Система землеробства Овсінського
Система землеробства Овсінського (Безплужний обробітку ґрунту) — спосіб обробітку ґрунту без обертання його орного шару, який виконується плоскорізними, чизельними і дисковими знаряддями.
Іван Євгенович Овсинський (1856-1909) — видатний український учений-агроном, працював на рубежі XIX і XX століть, основоположник безполицевого обробітку ґрунту.
Він реалізував на практиці теоретичні напрацювання попередніх вчених і започаткував теоретико-методологічні та практичні основи «нової системи землеробства», яку сьогодні можна назвати органічною.Також довів, що у використанні плуга немає необхідності, аргументовано відмовився від добрив того часу. Головною перевагою системи агронома є виняткова стійкість посівів і до посухи, і до перезволоження.
У 1890 році на першому Київському сільськогосподарському з'їзді він заявив: «Я відкидаю глибоку оранку плугом і признаю необхідність розпушування грунту, але це повинен робити не плуг, який вивертає нижній шар кожного року, а грунтопоглиблювач і культиватор. Я признаю необхідність тільки мілкої оранки дюйма 2-3 (5-7,5 см) для знищення бур'янів і прикриття гною».
Система землеробства Овсінського складається із двох частин: підготовка землі до сівби і сівба із доглядом за рослинами. Обробіток землі включає в себе виключно так зване «лущіння», поверхневу оранку на два дюйми (5 см) та розпушування зораного шару боронами із залізними зубцями чи дерев’яними катками. При поверхневій, але своєчасній, обробці ґрунту, що проводилась за допомогою сконструйованого ним спеціального культиватора із плоскорізними робочими органами, знищувались бур’яни та утворювався в кінцевому результаті розпушений поверхневий покривний шар, який добре зберігав вологу у ґрунті.
І.Є Овсінський вважав, що оранкою порушуються шляхи інфлюкції, створені відмерлим корінням і дощовими черв'яками, якими проникає в грунт волога і повітря. Верхній шар ґрунту повинен перебувати на поверхні, оскільки за цієї умови може відбуватися збагачення ґрунту перегноєм, поліпшуватися водний, повітряний, поживний і біологічний режими та підвищуватися вбирна здатність. На основі досліджень учений дійшов висновку, що оранка ґрунту плугами і скидання його верхнього шару на дно борозни створює гірші умови живлення рослин, ніж поверхневий обробіток.
Він стверджував, що за мілкого поверхневого обробітку ґрунт не тільки добре зберігає вологу, а й збагачується водою завдяки конденсації парів із проникаючого у ґрунт атмосферного повітря. Він виходив з того, що в спекотний час температура лежачих глибше шарів буде дещо нижчою за верхні, від чого і повинна проходити конденсація парів із ґрунтового повітря. А завдяки наявності капілярів утворена вода буде підніматися до коренів рослин. За такого “підземного зрошення” поліпшується не тільки водний, але і поживний режими, оскільки за достатньої кількості вологи і тепла розвиваються ґрунтові бактерії, які викликають корисні процеси в ґрунті. Оранка знищує в ґрунті мережу природних каналів, перетворює ґрунт в однорідну порошкоподібну масу та порушує водний і поживний його режими.
«Суть технології базується на кількох принципах. Після проходження агрегату нижній шар ґрунту повинен залишитися твердим, а верхній — пухким. Цей верхній пухкий шар землі повинен бути завглибшки 5-7 см, там відбуваються процеси, пов’язані з конденсацією, вологою. Другий принцип — це принцип посіву: зерно не можна сіяти ні в ряд, ні розсипом. Овсинський зауважив, що на краю поля рослина завжди краще розвивається. Чому? Вона відчуває конкуренцію рослин, які поруч. Помітивши цю закономірність, Овсинський вирішив, чому кожен ряд не може бути краєм поля? Посів здійснювався за принципом: 20 см — засіяна смуга, 20 см — незасіяна. І рослина відчуває цей ефект краю поля», — розповідає Олександр Дмитрук.
Читати по темі: Система землеробства Овсінського: як вирощують рослини з імунітетом
Овсінський особливо підкреслював, що при поверхневій обробці створюються виключно сприятливі умови для швидкого росту бур’янів і при запізненні із основним обробітком ґрунту однією поверхневою оранкою їх знищити неможливо. Тому він наполягав, аби перший обробіток починали одразу після збору урожаю, навіть не чекаючи звезення його з полів, та продовжували по мірі появи бур’янів та ущільнення зораного шару. Така нескладна та однотипна обробка застосовувалась під усі рослини: зернові, бобові та навіть коренеплоди.
Пізніше його результати досліджень та наукові висновки були піддані широкій критиці і були забуті на декілька десятиліть. Остаточної реабілітації система землеробства І.Є. Овсінського отримала лише в 60-х роках ХХ століття.
