Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.
Технологія вирощування сої на прикладі господарств різних регіонів
Соя — важлива зернобобова культура. За останні 10 сезонів збільшення площ посівів під нею зафіксовано у 16 областях України. Про це свідчать дані динамічної інфографіки посівних площ під соєю від SuperAgronom.com. На сьогодні близько 60% зерна сої переробляється на олію.
Тож SuperAgronom.com вирішив проаналізувати і порівняти технології вирощування та ознайомитись із реальною ситуацію на українських полях.
«Соя — це дуже цікава культура. З нею не можна працювати так, як з іншими. У чому різниця? Наприклад, соняшник або кукурудза — там усе стандартно: посіяв, добрива вніс, спрацював засобами захисту і чекаєш на збирання. А за соєю необхідно стежити практично щодня. Вона, як маленька дитина, постійно вимагає уваги», — зазначив головний агроном господарства «Персей-Агро» Андрій Патрило.
Фахівці наголошують, що за дотримання технології вирощування соя може забезпечувати стабільну врожайність на рівні 3,5-4,0 т/га. Проте досягти таких цифр агрономам вдається далеко не завжди. Причини цього — абіотичні фактори (нестача вологи у вегетаційний період), порушення агротехніки, втрати під час збирання врожаю, відсутність системного підходу до застосування ЗЗР.
«Із соєю чудес не буває. Ця рослина формує високий протеїн, має 18-20% олії. Щоб це все сформувати треба дуже багато енергії з ґрунту взяти, зокрема, потрібна і енергія сонця, щоб бактерії працювали. Треба забезпечити достатню вологість ґрунту, живлення, щоб були всі сприятливі фактори. Тоді вона сформує нормальний врожай», — наголосив Олександр Камінський, виконавчий директор компанії «Україна 2001».
Вимогливість культури
Соя — світло- і теплолюбна культура. Для нормального росту і розвитку вона потребує значної кількості тепла.
Культура досить посухостійка на початку росту та значно більш вимоглива до вологи у фазі цвітіння, утворення бобів і наливу насіння. У ці фази оптимальна вологість ґрунту повинна становити 70–80%.
Урожайність сої залежить від кількості утворених та повністю сформованих бобів, а ця кількість, у свою чергу, залежить від довжини світлового дня та кількості вологи у період формування бобів. За дефіциту вологи багато бобів абортується, тож про очікуваний урожай вже не йтиметься.
Власник підприємства «Богдан і К», що на Івано-Франківщині, Богдан Тимофійчук зазначив: досвід вирощування бобової культури має ще з 2002 року на Кіровоградщині. Але якщо в Кіровоградській області довелося боротися з нестачею вологи, то в Івано-Франківській — з її надлишком. Уже в перший рік значні втрати полям приніс паводок після розливу річок Прут і Черемош, в долині яких розташовується господарство.
Велика кількість опадів призводять до розвитку багатьох захворювань. Передусім, це пероноспороз, септоріоз і склеротиніоз.
«Декілька років тому в нас був дефіцит вологи. Температурний режим приблизно стабільний 19-28°C. Відповідно, соя не могла сформувати достатній врожай: боби були зав’язані, але на верхньому ярусі взагалі жодного бобу не було. Але технологія спрацювала, яка дала можливість зібрати принаймні 2,1-2,2 т/га», — зауважив Олександр Камінський, виконавчий директор компанії «Україна 2001».
За словами головного агронома підприємства «Верлоцьке» Віктора Ковальчука, сою на Житомирщині виростити складно, тому що Полісся вже не вважається зоною достатнього зволоження.
Місце сої в сівозміні
Найкращими попередниками сої є озима та яра пшениця, хорошими — кукурудза, цукровий буряк, картопля, багаторічні злакові трави. Зернобобові культури, соняшник і багаторічні бобові трави є незадовільними попередниками.
«Соя — не найбільш прибуткова культура у господарстві. Проте це гарний попередник для більшості культур. Вона нам потрібна, щоб дотримуватися п’ятипільної сівозміни, після сої, гороху та ріпаку сіємо пшеницю, ячмінь і соняшник», — розповів Жан Поль Прюдом, генеральний директор холдингу ТОВ «САУТБЕРГ ХОЛДИНГЗ».
Соя у сівозміні господарства «Персей-Агро» на Івано-Франківщині займає 25%, тож є стратегічною культурою. Відповідно, на її частку припадає чимало «експериментів». Андрій Патрило, агроном, упевнений, що сою після сої можна й потрібно сіяти не тільки в разі обмеженої сівозміни. Головний агроном стверджує, що найкращий результат щодо цієї культури можна отримати якраз на третій рік такої «локальної» моносівозміни.
