Лохина

Лохина — це один із видів листопадних чагарників із роду Вакцініум сімейства Вересові. Інші назви лохини — буяхи, п’яниця та голубиця. Брусниця і чорниця — найближчі родичі лохини. Лохина за зовнішнім виглядом дуже схожа на чорницю. Ягоди можна відрізнити за кольором — лохина світліша, і за формою квітколожа на ягоді - у лохини воно більш поламане, а у чорниці - кругле, крім того лохина зазвичай значно більша за розміром. Ягоди вживають у свіжому вигляді, так як саме в свіжих ягодах найбільша концентрація вітамінів.

На сьогодні цю культуру вже вирощують майже в усіх регіонах України, де дозволяють природні умови, загальною площею близько 2 тис. га. І ця цифра з кожним роком збільшується. У порівнянні з 2019 роком прибутковість виробництва лохини в Україні знизилася на 40%. Директор садового центру Berry Олег Вагін повідомив, що окрім цього, врожайність культури становила лише 42% від рівня минулого сезону.

«Через заморозки врожайність становила 42% від рівня минулого року. Ціна цього року була вищою, часу на збирання витрачалося менше, через те, що ягоди були більші. Вперше у цьому році з'явилися хвороби, які я не бачив за 10 років культивування лохини, відповідно зросли і витрати на фунгіциди і обробки полів», — поділився Олег Вагін.

Площі під ягодою збільшуються і тому що лохина має непогану врожайність. В середньому, в перші роки плодоношення ягода може давати до 1 т/га, набираючи обертів з кожним роком. Загалом рослини можуть давати врожай до 50 років.

Лохина досить морозостійка рослина, вона здебільшого вирощується в Канаді та Північній частині США, тому погодні умови українських зим не є для неї екстремальними.

До речі, на висоті 800 метрів над рівнем моря на Міжгірщині розмістилася єдина у світі найвисокогірніша плантація лохини. На двох гектарах фермерського господарства «Ласкі» заклали 6 тис. кущів — це кілька сортів лохини, придатних для вирощування на високогрір’ї.

А що стосується сухих і спекотних літніх місяців, то питання можна вирішити  збільшенням об’ємів поливу. До речі, щодо іригативних заходів, то варто застосовувати крапельне зрошення, адже дана культура достатньо вимоглива до кількості вологи. Поливати кущі краще здебільшого зранку, щоб зберегти максимальну продуктивність вологозабезпечення. Вода потрапляє безпосередньо на ґрунт або стебло, але бажано, щоб не була на листі, бо з’являється висока ймовірність розвитку хвороб, особливо сірої гнилі. 

Усі, хто займається ягідництвом, а особливо лохиною, знають, що вона любить кислі ґрунти з рівнем pH 3,5-5,0. Площі, де розташовується культура, є достатньо кислими, але додатково перед посадкою на дно кожної лунки ще закладали кору сосни, тирсу і торф. Періодично, коли верхній шар просідає, під рослини знову досипають тирсу.

Лохину потрібно садити так, щоб на неї добре потрапляло сонце. Лунку для рослин копали приблизно 70х70 см з глибиною до 0,5 м. Кущ від куща в рядку за технологією має бути приблизно на відстані 1 м, а міжряддя — 2,5 м.

Підживлення рослин відбувається двічі на рік: навесні, після відновлення вегетації вносять азотні добрива (сульфат амонію) та калійні (сульфат калію); восени, перед входом в зиму — ті ж речовини, але норми можуть змінюватись.

Корисні властивості лохини полягають у високій концентрації вітамінів А, С, Е, В, які містяться в ягодах. Лохина також містить антиоксиданти, амінокислоти, флавоноїди, клітковину, вітаміни К, Р і РР. У ягодах є мікроелементи: магній, кальцій, калій, фосфор, натрій, залізо.

Дізнайтесь більше про технологію вирощування ягід на Житомирщині та про дослідження вирощування ягідника-аматора з Чернігівщини.