Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.
Нематоди — невидима загроза врожаю. Як зменшити популяцію за допомогою технології
Мікроскопічні розміри та прихований спосіб життя є основними чинниками, що суттєво ускладнюють своєчасне виявлення нематод, а унікальна здатність до утворення стійкої оболонки-цисти забезпечує виживання потомства протягом багатьох років за різних несприятливих умов.
Тож SuperAgronom.com дізнався, які особливості технології вирощування можуть сприяти зменшенню популяції нематод на полі та як впливає на це сівозміна.
Довідка: Нематоди — це тип двобічно-симетричних червовидних тварин. Їх існує понад 30 тис. видів, а 4 тис. видів паразитичних нематод завдають шкоди майже усім сільськогосподарським культурам. Сприятливими умовами для поширення нематод є сприятливі умови і для росту та розвитку рослин.
За низької вихідної чисельності ознаки ураження рослин візуально не проявляються, що дає змогу цистоутворюючим нематодам тривалий час перебувати в латентному стані, а за умови збільшення у сівозмінах частки сприйнятливих культур — масово розмножуватися, призводячи до значних втрат урожаю. Середні втрати продукції рослинництва від фітопаразитичних нематод становлять 10-20%, проте в осередках високої чисельності можуть перевищувати 50%.
Останніми роками тенденція до поширення цих шкідників є не оптимістичною.
«Загалом спостерігається підвищення шкідливості нематод на різних культурах, як у закритому ґрунті, так і у відкритому. Найбільш сприятливими регіонами для поширення нематод є південні та центральні області України. Через зміну клімату, глобальне потепління, відсутність низьких температур, морозів у зимовий період, нематоди добре перезимовують, тому збільшується кількість їхніх поколінь протягом сезону вирощування культур», — зазначив Володимир Салієнко, фахівець із розвитку препаратів FMC.
Життєвий цикл нематод включає такі фази: яйце, личинки (інвазійні другого, паразитуючі – третього і четвертого віку), дорослі особини (самець і самка), циста — відмерла самка, заповнена яйцями і личинками. В одній цисті може бути від декількох десятків до 300-600 яєць. Завдяки потовщеним, сильно пігментованим стінкам цисти, потомство нематод досить стійке проти несприятливих умов середовища і може залишатися життєздатним у стані спокою понад 10 років.
Проблема сівозміни у боротьбі з нематодами
Перехід в останні десятиліття на короткоротаційні сівозміни з обмеженим вирощуванням 4-5 найбільш рентабельних культур зумовив погіршення фітосанітарного стану агроценозів.
«За високої частки в нинішніх сівозмінах зернових колосових спостерігається тенденція до накопичення вівсяної нематоди та інших спеціалізованих фітофагів злаків. Розміщення у короткоротаційних сівозмінах споріднених рослин-живителів — буряків та олійних капустяних зумовлює суттєве збільшення рівня заселеності ґрунту буряковою нематодою. Тривале використання багаторічних бобових є однією з причин локального їх випадання з травостою в осередках поширення конюшинної та люцернової нематод. Вирощування картоплі переважно у монокультурі в індивідуальних господарствах сприяє масовому розмноженню та подальшому розселенню золотистої картопляної нематоди», — зауважує Анатолій Бабич, завідувач кафедри інтегрованого захисту та карантину рослин НУБіП, кандидат сільськогосподарських наук, доцент.
З метою запобігання масовому накопиченню максимальна насиченість сівозмін рослинами-живителями не має перевищувати: зернові колосові — 40%, буряки, ріпак та інші олійні капустяні — 20%, багаторічні трави — 30% (посіви під покривом зернових + багаторічні бобові одно-дворічного використання), картопля — 20% (10% стійкі +10% сприйнятливі сорти).
Повне знищення нематод на полі — завдання легке в теорії, але на практиці цього досягти складно, додав Анатолій Бабич. Проте досягти зниження чисельності меншої, ніж економічний поріг шкодочинності, можна.
Для зниження потенційних втрат врожаю науковці рекомендують на слабозаселених вівсяною нематодою угіддях краще висівати ярі, а на середньозаселених — озимі колосові культури.
За витривалістю до фітопаразита хлібні злаки перебувають в такій послідовності:
- озимі: ячмінь → жито → пшениця;
- ярі: ячмінь → пшениця → овес.
«Заходи боротьби з золотистою картопляною нематодою регламентуються карантинними правилами. Дотримання сівозміни, повернення картоплі на попереднє місце через 4 роки, вирощування стійких сортів, використання здорового садивного матеріалу, очищення площ від післязбиральних решток, знищення бур’янів, які можуть бути рослинами-живителями, знезараження техніки, сховищ — все це базові заходи в боротьбі з нематодами на картоплі. Можлива також обробка бульб специфічними нематоцидами, але на даний момент на ринку України зареєстровано лише декілька препаратів», — наголошує Володимир Салієнко.