«Таке рішення ми ухвалили свідомо. Це дозволяє нам висівати середні та пізні сорти. Плюс, кожного сезону врожайність культури на одній ділянці підвищується, і третій рік — це пік врожайності сої на полі», — розповідає Андрій Патрило.
Також у монокультурі сою вирощують і на підприємстві «Агро-Форте»
у Хмельницькій області. Соя, вирощенa після сої, потребує більш високого та професійного рівня вирощувaння. Профілактикa хвороб, зараження соєвою нематодою, агротехніка під час посіву, поживні речовини, боротьба з бур'янами і вибір сорту — ось чинники, які треба враховувати, маючи бажання не перериватися на кукурудзу.
Окрім того, в останні роки в Україні набирає обертів тенденція: що більший розмах погодних катаклізмів, то популярнішою стає пожнивна соя. Причому, це не так реакція аграріїв на посуху, зміна сівозміни та розширення озимого клину, як віяння агротехнічного прогресу. З одного боку, на агроринку своє місце зайняли нові перспективні сорти надранньої сої. З іншого боку, пожнивна соя — інструмент інтенсивного землеробства, що дозволяє аграріям значно підвищувати прибутковість з одного гектара ріллі.
Зокрема, вже кілька років стабільно вирощують пожнивну сою у господарстві «СіНа» на Херсонщині. Від початку господарство сіє сою на зрошуваних землях. На півдні цю вологолюбні культуру по-іншому виростити неможливо. Справа була за відповідними сортами. Кілька років тому господарство знайшло те, що шукало, — високоврожайні сорти надранньої сої з вегетаційним періодом 85-90 днів. Як, наприклад, сорт Дені. Відтоді частка пожнивної сої в сівозміні компанії постійно зростає.
Хоча сама технологія вирощування пожнивної сої орієнтована не на продуктивність окремих рослин, а на їхню загальну кількість.
«Ультраранню сою некоректно оцінювати за кількістю бобів на рослині. У неї дуже короткий вегетаційний період. Зрозуміло, що за цей час не встигає сформуватися стільки ж бобів, скільки на сої основного посіву. Для ультраранніх сортів основний критерій — густота посіву: якщо основну сою ми сіємо з густотою 400-600 тис. насінин/га, то ультраранню — 800 тис./га», — зазначив Анатолій Назарчук, директор агрофірми «СіНа».
Соя не найпростіша у вирощуванні культура. За нестачі вологи можна взагалі не отримати урожай. А на стійку спеку соя реагує абортацією квіток. Підкуповує ж вона своєю економічною вигодою. Повною мірою це стосується і пожнивної сої. За словами Анатолія Назарчука, за врожайності в 3 т/га підприємство вже однозначно перебуває у плюсі. Для окупності вирощування пожнивної сої може вистачити 2 т/га і навіть менше.
Загалом же пожнивна соя плюс озима культура за рівнем прибутковості з одного гектара майже вдвічі перевершують будь-який варіант вирощування зернобобових культур у форматі збирання одного врожаю.
«Для пожнивної сої дуже важливо правильно підібрати сорт. Для нас це основне правило. Тому, коли в інших аграріїв навіть соя основного посіву ще тільки дозріває, ми пожнивну сою вже збираємо. У цьому сезоні вологість сої становить 12,5-13,5%. Тобто ми її спокійно звозимо на склад для подальшої реалізації. І насіння у нас виходить сухим, і соя на товарні цілі — теж», — каже Анатолій Назарчук.
Особливості сівби та обробітку ґрунту під сою
Як сіяти сою? Потрібно пам'ятати, що рання сівба подовжує термін проростання насіння, а пізня призводить до ураження його хворобами та шкідниками.
Сіяти сою потрібно, коли ґрунт добре прогріється, а на глибині загортання насіння середньодобова температура становить 11–12°C, адже за нижчих температур насіння практично не проростає, а сходи пошкоджуються навіть незначними весняними заморозками.
У господарстві «Персей-Агро», що на Івано-Франківщині, намагаються завершити посівну сої до 25 травня, щоб культура почала цвісти в період літнього сонцестояння. За словами фахівців, у такому разі можна очікувати на хороший результат. Норма висіву — 450 тис./га.
