Ґрунтозбереження: які системи впроваджують українські аграрії — результати досліджень

Коли ви запитаєте, які практики ґрунтозбереження у нас поширені, які з них переважають, що загалом фермери впроваджують і як працюють, то насправді конкретних відповідей немає. У нас відсутня верифікована інформація, яку можливо було би надати тим же міжнародним партнерам.

Микола Биков

От ми кажемо: «У нас переважає класичний обробіток». А який відсоток? А які фермери в яких регіонах його застосовують? Точних даних нема. І наступне питання — які практики хочуть впроваджувати фермери? Також відповідь буде не точна в рамках країни та регіону.

Крім того, ми повинні зрозуміти, а як нам покращити ці практики. Не з «теоретичної» точки зору, а що саме сприйме фермер, як він буде впроваджувати ґрунтозбережні технології? Як змінити його думку, не в плані, яку сівалку купити чи внести препарат, — а його погляд на проблему.

Нам експерти з різних країн задають дуже багато таких запитань. Адже Україна належить до п'ятірки експортерів зерна, у нас одні з найкращих у світі чорноземів, тому інтерес великий. І передусім їх цікавлять не державні концепції, а саме думки і практики аграріїв, фермерів.

Тому ми створили невелику робочу групу з самих фермерів, науковців, експертів і розпочали дослідження, аби з’ясувати, які і справді практики в нас є, які з них найкращі, валідовані, ефективні.

На жаль, 24 лютого 2022 року змінило всі наші плани, ми не змогли завершити дослідження, валідувати вже напрацьоване, і зараз продовжувати його неможливо, бо чимало фермерів у складній ситуації й не братимуть участі в опитуваннях, наукових дослідженнях. Але на основі деяких наших напрацювань можна зробити певні висновки.

Зокрема, опитування, проведене експертами ФАО (FAO, Продовольча та сільськогосподарська організація ООН) починаючи з 2019 року й валідоване у 2022 році, а також опитування, яке провела Асоціація «Дунайська Соя» у 2023 році.

Опитування ставило перед собою такі цілі:

• Визначити основні пріоритети фермерів щодо регенеративних практик
• Створити перелік кращих практик з ґрунтозахисного та ресурсоощадного землеробства України
• Створити новий підручник для студентів, враховуючи досвід практиків
• Створити навчальний курс для студентів, залучивши досвід кращих фермерів

Хочу поділитися даними цих опитувань.

У дослідженні ФАО ми взяли вибірку фермерів, які найближче підійшли до впровадження ґрунтозбережних технологій. Ми поставили такі запитання: які практики ви використовуєте? Які практики для вас найбільш прийнятні — з точки зору психології, економіки, технології?

Таким чином ми з’ясували, що в більшості випадків українські фермери впроваджують mini-till. При цьому багато хто зізнається, що в деяких випадках все одно готові провести оранку. Загалом можна говорити, що у нас фермери впроваджують комбіновані підходи. При цьому відсоток no-till, що працюють або готові впроваджувати, також вагомий — від 8 до 15%, в залежності від кліматичної зони.

Також ми вирішили визначити, а чи на всіх своїх площах фермери застосовують ґрунтозбережні практики. Адже нерідко буває, що вони кажуть: от на цьому полі в мене мінімальний обробіток, але раз на 5 років я таки проводжу оранку.

Як виявилось, все-таки у більшості випадків, якщо вже фермер розпочав ґрунтозбережні практики, то він намагається досягти максимального покриття ними своїх площ.

Дані свідчать, що близько половини опитаних фермерів задіюють у цій системі понад 70% площ, хоча залишають все ж певний відсоток під оранку. Тобто наші фермери загалом впроваджують мінімальні обробітки, але дивляться відповідно до доцільності, й це можна назвати «розумним землеробством».