Фахівець з розвитку продуктів компанії FMC зазначив, що для буряків заходи схожі, але за сильного ураження ґрунту їх потрібно повертати на попереднє місце вирощування через 9-10 років та використовувати надалі не пошкоджені рослини і такі, що провокують вихід личинок із цист.
Анатолій Бабич стверджує, що з метою коригування ротаційного чергування культур картоплю недоцільно вирощувати в монокультурі, а зернові колосові в повторних посівах. У зерно-просапних і плодозмінних сівозмінах замість злакових сумішок віддавати перевагу вирощуванню багаторічних бобових трав.
У короткоротаційних сівозмінах не слід розміщувати споріднені рослини-живителі бурякової нематоди: буряки й олійні капустяні на насіння. А в багатопільних слід дотримуватися 4-5-річної перерви між їх повторним вирощуванням.
Обробіток ґрунту, терміни сівби та контроль бур'янів з метою боротьби з нематодами
Для раціонального обробітку ґрунту з метою запобігання диференціації гумусового шару ґрунту на заселених вівсяною, буряковою, золотистою картопляною нематодами угіддях доцільно віддавати перевагу комбінованій системі, яка поєднує полицевий обробіток під технічні та просапні культури і безполицевий або поверхневий під інші культури.
«Основний обробіток ґрунту під буряки краще проводити за типом напівпару, а в разі вирощування проміжних культур на зелений корм чи сидерат», — додав Анатолій Бабич.
Для отримання рівномірних сходів та уповільнення заселеності початкових фаз росту та розвитку рослин личинками нематод ярі зернові колосові, буряки, багаторічні трави слід висівати, а картоплю висаджувати в ранньо-оптимальні стислі строки для кожної зони з корекцією на метеоумови поточного року.
Для досягнення високої протибур’янової ефективності слід дотримуватися оптимального ротаційного чергування, уникати повторних посівів споріднених культур та насичувати сучасні сівозміни проміжними культурами. Норму висіву насіння останніх доцільно збільшувати на 20-25 % від зонально-рекомендованої.
Система удобрень від цистоутворюючих нематод
Для вдосконалення традиційної системи удобрення слід оптимізовувати мінеральне живлення та водоспоживання уражених рослин і збалансувати органомінеральне живлення рослин. Науковці рекомендують вносити фосфорні й калійні добрива у нормах, що перевищують зонально рекомендовані на 10-25 % залежно від рівня вихідної чисельності цистоутворюючих нематод та вмісту гумусу. Для запобігання накопиченню нітратів у рослинній продукції азотні добрива застосовувати відповідно до рекомендацій для кожної культури.
Альтернативною системою удобрень задля збагачення ґрунту органічною речовиною, за істотного зменшення норм внесення традиційних органічних добрив, потрібно максимально використовувати рослинні рештки колосових, ріпаку, сої, гички буряків тощо в поєднанні з сидератами.
«Природним регулюяційним механізмом поширення усіх видів нематод з метою активації біологічних ворогів є систематичне використання традиційних органічних добрив, залучення в кругообіг побічної рослинної продукції, сидеральних культур та раціональне насичення сівозміни багаторічними бобовими травами», — розповів Анатолій Бабич.
Для оптимізації адаптивної системи удобрення просапних культур варто поєднувати внесення помірних норм підстилкового гною (10 т/га) із використанням побічної продукції зернових колосових (5 т/га) та сидеральними культурами на тлі повного мінерального живлення N80P100K100 (буряків) та N60P90K120 (картоплі).
Збирання врожаю та післязбиральний період
З метою переривання онтогенезу седентарних фітопаразитів в осередках поширення вівсяної нематоди зернові колосові на зелений корм збирати не пізніше третьої декади травня з наступним проведенням у стислі строки полицевого обробітку ґрунту.
«Вибіркове викопування бульб ранніх сортів картоплі треба здійснювати в мікроосередках найбільшого пригнічення глободерозних рослин. Локально, після скошування трав, заорювати у середині липня зріджені, сильно пригнічені посіви багаторічних бобових», — підкреслив завідувач кафедри інтегрованого захисту та карантину рослин НУБіП.
Задля запобігання розмноженню цистоутворюючих нематод у післязбиральний період потрібно одразу після збирання врожаю зернових колосових культур та ріпаку на насіння провести дворазове лущення стерні. Періодично знищувати сходи падалиці ріпаку, зернових колосових культур, бур’янів — резерватів нематод (не пізніше трьох тижнів з часу їх виникнення) механічними знаряддями з подальшим проведенням звичайної чи глибокої оранки полів.
