Переваги дробного внесення азоту та схеми підживлення озимої пшениці

Весняні підживлення в різних кліматичних зонах

В Україні розроблена система підживлення озимої пшениці азотними добривами, яка залежить від строків відновлення вегетації, фази розвитку культури, густоти та стану рослин на момент відновлення вегетації, вмісту мінерального азоту в ґрунті, генетичної продуктивності сорту. Удобрення азотом озимої пшениці навесні може складатися з 2-3 основних прийомів, завданням яких є забезпечення надходження до рослин доступного азоту в кількості, яка відповідає потребі у відповідний період споживання. Під час встановлення норми внесення азоту навесні за даними ґрунтової діагностики розрахунок ведеться так, щоб на момент другого підживлення в ґрунті містився необхідний запас мінерального азоту на заплановану врожайність.

Оскільки більшість азотних добрив є легкорозчинними, то частину вносять восени до N10-30 (діамофоска 10:26:26 100 кг/га). А решту застосовують під час першого ранньовесняного підживлення по таломерзлому ґрунту, залежно від погоди, приблизно в кінці лютого — N30-60; під час другого в фазу «кінець кущіння — початок виходу рослин у трубку» (ВВСН 27-32) — до N30-90; і третє внесення — в період колосіння (ВВСН 51-59) — початку молочної стиглості (ВВСС 70-75). Перше (регенеративне) підживлення прискорює кущіння рослин, друге — найбільш вагомо впливає на врожай зерна, а третє — підвищує його якість. Критично важливим підживленням для озимої пшениці є перше і друге. Не бажано наприкінці зими (перше підживлення) розкидати по поверхні ґрунту карбамід через втрату азоту від 15 до 25%.

У Лісостеповій зоні відновлення весняної вегетації, як правило, настає у березні-квітні. Якщо відновлення весняної вегетації у Лісостепу настає раніше 1-6 квітня, то це рання весна, а коли пізніше 1-6 квітня, то приходить пізня весна. У роки з ранньою весною (коли вегетація настає в середині березня) або на добре розвинених посівах озимої пшениці перше підживлення рекомендують проводити меншими нормами азотних добрив — до N30 (аміачна селітра 100 кг/га) від повної норми азоту. Водночас в роки з пізньої весни або на погано розвинених посівах озимої пшениці норму азоту в перше підживлення збільшують до N60 (аміачна селітра 180-200 кг/га). При чому, якщо посіви зріджені (200-230 рослин на 1 м²), під час першого підживлення вносять N50-60. За наявності 180-200 рослин на 1 м² дозу азоту для першого підживлення збільшують до N60-80.

Норма добрив другого підживлення визначається першим підживленням. Якщо ранньою весною вносилося N30 (100 кг/га аміачної селітри) загальної норми азоту, то під час другого підживлення вносять близько N60-90 (карбамід 130-200 кг/га). Оптимальну норму добрив другого підживлення встановлюють по листовій діагностиці.

У зоні Степу перше (регенеративне) підживлення рекомендуються проводити по таломерзлому ґрунту зазвичай в кінці лютого в дозі N30 (аміачна селітра 100 кг/га), а друге — з середини березня по 1 декаду квітня в фазі кущіння до початку виходу рослин у трубку у вологий ґрунт в нормі N30 (аміачна селітра 100 кг/га). В Степу можливі випадки об’єднання двох підживлень в одне і внесення N60 (аміачна селітра 200 кг/га) по таломерзлому ґрунту (на погано розвинених посівах) або в фазі кущіння до початок виходу рослин у трубку N60 (з пізньою весною або на добре розвинених посівах). Найкращий час для застосування азотних добрив у фазу кущення є тоді, коли ґрунт дозрів, але іще вологий, і трактор вже не в’язне. При підсиханні верхнього шару ґрунту слід використовувати штригельні борони для заробки добрив.

Вважається, що в умовах недостатнього зволоження у зонах Степу дробне прикореневе внесення азоту практично не має переваги перед одноразовим його застосування перед сівбою або внесенням перед сівбою у поєднанні із ранньовесняним підживленням. За цих умов доцільне одноразове внесення азотних добрив восени до сівби і для підживлення навесні по мерзлоталому ґрунту чи для прикореневого підживлення. У степовій зоні осіннє та весняне внесення азотних забезпечує однакові прирости врожаю. Тому всю кількість азотних добрив доцільно вносити до сівби, однак внесення частини азотних для позакореневого підживлення підвищує якість зерна.

