Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.
Правда і міфи про азотне живлення та інокуляцію сої від Володимира Мірненка
Нещодавно у форматі онлайн відбувся Дискусійний Соєвий Клуб: Мікробіологічна синергія, організований компанією «Дунайська Соя», де фахівці мали змогу обговорити тему використання комплексних мікробіологічних препаратів для інокуляції сої.
Свою думку стосовно інокулянтів, потреби в інокуляції сої та її методів висловив Володимир Мірненко, бренд-менеджер компанії «Пьоттінгер Україна».
Вирощуванням сої він займається вже 15 років, відпрацьовує різні технології, у тому числі і закордонні. У поняття «зона ризикованого землеробства» він не вірить, тільки у фундаментальні наукові дослідження, які спираються на біохімію ґрунту і біологію сої.
З його слів, соя — культура, яка потребує значних обсягів азоту, а єдиним реалістичним методом взяти азот із ґрунту для неї є інокуляція. При цьому він зазначає, у виборі препарату варто спиратись на доказову базу його ефективності.
Доказова агрономія — те, з чого треба починати вибирати інокулянт
«На сьогодні в українських аптеках близько 70% ліків — це так звані «фуфломіцини», а в українському агро твориться ще більший безлад, ніж в медицині», — відмітив Володимир Мірненко.
Він пояснив своє твердження відсутністю в Україні поняття доказової агрономії, яка має на меті обґрунтування потреби проведення тих чи інших заходів та ефективності препаратів. В тому числі це стосується внесення мінеральних добрив та інокуляції бобових препаратами, доказової інформації про ефективність яких, на думку фахівця, замало.
«Сучасна медицина виділяє рівні доказовості. Найвищий А1 передбачає систематичні огляди, метааналізи рандомізованих контрольованих досліджень. Це коли ви берете в один пул величезну кількість наукових досліджень за 20, 30 або 50 останніх років, і за допомогою комп’ютерного аналізу складаєте математичну модель, де в кожному з них виділяються окремі нюанси і виводяться на загальний висновок. До цього пулу не беруться дослідження, проведені комерційними компаніями, а також ті, що проведені за фінансування цих компаній. На сьогодні про такі дослідження в українському агро я не чув в принципі, — відмітив Володимир Мірненко. — Рівень В1 — окремі рандомізовані контрольовані повторювані дослідження. Ми часто спираємося на те, що аграрій провів певні дослідження і вирішив робити так. Але ви не можете провести дослідження на реальному полі через специфіку поля, окремі зони врожайності»
Надалі Володимир Мірненко виділяє такі рівні доказовості:
- Рівень 2А: систематичні огляди та метааналізи когортних досліджень.
- Рівень 2В: окремі когортні дослідження.
- Рівень 3А: системні огляди та метааналізи досліджень «випадок-контроль».
«Якщо ви в себе на полі посіяли насіння, оброблене інокулянтом, препаратом тощо, але не поставили контрольну смугу, то це не дослідження. Або на зразок: “Я робив те ж саме, але на сусідньому полі”. Ні, це не те ж саме. Там інша сівозміна, вміст макро- та мікроелементів в ґрунті», — пояснив фахівець.
- Рівень 3В: окремі дослідження «випадок-контроль».
- Рівень 4В: опис серії випадків.
- Рівень 5В: експертна думка, заснована на багаторічних дослідженнях і власному глибокому досвіді.
«Це те, що я в 90% випадків чую на семінарах від спеціалістів у сфері агро. І це в принципі найнижчий рівень доказовості, який може бути в сучасній науці. Іноді в українському агро трапляється рівень доказовості 3В, водночас основна частинка усіх сільськогосподарських досліджень — опис серії випадків, тобто рівень 4В. Минулого року ми зробили експеримент і взяли препарат, який подіяв тільки на 20% площі. Наголошую на тому, що має бути великий пул доказової бази. Давайте почнемо говорити про доказову агрономію», — закликав він.
Азотне підживлення сої: американські дослідження згідно аналізу великих масивів даних
Говорячи про азотне підживлення сої потрібно розуміти, що є чітка закономірність між виносом азоту і врожайністю. Сої потрібно багато азоту. Пік найбільшої потреби сої в азоті припадає на фазу від R3 до R6 і становить до 4 кг/день. Загалом же для формування 4 т/га потрібно дати 250 кг азоту.
«Виходячи з цих цифр, багато фермерів, і не лише в Україні, говорять про те, що сою потрібно підживлювати», — пояснює Володимир Мірненко.
Фахівець зазначив, що наразі працює над великим навчальним курсом щодо вирощування сої, і в своєму дослідженні спирається на метааналіз великих масивів даних Big Data, який роками застосовують в Університеті Небраски.
