Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.
Михайло Микитюк: сьогодні триває протистояння «старої» та «нової» агрономічної школи
Консультант Михайло Микитюк побудував агрономічну службу «з нуля» у кількох великих агрохолдингах і виховав не один десяток агрономів. Він розповів SuperAgronom.com про протистояння «старої» та «нової» агрономічної школи, про те, як відрізнити «бардачну» агрокомпанію від системної та як правильно мотивувати агронома.
SuperAgronom.com: Розкажіть, як краще побудувати агрономічну службу в компанії із земельним банком понад 10 тис. га? Чи відрізнятимуться принципи її роботи порівняно із фермерськими господарствами?
Михайло Микитюк: Ви правильно поставили друге питання, адже спочатку потрібно розділити поняття, які ж види агрономічних служб існують залежно від розмірів земельного банку. Я вважаю, що умовно можна поділити їх на невеликі фермерські господарства із зембанком десь до 3000 га, середні — приблизно від 3 до 8 тис. га, та великі — від 8 тис. га. Окрім земельного банку також важливо, яка в господарстві сівозміна, зі скількома культурами агрономічна служба працює.
В Україні явно відслідковується два типи сівозмін: «зернова» (зернові культури, озимий ріпак, соняшник, частково кукурудза) та «соєва», яка набирає популярності (соя й кукурудза). У першому випадку, якщо ти працюєш із 4 культурами — 2 ярі та 2 озимі — навантаження на агрономічну службу розподіляється впродовж усього року. Частина робіт виконується під ярі культури, частина — під озимі.
Якщо ж сівозміна «соя-кукурудза», то це дві ярі культури. Відповідно, той же обсяг робіт на тій же площі потрібно виконати вдвічі швидше. Пікові навантаження зростають. Наприклад, сівба. У першому випадку для 4-х культур ми маємо 8 тижнів на проведення посівної. У другому — лише 4 тижні. Також у цьому питанні велику роль відіграє концентрація земель у одному кластері.
SuperAgronom.com: Якщо повернутися до земельного банку, то чим компанії із 8 тис. га і більше відрізняються між собою на практиці?
Михайло Микитюк: Двома поняттями: вирощуванням культур (це до компаній, котрі мають до 8 тис. га землі) та агровиробництвом (стосується підприємств, які обробляють понад 8 тис. га землі). Вирощування сільгоспкультур — це, швидше, до теми творчості та, меншою мірою, — системності. Зазвичай усі дрібні агропідприємства я називаю господарствами однієї години. Тому що об’їхати поля можна буквально за годину. Зібрати інформацію про роботу підприємства ти можеш самостійно. Можеш знати в обличчя, на ім’я усіх своїх працівників, вибудувати індивідуальну систему відносин із кожною людиною. Це плюси.
У США та Європі ми бачимо багато прикладів таких підприємств, коли один фермер із синами або найманим працівником обробляє свої землі. Обсяг необхідних ТМЦ для таких площ є завжди на складі постачальників, що дозволяє вирішувати проблеми у міру їх виникнення. Мінусом у таких випадках є кількість гектарів, помножена на прибуток.
Агровиробництво потребує більшого планування, системності, структуризації. Достатньо просте порівняння: майстерня та конвеєр. У майстерні творимо, на конвеєрі штампуємо.
SuperAgronom.com: Як же змінюється робота у зв’язку із нарощуванням посівних площ?
Михайло Микитюк: Що більше землі, то більше часу витрачається на технологічні операції та операційне управління. Ти вже повинен вводити якусь систему, у якій потрібно делегувати повноваження. Якщо це підприємство від 3 до 8 тис. га, мусиш мати хоча б 2-3 спеціалістів, котрі займаються головними питаннями виробництва — інженерії та агрономії.
Ми не беремо адміністративно-фінансовий блок, достатньо важливий, але це тема для окремої розмови. Що далі ти йдеш у гектари, то більше питань потрібно делегувати. Кількість працівників збільшується. У тебе з’являється директор підприємства, хоча, звісно, ним може бути і сам власник. Потім — головний інженер і головний агроном.
SuperAgronom.com: «Головний» передбачає, що під його керівництвом є власна команда?
Михайло Микитюк: Саме так. Піраміду потрібно розширювати. І в ній з’являється директор з виробництва, який, у свою чергу, має служби головного агронома та головного інженера. На цьому етапі ми спостерігаємо формування служб підприємства.
SuperAgronom.com: Що ж це за поняття — головний агроном?
Михайло Микитюк: Головні завдання у нього — технологічна складова виробництва. Сівозміна, вибір сортів, визначення стратегій гербіцидного захисту, розробка систем живлення рослин, визначення оптимальної системи обробітку ґрунту, розробка технологічних карт, тощо.