Переваги дробного внесення

В останні роки літня температура також поступово підвищується, спекотних днів стає дедалі більш, а кількість дощів у літній період скорочується. Саме тому для збереження високої врожайності необхідно переглянути актуальні методики внесення добрив та розробити нові способи.

Один із таких способів — відмова від разового внесення великої порції мінеральних добрив у ґрунт. Останні кілька врожайних сезонів продемонстрували сумну тенденцію старих методик. Аграрії вносили азотне добриво до початку сівби, потім у літній період значно підвищувалася температура повітря, були відсутні дощі та посіви просто згорали. Поступове внесення азотного добрива допомогло знизити ймовірність подібної проблеми. Такий підхід є актуальним не тільки для озимої пшениці, а й інших зернових, овочевих та фруктових культур.

Одна з переваг дробного внесення добрив — це можливість коригувати потенціал врожайності в особливо спекотну та посушливу погоду. В такому разі азот можна вносити не відразу, а поступово. Якщо температура не знижується, то кількість азоту просто зменшується або до основного підживлення додається сульфат амонію. Щоб зберегти врожай пшениці у разі посушливої ​погоди, частину азотних добрив вносять в осінній період. Від актуального рівня вологості залежить, чи вноситиметься друга частина добрив. Окремою популярністю користується спосіб дробного внесення добрива на ділянках з піщаним ґрунтом, оскільки азотні та інші добрива практично не затримуються у верхніх шарах і швидко вимиваються. Дробне внесення дає змогу запобігти вимиванню навіть в умовах дощової весни.

Такий підхід дозволяє фермерам економити кошти та знизити екологічну шкоду навколишньому середовищу, оскільки враховуються насамперед актуальні погодні дані, на основі яких складається прогноз використання добрива протягом актуального посівного сезону.

Дробне внесення також дає моєливість врятувати врожай у разі надмірних дощів. Постійні зливи та грози сприяють вимиванню добрива навіть із важкого ґрунту, тому виникає необхідність внесення добрива постфактум. Можливість реагувати на погодні зміни дозволяє отримати максимальний урожай, незалежно від розмірів фермерського господарства.

Складові удобрення озимої пшениці

В Україні з урахуванням кліматичних умов сучасна система удобрення озимої пшениці включає удобрення восени та навесні. Удобрення восени складається з основного живлення (передпосівне внесення добрив) або внесення основних добрив під попередник, припосівного внесення й осіннього позакореневого підживлення.

Удобрення навесні включає:

• 1-ше весняне азотне підживлення по мерзлоталому ґрунту або у фазу весняного кущення;
• 2-ге весняне азотне підживлення (стадія «кінець весняного кущення — початок виходу в трубку»);
• 3-тє азотне підживлення КАС (трубками) або 10-30% розчином карбаміду чи 10% розчином КАС по листу (фаза колосіння);
• позакореневі підживлення, які поєднують з фунгіцидними обробками.

Друге та третє підживлення коригують відповідно до результатів оцінки вмісту доступного азоту у ґрунті (2 підживлення) та рівня азоту і фосфору в рослинах (3 підживлення).

У регіонах нестійкого зволоження підживлення виконується однократно повною нормою у 1-ше підживлення (ранньовесняне) або двома нормами (по таломерзлому + середина кущення).

При двократному підживленні в регіонах нестійкого зволоження можна вносити добрива за двома сценаріями:

1) перше внесення — КАС-32 або аміачна селітра по «мерзлоталому» ґрунту (лютий) і КАС-32 або аміачна селітра у середину весняної вегетації (березень, квітень);

2) по «мерзлоталому» ґрунту + раньовесняне внесення 2 видами добрив з різною тривалістю дії (аміачна селітра + карбамід).

Перше азотне підживлення має на меті підвищити густоту стеблестою, інтенсифікувати кущіння. Виконується суцільним способом по таломерзлому ґрунту або на початку відновлення вегетації. Доза залежить від стану посівів і часу відновлення вегетації. Для посівів з відмінним розвитком та підвищеною (прийнятною) густотою доза в перше підживлення зменшується (переноситься у друге) — схема 40/60. Для слабко розвинених, зріджених посівів або посівів у роки з пізнім відновленням вегетації — збільшується — схема 60/40. При цьому потрібно підтримуватися певного обмеження: 1. Поверхня ґрунту повинна бути без снігового покриву або з його мінімальною кількістю. 2. Верхній шар ґрунту повинен бути вологим і розмерзатися в денну пору (добриво повинно потрапити в ґрунт з талими водами).

