Сценарії планування азотних підживлень озимих зернових і ярих просапних — поради фахівця

Словосполучення «буяють озимі» цьогоріч не просто літературна гіпербола, а реальність, обумовлена погодними умовами зими. Коливання температур повітря та, зокрема, відсутність  або часткова присутність снігового покриву на переважній частині України негативно позначилися на перезимівлі озимих у південних областях України, озимі фактично не припиняли вегетацію. Таке явище відмічають аграрії Миколаївщини. На Одещині тривалі періоди високих температур у грудні та січні теж призводили до того, що рослини виходили зі стану спокою і втрачали накопичені цукри. 

«Додатково погіршували ситуацію сильні вітри та навіть таке аномальне явище для української зими, як пилові бурі, що буквально видували залишкову вологу з верхнього шару ґрунту та завдавали механічних пошкоджень рослинам. А це означає, що навесні є ризик отримати ослаблені та зріджені посіви», — розповів експерт із живлення рослин Алекс Фельдман. 

Він озвучив кілька порад щодо того, коли краще планувати підживлення озимих та які схеми удобрення під ярі просапні актуальні цього року, на що потрібно зважати та скільки можна протриматися на природному агрофоні без удобрення. 

Спецвипуск щорічного інфографічного довідника

Вся інформація про український аграрний фронт

Коли проводити весняне підживлення озимих? 

Як відомо, нівелювати ризик зниження врожайності озимих зернових внаслідок поганої перезимівлі може своєчасне азотне підживлення, яке зазвичай здійснюють: аміачною селітрою, сульфатом амонію, карбамідом або КАС.

Читайте також: Науковці НААН порадили дози азоту для підживлення зріджених посівів озимих

Залежно від зони вирощування, період підживлення озимих припадає на початок березня - початок квітня у період активізації відновлення вегетації, коли середньодобова температура піднімається до 5°С і вище. 

Алгоритм розрахунку норм добрив такий. За декілька тижнів до початку відновлення вегетації Алекс Фельдман радить визначити запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту (0-100 см). А тоді, розуміючи середньостатистичну кількість опадів (щомісячно) до завершення вегетації культури (червень - початок липня), спланувати потенціал врожайності з поля. 

«…якщо вологи в метровому шарі ґрунту 150 мм, прогнозована кількість опадів за весняно-літній період вегетації ~250 мм, що в сумі — 400 мм, які здатні забезпечити  близько 6 т/га зерна пшениці (при потребі вологи на формування 1 т врожаю 70 мм)», — наводить приклад фахівець.

Далі варто орієнтуватися на показник часу відновлення весняної вегетації та стан посівів у полі. 

Якщо час відновлення весняної вегетації (ЧВВВ) пізній, рівень вологи в ґрунті критичний (<100 мм), а посіви зріджені та ослаблені, тоді доцільно внести всю заплановану норму азотних (азотно-сірчаних) добрив у перше внесення. Це може бути аміачна селітра, КАСи, КАС+S. 

Перше регенеративне підживлення озимих зернових можна не проводити, якщо

Якщо посіви добре розкущені, а густота оптимальна. Натомість фахівець радить виконати продуктивне підживлення у фазу початку виходу в трубку (ВВСН 30-31). 

«Це допоможе простимулювати розвиток бічних продуктивних пагонів і кореневої системи, а також підвищити озерненість колоса, — каже він. — Проте, знову ж таки, потрібно зважати на ЧВВВ, адже пізнє відновлення розвитку рослин — це підвищений ризик виснаження посівів. Плюс, стрімке наростання середньодобових температур у цей період досить швидко висушує верхній шар ґрунту та знижує ефективність дії азотних підживлень»

За браку вологи азот недостатньо швидко потрапляє в зону розвитку кореневої системи і залишається довгий час на поверхні ґрунту. Такі випадки зазвичай трапляються за посушливої весни. А тому, чекати настання фази виходу в трубку в цих умовах може бути недоцільно. 

За раннього відновлення вегетації азот вносити дробно

«За раннього ЧВВВ є сенс розділяти заплановану норму азоту на декілька внесень. Окрім запасів вологи, загальну норму азоту в діючій речовині слід планувати, орієнтуючись на вміст гумусу в ґрунті, запаси мінерального азоту та очікувану врожайність. Кожен % гумусу — це потенційна мінералізація органічної речовини та вивільнення близько 15-20 кг/га доступного азоту протягом вегетації культури», — зазначив Алекс Фельдман.

Для азотного підживлення ярих просапних в цьому році актуальним буде карбамід. Увагу до цього добрива наразі привертає ціна, яка на сьогодні є навіть нижчою, ніж у січні минулого року до початку повномасштабної війни і набагато нижчою від жовтневого рівня.

Найоптимальніший варіант для азотного підживлення ярих просапних в 2023 році — карбамід

«Карбамід наразі вважаю найоптимальнішим варіантом внесення основного азоту для ярих просапних культур, в першу чергу соняшнику та кукурудзи. По-перше через технічну простоту внесення і зберігання, а крім того, вартість 1 т діючої речовини азоту в добриві на сьогодні близько 31 тис грн/т з ПДВ, що вже дешевше, ніж 1 т аміачної селітри», — пояснює фахівець.