Це також складання заявок на купівлю ТМЦ, графіків постачань, планування та виконання технологічних операцій, визначення необхідних кількісних, матеріальних, людських і технічних ресурсів. Плюс складання заявок на придбання сільгосптехніки, оперативне управління агрономічною службою.
Він законодавець цього руху. Адже усі ці питання впливають на кінцевий результат роботи підприємства: кількість коштів, витрачених на гектар, та кількість коштів, отриманих із цього гектара.
SuperAgronom.com: Давайте продовжимо агрономічну ієрархію.
Михайло Микитюк: Регіональний агроном. Це більше практик, який займається плануванням та організацією роботи, наглядом у своєму господарстві та регіоні. Головні вимоги до нього: наявність практичних навичок проведення та організації технологічних операцій, розуміння технологічного процесу, знання у галузі фізіології рослин, спостережливість, навички роботи із персоналом.
Лінійний агроном — це людина, яка особисто перебуває 24 години біля агрегатів, котрі працюють. Він безпосередньо відповідає за виконання технологічних операцій на даному полі, а також слідкує за порядком, оборотом ТМЦ, роботою механізаторів та механізмів, складає первинні бухгалтерські документи.
Йому не потрібно нічого обстежувати, нічого планувати. Тільки зробити дві речі: отримати на руки «технологічку», де повинно бути написано, який процес і яким чином необхідно виконати.
Водночас потрібно контролювати, щоб цей процес був організований та виконувався якісно. Наприклад, головний агроном пише, що потрібно сіяти. Регіональний — сіяти потрібно у такому-то місці. А лінійний дивиться, як посіяно. На скільки сантиметрів, наприклад. Просто він слідкує за якістю виконання технологічної операції.
SuperAgronom.com: Хто стає лінійним агрономом?
Михайло Микитюк: Цю позицію можна спокійно закрити, наприклад, випускниками технікумів. Регіональний агроном — це все ж людина із вищою освітою.
SuperAgronom.com: Як визначається необхідна кількість агрономів?
Михайло Микитюк: З календарного плану проведення технологічних операцій. Наприклад, якщо у тебе виконується одна операція на добу, то потрібно два агрономи. Щоб один добу працював, а інший відпочивав. Якщо ж у полях одночасно триває два процеси, припустімо, сівба та внесення ЗЗР, потрібно, щоб один агроном слідкував за сівалками, а інший — за оприскувачами. Тобто їх уже має бути 4.
SuperAgronom.com: А як повинна змінюватися кількість агрономів залежно від земельного банку?
Михайло Микитюк: Дати однозначну відповідь на це запитання — те ж саме, що відповісти про середню температуру хворих по палаті. Відповісти без розуміння конкретного підприємства: де воно розташоване, як сконцентрована земля, які культури вирощують — неможливо. Універсальної відповіді немає. З моєї практики, методом зворотного рахунку, коли ми рахуємо кількість гектарів, ділимо на кількість людей, які працюють в агрономічній службі — це приблизно 2-3 тис. га на одну людину.
SuperAgronom.com: Чи часто агрономів навантажують чужими завданнями?
Михайло Микитюк: Скажімо так, нерідко. Вони мають займатися закупівлями, якимись господарчими справами, їм непритаманними. Ступінь дурних завдань агронома прямо пропорційна відсутності системного управління компанією. Що компанія «бардачніша», то більший список непрофільних питань, якими займається кожен зі співробітників. Це називається «все і нічого». Кожен займається усім і ніхто нічим.
SuperAgronom.com: Багато таких компаній?
Михайло Микитюк: З 25 тис. сільгоспвиробників України та 100 агрохолдингів мені простіше назвати впорядковані.
SuperAgronom.com: Хто ще може бути в агрономічній службі?
Михайло Микитюк: Залежно від специфіки роботи підприємства, агрономічна служба може доповнюватися агрономом із наукової роботи, агрономом-овочівником, агрономом-насіннєводом.
SuperAgronom.com: А як щодо агроменеджера?
Михайло Микитюк: Усім відомо, що менеджмент — це управління. Чи є управлінцем лінійний агроном? Так. Регіональний агроном? Так. Головний? Так. За фактом усі вони агроменеджери. В цілому ж для мене ця назва — лише данина моді. Агрономом бути не модно, модно бути агроменеджером.
SuperAgronom.com: Як оцінювати ефективність роботи агронома? Наприклад, одні дивляться на урожайність, інші — на кінцеву маржинальність.
