Аерація грунту

АЕРАЦІЯ ҐРУНТУ — газообмін ґрунтового повітря з атмосферним. Значення аерації ґрунту для організмів, що живуть у ґрунті і коренях вищих рослин, у тому, що вона забезпечує постійне постачання кисню та видаляння вуглекислоти — продукту їхньої життєдіяльності. При цьому приземний прошарок повітря збагачується на вуглекислоту, яку використовують рослини у процесі фотосинтезу. Таким чином, гарна аерація ґрунту необхідна для успішного росту й розвитку як ґрунтових організмів, так і вищих рослин і є одним із показників ґрунтової родючості.

На аерацію ґрунту впливає сукупність умов у ґрунті і приземний прошарок повітря. Зокрема, до ґрунтових умов належить усе те, що впливає на систему пор та рух води й повітря у них: вологість, структура ґрунту, наявність органічних речовин, гранулометричний склад, щільність, температура ґрунту, його теплові й водні властивості. Має значення й стан поверхні ґрунту, що межує з приземним прошарком повітря: брилистість, тріщинуватість, наявність кірки.

Читати по темі: Ущільнення ґрунту: Диявол криється в деталях!

До ґрунтово-біологічних умов належать кількість мікро- і макроорганізмів у ґрунті та кількість коренів, густота рослинного покриву, наявність дернини, мертвого опаду тощо. Основними умовами збагачення приземного прошарку повітря є концентрація газів в атмосфері, швидкість повітряного потоку. Найкращу аерацію мають ґрунти з міцною грудкуватою структурою, вкриті лісовою підстилкою або дерниною, де є найсприятливіші умови для газової дифузії (взаємне проникнення газу й рідин, зумовлене тепловим рухом молекул).