Серед інших плюсів карбаміду — швидка розчинність і пролонгована дія, що забезпечує ефект від внесення через 1-1,5 місяців, що збігається з настанням фаз початку інтенсивного наростання вегетативної маси кукурудзи та соняшнику. 

Норму внесення карбаміду, як основного азоту, варто планувати згідно очікуваного рівня врожаю і даних аналізу ґрунту. Вплинути на рівень доступного мінерального азоту в ґрунті і відповідно на необхідну норму N добрив може і попередник. Для цього потрібно оцінити кількість залишених рослинних решток в полі та їх потенційну мінералізацію. 

Читайте також: Цинк: потреба культур, доцільність внесення, сумісність з іншими мікроелементами

Бобові та озимі злакові попередники є кращими з точки зору як ефективності мінералізації решток і поповнення рівня азоту в ґрунті, так і низького виснаження ґрунтових запасів вологи на противагу соняшнику і ріпаку.

Які альтернативи карбаміду?

В якості «основного» азоту під ярі просапні можна використовувати безводний аміак та аміачну воду.

«…вартість діючої речовини азоту в цих добривах теж достатньо вигідна, проте вони потребують спеціальної техніки для внесення та зберігання, що зручно не всім господарствам. Те саме стосується КАСів, які можна поєднувати з розчинами сульфату амонію, тіосульфату амонію та готувати суміші КАС+S», — пояснює Алекс Фельдман.

Він додав, що гранульований сульфат амонію доцільно використовувати в якості основного азоту (окремо чи в два проходи з карбамідом) на нейтральних і лужних ґрунтах, за дефіциту сірки.

Від яких елементів живлення можна тимчасово відмовитися та який максимальний термін «виживання» на доброму природному агрофоні?

Зважаючи на нестачу оборотних коштів, серед питань, які нині виникають в аграрних колах — скільки можна протриматися на доброму природному агрофоні? Питання здебільшого турбує виробників, які минулоріч були вимушені скоротити норми внесення основного добрива, а від листкових підживлень подекуди і взагалі відмовитися. 

Читайте також: Вплив азотних добрив та кратності внесення на врожайність кукурудзи, соняшнику, пшениці озимої та сої — дослідження

Експерт надав таке роз’яснення: якщо під попередники вносили добрива, зокрема, основні фосфоро-калійні, органічні, основні сірчані (колоїдна сірка, гіпс), цинкові (сульфат цинку), борні (бура) тощо, їх післядія буде і в поточному сезоні. 

Наприклад, якщо говорити про калій, то в перший рік внесення лише близько 60% з КСІ чи калійної солі (КСІ*NaCl) засвоюється рослинами. Тобто, близько 20-30% добрива може бути використано наступною культурою. 

«При нормі 150 кг/га у фізиці КСІ, говоримо про 25-35 кг/га д.р. доступного калію, що можна врахувати і зекономити. Це стосується і інших добрив, в тому числі органічних. Тому, 1-2 сезони можна працювати лише на агрофоні поля без суттєвого зниження продуктивності культур, особливо після картоплі, цукрових буряків і овочів, під які вносять високі норми добрив», — обґрунтував експерт із живлення рослин.

Він додав, що будь-який ґрунт, навіть піщаники північного Полісся, за умови достатньої кількості вологи, хорошого захисту та підготовки, здатні формувати врожай взагалі без добрив, на природному фоні родючості. Питання у його величині та якості. Кожен довнесений кілограм д.р. добрива повинен бути економічно прорахований. 

Зробити це можна, лише маючи повну картину агрохімічного аналізу ґрунту, який має бути підставою як для визначення дефіцитів і надлишків елементів живлення, так і для розуміння фізико-хімічних параметрів, які впливають на засвоєння поживних речовин.

Розуміння агрохімічних параметрів ґрунту — «наріжний» камінь планування системи удобрення

«З цього потрібно починати, адже взаємозамінних елементів живлення немає. Звичайно, різкий дефіцит калію призведе до вищих втрат урожаю, ніж дефіцит цинку. Проте, економіка на внесенні цинкових препаратів може, за певних умов, бути навіть кращою при суттєво нижчих затратах. Наприклад, за помірної нестачі К і різкої нестачі Zn», — навів приклад експерт.

Окремо він відмітив хороший економічний ефект, отриманий від внесення комплексних стартових добрив, а також гранульованих і рідких мінеральних добрив, які містять високі концентрації розчинного фосфору. На практиці власних досліджень фахівця, такі добрива забезпечили ранній розвиток кореневої системи рослин як основного «насосу» депозитних запасів природної родючості ґрунту, що позитивно вплинуло на кінцеву врожайність.

У підсумку Алекс Фельдман підкреслив, що планувати систему живлення варто, враховуючи конкретні умови поля. А це — середньорічна кількість опадів та їх перерозподіл за період вегетації культур (особливо за останні 3-5 років), тип ґрунту і сівозміна. Зведення до універсальності в плануванні схеми удобрення — шлях в нікуди.

© Меланія Несмачна, SuperAgronom.com

Підтримайте наші агромедіа

Будь-яка сума допоможе працювати на інформаційному аграрному фронті для вас