Технологія вирощування лохини, або чому ця ягода стає популярною

 Лохина — ягода, що кілька років тому була маловідома для більшості українців і далеко не кожен міг відрізнити її від чорниці – тепер вже заполоняє вітчизняні ринки і припала до смаку цінителям солоденького.

На сьогодні цю культуру вже вирощують майже в усіх регіонах України, де дозволяють природні умови, загальною площею близько 2 тис. га. І ця цифра з кожним роком збільшується. Основною причиною цього є ціна, адже лохина — найдорожча ягода серед тих, що вирощують в країні, середня вартість її становить 150-200 грн/кг.

Ще однією причиною є й те, що лохина має непогану врожайність. В середньому, в перші роки плодоношення ягода може давати до 1 т/га, набираючи обертів з кожним роком. Загалом рослини можуть давати врожай до 50 років.  

Оцінити смакові якості цієї ягоди кожен зможе для себе сам, а SuperAgronom.com цікавить «темна сторона» — тобто вирощування. Про свій, поки й невеликий досвід у цій сфері розповіли керівник підприємства Євген Заквацький та агроном Тетяна Горицька.  

«Розпочалось знайомство з культурою 3 роки тому, коли нам запропонували зайнятись її вирощуванням, у зв’язку з високою на неї ціною і майже повною відсутністю конкуренції», — розповів Євген Заквацький.  

Наразі в господарстві насаджено трохи менше 1 га лохини, але, за словами керівника підприємства, площі можуть зрости.

Сьогодні ягідництво не є основною діяльністю господарства, тут займаються вирощуванням пшениці, соняшнику та сої, віднедавна ввели також картоплю.

Вирощуванням лохини на підприємстві займається агроном Тетяна Горицька, яка зауважує, що вони поки перебувають на стадії вивчення особливостей культури і всього, що може бути з нею пов’язане.

«Наша кліматична зона найкраще підходить для того, щоб садити лохину. І ґрунти выдповыдають, і погодні умови», — каже Тетяна Василівна.

Лохина досить морозостійка рослина, вона здебільшого вирощується в Канаді та Північній частині США, тому погодні умови українських зим не є для неї екстремальними. Наразі рослини почувають себе досить комфортно і чекають весни.

А що стосується сухих і спекотних літніх місяців, то питання можна вирішити  збільшенням об’ємів поливу. До речі, щодо іригативних заходів, то в господарстві застосовують крапельне зрошення, адже дана культура достатньо вимоглива до кількості вологи. Поливають кущі здебільшого зранку, щоб зберегти максимальну продуктивність вологозабезпечення. Вода потрапляє безпосередньо на ґрунт або стебло, але бажано, щоб не була на листі, бо з’являється висока ймовірність розвитку хвороб, особливо сірої гнилі. 

Усі, хто займається ягідництвом, а особливо лохиною, знають, що вона любить кислі ґрунти з рівнем pH 3,5-5,0. Площі, де розташовується культура, є достатньо кислими, але додатково перед посадкою на дно кожної лунки ще закладали кору сосни, тирсу і торф. Періодично, коли верхній шар просідає, під рослини знову досипають тирсу.

«Ця ягода схожа на чорницю, тому для неї потрібно максимально створити умови, схожі з лісовими. Через це, окрім того, що тирсу розкидали під кущ, нею лохину й покривали. До речі, тирса також затримує вологу на площах», — зауважує агроном.

Лохину потрібно садити так, щоб на неї добре потрапляло сонце. Лунку для рослин копали приблизно 70х70 см з глибиною до 0,5 м. Кущ від куща в рядку за технологією має бути приблизно на відстані 1 м, а міжряддя — 2,5 м.

Підживлення рослин відбувається двічі на рік: навесні, після відновлення вегетації вносять азотні добрива (сульфат амонію) та калійні (сульфат калію); восени, перед входом в зиму — ті ж речовини, але норми можуть змнюватись.

Із хворобами та шкідниками в господарстві поки не зіштовхувались. Загалом, природних ворогів у цієї культури майже немає, але, як запевняє агроном, варто бути готовими до всього.

Перший врожай в господарстві тільки збираються отримувати, але вже знають, куди збуватимуть. За словами керівника підприємства, їх цікавить виключно український споживач. У планах — придбання обладнання для заморозки і, залежно від того, «як піде», — для переробки.

Підприємство ТОВ «Агропроммаш» — ягідник-початківець, але з великим потенціалом і амбіціями, тому з представниками господарства домовились зв’язатись в кінці сезону, аби дізнатись, чого нового вдалось навчитись, із якими проблемами довелось боротись та чого змогли досягти у вирощуванні лохини.

Анастасія Аврамчук, SuperAgronom.com