Внесення сульфату амонію на основній площі (90%) повинно здійснюватися в період максимально близький до активної весняної вегетації — початок (середина) весняного кущення (ВВСН 20-29). Для Степу України — внесення по «мерзлоталому» ґрунту нормально, для Лісостепу і Полісся — тільки у випадку, якщо забезпечення технічними можливостями на березень відсутнє. Мета цього заходу полягає в забезпеченні отримання в ґрунті нітратної форми азоту (з амонійної сульфату амонію) у максимально близькі до пізніх фаз строки. Максимально зменшити втрати сульфатів з орного шару ґрунту (промивання в більш глибокі шари, поверхневий змив з талими водами і ерозійними змивами) в період танення снігу. Норма: 100-150 кг/га.

При цьому потрібно враховувати певні обмеження:

1. Продуктивність операції внесення. Якщо продуктивність не дозволяє повністю виконати операцію у зазначені строки — внесення сульфату амонію здійснюється по «мерзлоталому» ґрунту.
2. Наявність достатньої кількості вологи для розчинення сульфату та включення амонію в ґрунтово-вбирний комплекс.

2-ге весняне азотне прикореневе підживлення (продуктивне) виконується в кінці фази весняного кущення — на початку фази виходу в трубку суцільним способом: врозкид гранульованих добрив або внесення КАС-32 по листу (важкою краплею). Основна мета підживлення: забезпечення живлення для формування бокових стебел, підвищення озерненості колоса. Обов’язковою умовою виконання є достатня кількість вологи у ґрунті. Доза у 2 підживлення також слід коригувати на основі даних листової діагностики, основна мета якої встановити необхідність підживлення, норму азоту за вмістом азоту в рослині.

3-тє азотне підживлення виконується на початку колосіння (до цвітіння) рідкими азотними добривами по листу, трубками. Норма внесення має бути скоригована за результатами стану забезпечення рослин пшениці азотом і вмісту мінерального азоту у ґрунті в фазу появи прапорцевого листка (ВВСН 45-50). Основна мета підживлення: отримання високої якості продукції.

Важливо розуміти, що потрібно починати ранньовесняне внесення (1 підживлення) з полів із гіршим розвитком для стимуляція кущення, якщо активна вегетація не почалася. Краще розвинуті поля (розкущені) мають бути підживленні до моменту початку активного весняного кущення. Не можна допускати дефіциту після початку активної вегетації. Перше ранньовесняне внесення — внесення аміачної селітри, КАС. Карбамід\сульфат (де передбачено внесення) не потрібно розглядати як перше внесення, а сприймати як друге, додаткове. Внесення сульфату амонію за термінами внесення має бути максимально ближчим до активної вегетації задля зменшення втрат сірки.

Схеми підживлення азотом озимої пшениці

Залежно від терміну внесення і агрегатного стану добрив (рідка, гранульована), як приклад, можливі такі алгоритми підживлення азотом озимої пшениці.

Перша схема:

1-ше підживлення — КАС-32 (по мерзлоталому), сульфат амонію (по мерзлоталому або ранньовесняне кущення);

2-ге підживлення — КАС-32 (кінець кущення).

Друга схема:

1-ше підживлення — аміачна селітра (по мерзлоталому), сульфат амонію (по мерзлоталому або ранньовесняне кущення);

2-ге підживлення — КАС-32 (кінець кущення).

Третя схема:

1-ше підживлення — аміачна селітра (мерзлоталий), сульфат амонію (мерзлоталий або ранньовесняне кущення);

2-ге підживлення — аміачна селітра (кінець кущення).

Четверта схема:

1-ше підживлення — аміачна селітра (мерзлоталий), сульфат амонію (мерзлоталий або ранньовесняне кущення);

2-ге підживлення — карбамід (кінець кущення).

Таблиця 1. Азотне підживлення озимої пшениці

Перше підживлення азотними добривами навесні проводять на початку відновлення активної вегетації рослин, коли середньодобова температура повітря перевищить +5°С та з’являться молоде (біле) коріння. Оптимальний час для проведення підживлення по мерзлоталому ґрунту — коли стовпчики термометрів перевалює за позначку +5°С, а середньодобова температура становить +3+4°С. Тому в багатьох регіонах його традиційно проводять уже наприкінці лютого — в березні. Таке підживлення дуже важливе: завдяки йому озимі, що виходять з перезимівлі, швидше набирають енергію і краще розвиваються. Провести його треба у максимально стислий термін (не більше ніж за 10 днів), оскільки при пізніх термінах підживлення на бічних пагонах сформується укорочений колос, який не дасть повноцінного зерна чи не встигне дозріти до початку збирання. Рекомендована доза азоту для першого ранньовесняного підживлення озимих зернових — 60-70 кг/га.

