Добрива-2019: Імпорт перекриваємо і маємо те, що маємо
Практично кожного року під посівну, неважливо — осінню чи весняну, аграрії отримують якийсь «приємний» сюрприз. То здорожчання дизпалива, то гучне банкрутство великого дистриб’ютора, то дефіцит добрив через чергові заборони та обмеження імпорту. От і цьогоріч у розпалі посівної озимого ріпаку та напередодні посівної озимих зернових отримали звістку від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України: імпорт добрив буде розслідуватися та обмежуватися, задля захисту вітчизняного виробника.
SuperAgronom.com вирішив трішки вивчити це питання, щоб зрозуміти, кого ж та від чого уряд тепер буде «захищати» та де знову засіла «зрада».
Отже, 21 серпня 2019 року відбулося засідання Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, на якому розглядалися питання захисту українських товаровиробників від недобросовісного та зростаючого імпорту.
За результатами проведення засідання комісія ухвалила рішення:
- про порушення та проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну деяких азотних добрив (зокрема: нітрату амонію (аміачної селітри — прим. авт.) та вапняково-аміачної селітри, карбаміду та карбамідно-аміачної суміші) незалежно від країни походження та експорту;
- про порушення та проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну добрив мінеральних з вмістом азоту та фосфору та добрив мінеральних з вмістом азоту, фосфору, калію, що класифікуються за кодом УКТЗЕД 3105, незалежно від країни походження та експорту.
Для пересічного читача це виглядає приблизно таким чином: заборона ввезення добрив з Росії введена та діє, проте бідолашний вітчизняний виробник, як і раніше, почувається таким незахищеним, що потрібно переглядати усі схеми імпорту з будь-яких країн. Але, як відомо, перше враження дуже часто буває оманливим, тож спробуймо розібратися разом.
Імпортували, імпортували, та не виімпортували
Ініційоване МЕРТом розслідування щодо імпорту міндобрив різних груп в Україну обернеться для ринку дефіцитом напередодні посівної. Такий прогноз озвучив в ексклюзивному коментарі для AgroPolit.com голова Агро-Продовольчої ради Іван Слободяник.
«Ініціатива з перевіркою імпорту добрив, а також готовність закрити ввезення добрив до України, схожа на спробу старого керівництва держави наостанок підзаробити «на пенсію» за рахунок українського монополіста добрив, а також «підсунути свиню» аграріям напередодні підготовки ґрунту до зими та подальшої посівної кампанії», — заявив Іван Слободяник.
За його словами, на ринку всім відомо, кому належать заводи добрив в Україні і чому в нас добрива дорожчі на 50%, наприклад, за литовські.
«Тому диверсифікація імпорту добрив — це просто нагальна потреба і необхідність. Безумовно, ми маємо обмежувати російські добрива, але крім російської продукції існують грузинські, турецькі, литовські та ін.», — вважає Іван Слободяник.
Самі імпортери поки що не вбачають великої загрози, хоча, зізнаються, працювати стає дедалі складніше.
«Ми доставляємо добрива переважно з Польщі, працюємо як з гуртовими клієнтами (великими компаніями), так і з дрібними фермерами. Останнім часом проблем з поставками добрив не мали, проте тепер, можливо, будуть якісь нюанси. Ще будемо вивчати це питання, на даний час маємо власні запаси на складах та вже узгоджені контракти, але у найближчому майбутньому, якщо ускладнять імпорт, будемо мати проблему», — каже Олександр Манжелієвський, директор компанії «ЄвроАгроТрейд».
Є також у них питання і до ціноутворення на ринку, яке впливає на роботу усієї галузі імпорту добрив.