За даними наукових установ, оптимальними нормами висіву насіння сої є 400–700 тис./га. Під час встановлення норми висіву треба враховувати вологість ґрунту, забезпеченість рослин поживними речовинами, засміченість ґрунту та площу живлення, яка потрібна для нормального росту й розвитку рослин, а також якість насіння.
Визначаючи норму висіву, слід взяти до уваги наступні моменти:
- генетичний потенціал сорту;
- тип ґрунту;
- особливості живлення на певному полі;
- особливості застосування агротехнологій;
- схожість насіння;
- групу стиглості;
- погодні умови до та після сівби, а також загальні кліматичні умови регіону.
Останні два фактори є найважливішими під час визначення норми висіву сої. У більш посушливих і спекотних південних регіонах для підвищення урожайності потрібно зменшувати кількість рослин на гектар. Це дасть змогу уникнути конкуренції між рослинами за вологу та забезпечити максимально можливий в умовах регіону рівень живлення і вологопостачання для культури. У регіонах із достатнім зволоженням норми висіву, навпаки, краще збільшувати, щоб максимально реалізувати потенціал урожайності.
Правильно підібрана норма висіву є одним із ключових факторів майбутньої урожайності сої. Крім того, оптимальна норма дасть змогу знизити витрати на виробництво, адже вартість насіння — одна з найголовніших статей витрат.
«Система обробітку ґрунту залежить головним чином від ґрунтово-кліматичних умов регіону та забур’яненості полів. На засмічених полях рекомендується проводити покращену зяблеву оранку (два дискування та осіння оранка) або напівпаровий обробіток (літня оранка та дві культивації)», — зазначають фахівці.
Підготовка ґрунту на підприємстві «Богдан і К», що на Івано-Франківщині, така ж сама, як і під ріпак: глибоке розпушування до 45 см, ретельне вирівнювання і ущільнення посівного шару компактоматом. Насіння потрібно розкласти точно й на одну глибину, але з мінімальним травмуванням.
На полях Хмельниччини обробіток ґрунту класичний — лущення, оранка на глибину до 25 см і культивація. В «Агро-Форте» культуру сіяли 12 травня механічною сівалкою John Deere 750 з розрахунку 600 тис./га, щоб на момент збирання було 500-520 тис./га.
На підприємстві Вінницької області «Лайф-Інвест» сівбу проводять за результатами аналізу схожості насіння, а не за ваговими нормами. На момент збирання повинна бути сформована густота в 500 тис. рослин на га. До цієї кількості додається невеликий відсоток, відповідно до результатів аналізу схожості, й розраховується вже вагова норма. В даному випадку сіяли 550 тис. шт./га.
Глибина загортання насіння сої за достатнього зволоження верхнього шару ґрунту становить 3-4 см, а за пересихання посівного шару її доцільно збільшити до 5–6 см. За недостатнього зволоження ґрунту під час сівби обов’язковим технологічним заходом є прикочування.
Основа успіху для отримання дружних сходів, каже власник підприємства Юрій Гнатюк, це використання сівалок з анкерними сошниками замість дискових. Тоді посівне ложе найбільш вирівняне, а насіння має хороший контакт з ґрунтом, швидко бубнявіє і сходить.
Система удобрення сої
Сої потрібно дати достатнє живлення переконані всі аграрії. Досить важливою умовою правильного розвитку сої та формування високого врожаю є внесення мікроелементів. Таке внесення є обов’язковим на кислих ґрунтах, оскільки в даному випадку мікроелементи будуть для культури важкодоступними.
Тож, окрім обов'язкової обробки насіння інокулянтом, на підприємстві «Богдан і К», в рядки за сівби вносять 150 кг/га діамофоски, а після сходів підгодовують КАСом у нормі 100 кг/га. Обов'язково включають в усі обприскування мікроелементи, насамперед бор і молібден, а також гумати.
«Думка, що сої не потрібен додатковий азот, адже вона сама його накопичує в ґрунті, помилкова. Будь-яка культура за інтенсивної технології вирощування вимагає посиленого живлення, адже винос поживних речовин із ґрунту набагато вищий від накопиченого бактеріями-азотфіксаторами», — заявляє Богдан Тимофійчук, власник «Богдан і К».
Як і інші бобові, соя дуже вимоглива до вмісту у ґрунті доступного азоту. На формування одного центнеру насіння вона використовує близько семи кілограмів цього елементу, що майже у 2,5 разу більше, ніж потрібно озимій пшениці. Відносно високе споживання цією культурою і решти поживних елементів. Наприклад, на формування того ж таки центнеру насіння їй потрібно близько 2,2 кг фосфору та 1,8 кг калію. Відповідно, для підвищення продуктивності культури потрібно вносити калійні та фосфорні добрива, найкраще це робити під основний обробіток ґрунту (зяблеву оранку). Що стосується азотних добрив, їх достатньо внести у стартовій дозі (близько 20-30 кг/га) під час культивації.
