Що впливає на ефективність добрив. Частина 2. Агротехнічні умови
Найбільш важливими агротехнічними умовами, які визначають ефективність застосування добрив, є: сівозміни, обробіток ґрунту, площі живлення рослин, терміни посіву, боротьба зі шкідниками, хворобами та бур’янами, реакція сортів на добрива.
У попередній частині ми уже з’ясували закономірності впливу ґрунтів та клімату на ефективність добрив.
Агротехнічна та економічна ефективність системи удобрення тісно пов’язана з декількома чинниками.
Cівозміна
Введення сівозміни змінює режим вологості ґрунту, рівень накопичення у ньому рослинних залишків, темпи мінералізації органічних речовин та інших процесів, що обумовлюють динаміку засвоювання поживних речовин. Тому при правильному чергуванні культур у сівозміні спостерігаються значні покращення у ефективності мінеральних та органічних добрив порівняно з безплановим чергуванням культур і тим більше – із монокультурою. Більш високу ефективність добрив у сівозміні можна пояснити створенням кращих умов для рослин з точки зору використання ними поживних речовин добрив. Саме по собі чергування рослин за правильної агротехніки на ґрунтах з високою родючістю забезпечує отримання більш високого врожаю порівняно з монокультурою.
Вирішення питання про внесення добрив під ту чи іншу культуру у сівозміні залежить від того, яким був попередник і як його удобрювали. Різні культури залишають після себе не однакову кількість поживних речовин та кореневих залишків, по-різному впливають на режим вологості і поживних речовин для наступних культур. Після різних попередників також не однаковий рівень забур’яненості поля і багато інших аспектів, що впливають на ефективність добрив.
Наприклад, на чистих парах відбувається накопичення вологи, нітратів, знижується забур’яненість поля. Отже, створюються сприятливі умови для прояву високої ефективності фосфатних і калійних добрив, тоді як ефективність азотних добрив, у зв’язку з накопиченням нітратів, знижується. На зайнятих парах чи після непарового попередника ґрунт буває бідним на засвоювані елементи живлення і особливо на азот.
Вагомий вплив на загальний баланс азоту у ґрунті мають бобові культури у сівозміні. Частина азоту, зв’язаного бульбочковими бактеріями бобових, потрапляє через корм до гною, інша його частина залишається з корінням і пожнивними залишками в ґрунті. При розпаді цих залишків після обробітку землі у ґрунті накопичуються засвоювані форми азоту. Таким чином, потреба у азотних добривах знижується і разом з тим створюються сприятливі умови для дії фосфорних і калійних добрив.
Просапні культури при хорошому рівні агротехніки за впливом на рівень забур’яненості наближаються до чистих пар. Але вони є енергійними споживачами води, тому вміст вологи під просапними буває не високим. Крім того, просапні збільшують потребу у добривах для наступних після них культур.
Рослини відрізняються можливістю засвоювати поживні речовини з важкодоступних з’єднань. Культури, здатні поглинати поживні речовини із важкодоступних форм, частину їх залишають у коренях, пожнивних залишках та у ґрунті. Після розпаду цих залишків поживні елементи вивільняються і стають доступними для рослин зі слабкою здатністю до засвоєння.
Різні культури поглинають із ґрунту не однакову кількість поживних речовин. Так, насиченість сівозміни зерновими культурами збільшить потребу у азоті, тоді як насиченість сівозміни коренеплодами, картоплею і соняшником дуже збільшується виніс калію, і ефективність калійних добрив збільшується.
Таким чином, одне із завдань системи удобрення полягає в тому, щоб застосовуючи відповідні добрива у сівозміні, перекрити дефіцит елемента живлення, який є обмежувальним фактором, і тим самим збільшити використання різними культурами поживних речовин самого ґрунту.
Обробіток ґрунту
Обробіток ґрунту має значний вплив на ефективність добрив. Вологість ґрунту, його повітряний режим, діяльність мікроорганізмів та інші фактори, що впливають на ефективність добрив, залежать від прийомів обробітку ґрунту. При збільшенні глибини оранки ефективність добрив, як правило, збільшується. Це значною мірою пов’язано з покращенням водного режиму рослин.
Від повітряного режиму ґрунту залежить розвиток кореневої системи рослин і її властивостей поглинання, а отже, і ефективність добрив. За високої щільності ґрунту і поганої аерації ріст коренів сповільнюється. При недостачі повітря пригнічується окислювальна діяльність кореневих виділень, тому доступність поживних елементів знижується.
