Воєнні дії та українські ґрунти: правда, інформаційний шум та науковий погляд

Деградація ґрунтів, спричинена воєнними діями

Серед збитків, які зазнає держава внаслідок військової агресії рф, очевидна шкода в результаті деградації компонентів довкілля, серед яких і ґрунти. Перш ніж говорити про втрати ґрунтового ресурсу внаслідок воєнних дій, варто пам’ятати орієнтовний стан ґрунтів в Україні до війни. Чому орієнтовний? Бо точна оцінка стану ґрунтів забезпечується:

1. суцільним (широкомасштабним) обстеженням ґрунтів (згідно з Законом «Про охорону земель», має проводитися кожні 20 років), але з часу здобуття Україною незалежності не проводилося, тому ці експертні оцінки дискусійні;
2. моніторингом ґрунтів у його науковому розумінні, але в Україні закон «Про моніторинг ґрунтів» відсутній. Якщо не враховувати науковий моніторинг ґрунтів (охоплює невеликі ділянки з науковими дослідами), то регулярно проводилася агрохімічна паспортизація. Проте її масштаби зменшуються як через невизначеність статусу, так і через постійний брак коштів.

Отож довоєнна оцінка стану ґрунтів, однозначно свідчила про поширення різноманітних процесів їх деградації (ерозія, ущільнення, забруднення, дегуміфікація, втрата органічного вуглецю та елементів живлення, підкислення, зменшення біорізноманіття, порушення структури ґрунтів і інших фізичних властивостей). Площі з незадовільним станом ґрунтів оцінювалися в мільйони гектарів з різним ступенем деградації. Опитування аграріїв показало, що не менше 50 % ґрунтів деградовані, що призводить до зменшення родючості. За даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, ще у 2021 році, до початку повномасштабної війни, потребували відновлення 6 млн га с.-г. угідь, переважно на півдні України (Джерело: UWEC).

Після 24 лютого 2022 року до наявних процесів деградації ґрунтів додалася воєнна (мілітарна) деградація. Деталі останньої є окремим важливим та об’ємним завданням. Якщо стисло, це можуть бути ледь не всі відомі види деградації, але спричинені воєнними діями. А також забруднення вибуховими та іншими мілітарними речовинами, яких не було у довоєнний час, плюс вибухові порушення цілісності ґрунтів тощо. Інтенсивність цієї деградації, звісно, залежить і від стану ґрунтів до війни. Зауважмо, що світового досвіду оцінювання збитків від військових імпактів на ґрунти обмаль. При цьому поширити результати, встановлені для однієї локації (зважаючи на характеристики клімату, рельєфу, материнських порід, власне ґрунтів, рослинності та особливості антропогенних впливів) на інші ареали досить складно а часто й неможливо.

Вивчаючи фото дистанційного знімання з різних сайтів, наприклад з DeepState (локації Авдіївка, Бахмут, Мар’їнка, Вовчанськ, Нью-Йорк, Торецьк, Старомайорське, Орлівка та інші), візуально видно катастрофічні порушення цілісності ґрунтового покриву, які можуть свідчити про практично повну втрату функціональності ґрунтів у цих ареалах. Їх оцінювання та можливості відновлення ймовірно постануть у майбутньому. Ґрунти пошкоджені неоднаково в різних локаціях, рівночасно вони апріорі володіють різною буферністю і здатністю до відновлення. Наразі оцінка стану ґрунтів на тимчасово окупованих територіях неможлива, як і в ареалах вздовж лінії фронту (ймовірно смугою в 20-30 км), розміщення якої змінюється в часі. Недоступними для обстежень, хоча й контролюються державою, є заміновані території.

Аграрії війни

Проєкт про людей, які лишили роботу в агросекторі та стали на захист України

Гострий брак ресурсів, обмеженість доступу та не до кінця зрозумілі перспективи використання мілітарно порушених земель потребують визначення пріоритетів для держави. Якими могли б бути реальні дії у цій сфері?

