якісне насіння

СОНЯШНИКУ, КУКУРУДЗИ, НІШЕВИХ КУЛЬТУР

В України є потенціал для створення власних ГМО

З нетерпінням очікують на втілення законопроєкту №5839 вітчизняні науковці, щоб розпочати реєстрацію створених ГМ-гібридів. Зі слів директора Всеукраїнського інституту селекції Мирослава Пирія, на сьогодні три інститути працюють в галузі генетичної інженерії. 

«Компанії, що сьогодні активно займаються створенням ГМ-рослин зможуть за 180 днів зареєструвати свої гібриди і за 2,5 роки вивести продукт на ринок. Я прошу врахувати інтереси національних компаній, оскільки нам потрібно мінімум 6-7 років, щоб виростити продукт на ринок», — каже він.

Крім того, у зв’язку з енергетичною кризою, що виникла внаслідок агресії росії проти України, набуває розвитку галузь виробництва біогазу і біоетанолу, в якій також можуть сприяти розробки в галузі ГМО. На думку Мирослава Пирія, новий законопроєкт допоможе реалізувати все це.

За що люблять ГМО?

«Сільгоспкультури не завжди були такими, якими є зараз, — підкреслив у ході доповіді Денис Соболь. — Людство змінювало їх за допомогою селекції протягом сотень тисяч років. На сьогодні в цьому допомагає біотехнологія. За рахунок змін врожайність кукурудзи зросла від трохи більше 1 т/га до 12 т/га, яку отримують зараз»

Два основних біотехнологічних тренди — це створення стійких до агрохімікатів гібридів, зокрема до гліфосату і створення гібридів, неїстівних для шкідників як кукурудзяний стебловий метелик. Вирощування таких ГМ-культур дозволяє зменшити витрати на ЗЗР і добрива, що доцільно не лише з економічної точки зору, але й з екологічної.

Для прикладу Мирослав Пирій навів розрахунки, які доводять, що вровадження ГМ-кукурудзи стійкої до комах економить до 100 $/га без шкоди для навколишнього середовища і людини.

Навіщо потрібен Закон про обіг ГМО або Що дає прийняття Закону?

• Змога вийти на європейський ринок, зокрема, із власною ГМ-продукцією.

«Правове регулювання у сфері важливо тому, що на ринку України присутня, зокрема, ГМ-соя, яку виробники пропонують за кордон, але немає відповідних документів, щоб засвідчити репродукцію, — зауважила Оксана Просоленко, директор українського представництва «Асоціація Дунайська соя».

• Здійснення реєстру ГМ-рослин, а це — захист виробника і споживача.

«Це дозволить вітчизняним компаніям працювати з наявними надбаннями: стійкість до гербіцидів та стійкість до шкідників. Впровадження таких не нових ГМО суттєво може підняти економіку України», — додав Мирослав Пирій.

• Захист навколишнього середовища, передбачений контролем обігу ГМО.
• Здійснення ефективного державного контролю за обігом ГМ-продукції.
• Актуалізація маркування, яке містить інформацію для споживача.

Закон треба як мінімум для перевалки і реекспорту, якщо не для реалізації, кажуть фахівці.

Що потрібно, щоб законодавство працювало і обіг ГМО регулювало? 

Правове регулювання ринку ГМО можна досягти лише узгодивши всі необхідні підзаконні документи. І переважна більшість фахівців з різних галузей сільського господарства наголошує на узгодженні наявної в старому Законі №1103-V термінології, яку успадкувала перша редакція № 5839.

• Перше — узгодити термінологію для уникнення непорозумінь.

«Наразі до поняття ГМО віднесені результати злиття двох клітин. Цей метод наразі не використовується, однак на ринку Європи і України присутні організми, отримані таким шляхом», — поділився прикладом Мирослав Пирій.

Крім того, є потреба чітко розділити поняття ГМ-організмів та рослин, створених за допомогою техніки редагування геному. До прикладу, у ЄС в свій час припустилися помилки, коли віднесли все це в категорію ГМО, що наразі викликало дискусії. Фахівець додав, що науковці раді допомогти з доопрацюванням термінологічної частини.

• Удосконалити систему оцінювання ризиків ГМО.

Врегулювати норми щодо оцінювання впливу ГМО на людей і навколишнє середовище допомагає команда Міністерства охорони здоров’я. Наприкінці року МОЗ залучив Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського, Центр громадського здоров’я та інших фахівців галузі.