Повітряний режим ґрунту впливає також на діяльність мікроорганізмів, що, в свою чергу, впливає на ефективність добрив. При дефіциті повітря пригнічується розвиток аеробних бактерій, зокрема нітрифікуючих, збільшуються втрати азоту від денітрифікації, а отже збільшується потреба культур у азотних добривах. Таким чином, прийомами обробки ґрунту можна дещо посилити чи послабити дію добрив.
Площа живлення рослин
Площа живлення рослин також має значний вплив на ефективність добрив. Для кожної культури встановлено максимально можливу кількість рослин на 1 га, за якої забезпечується найкраще використання поживних речовин ґрунту та добрив. Наприклад, для цукрового буряка ця кількість становить 100-140 тисяч, для картоплі – 70-80, соняшника – 60 тисяч. При зміні площі живлення рослин змінюється рівень забезпеченості вологою та елементами живлення. Покращення врожайності від збільшення щільності насаджень відбувається зі збільшенням норм добрив.
Таким чином, існує тісна залежність між ефективністю добрив і густотою стояння рослин. Тому при розробці технології обробітку тих чи інших культур і сортів у конкретних умовах необхідно враховувати їх реакцію на збільшення норм добрив і густоти насаджень.
Строк посіву
Великий вплив на ефективність добрив має строк посіву. Зміна термінів розвитку рослин може мати суттєве значення. Так при дотриманні оптимальних термінів посіву рослини мають кращу стійкість до посухи, суховію, осінніх і весняних заморозків. І все це у кінцевому результаті визначає ефективність добрив. При пізньому, а також занадто ранньому посіві врожай сільгоспкультур знижується. Добрива ж здатні дещо зменшувати негативний вплив пізнього посіву.
Фітосанітарний стан ґрунту
Під дією добрив змінюється хімічний склад ґрунту, що впливає на розвиток комах та збудників хвороб. Різні види шкідливих організмів мають різні потреби до умов середовища. Внесення добрив може як пригнічувати, так і стимулювати розвиток шкідників і хвороб. Наприклад, мінеральні добрива збільшують стійкість озимої пшениці і ячменю до шведської мухи. Фосфорні добрива знижують захворюваність зернових кореневою гниллю і бурою іржею, а азотні, навпаки підвищують. При внесенні мінеральних і органічних добрив знижується вразливість картоплі фітофторозом.
Таким чином, добрива дещо зменшують кількість інфікованих рослин і послаблюють рівень ураження, проте тут їх роль все-таки другорядна. Тому застосування добрив не звільняє від необхідності агротехнічних, хімічних, біологічних та інших заходів у боротьбі з шкідниками й хворобами.
Забур’яненість полів
При забур’яненості полів значно зменшується урожайність і послаблюється дія добрив. Тому важливою умовою високої ефективності добрив є розробка і впровадження заходів боротьби з бур’янами. Вони є сильними конкурентами культурних рослин у боротьбі за елементи живлення і часто виявляються переможцями у цій боротьбі, адже виніс ними поживних речовин зазвичай більший, аніж у культури, яку обробляють. Крім того, коефіцієнти використання елементів живлення бур’янами значно вищий, аніж у культурних рослин.
Збільшення об’ємів застосування добрив повинно супроводжуватись покращенням заходів боротьби з бур’янами. При інтенсивному веденні сільськогосподарського виробництва важливе значення має науково обґрунтоване застосування мінеральних добрив та гербіцидів. Застосування гербіцидів разом із мінеральними добривами у багатьох випадках покращує їх вплив на пригнічення бур’янів. Технологія сумісного використання мінеральних добрив та гербіцидів залежить від їх властивостей та оптимальних термінів внесення.
Висока ефективність добрив, як агрономічна так і економічна, досягається тільки з допомогою грамотного, науково обґрунтованого їх застосування з урахуванням ґрунтових, кліматичних, агротехнічних умов та біологічних особливостей культури. Для цього у хазяйстві створюється система застосування добрив та щорічний план їх внесення. Така розробка потребує високого рівня спеціальних знань і повинна здійснюватись спеціалістом агрономом-агрохіміком.
У підготовці блогу використовувались матеріали з сайту Інституту живлення рослин. Український науково-практичний центр «Інститут живлення рослин» — це новий формат організації, яка допомагає аграріям мінімізувати виробничі затрати і підвищити врожайність шляхом оптимізації живлення вирощуваних культур.
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.