Наразі є можливості оцінювання стану ґрунтів, які зазнали різного характеру воєнних імпактів, у доступних для польових обстежень ареалах і, за підтвердженої потреби, планування заходів з рекультивації. Якщо остання потребує значних фінансів, а кінцеві результати позитивно не прогнозуються чи віддалені в часі, то очевидно потрібна консервація земель з деградованими ґрунтами. Це стосується як деокупованих територій (площинне поширення деградації), так й інших місць, де ґрунти зазнали ураження внаслідок обстрілів (точкове поширення). Площинні ушкодження ґрунтів відповідають локаціям інтенсивних боїв (фортифікаційні споруди, дороги, склади, ареали пожеж і розливів хімічних речовин — нафтопродуктів, інше; засмічення військовими артефактами тощо), точкові ушкодження зустрічаються практично на всій території України.

Запитаймо себе: чи вивчення мілітарного порушення ґрунтів і їх відновлення є проблемою номер один для всіх цих ареалів? Чому тему воєнних імпактів ґрунтів так мусують різні, далеко не ґрунтознавчі установи, ЗВО, ГО та інші?

Читати також: Відновлення унікальних українських ґрунтів — співпраця науки та бізнесу

Очевидно, є певна зацікавленість з боку вчених, які прагнуть дізнатися більше про можливості функціонування таких ґрунтів і їх стійкості до воєнних імпактів, а їхня кваліфікація дозволяє це досліджувати. Але бентежить кількість публікацій (про які нижче) на рівні «експертизи» (аж надто об’єктивного незнання). Тема підхоплюється бажаючими оголосити свою пріоритетність в обстеженнях деградованих війною ґрунтів. Наразі складається враження конкуренції ледь не за кожну вирву — хто ввійде в історію як перший її дослідник. Очевидно є певні кошти, то й така кількість «експертів» стала неочікуваною. Фаховість можна оцінити їхніми публікаціями, дослідженнями в лабораторіях, де проводяться аналізування, тривалістю наукових експериментів як фундаментальних, так і прикладних. Які ж отримані результати щодо оцінки стану порушених військовими діями ґрунтів, що доступні в опублікованих матеріалах, доказують критичність проблеми і гостру потребу у відновленні таких ґрунтів ?

Площі ушкоджених ґрунтів і їхній реальний стан

Україна не контролює частину своєї території, а активні бойові дії продовжуються, тому оперування достовірними даними є проблемою. Зважати треба і на динаміку лінії зіткнення, яка трансформується і протягом поточного року. Згідно з даними офіційного ресурсу Міндовкілля, площа забруднених ґрунтів становить близько 115 га, а площа засмічених земель близько 2200 га; Екодія повідомляє, що через війну в Україні забруднені понад 5 млн га с.-г. земель. Конкретні дані наведені С.А. Балюком зі співавторами (2024), які оцінили вражену військовими імпактами площу Харківської області в близько 9000 га (приблизно 3% від загальної площі області). Однак в уже згаданому джерелі UWEC пишуть про мільйони га забруднених ґрунтів та про 40% (тобто 24 млн га) замінованої території України. Згідно з даними TOP LEAD, 8 млн га полів в Україні заміновані (з яких 6 млн га на окупованій території) і в цьому ж джерелі — вже 30% території України потенційно заміновані, а 2080 га забруднених ґрунтів.

Чи не викликає така амплітуда експертних оцінок обґрунтованих сумнівів? Тим більше, що в цих даних не наводяться методи проведення досліджень, зокрема порядок визначення забруднення ґрунтів. Ще один приклад: на форумі «Очищення територій: відновлення ґрунтів та інфраструктури» Леонід Козаченко, президент ВГО «УАК», навів дані про 5,2 млн га потенційно забруднених вибухонебезпечними речовинами с.-г. земель і кількість потенційно замінованих земель становить приблизно 13,9 млн га; а Захар Каневський, менеджер з програмної діяльності USAID АГРО, доповів про 20 млн га постраждалих і деградованих земель. В аналітичній записці НААН України «Відновлення ґрунтів, що постраждали від воєнних дій» вказано, що через бойові дії вилучено з використання близько 15 млн га земель с.-г. призначення.

