Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.
Сильфій пронизанолистий: альтернатива основним кормовим культурам, особливості вирощування та цінність
Як показує практика, традиційне рослинництво не завжди повною мірою справляється з поставленими перед ним завданнями. Тому актуальним є пошук нових високопродуктивних рослин, здатних не тільки конкурувати з наявними культурами, але і значно переважати їх за стійкістю та іншими показниками. Однією з таких нетрадиційних культур є сильфій пронизанолистий.
Сильфій пронизанолистий вважається культурою «новою» в сучасному світовому землеробстві, але водночас це перспективна, високоврожайна, багаторічна кормова культура родини айстрових.
Порівняно невеликий досвід вирощування культури, слабка обізнаність спеціалістів щодо господарської та кормової цінності, а також дефіцит посівного матеріалу спричинюють те, що культура впроваджується у виробництво повільно. Проте у багатьох господарствах України її з успіхом вирощують.
Технологія вирощування сильфію пронизанолистого
Сильфій — культура різнобічного господарського використання. Його вирощують на зелений корм, для виготовлення силосу і трав’яного борошна.
Завдяки низькому вмісту клітковини та великій кількості вітамінів зелена маса цієї рослини є цінною сировиною для заготівлі вітамінного трав’яного борошна, яке за якістю не поступається борошну із бобових трав. Трав’яне борошно — цінний корм для всіх видів тварин, особливо для птиці. У молодій зеленій масі до 70 % становлять листки — це найцінніша і найпоживніша частина врожаю, хоча, на відміну від багатьох високорослих рослин, соковиті стебла сильфію також мають порівняно добрі поживні властивості.
Завдяки порівняно низькому вмісту клітковини й значному — каротину, із зеленої маси сильфію можна виготовляти високоякісне трав’яне борошно. Водночас через великостебловість рослин та високий вміст вологи (85%) в них під час скошування сильфію потрібне обов’язкове прив’ялення маси для виробництва вітамінного борошна. Цей захід на 10–15% зменшує витрати палива й підвищує продуктивність агрегатів. Досить високий вміст цукру (14—20%) обумовлює нормальний процес силосування зеленої маси.
Щодо кормових якостей, то необхідно зазначити, продуктивний потенціал сильфію дуже високий. З гектара культура дає протягом 15-25 років у середньому до 100 т і більше зеленої маси. Її в основному використовують для виготовлення силосу й вітамінного трав’яного борошна. Сильфій може дати з одиниці площі набагато більше кормових одиниць, ніж традиційна кормово-силосна культура — кукурудза.
Після цієї культури на полях залишається значна кількість післяукісних і післяжнивних решток — близько 8 т/га (після кукурудзи — не більше 5 т/га), що також сприяє підвищенню родючості ґрунтів.
Вплив сильфію на навколишнє середовище та цінність медоносу
Важливу роль культура може відігравати в охороні навколишнього природного середовища. Добре розвинена коренева система рослин сприяє закріпленню верхнього шару ґрунту і є ефективним засобом боротьби з ґрунтовою ерозією, втратами мінеральних елементів від поверхневого стоку та інфільтрації їх у глибокі шари. Сильфій підвищує вміст у ґрунті гумусу та водостійких агрегатів, що поліпшує використання ґрунтів в умовах зрошення.
Культура інтенсивно цвіте у другій половині літа протягом чотирьох–п’яти декад, приваблюючи при цьому велику кількість бджіл. Ремонтантний тип цвітіння дає можливість використовувати культуру як добрий медонос. Порівняно з більшістю інших рослин квітки сильфію інтенсивно виділяють нектар протягом усього світлого періоду доби. За суцільного травостою продуктивність медозбору сягає 150 кг/га .
Завдяки ранньовесняному відростанню й добре сформованому травостою посіви сильфію практично не заростають бур’янами, тому не потребують застосування хімічних засобів захисту. ґрунт після вирощування цієї культури не містить шкідливих речовин і його можна використовувати для виробництва екологічно чистої продукції. Крім того, встановлено, що сильфій має сильну алелопатичну дію.
Вміст поживних речовин у рослині залежить від проходження нею фаз розвитку. Із старінням рослин кількість протеїну і ліпідів у зеленій масі зменшується, а абсолютно сухої речовини й клітковини збільшується. До бутонізації зелена маса сильфію за вмістом протеїну не поступається кукурудзі та люцерні. В листках рівень протеїну становить 25-30, а у стеблах — 12-14 %. У 100 кг зеленої маси сильфію в фазі бутонізації міститься 19-23 к.од. і 2,5-2,8 кг перетравного протеїну. На 1 к.од. припадає 120-133 г перетравного протеїну .
У сухій масі сильфію достатня кількість зольних елементів — близько 2 % кальцію і до 0,8 — фосфору. Забезпеченість вітамінами також висока. Аскорбінової кислоти в листках рослини в два рази більше, ніж у стеблах — 31-33 мг % . Максимум каротину в стеблах накопичується в фазу цвітіння — 30-60 мг %, а у листках — від 50 до 100 мг % (до сухої речовини). Велика кількість кормових одиниць характерна для фази плодоношення (від 0,20 до 0,22 кг на 1 кг зеленої маси), але вміст протеїну в цей період знижується до 7 % .
Отава містить більше протеїну і безазотистих екстрактивних речовин (БЕР), ніж зелена маса рослин основного укосу в ранніх фазах розвитку, але у ній менше ліпідів і золи. Сирої клітковини в отаві майже у два рази менше, порівняно з урожаєм основного укосу.
У зонах із недостатньою кількістю опадів у літній період, коли вигорають степові пасовища, а сіяних трав мало, сильфія може стати страховою культурою. Використовуючи зимові запаси вологи, вона ранньої весни швидко відростає; змикаючи рядки, утворює дво-триметровий зелений покрив, що перешкоджає випаровуванню вологи з поверхні грунту. Урожай зеленої маси сильфію пронизанолистого в усі роки проведених дослідів був у 2–2,5 раза вищий, ніж силосної кукурудзи.
Одна з негативних властивостей сильфію (з технологічного погляду) — різна якість насіння, що є наслідком розтягнутості періоду його утворення й достигання. Насіння починає достигати із нижніх кошиків. Найбільшу масу має насіння з кошиків 1–4-го порядків. Із збільшенням порядку його крупність, вирівняність і схожість знижується.
Біологічні особливості сильфію пронизанолистого
Сильфій відноситься до багаторічних трав'янистих полікарпів. Великий життєвий цикл рослини складається із циклів розвитку монокарпічних пагонів, що утворюються в підземній частині щорічно відмираючих стебел. Тривалість кожного пагона починаючи із другого року життя рослини триває 8-10 місяців.
Основною перевагою сильфію є його висока врожайність порівняно з традиційними кормовими культурами. Проте його зелену масу починають збирати тільки на другому році життя. Ця культура здатна формувати врожай і в перший рік життя, але він нижчий, ніж у наступні роки, хоча може досягати 39 т/га. Незалежно від ступеня наростання листкової поверхні в перший рік життя вегетативну масу скошувати небажано. Необхідно, щоб утворені у листках пластичні речовини надходили при їх відмиранні до кореневої системи, інакше зимостійкість рослин різко знижується.
Органогенез рослин у перший рік після закладки плантації вивчений ще недостатньо. Спостереження, виконані в ТСХА й інших наукових установах, дозволили виділити два вікових періоди в цей рік життя сильфію: формування проростків і ювенільний.
Коренева система сильфію починає формуватися з моменту проростання насіння. Уже через 3 місяця після появи сходів рослини мають досить потужну кореневу систему, що досягає 120-130 см у глибину й 50-60см у діаметрі, забезпечуючи нормальне водопостачання рослин. У перший рік життя вона розвиває досить сильне горизонтально розташоване горбкувате кореневище з тонкими корінням.
Вимогливість культури
-
Вимоги до світла
Фотоперіодична реакція рослини мало вивчена. Сильфій висуває високі вимоги до інтенсивності освітлення. У природних умовах він займає перший ярус високотрав'яних асоціацій. При недостачі світла, особливо в перший рік, рослини сильно пригнічуються, кореневища не накопичують необхідної кількості живильних речовин і вимерзають. Особливо вони чутливі до швидкоростучих бур'янів, які закривають крапку росту. У наступні роки життя в міжряддя сильфію можна підсівати кукурудзу, вико-вівсяну суміш або горох на зелений корм зі зниженням норми висіву на 30 %. Важливе розташування ділянки, південні схили одержують більше сонячних променів і тепла, швидше прогріваються.
-
Вимоги до тепла
Сильфій пронизанолистий може рости в широкому температурному діапазоні. Його життєвий інтервал в активному стані простирається від 5 до 40 °С. Чим вище температура ґрунту, тим швидше йде набрякання, проростання насіння і поява сходів. При достатній вологості ґрунту процес набрякання, тобто збільшення обсягу насіння за рахунок поглинання води відбувається досить швидко.
Насіння сильфію проростають при температурі 4-5°С, але сходи при цьому виходять зрідженими, слабкими. Оптимальною вважається температура ґрунту на глибині проростання насіння — 10-12 °С. При посіві насіння під зиму проростання їх відбувається при сумі ефективних середньодобових температур 115 °С і при сумі позитивних середньодобових температур 180 °С. При швидкому наростанні таких температур сходи з'являються більш дружно, добре розвиненими.
У затяжні прохолодні весни масові сходи можуть з'являтися на 22-у добу від початку появи одиничних рослин, що свідчить про те, що температурний фактор має більшу роль для проходження фаз проростання насіння і появи сходів сильфію. Сильфій пронизанолистий — зимостійка, морозотривка рослина, що добре переносить посуху, але вологолюбна.
Висока температура й недолік вологи в ґрунті можуть привести не тільки до припинення, але також до підсихання листів і засихання бутонів, тобто припинення цвітіння. У порівнянні з іншими багаторічними культурами сильфій найбільше відчутно реагує на ґрунтову й повітряну посуху. У посушливих умовах повільніше відбувається відростання отави, урожай її різко знижується. Сходи культури переносять весняні (-5-6 °С) і осінні до -10 °С заморозки, при яких відбувається лише втрата тургору листів.
Морозовитривалість багаторічних культур, у тому числі й сильфію, значною мірою залежить від погодних умов попередньому вегетаційному періоду, віку рослин, агротехніки, режиму використання плантацій і інших факторів. В окремі роки сильфій, особливо на молодих плантаціях, по морозовитривалості може поступатися озимому житу.
Навесні в період відростання рослини здатні витримувати значні зниження температури. Так, у холодильних камерах листки сильфію зберігаються при зниженні температури до -7-8 °С протягом 12 год. Восени в жовтні ця рослина може переносити заморозки до -5-6 °С. Узимку сильфій здатний витримувати температуру по всій глибині орного шару до -15-17 °С.
Завдяки широкому діапазону пристосувальних властивостей сильфій може бути впроваджений в усіх без винятку ґрунтово-кліматичних зонах України.
-
Вимоги до вологи
У посушливих погодно-кліматичних умовах рослинам сильфію вдається довго зберігати оптимальну кількість води в тканинах. Це досягається:
- шляхом збільшення сисної сили добре розвиненої кореневої системи з нижніх шарів ґрунту;
- зменшенням втрат води із ґрунту за рахунок зімкнутого рослинного покриву з листів стебел висотою 150-250 см, що грає роль термічного буфера;
- запасанням води в стеблах і листах і підвищеній здатності проводити її.
Коефіцієнт водоспоживання змінюється з роками. У перший рік використання, коли врожай становить 40-50 т/га, він перебуває в межах 600—700 m3/t. З віком сильфій збільшує врожай до 100 т/га, тому коефіцієнт водоспоживання знижується до 350—450—500 м3/т. Оптимальним є підтримка вологості не нижче 80 % у перший рік життя — у шарі 0,5м, у наступні — 0,7-0,8м. Для цього варто планувати зрошувальні норми в сухі роки на рівні 4,5-5,5 тис. м3/га. Для кращого забезпечення вологою в період вегетації під сильфію рекомендується проводити осінні вологозарядкові поливи. Величина їх залежить від рівня ґрунтових вод, ґрунтів і становить 500-1000 м3/га. Сильфій мириться із близьким заляганням ґрунтових вод, витримує короткочасне затоплення.
-
Вимоги до грунту
Рослина вивчалась на різних ґрунтах: піщано-галькових, дерново-підзолистих (від легко- до тяжко суглинкових), чорноземних, болотних, у тому числі на важких із близьким заляганням ґрунтових вод. У всіх випадках вона давало високі врожаї, але тільки при гарній вологозабезпеченості.
Сильфій дає гарні врожаї на одному місці протягом декількох років при ретельній підготовці ґрунту й внесенні високих доз органічних і мінеральних добрив. При цьому визначальними факторами одержання високих урожаїв є водно-повітряний і харчовий режими, які складаються залежно від типу ґрунту і її агрофізичного стану, кліматичних і погодних умов, особливостей попередньої культури, способів і строків її збирання, видового складу бур'янів, ступеня засміченості поля.
Яна Красновська, Наталія Демчук, SuperAgronom.com, 2021