Михайло Микитюк: Її можна оцінити лише за якістю виконуваних агрономом завдань. Візьмемо урожайність. Вона залежить від двох чинників: природно-кліматичних та агротехнологічних. Зона відповідальності агронома — технологія. Ані природу, ані клімат змінити він не в змозі. За допомогою технології він може лише знизити ризики впливу природно-кліматичних факторів.
Усі ці КРІ красиво звучать, проте стратегічно питання визначене ніби про все й ні про що водночас. Все залежить від того, які КРІ та для кого потрібно нам писати. І ось тут лежить 99% усіх протиріч та проблем. Потрібно КРІ на усіх рівнях розмежовувати з прив’язкою до конкретних завдань.
SuperAgronom.com: А маржинальність?
Михайло Микитюк: Це комплекс питань: урожайність, витрати, ціна реалізації продукту. На що у цьому комплексі впливає агроном? Лише на урожайність. А якою мірою — я відповів раніше. І тепер у мене питання: як агронома на нижчому рівні прив’язати до маржинальності? Та ніяк. У кожного свої завдання. Адже кінцевий прибуток — це далеко не лише робота агронома та урожайність. Питання ще в тому, як продавці спрацювали? А як справи на Чиказькій біржі? А вродила кукурудза в Америці чи ні?
SuperAgronom.com: І якою ж повинна бути тоді мотивація агронома? У чому вона повинна бути виражена?
Михайло Миктюк: Давайте почнемо з другого запитання. Більш універсального мірила, ніж грошові знаки, людство ще не вигадало, й агрономи тут не виняток. Від чого залежить кількість грошових знаків? Виключно від якісного виконання конкретно поставлених технологічних та управлінських завдань даному спеціалістові.
Коли перед спеціалістом поставлене конкретне завдання, коли чітко визначено коло його обов’язків, коли він забезпечений інструментарієм для вирішення технологічних завдань, то виконання і є предметом обговорення його мотивації.
Людина максимально якісно виконала свою роботу. До нього не було зауважень. Але, наприклад, щось сталося на фінансовому ринку й ціна на кукурудзу впала. За результатами компанія відпрацювала, скажімо, не із запланованими фінансовими показниками з погляду власника. Ця людина заробила премію чи ні?
SuperAgronom.com: Напевно, так.
Михайло Микитюк: І я так вважаю. Людині нецікаво слухати про Чикаго, він свою справу зробив. Адже, наприклад, якщо він зробив все погано, але на біржі усе добре — премію ніхто не платить.
SuperAgronom.com: Наскільки важлива правильно вибудована система мотивації?
Михайло Микитюк: Насправді в агробізнесі дві важливі речі: земля, на якій ти працюєш, і команда, із якою ти працюєш. Повірте, більше у сільському господарстві немає важливих речей. Якщо ти власник української сільгоспкомпанії і думаєш, що, не доплачуючи людям, більше заробиш — дуже помиляєшся. Адже є якийсь мінімальний рівень прибутку, котрий на сьогодні диктує час та оточення. Ну, наприклад, нормальний прожитковий мінімум, який дозволяє людині відчувати мінімальний рівень комфорту, становить 8 тис. грн. Ти ці 8 тис. грн або людині платиш, або ти робиш так, щоб людина могла їх заробити. А якщо занижуєш — не розраховуй на те, що людина без цих восьми тисяч обійдеться. Вона все одно шукатиме шляхи, щоб до цього комфорту наблизитись. І це не завжди будуть методи, вигідні для компанії. Виходить, ти сам запускаєш у себе дурний механізм демотивації.
SuperAgronom.com: Ви надаєте перевагу роботі зі «старою» чи «новою» школою агрономів?
Михайло Микитюк: Для мене немає принципової різниці. Усе залежить від конкретної людини, її професійних та людських якостей. Я їх беру до своєї системи, навчаю тому, що мені потрібно. Так, я з ними займаюся, витрачаю особистий час, дозволяю робити помилки. У кожної з цих шкіл є свої плюси та мінуси. Молоді люди більш мотивовані, легко вчаться, енергійні. Мінуси — відсутність досвіду роботи з культурами та колективами. Плюси старої школи — досвід, навички роботи з колективом, мінуси — догматизм, небажання вчитися, інертність.
SuperAgronom.com: Чи існує між цими школами конфлікт?
Михайло Микитюк: Ну, точно не настільки масштабний, щоби приділяти цьому час.
SuperAgronom.com: Ваш типовий молодий спеціаліст — це випускник аграрного вишу?
Михайло Микитюк: Так. Інститут за 5 років навчання дає необхідний обсяг теоретичних знань та вміння аналізувати інформацію. Плюс є внутрішня мотивація працювати. Цього для мене достатньо, щоб брати людину і починати з нею працювати.
