Калійні добрива: види, особливості застосування та переваги

Калій поліпшує стійкість культур до повітряної посухи, хвороб, шкідників, забезпечує транспорт продуктів фотосинтезу з вегетативних органів до органів плодоношення. Але, на відміну від інших елементів, він виноситься із врожаєм у невеликій кількості, оскільки переважно зосереджений у соломі та інших пожнивних рештках культур. 

Калій бере участь у процесах формування квіток і плодів. За його нестачі рослини схильні до різних хвороб, листки жовтіють, буріють і відмирають. Його додають і в період сходів, і в період підготовки рослини до зими. Наприклад, у критичні фенофази росту і розвитку сої дуже важливо забезпечити їй повноцінне живлення і поповнити усі існуючі дефіцити — особливо калію, оскільки це може суттєво вплинути на рівень майбутньої врожайності.

Недостатня забезпеченість рослин калієм відчутно обмежує дію азоту, особливо це стосується низькобуферних ґрунтів. Повне задоволення потреб рослин у калії та фосфорі сприяє підвищенню загальної здатності краще підлаштовуватися під стресові умови та якомога безболісно їх переносити, що, зокрема, включає посухостійкість та зимостійкість в озимих культур.

Дія калійних добрив підвищується у сівозміні з травами, що виносять із ґрунту велику кількість цього елемента живлення. Вони, хоч і менш рухомі, аніж азотні, на ґрунтах легкого гранулометричного складу при збільшеній вологості можуть вимиватися. 

За інформацією Інституту живлення рослин, валовий вміст калію у ґрунті перевищує запаси фосфору та азоту разом узятих. В основному цей показник залежить від гранулометричного складу ґрунту. Найбільша кількість калію у важких ґрунтах. У підорному шарі сірих лісових та дерново-підзолистих ґрунтів вміст калію більший, аніж у орному шарі. Проте основна маса калію перебуває у нерозчинній та малодоступній для рослин формі.

Переважно у всіх ґрунтах України спостерігається підвищений вміст калію, а середній та низький — лише у 30%. Та і ефективність калійні добрива проявляють не однаково на всіх типах ґрунтів. Найбільшу потребу в них відчувають легкі дерново-підзолисті ґрунти Полісся, осушені торфяники, сірі лісові ґрунти і вилужені чорноземи Лісостепу. Стосовно Степової зони, де природний вміст калію досить високий, калійні добрива рекомендовано вносити на зрошуваних, незасолених чорноземах, оскільки на солонцюваті і засолені ґрунти їх не вносять зовсім, тому що засвоєння калію рослинами практично зводиться до нуля.

Наслідки дефіциту калію в ґрунті  

Дефіцит калію:

• посилює дихання рослин;
• знижує інтенсивність фотосинтезу;
• зменшує кількість вуглеводів, що необхідні в процесі росту;
• зменшує утворення насіння;
• призводить до того, що азот не бере участі в процесі метаболізму.

У разі дефіциту сповільнюється ріст рослин, стебла стають ламкими, що стимулює вилягання рослин. Перші симптоми нестачі цього елементу спочатку виникають на нижніх листках. А загальним симптомом є пожовтіння кінчиків і країв листків. Уражена тканина з часом висихає. На сої можуть з’являтися некритичні плями, які теж відмирають. У ячменю ж своєрідна реакція на дефіцит калію: він формує занадто велику кількість пагонів.

Нестача калію на посівах сої та кукурудзи

 Ознаки К-дефіциту на ранніх стадіях не потрібно плутати з залізо-дефіцитним хлорозом у сої (ЗДХ), який трапляється на  ґрунтах з високим рівнем pH (вапнякових). На противагу К-дефіциту, симптоми ЗДХ виявляються у пожовтінні міжжилкових ділянок переважно на молодому листі. Хоча при надзвичайно високому дефіциті заліза кінчики листя можуть забарвлюватися у коричневий колір і відмирати.