Шкодочинність нематод та особливості захисту сільськогосподарських культур
Значної шкоди у закритому ґрунті (теплицях) завдають галові нематоди, такі як Meloidogyne artiella і Meloidogyne naasi.
«Ці паразити пошкоджують багато видів культур закритого ґрунту, серед них томати, огірок, перець, баклажани. Розвитку цих нематод сприяє висока температура в межах від 16 до 40 °C. Тепличні культури з використанням ґрунту страждають найбільше. Хоч і за використання малооб’ємного субстрату (мінеральна вата, кокосовий субстрат, перліт тощо) можлива поява нематод під час вегетації», — розповів Володимир Салієнко.
Це, як правило, пов’язано з недотриманням карантинних та дезінфекційних заходів після завершення попереднього сезону вирощування культур та початком нового. Личинки з ґрунту, чи прикореневих зон (дренажних каналів, стічних лотків) потрапляють до коренів рослин, де живляться і перетворюються на статевозрілих особин. На коренях, де паразитують нематоди, утворюються здуття (гали) діаметром 3-5 мм і більше.
Пан Володимир наголошує, що у закритому ґрунті за сезон вирощування можливий розвиток до 10 поколінь за рік. Пошкоджені нематодами рослини, поступово, відстають у рості, а згодом рослина гине.
«На буряках поширена бурякова нематода — Heterodera schahtii Schmidt. У заселених рослин гальмується ріст основного кореня, водночас розвивається велика кількість бічних корінців. Рослини пригнічуються, жовтіють, в спеку листя лягає на ґрунт. Залежно від кількості личинок можливі втрати урожаю до 90%», — зауважив Володимир Салієнко.
Картоплі шкодять 2 види нематод — стеблова нематода картоплі (Ditylenchus destructor Thorne) та золотиста картопляна нематода (Heterodera rostochiens Woll.). Стеблова нематода живе в бульбах картоплі та живиться їх тканинами.
«Вона проникає з ґрунту через столон, іноді через продихи, вічка. На стеблах з’являються бурі плями з тріщинами, заповнені нематодами. Поширюється з бульбами та може зберігатися в ґрунті до трьох років. Золотиста картопляна нематода — карантинний об’єкт. Може пошкоджувати також інші рослини з родини пасльонові», — стверджує фахівець з розвитку продуктів FMC.
Зимують яйця і личинки цієї нематоди в цистах (зберігають життєздатність до 10-12 років у ґрунті). Вихід личинок із яєць і цист відбувається під дією кореневих
виділень рослин- живителів за температури 15-16 оС, вони проникають в дрібні корінці та молоді бульби. Стебел та листків на молодих рослинах утворюється менше, вони жовкнуть та в’януть. Личинки всередині коренів порушують надходження поживних речовин і води до рослини, внаслідок чого утворюються недорозвинені бульби.
Надійний захист від золотистої картопляної цистоутворюючої нематоди є одним з резервів підвищення врожайності картоплі в Україні. Дотримання основних положень вдосконаленого моніторингу забезпечує своєчасне виявлення вогнищ глободерозу, а впровадження в господарствах комплексу захисних заходів запобігає подальшому розселенню карантинного організму та значним втратам врожаю.
«За відсутності спеціальної нематологічної підготовки та обладнання, найбільш доступним методом діагностування глободерозу є візуальне оцінювання ступеня ураженості рослин-живителів. Обстеження сільськогосподарських угідь краще проводити в другій половині дня, особливо у посушливі спекотні дні, коли глободерозні рослини в’януть, навіть за середньої їх заселеності золотистою картопляною нематодою», — додав Анатолій Бабич.
Значно більше переваг, порівняно із загальноприйнятою методологією, має використання сучасного обладнання для технології точного землеробства, зокрема приладів GPS. Достовірне встановлення місць осередків цистоутворюючих нематод та їх географічна координатна прив’язка дають змогу локально й ощадливо застосовувати заходи захисту у чітко визначених межах поширення нематодозів не тільки в поточному, а й у наступні роки.
«Найдоцільніше обстежувати рослини-живителі у період масової появи самиць на коренях, коли візуальні ознаки (пригнічення росту і розвитку, хлороз, в’янення і засихання уражених рослин) найбільш помітні. В зоні Полісся й Лісостепу України осередки глободерозу візуально проявляються в теплі роки, починаючи з другої декади червня, близькі до багаторічних — на початку третьої, а у прохолодні — наприкінці червня — у першій декаді липня», — зауважив пан Анатолій.
За відсутності необхідного обладнання і практичних навичок із визначення цистоутворюючих нематод, рекомендовано застосовувати біотестування ґрунту, використовуючи як рослини-господарі типові для сівозміни сільськогосподарські культури.
У матеріалі частково використані дані з наукових доповідей А. Г. Бабича.
Наталія Демчук, SuperAgronom.com, 2020