Азотне живлення

Азот може знаходитися у двох основних формах: мінеральній та органічній. Основна (98-99%) частина азоту ґрунту — це органічні сполуки, з яких рослина безпосередньо його споживати не може. Для його мінералізації і переходу в більш прості доступні для рослин форми потрібен час та певні умови, а саме діяльність мікробіоти — бактерій та грибків, що розкладають складні органічні комплекси на прості мінеральні.

Таким  чином, тільки 1-2% загального азоту ґрунту міститься в мінеральних формах, доступних для живлення рослин. Потреби сільськогосподарських культур в азоті доводиться задовольняти мінеральними і органічними добривами. Мінеральні сполуки вносять в основному в формі амонійних і нітратних сполук, а також сечовини.

Розглянемо основні мінеральні форми азоту та форми його засвоєння рослинами. Спочатку засвоюється нітратний азот, який дуже рухливий у ґрунті. Аміачний азот затримується в ґрунті і не вимивається в глибші шари. Ця форма акумулюється в орному шарі і стає доступною для рослин протягом вегетації. Частина аміачної форми перетворюється в нітратну. Амідна форма в ґрунті трансформується в аміачну, а пізніше - в нітратну.

Читати по темі: Азот: першочерговий і важливий

Амонійний азот рослини використовують швидше в своїх біохімічних процесах, ніж нітратний, оскільки для синтезу органічних азотовмісних речовин їм потрібна перш за все відновлена форма азоту. А ось нітратний азот перш ніж увійти до складу амінокислот і білків, спочатку повинен бути відновлений в рослинах до амонійного. При достатній кількості вуглеводів і ферментів азот нітратів відновлюється до амонійного азоту ще в коренях. При нестачі вуглеводів нітрати надходять в надземної частини рослини. Амонійний азот, який потрапляє в рослини з ґрунту і утворюється в них в результаті обмінних процесів,не накопичується в рослинах, а використовується для синтезу азотистих органічних сполук.

Натомість, елементи живлення, що знаходяться в органічній формі, більш надійно зберігаються від вимивання і служать джерелом пролонгованої дії компосту. Розкладання органіки мікроорганізмами вивільняє макро- і мікроелементи та забезпечує рослини вуглецем, який необхідний для фотосинтезу. Наприклад, при внесенні біогумусу, що характеризується високою буферністю, він не створює надмірну концентрацію солей в ґрунтовому розчині, що відбувається при внесенні високих доз мінеральних добрив.