Дивують й оцінки збитків, діапазон значень тут також істотний — від мільярдів доларів до, цитую: «…за попередніми підрахунками Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, російське повномасштабне вторгнення завдало шкоди українським ґрунтам збитків на понад 19 млн грн, тобто близько 4 грн за гектар». Хоча на офіційному ресурсі Міндовкілля вказано, що збитки від забруднення ґрунтів (площа 115 га) становлять 20 млрд грн (тобто понад 170 млн грн за гектар), а збитки від засмічення (22,32 га) — 1,19 трлн грн, тобто понад 500 млн грн за гектар.

Чи справді ґрунти критично забруднені?

Очевидно, що вплив від воєнних дій на біоту ґрунтів найбільш недооцінений, бо фахівців з біології ґрунтів завжди бракувало. Нагадаємо, що в агрохімічній паспортизації біологічні індикатори ґрунтів не визначалися, то й їх порівняння між ушкодженими воєнними діями ґрунтами з їхнім довоєнним станом практично унеможливлене. А ось про забруднення (як звично кажуть про «екологію») говорити легше, тому й шуму більше.

Дані щодо забруднення ґрунтів унаслідок воєнних впливів можна розділити на три групи:

1. які базуються на власному «експертному» баченні без будь-яких аналізів на вміст важких металів чи інших полютантів. Прикро, але встановити рівень забруднення ґрунтів на основі дистанційного зондування неможливо, хоча «експерти» про це пишуть;
2. які базуються на окремих аналітичних визначеннях (з претензіями на масштабне узагальнення), на основі чого зроблені висновки про підвищений вміст важких металів, який проте не перевищує ГДК. Оцінка таких результатів показує, що з урахуванням мінливості, особливо при визначенні рухомих форм хімічних елементів, реальний вміст цих полютантів не становить небезпеки;
3. які базуються на аналітичних визначеннях і кількість важких металів у ґрунтах перевищує ГДК. Очевидно, що ці дані є більш репрезентативними, але їх оцінка свідчить лише про окремі точкові забруднення ґрунтів. Зважаючи на те, що не всюди і не для всіх елементів був зафіксований фоновий вміст важких металів у ґрунтах до війни, а також на певну штучність величин ГДК полютантів у ґрунтах, цілком можливо, що реальні виклики не будуть відчутними.

Прикладів з конкретними аналітичними результатами про стан ґрунтів досить мало, ось окремі з них: Зайцев зі співавторами (2022) виявили точкові ареали забруднених свинцем і міддю ґрунтів у Сумській області. Особливих змін у вмісті важких металів не спостерігається, є окремі точки, де перевищення ГДК становить 2-4 рази; Дмитренко з співавторами (2023) виявили для ґрунтів навколо вирв через рік після обстрілу (Київська обл.) перевищення ГДК для хрому на 7-26%, нікелю на 15-21%, свинцю на 3-6%; для міді (0,1-0,3 ГДК), цинку (0,2-0,4 ГДК), кадмію (0,4-0,6 ГДК). Риторичне питання — чи є небезпека від такого вмісту важких металів у ґрунтах? Хімічне забруднення ґрунту було задокументовано в радіусі 5 м від кратерів, створених боєприпасами РСЗВ.

Читати також: Агросектор України після трьох років війни: втрати і виклики

Окрема проблема — вміст вибухонебезпечних речовин (тринітротолуол, гексоген, паливо з ракет і реактивних снарядів тощо), але їх оцінка вельми ускладнена, бо досліджень впливів таких забруднювачів на ланцюги живлення (ґрунт — рослина — людина чи ґрунт — вода — людина тощо) недостатньо. До речі, ГДК для більшості вибухонебезпечних речовин в Україні не встановлені. Монополія щодо таких досліджень належить військовим установам, які ймовірно володіють методами та обладнанням, а тому зможуть оцінити реальні загрози. Але тут, очевидно, мова йде також про точкові забруднення, отож такі землі можна рекультивувати, якщо це економічно вигідно, або переводити в консервовані.

Реальність воєнних імпактів — це фізичні (механічні) пошкодження ґрунтів

Наприклад, дані наведені Ярославою Бухонською фізіологинею рослин «BTU Biotech company», у статті для Latifundist.com, показують, що зниження врожайності ґрунтів істотно більше спричинені змінами клімату та умов, ніж руйнуванням послідовності генетичних горизонтів ґрунтів через вибухи (підтверджено при опитуванні 10% аграріїв) чи фізичними порушеннями через будівництво фортифікаційних споруд (7%).