Наступне, що ми хотіли зрозуміти, а яка сівозміна переважає в цих фермерів. Тобто впроваджуючи ґрунтозбережні обробітки, чи продовжують вони, наприклад, двопільні системи: соняшник-пшениця чи соняшник по соняшнику тощо. Виявляється, що ні. Коли фермери починають впроваджувати ґрунтозбережні практики, вони розширюють сівозміну. Цифри свідчать, що більше половини фермерів сіють в середньому 5-6 культур.

Друге питання в цьому блоці стосувалося бобових культур, тобто яка кількість фермерів включають бобові до своєї сівозміни. Виявилось, що серед опитаних фермерів у степовій зоні 50% обов’язково використовують бобові. При цьому не завжди мають з них економічний зиск, але вбачають принципову потребу включати ці культури в сівозміну. А в лісостеповій зоні таких понад 80%. Досить високий показник.

Це, повторюю, були дані опитування ФАО.

Щодо дослідження Асоціації «Дунайська Соя», то для цього було проведено опитування, яку технологію використовують українські аграрії для вирощування сої. І ми були здивовані, що понад 70% фермерів під сою проводять полицевий обробіток, оранку. Хоча науковцями вже проведено багато дослідів, які доводять, що економічна ефективність оранки під сою не така вже й висока, на відміну від інших культур. Але фермери залишаються на цій практиці.

Друге запитання в цьому опитуванні: які культури зазвичай є попередниками під сою. Тут більш-менш рівномірна ситуація. Бачимо, що використовують найчастіше зернові та кукурудзу.

Третє запитання: чи висівають фермери покривні культури. На жаль, опитування показало, що таких досить невелика частка. Хоча з точки зору економіка, ефективності збереження біологічного азоту, висів покривних культур після бобових є найбільш раціональним.

Загалом по цьому опитуванню ми отримали такі цифри:

Технологія вирощування сої:

•       з полицевим обробітком — 72%;

•       мінімальним обробітком — 28%.

Попередники під сою:

•       36% зернові (пшениця, ячмінь) ;

•       24% кукурудза;

•       8% соя;

•       7% соняшник;

•       інші культури: гречка, цукровий буряк, овочі, ріпак по одному господарству.

Покривні культури:

•       висівають — 12%.

Зазначу, що оскільки нашим завданням було змінити погляд аграрія, ми вирішили взяти за взірець досвід успішних фермерів. Проаналізувавши досвід 100 з опитаних, ми обрали 15, які, на нашу думку, найбільш успішно впроваджують ґрунтозбережні технології, регенеративне землеробство, й отримують від цього вигоду. І на основі їхнього досвіду підготвували перелік кращих фермерських практик ґрунтозахисного та ресурсоощадного землеробства в Україні.

Оскільки розпочалось повномасштабне вторгнення і ми не мали змоги достатньо поширити цей довідник, вирішили переформатувати  його в навчальний посібник для студентів «Грунтозахисне та ресурсоощадне землеробство в Україні». А надалі створили також оригінальний Навчальний посібник «Системи  землеробства Nо-till і Strip-till», у ньому рецензентами виступали самі фермери і висловлювали свої думки, ґрунтуючись на власній практиці. Тож вважаємо цей посібник унікальним, адже його співавторами є самі аграрії і в ньому міститься найкращий досвід для наших умов.

Наступні ж наші кроки — продовжувати просувати ґрунтотзбережні технології, зокрема й через навчальні заклади. І хочемо створити повний курс для фермерів, щоб вони могли швидко їх впроваджувати, неважливо, які саме напрями — це може бути і no-till, і strip-till й інші технології, головне щоб вони вписувались систему регенеративного землеробства. Адже глобальне наше завдання — відновлення ґрунтів, але при цьому економічно вигідне. Бо якщо фермер не отримуватиме прибутків, то його не змусиш застосовувати будь-яку технологій, нехай якою ідеологічно правильною вона не є.

Навчальні заклади можуть звертатися до ФАО України, для отримання примірників Навчальних посібників «Грунтозахисні та ресурсоощадне землеробство в Україні», «Системи  землеробства Nо-till і Strip-till»,

Микола Биков, національний експерт ФАО з питань ґрунтозахисного землеробства