Для першого підживлення найкращою формою добрив є КАС, яку вносять без розведення. КАС в цей час не проникає в листя рослин, тому що закриті продихи і водяні пори, навіть за підвищених температур. Переваги КАС проявляються в рівномірності внесення азоту, швидкості дії та можливості додавання сульфатних форм міді, марганцю на ослаблених посівах озимої пшениці та тритикале.

Друге підживлення проводиться в стадію першого вузла (над поверхнею ґрунту починає проявлятися перший вузол, 31 фаза). У цю фазу закладається основний потенціал урожайності озимих зернових культур (довжина колосу, кількість зерен у колосі, маса зерна одного колосу). Рекомендована доза азоту для другого підживлення 35-40 кг/га. При плануванні середніх рівнів урожайності в цю фазу можна застосовувати КАС у розчині 1:3. Для другого підживлення краще використовувати тверді форми — аміачну селітру, карбамід. Листовий апарат в цей час активно функціонує і можливі опіки листя КАС у спеку (відкриті продихи для додаткової транспірації з метою охолодження) і за підвищеної вологості, дощу (відкриті водяні пори). В цей час поверхня ґрунту прикрита листям від прямих сонячних променів, у вологому стані та з високою активністю уробактерій, бактерій-нітрифікаторів, які переводять амідну форму азоту в доступні для кореневого живлення форми.

Третє підживлення в стадію останнього (прапорцевого) листка планується для отримання високих урожаїв (понад 6,0 т/га). Оптимальна доза азоту в цей період становить 20-25 кг/га. Форми добрив: аміачна селітра, карбамід, КАС (за використання обприскувачів з волочильними шлангами).

Четверте підживлення проводиться на озимій пшениці на початку колосіння для поліпшення якості зерна. Рекомендована доза азоту 10-20 кг/га. У це підживлення найкраще використовувати 8-15% розчин карбаміду, оскільки рослини вже не поглинають азот корінням, а через листки добре засвоюється саме амідна форма азоту. В розчин карбаміду можна додавати сульфат амонію (5-10 кг/га). Сірка, що міститься в ньому, сприяє збільшенню кількості білка у зерні.

За сприятливих умов вміст білка та клейковини від позакореневого підживлення азотними добривами може збільшуватися відповідно на 1-3,5 % та 2-4%. Одночасно поліпшується якість клейковини. Азотні добрива вносять у вигляді розчинів різної концентрації. Цей захід проводять у фазах колосіння ВВСН 51-59, початку молочної стиглості зерна ВВСН 71-75. Однак найкращим строком проведення позакореневого підживлення озимої пшениці є фаза колосіння. Найкращою формою для підживлення азотних добрив є карбамід. Дозу карбаміду в розчині доводять до 20-30%. Азот у цьому добриві міститься в амідній формі, яка після надходження в рослину відразу використовується для синтезу амінокислот.

Є експериментальні докази, що дози азоту менше 20 кг/га практично не впливають на підвищення якості зерна, а дози, що перевищують 60 кг/га, можуть призвести до опіків рослин, але багато чого залежить від форми азотних добрив і способу внесення.

За нестачі азотних добрив такі позакореневі підживлення азотом N10-15 можна проводити і в більш ранні терміни, а також разом із засобами захисту. Використовують карбамід 10-12 % концентрації, тобто 10-12 кг карбаміду на 100 л води. Всього вноситься 300 л/га робочого розчину. Без урахування першого ранньовесняного підживлення, проводять 2-3 обробки:

1) стадія виходу в трубку (стадія першого вузла, 31 стадія),

2) стадія прапорцевого листка 37-39,

3) на початку стадії колосіння 51-52.

Через листя озимій пшениці доступні 10-12% розчини (25-30 кг карбаміду на 250-300 л води, вилив робочого розчину 300 л/га): за три підживлення можна дати рослинам 75-90 кг карбаміду, що аналогічно 180-220 кг прикореневого внесення. За комплексного внесення макро- і мікроелементів коефіцієнт використання азоту підвищується на 25-30%.

При триразовому підживленні озимої пшениці азотними добривами перше ранньовесняне азотне підживлення можна проводити після сходу снігу аміачною селітрою по 30-45 кг/га д.в. по таломерзлому ґрунту. У фазі виходу в трубку ВВСН 31 підживлюють 20-30% розчином сечовини в дозі N30 за допомогою авіації або наземним обприскувачем (друге підживлення). У разі вологого ґрунту азотні добрива в цю фазу можна внести поверхнево дозою 60 кг/га д.р. (аміачна селітра). На початку колосіння ВВСН 51-52 для поліпшення якості зерна проводять третє позакореневе підживлення 30% розчином карбаміду в дозі 20-30 кг/га д.р. для збільшення вмісту білка та клейковини в зерні. Робочий розчин для позакореневого наземного підживлення готують із розрахунку 20-30 кг/га д.р., для цього 65 кг карбаміду розчиняють у 150 л води, отримуючи 200 л розчину на 1 га. При цьому вилив робочого розчину 200-215 л/га.

Під час внесення розчину карбаміду треба намагатися, щоб утворювалися краплі розміром не більше 50-100 мк, тому що більш великі стікають, а дрібні не долітають до рослини.

Підживлення пшениці, як правило, проводять у другій половині дня за похмурої погоди. Не рекомендується проводити підживлення за температури повітря понад 20 °С, оскільки в цих випадках можливі опіки листків. Необхідність проведення підживлення та дози азотних добрив визначають за вмістом азоту в листках рослин.

Крім аміачної селітри, напровесні під час першого підживлення можна вносити КАС. При цьому, на відміну від карбаміду, краплі КАС мають бути великими, щоб вони стікали з листків рослин і не обпікали їх. Для цього обладнують розпилювачами з великими отворами або штангами з гнучкими розливними трубочками, щоб розчин виливався на поверхню ґрунту. Для позакореневого підживлення пшениці озимої можна також використовувати КАС, розбавивши його водою до 15-20% концентрації, але за ефективністю вона поступається розчину карбаміду.

Система використання добрив КАС-28 на озимій пшениці може бути такою (табл. ).

Таблиця 2. Норми і строки внесення КАС-28 на озимих зернових

Примітки:

¹Перед сівбою або по засіяному полі до сходів.

²Грубокраплисте обприскування посівів за допомогою розпилювачів з великими отворами при температурі до 10 °С.

³Внесення КАС за допомогою розливних труб, що монтуються на штанзі обприскувача.

Для КАС-32 для озимих зернових рекомендується також така схема і норми внесення:

• Перше підживлення (мерзлоталий ґрунт або початок-середина весняного кущіння ВВСН 21-25) від 30 до 60 кг/га в д.р. (100-200 кг/га чистого КАС-32) при температурі не більше 10 °С великою краплею або розчином 70-150 л КАС-32 + 70-150 л Н₂О (концентрація робочого розчину 40-50%).
• На друге підживлення (кінець кущення — початок виходу в трубку ВВСН 27-32 разом з гербіцидом, фунгіцидом чи окремо — 20 кг/га д.р. (60 кг/га КАС-32) у вигляді розчину 50 л КАС-32 + 250 л Н₂О (концентрація робочого розчину 20%, розводимо 1:4).
• На третє підживлення (колосіння ВВСН 51-59) — до 10 кг/га д.р. (30 кг/га КАС-32) у вигляді розчину 25 л КАС-32 + 275 л Н₂О (концентрація робочого розчину 10%, розводимо 1:6).

При використанні КАС для підживлення потрібно дотримуватися низки правил. В нерозведеному вигляді при обприскуванні КАС працювати потрібно великої краплею, використовуючи крупнокрапельні дефлекторні форсунки, які не викликають опіків. Щілинні форсунки можуть бути використані виключно при внесенні з гербіцидами з обов’язковим розведенням КАС із водою. Застосовувати КАС потрібно при температурі повітря не вище 15-18 °С. Не вносити КАС при температурі нижче 0 °C. Вносити КАС потрібно без сонця вночі, після заходу сонця. У денний час краплі розчину КАС можуть створювати ефект лінзи, пропалюючи тканини листка. Не вносити КАС під час дощу і при росі. У цих випадках восковий захисний шар листя рослин стає пористим — і добриво проникає через нього і викликає опіки.

Сергій Хаблак, агроном, доктор біологічних наук, Інститут харчової біотехнології та геноміки

Прим.: Наступна, заключна, частина також буде присвячена особливостям внесення різних видів добрив.

Підтримайте наші агромедіа

Будь-яка сума допоможе працювати на інформаційному аграрному фронті для вас