Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.
Як розпізнати дефіцит певного елементу живлення на ріпаку?
Щоб отримати високі та стабільні показники врожайності та якості культур, що вирощують у господарствах, слід забезпечити збалансоване мінеральне живлення, що включає в себе вторинні поживні речовини, макро- та мікроелементи.
Ріпак, як і інші культури з сімейства хрестоцвітних, висуває підвищені вимоги до забезпечення основними поживними речовинами, такими, як азот, фосфор, калій, сірка, кальцій і магній, а також мікроелементами: бор, мідь та ін. Ріпак споживає в три рази більше поживних речовин, ніж зернові, а кальцію — навіть в п'ять разів. Ця культура виносить з ґрунту набагато більше основних поживних речовин, зокрема калію, кальцію і магнію, ніж їх повертається з рослинними залишками.
Серед всіх мікроелементів бор має найважливіше значення для ріпаку. Потреба ріпаку в борі в десять разів більше, ніж у зернових. Дефіцит цього елемента може призвести до значного зниження урожайності та якості культури. В осінній період рослини ріпаку засвоюють 25% бору від загальної потреби.
Нестачу бору найчастіше фіксують через те, що він знаходиться в малодоступній формі для рослин, зазвичай, це посилюється посушливими погодними умовами. При нестачі бору молоде листя рослин озимого ріпаку загортається всередину, часто набуває забарвлення від червоного до жовто-коричневого. При тривалому дефіциті бору стебло потовщується, залишається коротким, на стеблах і черешках листя з'являються поздовжні, загрубілі розриви.
Нестача бору на ранній стадії весняного розвитку затримує настання фази стеблування, і зростання рослин сповільнюється. Цвітіння затримується, утворюється мало стручків і насіння. На молодих рослинах картина ушкодження виглядає подібно пошкодження тваринами. Кількість стручків і зерен в стручках значно зменшується. Дефіцит бору на більш пізніх стадіях весняного розвитку, цвітіння і формування врожаю веде також до нерівномірного і недостатнього утворення стручків і насіння.
Фосфор необхідний рослинам ріпаку для синтезу життєво необхідних складових частин клітини, наприклад, білків. За даними науковців, рослинам необхідно близько 90 кг P2O5 при розрахунку на урожайність 3,5 т/га. Найінтенсивніше фосфор поглинається рослинами ріпаку в період між стеблуванням і цвітінням (2-3 кг/га Р2О5 за добу).
При дефіциті цього елемента листя рослин по краях набувають інтенсивно пурпурового забарвлення, пізніше вони стають яскраво-червоного або оранжевого кольору. А при тривалій нестачі фосфору пригнічується ріст рослин, стебла стають тонкі, а старе листя передчасно опадає.
Слід зазначити, що коренева система ріпаку досить потужна і здатна мобілізувати фосфор з важкорозчинних сполук ґрунту. Під нього можна застосовувати всі форми фосфорних добрив.
Дефіцит калію спостерігається, в першу чергу, на легких, в більшості випадків кислих ґрунтах з поганим повітряним режимом. На кінчиках і з країв листя з'являються плями від білого до жовто-коричневого кольору, пізніше це забарвлення поширюється до середини листа. При тривалій нестачі калію плями зливаються, краї закручуються догори і листя часто відмирає.
З кінця зими до початку цвітіння рослини ріпаку поглинають велику кількість калію (до 400 кг/га). Ця речовина засвоюється дуже швидко, тож і його споживання рослинами може сягати більше 12-15 кг/га на добу. Оскільки в кінці року в ґрунт повертається 90% поглиненого калію, то ґрунтових запасів цього елемента повинно вистачати для задоволення всіх значних потреб рослини.
Ріпак характеризується високим споживанням азоту. Нестача цього елементу впливає на урожайність культури, а його надлишок — на олійність насіння. З усієї кількості засвоєного азоту восени ріпак використовує 25%, на початку відновлення вегетації — 35%, на початку цвітіння — 30%, наприкінці цвітіння — 10%.
В першу чергу дефіцит азоту на ріпаку можна помітити на кінчиках листків та на листках нижнього ярусу. Зміна кольору листя ріпаку пояснюється сповільненням синтезу хлорофілу, для якого азот є необхідним. За нестачі азоту синтез нових сполук у живих клітинах ріпаку вповільнюється, а згодом і припиняється.
Надмірне азотне живлення в цей період погіршує перезимівлю рослин. Підживлення ріпаку озимого азотними добривами пізніше 4-5 листка збільшує кількість води в тканинах, заважає нормальному процесу загартування рослин.
Нестачу магнію можна спостерігати в основному на легких, кислих грунтах. При більш гострій нестачі магнію колір плям змінюється від жовтого до оранжевого або червоно-коричневого. Листя набувають «плямисте» забарвлення. При тривалому дефіциті магнію спочатку відмирають частини листа, які поміняли колір між прожилками і надалі повністю.
Незважаючи на те, що ріпак, як і всі інші хрестоцвіті культури, має підвищені вимоги до забезпеченості молібденом, ознаки нестачі цього елемента живлення можна спостерігати вкрай рідко. Найчастіше нестача молібдену спостерігається на кислих грунтах з поганим вапняним режимом. При низькому значенні рН на листках між прожилками з'являються освітлення у вигляді жовтих плям, листя частково відмирають. Типовими симптомами нестачі молібдену є деформація і недостатній розвиток листя, краї листя загинаються вгору і набувають ложкоподібну форму.
Симптоми нестачі марганцю на ріпаку можна спостерігати дуже рідко. При гострому голодуванні необхіднt листкове підживлення в фазі стеблування. Недолік марганцю проявляється, в першу чергу, на вапняних, болотистих, багатих гумусом піщаних ґрунтах з високим значенням рН (6,5-8,0). На середніх листках з'являються розпливчасті світлі плями, які в подальшому поширюються на всю площу листка. При гострому дефіциті марганцю плями набувають колір від білого до біло-коричневого і відмирають.
Сірка вкрай важливий елемент живлення для ріпаку, тому симптоми її нестачі спостерігаються частіше, ніж дефіцит інших елементів живлення. Симптоми дефіциту сірки дуже схожі за зовнішніми ознаками з азотним голодуванням. Пластинки листя набувають світло-зеленого забарвлення від країв до середини, пізніше жовтіють і частково мають червонувате забарвлення. Ділянки навколо листових прожилок залишаються в основному зеленими.
При тривалій нестачі сірки рослини ріпаку сильно відстають у рості, листя недостатньо розвинене. Листки, що ростуть, дуже часто мають помітно змінену форму. При тривалому дефіциті сірки стручки світло-зелені, потім червонуваті і припухлі, у них формується мало повноцінних насіння.
Отже, недостатня забезпеченість ріпака поживними речовинами вплине не лише на процес його вегетації, а й на показник врожайності. Ріпак є досить рентабельною культурою, що даватиме високі врожаї, якщо аграрії уважно слідкуватимуть за вмістом усіх мікро- та макроелементів у ґрунті.
Наталія Демчук, SuperAgronom.com, 2021