В умовах дефіциту калію для всіх культур рекомендується виконувати повторні обробки з інтервалом 7—10 днів. Для досягнення кращих результатів варто виконувати підживлення в комплексі з іншими препаратами.

Але! Важливо не перестаратись. Надлишок калійного живлення рослин проявляється спочатку між жилками листків і з’являється мозаїка блідих плям, які з часом буріють, і листки опадають. Ріст і цвітіння рослин затримуються, у бульбах картоплі знижується вміст крохмалю, погіршуються їхні смакові якості. Крім того, за надлишку калію в ґрунті спостерігається магнієве голодування рослин. Для балансу цих елементів доцільно вносити калійно-магнезіальні добрива, які, окрім калію, містять ще й магній.

Калійні добрива залежно від сировини, з якої виготовляються, поділяються на:

• калій хлористий;
• сульфат калію (калій сірчанокислий);
• калійна сіль;
• калімагнезія.

Ми у Telegram

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

Калій хлористий

Це калійне добриво випускається в двох видах: гранульований (першого і другого сорту) і дрібний (першого і другого сорту).

Калій хлористий гранульований — концентроване добриво, яке представляє собою гранули неправильної форми з сірувато-червонуватим відтінками, що мають добрі фізичні властивості. 

Калій хлористий дрібнозернистий має вигляд кристалів сірувато–білого або червоно–бурого кольору. Це добриво широко застосовується у всіх ґрунтово–кліматичних зонах, окрім солонців та солончаків, з осені під основний обробіток ґрунту. У зонах з достатнім зволоженням інколи застосовується весною за 2-4 тижні до сівби культур (буряків, зернових та ін.), щоб хлор, який вноситься з добривом, вимився в нижні шари ґрунту. 

Залежно від способу виробництва містить від 58 до 60% оксиду калію (K2O). У хімічно чистому хлориді калію міститься 63,1 % K2O.

Не рекомендується вносити калій хлористий під культури, що чутливі до шкідливої дії хлору (картопля, льон, виноград, томати, тютюн, цитрусові), особливо на суглинистих ґрунтах.

Норми внесення добрива встановлюються за результатами агрохімічних аналізів ґрунту, біологічних особливостей культур та запланованого врожаю.

Сульфат калію

Сульфат калію — це концентроване калійне добриво, до складу якого входять 50% калію, 18% сірки, 3% магнію і 0,4% кальцію. Це білий, іноді з сіруватим відтінком, кристалічний порошок. Сульфат калію не містить хлору. Основні його властивості: 

• хороша розчинність у воді;
• при довгому зберіганні він не злежується.

Використання сульфату калію з азотними і фосфатними добривами підсилює позитивний вплив на врожайність, проте спеціалісти не рекомендують застосовувати його разом з сечовиною та крейдою.

Сульфат калію підвищує вміст вітамінів і цукру в плодах; позитивно впливає на обсяг і якість врожаю; сприяє успішній зимівлі плодово-ягідних дерев і чагарників; може використовуватися на різних ґрунтах (дерново-підзолистих, торф’яних, каштанових, кислих).

При попаданні в ґрунт калій, який входить до складу калійного добрива, переходить у ґрунтовий комплекс, який потім поглинається рослинами. На глинистих і суглинних ґрунтах сульфат калію закріплюється і майже не пересувається в нижні шари ґрунту, а на легких піщаних ґрунтах — рухливість калію висока. Щоб забезпечити рослини калієм в достатній кількості, його намагаються вносити в той шар, де розташована основна маса коренів.

У важких ґрунтах слід вносити калійне добриво восени на велику глибину, а в піщаних – навесні і не закладаючи їх глибоко. Наприклад, при посадці плодового дерева на глинистих і суглинних ґрунтах на дно посадкової ями необхідно внести сульфат калію разом з фосфорним добривом, так як подальше внесення у верхній шар ґрунту калійних добрив не дасть плодовому дереву необхідний рівень калійного живлення.