Дніпропетровщина, агроном Віталій Михайлов показує величезний кратер на полі

Власне, порушення цілісності ґрунту не потребують особливих вкладень в рекультивацію. Очевидно, що треба нівелювати поверхню, бажано, звісно, в порядку залягання ґрунтових горизонтів, що не завжди буде можливо, тому як вийде. Надалі ця територія може бути придатною для вирощування, наприклад, багаторічних культур, які за певний час сприятимуть формуванню ґрунтових умов, за яких з’явиться можливість повернутися до традиційного землеробства з урахуванням показників ґрунтів на той час. Відомі та доступні прийоми рекультивації ґрунтів, які зазнали ущільнення.

Так само як і природні, пожежі, спричинені воєнними діями, несуть системні наслідки для ґрунтів: зменшення вмісту органічної речовини і вуглецю, дисбаланс елементів живлення, зміни кислотності та, особливо, зміни біологічної активності й біорізноманіття ґрунту. Але останнє якраз мало відомо, бо, як уже згадувалося, біологічні показники ґрунтів у програмах моніторингу не визначалися. Відновлення ґрунтів після пожеж — це насамперед відновлення рослинності, яка допоможе стабілізувати стан ґрунту.

На більшості постраждалих територій переважаючою проблемою була засміченість, а не пошкодження структури ґрунту і його хімічного складу. Отже, у деяких випадках процесу очищення поверхні достатньо, щоб відновити ґрунти.

Релевантна ґрунтова інформація чи шум?

Наразі менеджери найвищого рівня — від міністерств, які повинні розробляти політику та стратегію щодо використання ґрунтів, що зазнали воєнних впливів, не забезпечені науковою інформацією, а тому обмежені в управлінні ґрунтовими ресурсами. Створений ненавмисно чи зумисно шум щодо катастрофічного стану порушених війною ґрунтів і заробляння на цьому авторитету та коштів є однозначно шкідливим, знецінює виділені міжнародними організаціями кошти, а Україна втрачає науковий авторитет через сумнівні публікації в закордонних виданнях. Якщо відкинути навколо-науково-популярну інформацію про наслідки воєнних імпактів для ґрунтів, то очевидним є:

• 1)   різної міри фізичні порушення цілісності ґрунтів (найперше вибухотурбації, фортифікаційні споруди тощо), ущільнення ґрунтів, їх зміни внаслідок пожеж, засмічення поверхні ґрунтів та втрати ґрунтового біорізноманіття;
• 2)   необґрунтованість та непереконливість істотного забруднення ґрунтів; є фрагментарні дані щодо певного збільшення вмісту важких металів у ґрунтах, а тому гіпотетичність значної шкоди від цього; ймовірно, що більшої уваги потребують дані про забруднення ґрунтів вибуховими речовинами;
• 3)   потреба в узагальненні конкретної аналітичної (не «експертної») інформації щодо стану ґрунтів на підконтрольній території, бо наразі невідомі точні площі уражених ґрунтів, а тому й реальні збитки від цього;
• 4)   необхідність у визначенні локацій, де порушені ґрунти можуть використовуватися практично без обмежень або після найпростіших прийомів рекультивації, наприклад, загортання вирв;
• 5)   зобов’язання щодо дообстеження ґрунтів в ареалах зі складними чи наразі незрозумілими наслідками аоєнної деградації, щоб:

• a) рекультивувати їх відповідно до можливостей власників (орендарів) таких ділянок з наступним відшкодуванням від держави;
• b) припинити чи обмежити їх використання у порядку, передбаченому законодавством (консервація земель);

• 6) актуальність в розробці дієвої методики вивчення наслідків військових імпактів на ґрунти та формування системного моніторингу ґрунтів в Україні, щоб замінити шум релевантною інформацією як для забезпечення нагальних внутрішніх потреб, так і для її поширення на міжнародному рівні.

Юрій Дмитрук, проф. кафедри екології та загальнобіологічних дисциплін ЗВО «Подільський державний університет», президент ГО «Українське товариство ґрунтознавців та агрохіміків», д.б.н.

Ми у Telegram

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій