Органічне землеробство та кліматичні зміни: як підлаштовуються вітчизняні виробники?

Ми вже не раз розповідали, яким важким видався минулий сезон для вітчизняних сільгоспвиробників. Нинішній сезон вже начебто подає кращі надії. Однак уроки минулого та тенденції, які він яскраво окреслив — варті подальшого аналізу. Своїм досвідом та результатами ділилися багато аграріїв, переважна більшість із них практикують інтенсивні технології. А от слово органічних виробників звучало дещо менше. Тож ми вирішили виправити ситуацію. І звернулися до фахівців-органіків, аби вони розповіли, чи відчули вони в минулорічних умовах якісь переваги своїх технологій і як планують пристосовуватись до кліматичних змін.

Взагалі, у 2017-2019 роках у вітчизняному органічному виробництві спостерігався певний «стрибок». Як свідчать дані довідника «Агробізнес України 2019-2020 рр.», за цей період кількість сертифікованих органічних господарств збільшилась практично удвічі. Правда, при цьому дещо знизились площі органічних угідь, але зростання цього сегменту очевидне. Так само, як і кількість послідовників цього способу господарювання. І річ не лише в тому, що завдяки своєму експортному потенціалу така продукція має стабільний попит і маржинальність. Фактично усі аграрії, з якими ми розмовляли, були, можна сказати, адептами, «свідомими» органіками. Як категорично висловився один із них, Олексій Язиков, власник і директор ТОВ «Жива Нива»: «В Україні взагалі не має бути хімії». 

Можливо, коли-небудь наша країна і справді може стати світовим осередком «органічного харчування» для людства, однак наразі тим виробникам, які виробляють таку продукцію, впроваджують органічне землеробство, доводиться так само боротися та підлаштовуватися до кліматичної нестабільності. І це вже не аномалія одного року, а стійкий процес змін.

На цьому наголошує і консультант з органічного виробництва та агротехнологій Микола Биков.

«Аграрії мають переходити на кліматичну стратегію ведення господарства. Адже фахівці-метеорологи давно вже наголошують, що кожні 10 років у нас інтенсивно змінюється клімат в гірший бік. І незважаючи на те, що сільське господарство добре забезпечене широким спектром інструментів та технологій (відповідною технікою, насінням, засобами захисту, добривами, технологіями ґрунтообробки), це не знімає необхідності розуміти, як працювати в кліматичних змінах. А інвестори повинні зрозуміти, що рентабельність буде падати. Це буде дуже добре, якщо через 10 років у деяких регіонах рентабельність культур досягатиме хоча б €50/га, і вже тих «звичайних» €300-500/га, які отримували в останнє десятиліття, — не буде. Клімат змінився, а отже, потрібно змінити підходи. Повторюсь, що агро повинно бути кліматично орієнтованим», — каже пан Микола.

За його словами, ця тенденція стосується як «класичних» господарств, так і органічних.

Причому зараз ми іще продовжуємо зонувати територію України на південь-північ-центр-схід-захід із приблизним розумінням особливостей кожного регіону. Однак практично всі — від експертів до самих аграріїв — визнають, що їхні межі зміщуються, південь «наступає». І, наприклад, за прогнозами фахівців Інституту водних проблем та меліорації, до 2100 року понад половина України стане, так би мовити, «Херсонською областю». Комусь здається, що це ще не скоро, але, як показав минулий рік, природа готує нас «морально» до цього вже зараз) Напевно, для того, щоб ми своїм нащадкам встигли створити основу й вони були більш підготовленими до ситуації.

«Вважаю, що назріла нагальна потреба ініціювати створення в регіонах таких собі «кліматичних агрокомісій», до яких долучались би місцеві державні структури, приватний сектор, бізнес, науковці, і разом напрацьовували стратегії для сільського господарства у зв'язку зі змінами клімату. Причому деякі рішення можна шукати і на міжнародному рівні. Адже над ними для своїх країн працюють уже і в США (наприклад, над створенням багаторічної пшениці), і в Китаї, Південній Африці тощо. Якщо на центральному рівні державу не турбує ця проблема, то принаймні регіональні еліти могли б подбати про місцевий агросектор, що є вагомою складовою економіки фактично всіх областей», — наголошує Микола Биков.

Але поки ще катастрофи немає, і цьогорічна зима трохи повертає нас у звичне русло. Та все-таки згадаємо минулий сезон і з’ясуємо, як пережили його органічні землероби. Порівняно з «класиками».

Микола Биков, консультант з органічного виробництва та агротехнологій:

По суті, минулого року увесь південь «згорів». Незалежно від того — органіка чи ні. Ситуація була однакова, хіба що в органіків були менші затрати, адже вони не вносили мінеральні добрива та хімічні пестициди. Тож, можливо, у цьому плані трохи виграли. Дещо пощастило тим органічним господарствам, що сіяли озиму пшеницю ранніх сортів. Вони встигли «проскочити» ще до спеки. Ті ж, хто сіяв пізніші сорти, отримали вже щупле й невиповнене зерно.

В Центральній Україні весь травень був дощовий, тут на озимину вологи вистачило і ситуація була не такою катастрофічною. Так само в північних областях — так звані технологічні господарства (тобто ті, у яких є необхідна техніка, засоби і фахівці) не зазнали значних втрат, хоч також мали свої проблеми. У певному плюсі були ті, що встигли прибрати бур’яни і поля не позаростали під час травневих і червневих дощів. Насправді це досить значна проблема для органіків. тож бур’яни прибираються пружинними боронами та культивацією в кілька заходів.. Але якщо безперервні сильні дощі, то ти не можеш зайти в поле з культиватором. А бур’янам лиш цього і треба.

З другого боку, залишитися у плюсі допоміг ще один позитивний фактор — піднялась ціна на органічну продукцію. І більшість виробників мали законтрактовані договори уже в лютому-березні, й контракти були досить вигідні. Вважаю, що тенденція збільшення вартості органічної продукції буде спостерігатися й надалі, хоч у попередні роки вона трохи падала.

Що стосується поточного сезону, то поки що складно щось прогнозувати конкретно. Так, дощі пішли, пішов сніг, але це може знову стати мінусом. Бо значний шар снігу в разі швидкої відлиги може інтенсивно розтанути, а з ним «попливе» озимина, добрива і т.д. Якщо ж весна виявиться пізньою і танення снігу буде повільним, то ґрунт не прогріється вчасно і доведеться сіяти пізніше. Знову підвищиться ризик потрапляння важливих фаз вегетації під літню спеку.

Тому вважаю, що слід змінювати загалом усю стратегію агровиробництва. І не лише на глобальному рівні. А кожному підприємству створювати її з урахуванням кліматичних змін та власних умов. На жаль, часто такої стратегії не мають не лише невеликі виробники, а й холдинги…

Мирослав Загорський, керівник ТОВ «Органік Агро» (Тернопільська обл.):

Ми вирощуємо органічні зернові й минулого року в нашому регіоні ситуація з ними була не такою, як у попередні сезони. Кількість і якість зерна не виправдали очікувань. Але і в сусідів, що не практикують органіку, ситуація по цих культурах була не кращою за нашу.

Якщо порівнювати з іншими роками, то за обсягами продукції ми отримали десь на 30% менше. Так само і якісні показники були нижчими.

Кліматичні зміни даються взнаки. Минулоріч проблемою була посуха. Цьогоріч запаси вологи мають бути більшими — сніговий покрив достатній і ще збільшується. Сподіваємося, вітри його не поздувають — на снігу утворилася льодяна кірка. Та якщо його не здує завдяки цьому, то є ризик, що потім позмиває в низини.

Хоча надія на краще завжди є. Надія нас і тримає. Але її недостатньо. Розуміємо, що клімат змінюється, за тенденціями спостерігаємо і намагаємося підлаштовуватися.

Наприклад, застосовуємо так зване «сухе зрошення». Тобто використовуємо такі агротехнічні засоби, як ротаційна борона по посівах, яка дає можливість конденсованій волозі краще засвоюватися рослинами.

Однак, крім примх природи, нас цьогоріч більше турбують інші проблеми — не агрономічні. Я б назвав це земельними війнами. Особливо вони неприємні для органіків, адже «вихоплюються» власники окремих паїв, у яких із нами закінчуються договори у 2022-2023 роках, і вони їх не продовжують, а переукладають договори зі сторонніми «ділками». І ми отримуємо ситуацію, коли раптом на органічному полі шахматками виникають паї, за статус яких не можемо відповідати. А в нас же має бути буферна зона, а виробництво триває, і що з цим робити — поки не знаємо. Але це вже зовсім інша історія…

Олексій Язиков, власник ТОВ «Жива Нива» (Житомирська обл.):

Наша компанія «Жива нива» належить до першої десятки виробників органічної продукції в Україні. Працюємо в органіці близько 9 років і постійно збільшуємо площі. Плануємо, що у 2021 році в нас буде вже близько 3,5 тис. га землі. Маємо зерноочисний комплекс, елеватор та склади для зберігання зерна. У сівозміні — соя, соняшник, кукурудза, просо, гречка, квасоля, спельта, горох. Підібрали ті культури, що користуються попитом, і ті, що у сівозміну добре лягають. Плюс ми ще вирощуємо багато сидератів. Склад культур змінюється постійно, відповідно до того, що ринок вимагає. Але сівозміну тримаємо. 

Десь 60% нашої землі — це пісок, і 40% — глина та чорнозем.

Основна проблема в органічному рослинництві, або я би краще сказав — основне завдання, — організаційне. Тобто, як правильно організувати колектив, щоб він максимально ефективно працював. 

Наступна проблема — забур’яненість посівів. Але ми з нею, в принципі, нормально впорались. 

Третя проблема — це шкідники. По суті, сучасні технології дають змогу добре справлятися з двома останніми проблемами. Тож залишається лише організаційна.

Врожайність отримуємо приблизно таку ж, як у «хімічному» виробництві.

Що стосується технологій, то ми їх підбираємо постійно, не зупиняємося, експериментуємо. Наприклад, минулого року у нас було закладено 77 експериментів: випробовували способи висіву, варіанти обробітку, варіанти сидератів, органічні препарати, сорти та гібриди тощо.

Знаю, що минулого року багато хто постраждав від нестачі вологи, але в нашій технології питання посухи взагалі не стоїть. Ми обробляємо ґрунт неглибоко, і в нас гарно працює технологія Овсінського. Загалом ми прагнемо до того, щоб у нашій органічній технології мінімально травмувати ґрунт, тому працюємо на глибину максимально у 7-8 см. Я вважаю, що оранка — це взагалі катастрофічна річ для сільського господарства. Ми застосовуємо поки що мінімальний обробіток, але прямуємо до технології no-till. 

Взагалі для нас 2020-й не був таким вже поганим. Єдине, що стало проблематичним, — забур’яненість сої. Але то була наша помилка — занадто рано посіяли. Все решта вийшло добре.

Натомість сусіди, які працюють не по органіці, були у значно гіршому становищі. А все тому, я вважаю, що там “мертвий” ґрунт, там сила-силенна добрив, хімії, а рослини хворіють. У нашому ж варіанті все просто чудово. Особливо там, де застосовуємо сидерати.

Стосовно результатів, то соняшник минулоріч ми збирали по 2,3 т/га — для органіки це непоганий результат. Спельта в нас вийшла по 3 т/га, горох 3,5 т/га, гречка 1 т/га (це нормально, в кращі роки збираємо її по 1,2 т/га ). Кукурудзи в нас не було минулого року, а от соя вийшла 1 т/га замість 2,5 т/га.

По захисту нам дуже складно. В Україні майже немає якісних біопрепаратів для органічного рослинництва. Ми постійно випробовуємо їх. Зі 100 уже випробуваних хіба що 2 спрацювали нормально.

У жодному разі не можна допускати, щоб у тебе в землі не було живого коріння. Коли обробляється ґрунт, то відсутність живого коріння — це згубно для усіх. А зміни клімату вже реальні. Якщо залишити все, як є, то через 50 років і людства може не бути. Тому про це треба думати і змінювати технологію виробництва.

На моє переконання, нашому сільському господарству треба глобально рухатись у бік органіки. В тому числі, відходити від обробітку ґрунту. Наші експерименти по no-till це підтверджують. Плюс залучення тваринництва. Саме на таку модель агровиробництва треба виходити. 

Якщо ж дивитися в сьогодення, на вигоди індивідуальні, і проаналізувати економіку процесу, то 30-35% чистого прибутку на ті вкладення, які приблизно необхідні на 1 га органічного виробництва, дають змогу непогано жити. Тут цілком можна заробити 400-500 євро на гектарі. Тому я всім пропоную йти в органіку.

Ми у Telegram

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

Роман Дяжук, засновник ТОВ «Дунайський аграрій» (Одеська обл.):

У нас 2 тис. га площ під органічним виробництвом. Вирощуємо пшеницю, ячмінь, просо, кукурудзу, ріпак, соняшник та овочі і фрукти.

Минулий сезон — це наш біль. Посуха дуже вплинула на озиму пшеницю. В середньому ми з неї отримали лише по 130 кг/га…

Однак і це ще нічого, якщо порівнювати з сусідами, що органіку не застосовують. Вони, внісши азотні добрива, лише погіршили ситуацію. Ми ж вносили гній від власного тваринництва та гумати, таким чином трохи допомогли посівам. Але особливо і не старались — уже в квітні було зрозуміло, що ситуація складна і врожаю не буде… 

Так само і по ярих культурах. Десь спробували «переграти» — посіяли просо, але і його збирали по 100 кг/га. Фактично усі культури «просіли» мало не в 10 разів.

Тож уся надія на нинішній сезон. Ті ж озимі вже сіяли у вологий ґрунт, дочекались опадів восени. І зараз вони виглядають цілком непогано. Таких озимих уже років 3 не було.

Особливо технології цьогоріч змінювати не будемо — бачимо, що з вологою значно краще. Хіба що, може, збільшимо площі під овочами.

Дмитро Брицов, агроном ТОВ «Дедденс Агро» (Рівненська обл.):

Загалом в нашій компанії 3 підприємства — одне займається органічним рослинництвом, це «Дедденс Агро», а решта — експортом виробленої продукції та органічним тваринництвом і вирощуванням для нього кормів (у Хмельницькій області). Останнє підприємство поки що у перехідному періоді - технологія вже органічна, але сертифікати лише оформлюється. Загалом “на всіх” приблизно 5700 га землі. 

Вирощуємо органічні озиму пшеницю, овес, сою, кукурудзу, соняшник, ріпак. Найбільші площі відводимо під сою — 2,7-3 тис. га, залежно від року. 90% вирощеної продукції йде на експорт, переважно в Німеччину.

Стосовно результатів минулорічних, то сої отримали по 2,8 т/га, ріпаку — 1,7 т/га, кукурудзи — 8,72 т/га, соняшнику — 1,7 т/га, пшениці — 4,13 т/га, вівса — 3,41 т/га.

Органічний овес, до речі, дуже вигідна культура, непоганої вартості. Вирощуємо його вже декілька років і в Україні продаємо без проблем. Головне, щоб показники якості зерна були на належному рівні. А соя, кукурудза, соняшник, ріпак переважно йдуть за кордон.

Минулого року ми теж мали проблеми з погодою, але не з посухою, як колеги в інших регіонах, а з затяжними дощами. Наприклад, у травні безперервні дощі тривали протягом 2-3 тижнів. Ми не могли нормально вийти в поля. Якщо десь таки встигли посіяти до травня основну частину посівів, і сходи отримали, то навіть не могли нормально просапати. У короткі бездощові проміжки просто не вистачало техніки, аби швидко провести необхідний обробіток. Відповідно, отримали високу забур’яненість на деяких полях. Зрештою мусили вирішувати — яким культурам віддати пріоритет, а що пересіяти, бо бур’яни заглушили культурні рослини. Площі пересівів були і справді значні.

Також подекуди постраждав соняшник від сильних буревіїв. Все було добре, гарно цвів, а потім — дощі й різкі пориви вітру і він просто виляг. Із 300 га посіяного соняшнику зібрати врожай змогли лише зі 100 га.

Сподіваємося, цей сезон буде кращим. Нинішні сніги нас загалом радують. Адже навіть і в нашому регіоні останнім часом наявна проблема з весняною вологою, яку потрібно зберігати, закривати. Крім того, маємо ще багаторічні насадження, полуницю, малину. А для них сніговий покрив — це добре.

Цього року озимої пшениці посіяли небагато — десь в межах 370 га. Планували більше, але почалися затяжні осінні дощі. Тому вже в поле вийти не змогли, зате там, де посіяли, завдяки волозі сходи зійшли добре. В зиму увійшли непогано, в січні ми їздили оглядали поля — стан рослин нас задовольнив. Зараз їх засипало снігом, вони ще «сплять», тож усе нормально.

Основний обробіток ґрунту, який ми використовуємо, це оранка. Бо нам потрібно всі пожнивні рештки повністю загорнути в землю. Інакше при сівбі будуть забиватися сошники. Крім того, після нашої сівалки непрямого посіву потрібно ще просапати, тому на всіх культурах робимо міжрядний обробіток. Навіть пшеницю сіємо з міжряддям 30 см й також просапуємо. Так само й на решті культур. Використовуємо кілька разів штригелі — до сходів, після сходів, а потім вже просапуємо культиваторами Schmotzer.

Для удобрення культур купуємо у Львівській області на одному з рибних комбінатів органічні добрива, які він виготовляє з відходів переробки риби. У них досить непоганий вміст поживних елементів — азот, фосфор, калій в доступній формі. В 1 т цих добрив — до 20 кг азоту. Залежно від культури вносимо від 3 до 10 т/га. Це основне джерело живлення. А вже після збирання культур висіваємо сидерати — суміш бобових однорічних трав (вика, горошки різні) з тритикале або ще чимось. Також у структурі нашої сівозміни є посіви багаторічних бобових трав, зазвичай це люцерна чи конюшина, тому що ми ще забезпечуємо частково органічними кормами тваринництво, яке маємо на іншому підприємстві. За рахунок цих бобових трав також накопичуємо азот. Підсіваємо у посіви зернових щорічно навесні десь 200-300 га бобові трави як покривну культуру.

YouTube-кaнaл SuperAgronom

Підписуйтесь нa YouTube-кaнaл СуперAгроном

Отже, для органічних виробників зміни клімату теж створюють чималі проблеми. При цьому їхня технологія десь краще справляється, а десь — складніше. Та завдяки тому, що  відмова від “хімічних” інструментів змушує задіювати такі елементи, які більше пристосовані до природного “розвитку подій”, їхній досвід може стати у пригоді всім аграріям. 

Алла Гусарова, SuperAgronom.com