Застосування сульфату калію можливе для груп рослин чутливих до хлору (винограду. картоплі, льону, тютюну, цитрусових); родини хрестоцвітих (брукви, капусти, турнепсу, ріпи, редьки); які споживають багато сірки (бобові); плодово-ягідних дерев і чагарників (аґрусу, вишні, сливи. груші, малини і яблуні).

У садівництві сульфат калію використовується як добриво дуже часто, оскільки він не містить хлор і з нього добре засвоюється калій, необхідний для отримання продукції високої якості, зниження втрат врожаю при зберіганні, для високої стійкості до хвороб і шкідників.

Дозування внесення такого добрива залежить від способу внесення та виду рослини: 

• при основному внесенні для суниці, томатів, огірків і квітів — 15-20 г/м², 
• для капусти, буряків, моркви, картоплі — 25-30 г/м²; 
• при посадці плодових дерев — 150-200 г на посадкову яму; 
• для підживлення овочевих культур і суниці — 10-15 г/м², ягідних чагарників — 15-20 г/м² або зробивши з двох сторін поряд з рослинами борозенки глибиною 6-8 см, вносять туди 50-100 г/м².

Якщо підживлення здійснюється через систему поливу, то слід приготувати розчин сульфату калію з концентрацією 0,05-0,1 %, для позакореневого підживлення оприскуванням в будь-яких системах розпилення 1-3 % розчином, а для звичайного поливу розводять в 10 л води 30-40 г речовини, і цим розчином поливають 10-20 рослин.

Мінеральні добрива

Вся інформація про мінеральні добрива

Калійна сіль

Калійна сіль — це водорозчинне добриво, фізіологічно кисле. Містить 20% NaCl і 2-3% MgCl. Застосовується у всіх ґрунтово-кліматичних зонах восени під основний обробіток ґрунту для культур (буряків, зернових, злакові трави), які не чутливі до шкідливої дії хлору. Добре розчиняється у воді і поглинається ґрунтом, коли надлишки хлору вимиваються опадами. На ґрунтах з достатнім запасом вологи калійні добрива можна вносити рано навесні.

Це дрібні зерна від сірувато-білого до червоно-бурого кольору. Масова частка К2О в них складає не менше 40%, масова частка води – не більше 2%. Масова частка фракцій понад 7 мм – 0%, понад 5 мм – не більше 5%. Розсипчастість – 100%.

Добриво вноситься восени або навесні під час перекопування ґрунту з розрахунку 1,5-2 кг на 100 м². При посадці картоплі в кожну лунку вносять 2-3 г калійної солі, змішавши її з землею. При посадці саджанців в посадочні ями вносять 60-100 г під дерева і 40-50 г під чагарники. Найбільший ефект досягається при використанні калійних добрив в комплексі з фосфорними.

Калімагнезія

Це цінне водорозчинне калійно-магнієве добриво, що містить також невелику кількість сульфатів. При грануляції калімагнезії 45% її гранул зберігає динамічну міцність. Розсипчастість — 100%. При рівних за калієм дозах з калімагнезією вноситься стільки ж хлору, скільки і з хлористим калієм.

Калімагнезія — концентроване мінеральне добриво. Містить 25–28% K2O і 8–10% MgO. Масова частка хлоридів обмежується до 20%, вміст води — не більше 4%. Добриво калімагнезія має високу розчинність і швидко засвоюється рослинами. Калімагнезія має низький вміст хлору (макс. 3%). Таким чином, це ідеальне джерело калію, магнію та сірки для рослин, чутливих до солі і хлору, таких як фрукти, овочі, виноград, хміль, картопля, соняшник і лісові дерева. Калій магнезія ефективна на всіх типах грунтів, незалежно від pH. На легких грунтах калімагнезія повинна застосовуватися навесні, щоб уникнути потенційної втрати поживних речовин протягом зими. Застосування добрива калій магнезія також можливо для використання в системах органічного землеробства.

YouTube-кaнaл SuperAgronom

Підписуйтесь нa YouTube-кaнaл СуперAгроном