Під сидерат у «Богдан і К» також вносять по 100 кг/га КАС, а в оптимальній фазі обробляють посіви деструктором стерні й заорюють. Так поступово вдається покращувати родючість змитих ґрунтів, підвищувати врожайність усіх культур на полях.
Соєводи «Персей-Агро» для себе визначили, що потрібно працювати зі швидкорозчинними добривами, в яких елементи перебувають у доступних формах. Зокрема, в цьому сезоні під бобову використовували сербські добрива Zorka — по 100 кг на рядок.
«У них міститься 8% азоту, 24% фосфору і 16% калію. Акцент робимо на фосфор, оскільки цього мікроелемента в наших ґрунтах з кожним роком стає все менше. Ми намагаємося його компенсувати й осіннім внесенням добрив, і під час сівби. Калію в наших ґрунтах поки що достатньо. Але буде неправильно, якщо його не давати. Крім того, ці добрива збагачені мікроелементами — бором, залізом, цинком, міддю», — зазначив Андрій Патрило, головний агроном господарства «Персей-Агро».
Що стосується інокуляції, то її проводять уже безпосередньо в сівалці сухим інокулянтом.
«Після досліджень ми дійшли до висновку, що сухі інокулянти на торфовій основі — це найбільш практичний варіант обробки. А крім того, використовуємо теж препарат ХайКот Супер Соя», — додав фахівець.
Спеціалісти радять проводити інокуляцію насіння перед висівом, часто — безпосередньо в день посіву. Бажано застосовувати рідкі форми препаратів, бо це дає змогу поєднувати їх з інсектицидними або фунгіцидними протруйниками. Також інокуляцію можна поєднувати з обробкою насіння мікроелементами. Такий підхід значно скорочує витрати праці упродовж передпосівної підготовки насіння.
«Є канадський чи американський стандарт застосування інокулянта — 100 тис. бактерій на 1 насінину. Виникає питання, для чого цей стандарт, коли для нормальної інокуляції достатньо 5-7 бактерій? Тому що з тих 100 тис. спрацює у кращому випадку 10 бактерій. Моментів саме щодо інокуляції є дуже багато, зокрема стосовно зберігання. За температури 20-25°C інокулянт може зберігатися два тижні. Уявіть, компанія-виробник завозить продукцію на ліцензійний склад, на якому має бути правильна температура. Потім дистриб’ютор повинен отримати цю продукцію, доставити її, дотримуючись того ж температурного режиму. Я повинен зберігати її відповідно, тоді внести і потім ми отримаємо результат. Якщо на якомусь із цих етапів хтось неправильно спрацював — виникають нюанси. Тому я і перестраховуюся про всяк випадок. Здійснюю одну інокуляцію і другу. Це не коштує надто великих грошей. Останні два-три роки у нас інокуляція добре працює. Минулого року в нашій сої білок був 41-42%. Про що це говорить? Про те ,що все було зроблено правильно і соя сформувала цей білок. Розрахунок дуже простий: у білку 14% азоту. Відповідно, щоб отримати такий показник, навіть на 2,5 т/га, що ми зібрали, треба було дати 300 кг/га діючої речовини азоту. Ми ж дали 30 кг/га, а взяли сою з білком, ніби за 300 кг/га. Значить, бактерія спрацювала і все інше нам дала», — розповів Олександр Камінський, виконавчий директор компанії «Україна 2001» про подвійну інокуляцію.
Враховуючи зембанк у 1600 га, на Вінниччині у господарстві «Лайф-Інвест» щорічно вноситься близько 800 т міндобрив — по 500 кг/га в середньому. Піщані ґрунти й інтенсивна технологія вимагають високих доз добрив під будь-яку культуру. Там ще восени під час оранки на полі розкидають 100 кг/га сульфату магнію. Навесні розкидачем під культивацію дають ще 200 кг/га вапнякової селітри, а за сівби в рядок по 100 кг га діамофоски. З мікроелементів вносили бор двічі по 1 л/га разом з обприскуваннями.
Система захисту сої
Власник підприємства «Лайф-Інвест» Юрій Гнатюк відмовився від протруйників на насінні. Справа не в економії, каже фермер, а у впливі протруйників на схожість і енергію проростання. Сою в господарстві сіють тільки непротруєною, щоб отримати швидкі та рівні сходи. Але це змушує іноді використовувати додатково інсекто-акарицидний захист по сходах, за наявності шкідників.