«Насправді імпортери добрив чудово знають, що це низькомаржинальний ринок. На добривах заробляють виробники, заводи. Нам вони продають ту ж продукцію дорожче, ніж іншим країнам, оскільки знають, яка у нас внутрішня цінова політика. Але все одно ціна буде нижчою, ніж у нашого вітчизняного виробника. Наприклад, ми імпортували аміачну селітру, і навіть з усіма митами, у тому числі й антидемпінговим, з усіма націнками вона була дешевша, ніж у нашого українського виробника. Ціну за азотною групою завжди формує внутрішній виробник, тому маємо те, що маємо. За комплексними добривами поки що такої залежності немає, але нові «віяння» з боку МЕРТ можуть вплинути і на вартість комплексних», — розповів Віталій Попов, власник «УТК ХімАльянс».
«Поза диктофоном» деякі трейдери кажуть, що український виробник веде досить недобросовісну гру, встановлюючи не лише ціни, а й правила імпорту. Адже виробляє він лише 20% добрив від загальної потреби. Усі інші обсяги також імпортує та продає інколи як «наше, рідне».
«Аби якість та ціна — і хоч Україна, хоч Гондурас»
Власне аграрії кажуть, що вони були б і не проти всіляко захищати вітчизняного виробника та купувати українські добрива, але ж, попри завищену ціну, якість цих добрив часто не витримує критики.
«Говорячи про добрива, хотів би наголосити, що ми сьогодні зіткнулися з неякісними добривами з нашими вітчизняними, коли привозять добрива заводські, а там немає заявленої кількості азоту, чи тієї кількості амонію, і взагалі він не тієї форми. Дуже багато випадків, коли нам привозять неякісні КАСи, ми не завжди знаємо, що купуємо, в цьому нас держава не захищає. Ми залишилися наодинці з цією несправедливістю», — каже Микола Касімов, директор ПСП «ім. Суворова».
Його думку підтримують дуже багато інших агровиробників. За даними власного опитування SuperAgronom.com, велика частка аграріїв надає перевагу добривам закордонного виробництва саме через низьку якість українських.
«Гранули різного розміру, крихкі, забивають сошники так, що потім доводиться зупиняти роботу і чистити. Заявлені параметри дуже часто виявляються зовсім не такими. Коли проводимо аналіз отриманих вітчизняних добрив, часто просто за голову хапаємось», — каже Ярослав Сінченко, головний агроном СТОВ «Фіалка».
При цьому багато аграріїв зазначає, що якби українські добрива мали належну якість та справедливу вартість, купували б саме українське і не шукали чогось кращого за кордоном.
А наостанок — невелика ілюстрація про того самого вітчизняного виробника, якого здебільшого представляє на нашому ринку ГК OSTCHEM Дмитра Фірташа. У боротьбі за введення антидемпінгових мит та обмеження імпорту компанія час від часу поширює заяви про 40 тис. робочих місць, наданих українцям, про піклування про ринок праці тощо.
Самі ж українці, що працюють на підприємствах ГК OSTCHEM, ентузіазмом не палають. Так, на сайті vnutri.org, де розміщують відгуки про роботодавців країни та умови праці у тих чи інших компаніях, працівники Черкаського «Азоту» висловлюються досить відверто.
«Я пропрацював на Черкаському «Азоті» з 1999 року з перервою 15 років, але такого … як зараз, не пам’ятаю! Звільнився 23.06.2017. До цього часу не виплатили майже половину розрахункових. Залишок не виплачують, довідку про суму боргу для суду давати не хочуть. Колегам, що звільнилися і також хочуть отримати свої гроші, або, якщо все ж судились та виграли, - відповідають, що грошей немає».
«Молодь йде або вже пішла. Як я. Якщо я і вийду на роботу, то лише щоб написати заяву на звільнення».
«Нарешті трохи прорвало, віддали частину боргів. Хто б ще ціни повернув».
«Правильно, на «Азоті» зарплатню не затримували, її просто не платили по півроку. Мій батько там працював, а я проходив практику і працювати не залишився, не хотілося гарувати безкоштовно».
Перефразуючи відоме прислів’я «ні собі, ні людям», отримуємо «ні аграріям, ні власним працівникам». А от собі чого ж… себе обділяти не можна.
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.