«Це 5-6 установ, які взяли вибірку з 8 тис. господарств США з різних регіонів. У цьому пулі розглядалося питання підживлення і, зокрема, азотне підживлення. Це той найвищий рівень доказовості 1А, про який я говорив вище. Тобто, створення математичної моделі з розбивкою на окремі регіони врожайності і коефіцієнтами впливу кожного окремого фактору. Модель забезпечує високу точність прогнозування врожайності», — сказав він.
Величезна кількість дослідів з підживлення мінеральним азотом була проведена: з різною кратністю (одноразово, дворазово), різними методами внесення, а також різними часом внесення та нормою. Висновок в результаті отримали категоричний і однозначний. В менш, ніж 1% випадків, азотне підживлення дало економічний ефект.
«Тобто, якщо ви на своєму полі вносите мінеральний азот, 99%, що ви програєте економічно. При цьому, додаткове підживлення мінеральним азотом або не дає прибавки врожайності, або дає незначну прибавку, яка не перекриває витрати на азотні добрива, — пояснив пан Мірненко. — Справа у фіксації азоту»
Що впливає на фіксацію мінерального азоту?
«Єдиним реальним методом взяти азот з ґрунту для сої — інокуляція. Ми можемо її стимулювати або навпаки зашкодити цьому процесу», — прокоментував фахівець.
Він назвав чинники, які впливають на фіксацію соєю атмосферного азоту:
- системне вапнування, лабораторний аналіз ґрунту, розуміння рН ґрунту (оптимально 6,2-6,5, допустимо — 6-7, вирощують сою в межах 5,5-8).
При чому не просто розуміння pH в оптимальних нормах 6-6,5, а ще й того, за рахунок яких мікро- та макроелементів досягнуто цей pH.
«Справа в тому, що pH як температура тіла. Якщо у вас 36,6 це не означає, що ви не хворі, адже перебіг багатьох хвороб відбувається без температури. Тобто, якщо показник погіршується, це значить, що щось не так з ґрунтом, але й правильний pH не означає збалансованість ґрунту по мікро- і макроелементам. Кислотність ґрунту ми можемо нормалізувати», — прокоментував фахівець.
- Рівень нітратів у ґрунті (понад 35-45 кг/га доступного мінерального азоту зупинить фіксацію атмосферного азоту).
Норма внесення азоту індивідуальна, тому що природній рівень нітратів в кожному полі буде відрізнятися залежно від попередника та швидкості його мінералізації. Важливо і те, чим заробляли попередник та чи заробляли взагалі.
«Є ґрунти, на яких можна вкинути 25-30 кг діючої речовини азоту під передпосівний обробіток, і це не зменшуватиме фіксацію атмосферного азоту. Це ті ґрунти, в яких власний природний рівень нітратів низький. А є поля, на яких дуже багато пожнивних решток, які гарно подрібнені і зароблені, вони активно мінералізуються, і там без підживлення мінеральним азотом рівень нітратів такий, що може ускладнювати симбіоз з азотфіксуючими бактеріями. Внесенням надлишкового мінерального азоту під передпосівний обробіток чи як стартове добриво ми можемо зашкодити симбіозу», — говорить пан Володимир.
- Розвиток кореневої системи як простору для заселення ризобіями.
Дуже важливим чинником для азотфіксації є структура ґрунту, в якому розвивається коренева система, селяться азотфіксуючі бактерії. Ущільнення шкідливе. Корінню і бактеріям потрібен кисень, через що у більшості ґрунтів глибше 15 см бульбочкові бактерії не розвиваються через недостатню кількість повітряних пор та газообміну.
«І тут я повертаюся до першого пункту. Якщо ми налагодимо вміст кальцію в ґрунті, то ґрунт буде структурним, не просідатиме під власною вагою і матиме багато повітряних пор, що дозволить розвиватися кореневій системі краще. Важлива і глибина сівби: чим глибше ми сіємо, тим менший простір для розвитку азотфіксуючих бактерій на кореневій системі. Нижня межа 15 см, верхня визначається глибиною сівби», — каже Володимир Мірненко.
- Ґрунтове повітря, вода, температура.
Старт азотфіксації може відтермінуватися на ранніх посівах сої за низьких температур.
«За низьких температур на перезволожених ґрунтах азотфіксуючим бактеріям холодно і недостатньо повітря. Це той випадок з небагатьох, коли є сенс невеличкого підживлення стартовим мінеральним азотом. Але доки не прогріється ґрунт, співпраці з інокулянтом не буде», — зауважив фахівець.
- Зараженість ґрунту нематодами стримує розвиток бульбочкових бактерій.