Богдан Тимофійчук зауважив, що основна проблема для сої — боротьба з бур'янами. Раніше в «Богдан і К» сіяли і трансгенну сою, за допомогою якої «чистили поля» від бур'янів, обприскуючи посіви гліфосатом. Тепер же з традиційною селекцією доводиться працювати по-іншому, підбирати оптимальні схеми і компоненти сумішей, щоб у полі максимально забезпечити чистоту посівів.
Через інтенсивні опади й температури, які піднімалися до 30-32°C, на культурі почали розвиватися хвороби. У господарстві «Персей-Агро» прийняли рішення, що краще розділити фунгіцидну обробку на 2 рази. Використовували препарат Абакус. Для отримання в сумі необхідного захисту працювали ним двічі з нормою внесення 0,7 л/га. А за другого внесення в обов'язковому порядку додали комплексні мікроелементи. Перший раз посіви були оброблені наприкінці цвітіння, а вдруге — на початку наливу бобів.
«У нашому регіоні також не можна обійтися без інсектицидного захисту. На сої ми інсектицид вносимо 3 рази. Причому останню обробку виконали буквально кілька днів тому. Тому що в нас є проблема з кліщем, з яким треба боротися дуже активно», — уточнив головний агроном.
Захист сої від хвороб та шкідників
До топ-7 хвороб, що вражають сою, як і всі інші бобові культури, входять:
- Аскохітоз
- Склеротиніоз або біла гниль
- Фузаріоз
- Септоріоз або іржава плямистість
- Альтернаріоз
- Пероноспороз або несправжня боросниста роса
- Мозаїка сої
Щоб захист посівів від засмічення бур’янами був дійсно ефективним, потрібно поєднувати планування сівозміни із вчасним та якісним обробітком ґрунту, а також гербіцидною системою захисту. Така система повинна містити внесення ґрунтового гербіциду, страхового гербіциду проти дводольних бур’янів та застосування грамініцидів для знищення злакових бур’янів.
«У світі є близько 4 тис. хвороб сої, в Україні з них зустрічається понад 400. Ми ж знаємо з них 10. Тому є дуже багато питань, які потребують глибокого вивчення», — зауважує Олександр Камінський, виконавчий директор компанії «Україна 2001».
Кожен шкідник здійснює свій вплив на культуру: пошкоджує певні частини
рослини, діє у різні фази та має неоднаковий відсоток шкодочинності. Насіння, що проростає в ґрунті та сходи, наприклад, можуть пошкоджуватися личинками росткових мух, дротяника, личинками пластинчастовусих жуків, гусінню підгризаючих совок. Сім’ядолі та перша пара справжніх листків можуть пошкоджуватися різноманітними видами листогризучих шкідників: сірим буряковим та бульбочковим довгоносиком, личинками зеленого коника та саранових.
Серед шкідників вегетативних і генеративних органів сої є клопи, щитники, сліпняки та павутинний кліщ.
«З 2015 року стали стикатися з кліщами на посівах. Частішими стали посухи, що сприяє їхньому розвитку. У цьому сезоні знову ж таки кліщі були присутні, але великої шкоди не завдали. Намагались боротися з ними, робили крайові обробки генеричними акарицидами. Проблему кліщів можна вирішити частково, але повністю знищити шкідника неможливо, тому що ми не можемо обробити рослини знизу, під листям. Пробували і великі норми препаратів вносити, і високий тиск обприскувача застосовувати, і в різний час обробіток проводити, але знищити завжди вдавалося не більш ніж 50%», — розповідає Юрій Степанчук, головний агроном житомирського відділу компанії «Агро-Регіон».
Із листогризних комах шкодить гусінь лучного метелика, бавовникової та люцернової совки, совки гамми.
«Кілька років тому, довелось зіткнутися з поширенням лучного метелика на посівах сої. Чесно кажучи, злякались, але швиденько внесли піретроїдний препарат на основі гамма-цигалотрину, не пам’ятаю, як він називався, і осередок шкідника щез. Просто рано помітили і швидко зреагували, тому проблем майже не виникло», — поділився Володимир Аврамчук, агроном СФГ «Лариса».
Для оптимального захисту фахівці рекомендують поєднувати різні препарати — такий комбінований підхід гарантує найкращі результати, особливо на значних площах. Для зменшення витрат на системи захисту можна застосовувати препарати комплексної дії.