«Новий законопроєкт відповідає баченню МОЗ щодо обігу продукції ГМО. Зокрема, передбачена в ньому можливість оцінювання рівнів ризику впливу на людей та, відповідно, забезпечення моніторингу», — сказав Ігор Кузін, заступник міністра охорони здоров’я України.

Ігор Кузін додав, що тепер, між першим і другим читанням, необхідно переглянути законопроєкт на відповідність вимогам законопроєкту №4142 «Про систему громадського здоров'я», узгодити термінологію.

• Узгодити питання щодо паралельного вирощування сої органічної і ГМ-сої.
• Узгодити методи детекції ГМО з нормами в ЄС.
• Пропрацювати норми оцінювання загроз впливу ГМО на живі організми і навколишнє середовище.
• Розробити питання інтелектуальної власності.
• Пропрацювати систему маркування продукції, що містить ГМО.

Важливість маркування в Україні недооцінюється, але воно надає споживачу право вибору обирати ГМ чи не ГМ-продукцію. 

«Ми зробили обстеження і знайшли на полицях магазинів ГМ-продукцію, яка була маркована як така, що не містить ГМО. Ця продукція потрапляє до столу споживача, а він навіть не знає про це. Цим користуються недобросовісні виробники», — каже Оксана Просоленко, директор українського представництва «Асоціація Дунайська соя».

В 2018 році разом із Центром соціального моніторингу Асоціація провела опитування, у ході якого дізналася, що 45,2% споживачів не довіряють маркуванню «без ГМО», 12,5% довіряють такому маркуванню на імпортних продуктах. При цьому 62,9% негативно ставляться до вживання в їжу продуктів ГМО.

• Посилити державний контроль у сфері поводження з ГМО.

На здійснення повноважень щодо проведення заходів з нагляду і контролю в сфері поводження з ГМО претендує Державна екологічна інспекція України.

«В 2021 році ми почали проводити заходи нагляду й контролю в сфері поводження з ГМО. В Чернігівській області було відкрито правопорушення щодо використання ГМО у відкритій системі без оцінки впливу на довкілля. Ми хочемо, щоб ці повноваження залишилися нам», — додав Дмитро Заруба, перший заступник Голови Державної екологічної інспекції.

• Пропрацювати норми, які регулюють відповідальність за невиконання положень закону. 

Відповідальність має бути не лише адміністративною, але й судовою, наголосив президент організації «Українська асоціація виробників і переробників сої» Віктор Тимченко, який є членом робочої групи законопроєкту. Аналогічне зауваження висловив представник Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів Володимир Домашинець та підкреслив необхідність внесення змін до Кодексу України про правопорушення.

І це питання наразі опрацьовується у законопроєкті № 5840 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності у сфері поводження з ГМО». Як зазначили члени робочої групи, обидва законопроєкти подаватимуться узгоджено.

• Пропрацювати період впровадження Закону.

І це тема, яка турбує зацікавлених аграріїв і науковців не менше, ніж інші положення законопроєкту. Адже Закон набирає чинності на наступний день після опублікування, але починає працювати через три роки після розробки, визначення дозволів і підзаконних актів, адже без нормативної бази немає можливості реалізувати закон. 

«Я ніколи не думав, що протягом 30 років ми все ще будемо це (прим. ред. — законодавство, що регулює обіг ГМО) обговорювати, хоча працював з 80-их років в галузі. Діючий Закон (№1103-V) працює вже 15 років, але нічого не дав. Давайте не згаємо ще 15 років», — закликав академік НААН Микола Кучук, директор Інституту клітинної біології та генетичної інженерії.

А що думаєте з цього приводу ви та які пропозиції хотіли би внести? Адже тема ГМО і законодавства у сфері ГМО дуже чутлива та потребує всебічного підходу. Чи будемо ми споживати ГМ-продукцію чи ні — особистий вибір кожного, який буде легше зробити, коли маркування «без ГМО» на харчових продуктах буде правдою, а не відображенням недопрацьованого законодавства. Безперечно українські аграрії вирощуватимуть ГМ-культури для світового споживача, адже ринок перспективний, а з оновленим і діючим законодавством зробити це буде простіше. 

© Меланія Несмачна, SuperAgronom.com

Підтримайте наші агромедіа

Будь-яка сума допоможе працювати на інформаційному аграрному фронті для вас

Читайте також: Овочі на зберіганні та як їх знаходять гнилі