SuperAgronom.com: Як контролювати агронома і чи потрібно взагалі це робити?
Михайло Микитюк: Давайте подискутуємо. Поставлю зустрічне запитання: невже лише агрономів? А інших спеціалістів? І чи спеціалістів? А виробничі процеси? А чи можна це робити окремо?
Пропоную розглядати питання ширше: контроль системи в цілому. І контроль роботи агрономів — це як один з елементів такої системи. Особисто я у контролі бачу більше позитивних моментів, аніж негативних. У правильному вигляді він дозволяє отримувати об’єктивні відповіді на запитання, які постають. А це єдиний шлях до правильних висновків.
SuperAgronom.com: У чому це виражається?
Михайло Микитюк: Зараз доступна велика кількість інструментів для виконання завдань контролю: GPS-моніторинг техніки, моніторинг виконання технологічних операцій, контроль дотримання норм внесення добрив та пестицидів, норм висіву, супутникові знімки. Усе це дисциплінує систему, дає топ-менеджменту адекватне розуміння процесів, за допомогою цього ти зменшуєш вірогідність виникнення помилок, котрі потім дорого коштуватимуть компанії.
SuperAgronom.com: А дрони?
Михайло Микитюк: Це як візит до лікарні. Є чудова річ — апарат УЗД. Та не він ставить діагноз, а лікар. Апарат — це лише інструмент. Ти підняв дрон, побачив проблему. Але дрон же не напише, що проблема, умовно кажучи, №8. Він просто зафіксує, а ти повинен піти туди і на власні очі побачити, що це. Чи це хвороба, чи це шкідник, чи проблема із живленням. Встановити первинний діагноз, призначити додаткове дослідження, а вже потім виписати рецепт лікування.
SuperAgronom.com: Чи часто вам доводилося звільняти агрономів?
Михайло Микитюк: Якщо врахувати співвідношення того, скільки я узяв людей на роботу і скількох із неї звільнив, то перевага буде на боці тих, кого взяв. Були, звичайно, деякі працівники, яких я звільняв. Взагалі я ставлюся до цього філософськи і не факт, що, коли ти звільняєш людину з роботи, то робиш їй гірше. Якоюсь мірою ти даєш їй поштовх іти уперед, а не сидіти на одному місці.
SuperAgronom.com: За помилки звільняли?
Михайло Микитюк: Лише за систематичні. Наприклад, я приїжджаю й бачу, що якийсь технологічний процес виконується неправильно. Підказую, розповідаю, ми усуваємо проблему. Водночас людина демонструє, що зрозуміла помилку. Я приїжджаю через день, а вона все робить так само, як і раніше. Який залишається зробити висновок?
Ну ось, наприклад, ми домовляємося, наприклад, що сіємо на глибину 3 або 4 см. Він сіє на 2,5 см або на 5-6 см. При цьому йому було чітко написано та вказано, чому потрібно робити саме так і як саме це потрібно робити. Припускаю, що людина могла щось не додивитися. Ми розбираємо цю проблему, агроном визнає, що він скоїв помилку. Потім я приїжджаю знову і розумію, що людина робить це просто через свою недбалість. Який сенс мені далі з нею працювати?
Або, наприклад, у агросекторі актуальна тема пияцтва. За це також звільняли. Взагалі, я намагаюся у своїй роботі складати певний кодекс правил. Якщо ти у цій системі правил — дуже легко працювати і тобі, і людям. Тоді усі розуміють, що можна, а що ні.
SuperAgronom.com: За крадіжки звільняли?
Михайло Микитюк: Так, були такі випадки у моїй практиці. На жаль, клептоманію медицина не перемогла, а спадок «совка» — все навкруги колгоспне, все навкруги моє — ще трапляється.
SuperAgronom.com: І що крадуть?
Михайло Микитюк: ЗЗР, насіння, готову продукцію, запчастини. Деякі люди думають, що усіх надурили, що все правильно організували, ніхто нічого не зрозуміє. Та якщо ти розумієш технологічні процеси, ти завжди можеш вибудувати виробничі ланцюжки, за котрими легко вирахувати нечистих на руку людей. Протидія крадіжкам — важливе питання. Але знаєте, яка в цілому специфіка нашого бізнесу?
SuperAgronom.com: Розкажіть.
Михайло Микитюк: У тому, що свою помилку ти можеш виправити лише через рік. Це вчить думати на кілька ходів наперед.
SuperAgronom.com: Дякуємо за цікаву розмову!
Костянтин Ткаченко, SuperAgronom.com