Зі слів Володимира Мірненка, симбіоз — неймовірно енергозатратна процедура, і тільки з голоду рослина йде на симбіотичний зв’язок з азотфіксуючими бактеріями. А тому мінеральне живлення азоту доцільне лиш тоді, коли умови несприятливі або шансів на успішну інокуляцію дуже небагато.
Американський дослід із інокуляцією та азотним підживленням сої
Як приклад, Володимир Мірненко навів дослідника з університету Оклахоми Джонса Лофтона, який проводить дослідження з інокуляції та підживлення сої. Для досліду він обрав 6 різних інокулянтів для фіксації азоту американського виробництва і спробував різні варіанти їх застосування.
Перше, що досліджувалося, — це спосіб внесення:
- інокулянт на основі торфу;
- рідкий інокулянт на посівмат;
- рідкий інокулянт безпосередньо в борозну під час сівби.
Отримані дані дослідження показали, що форма і способу внесення не мали суттєвого впливу на врожайність.
Другий експеримент передбачав дослідження впливу на врожайність повторної інокуляції. Застосовувалися два види інокуляції: інокуляція насіння рідким інокулянтом, потім торф’яним у посівне ложе та інокуляція рідким інокулянтом у посівне ложе та потім торф’яний інокулянтом.
А висновки були зроблені наступні:
- Дворазова інокуляція призводила до зниження врожайності сої. Загалом 5 препаратів з 6 випробовуваних показали зниження врожайності після повторної інокуляції сої.
- Найкращий результат забезпечила одноразова інокуляція сої без внесення азотних добрив.
- За одноразової обробки інокулянтом врожай був однаковий незалежно від методу внесення: рідкий в борозну, рідкий на насіння чи торф'яний у сівалку.
- Внесення разом з інокулянтом 56 кг діючої речовини у формі сечовини під час сівби майже завжди знижувало врожайність.
Володимир Мірненко наголосив, що 56 кг мало, щоб забезпечити врожай, але достатньо, щоб завадити симбіозу сої з азотфіксуючими бактеріями. Для отримання 3,5 т/га невдалу інокуляцію можна замінити на 275 кг діючої речовини азоту, говорить він.
Чи можна підвищити врожайність сої за рахунок азотного підживлення?
Повертаючись до досліджень університету Небраски — метааналізу, який поєднує 270 дослідів (5 991 ділянка) та який показав, що фіксації атмосферного азоту вистачає для отримання врожаю 4 т/га, Володимир Мірненко зазначив, що поодинокі позитивні впливи підживлення мінеральним азотом на врожайність спостерігали в дослідах на поливі з високою нормою висіву. В інших випадках внесення мінерального азоту не приносило додаткового врожаю чи зменшувало врожай (тобто, в обох випадках було економічно невигідним).
«Серед агрономів є думка, що для отримання врожайності сої до 4 т/га вистачає інокулянтів, а для врожайності вище потрібне мінеральне живлення. Це не правда, — зауважив фахівець. — Ризобії здатні забезпечити 250 кг азоту і цього вистачить на формування 4 т/га. Де ще взяти 125 кг? З мінералізації органіки ґрунту»
Детальніше пан Володимир пояснив, що азотфіксуючі бактерії здатні забезпечити 250 кг/га атмосферного азоту, чого вистачає для формування врожаю в 4 т/га. Однак, якщо метою є врожайність в 6 т/га, то сої знадобиться вже 375 кг азоту. З них 250 кг дадуть бактерії, але ще необхідно 125 кг. Агрономи помилково вважають, що ці 125 кг потрібно внести мінеральними добривами. Чому це не працює?
Якщо мінеральний азот внести рано, соя не захоче працювати в симбіозі і 250 кг азоту з атмосфери буде втрачено. Внести пізніше важко, бо рослини на той момент вже закриватимуть ґрунт. То звідки ж береться додатковий азот? З мінералізації органічної речовини ґрунту, говорить Володимир Мірненко.
«1% органічної речовини в 30 см шарі ґрунту містить 2240 кг/га азоту. Експерименти з вирощування сої без бульбашкових бактерій показують, що вона здатна взяти з ґрунту 75-150 кг азоту виключно на мінералізації. Тобто, 4 т/га врожаю ми беремо з атмосфери, а якщо хочемо 6 т/га, нам треба ще 125 кг діючої речовини азоту на пізніх фазах розвитку. Але як внести добриво, коли поле зелене, лишається незрозумілим…», — наголосив він.
Через це єдиним реальним варіантом залишається дбати про обробіток ґрунту: про структуру ґрунту, високий вміст гумусу і органіки в ньому та про стимуляцію процесу мінералізації ґрунтового азоту. А у виборі інокулянта — звертати увагу на достатність наукової бази щодо його ефективності.
© Меланія Несмачна, SuperAgronom.com