Нішеві культури: переваги, ризики, можливості в сезоні-2023

Тому ще з осені агровиробники думають, як спланувати наступний сезон, як розподілити посівні площі та яким культурам надати перевагу у 2023 році, щоб не залишитись в збитках. І тут в нагоді стане курс «Iron Trade. Курс на власний експорт» освітньої платформи «Культиварій», у якому агровиробникам розповідають про фундаментальні підходи до агроекспорту та діляться сьогоднішнім досвідом і лайфхаками від аграріїв, що експортують.

Зокрема, Андрій Біленький, аналітик з розвитку зернових та олійних культур, в рамках освітнього курсу розповів про особливості, переваги та «підводні» камені нішевих культур, яким останніми роками приділялось доволі мало уваги. А між тим, саме деякі нішеві культури можуть наступного року стати альтернативою традиційним, якщо тільки агровиробник зможе врахувати можливі нюанси вирощування та експорту.

Залізні аргументи для рішень в зерновій торгівлі

Зрозуміло, що навчальний курс був створений ще до повномасштабного вторгнення і з тих часів ситуація в аграрному секторі «дещо змінилася». Проте основні світові тенденції та звички споживання залишились незмінними, а отже, на них можна зіграти у сезоні-2023.

«Традиційними культурами для України є пшениця, кукурудза, ячмінь, з олійних — соняшник, ріпак, соя. Саме ці 6 сільгоспкультур займали і займають близько 90-91% усіх посівних площ в країні. Головними нішевими культурами в нас є овес, просо, жито, гречка, тритікале, гірчиця, льон, квасоля, нут, сочевиця, горох, і загалом на них припадає не більше 10% сільськогосподарських площ», — зазначає Андрій Біленький.

Оцінювати перспективність кожної культури, каже фахівець, варто за такими критеріями: площа виробництва, розташування виробництва (тобто участь в сівозміні та кліматичні умови зони вирощування), можливості експорту (частка виробленої продукції, що йде на експорт).

Якщо докладніше розглядати кожну з найбільш популярних нішевих культур, що вирощуються в Україні, Андрій Біленький окреслює ситуацію з ними наступним чином:

• Овес. За останні 10 років площі під ним зменшилися до близько 180 тис. га, тоді як ще на початку 2000-х ці площі становили майже 600 тис. га. Приблизно 95% всього вирощеного вівса призначено для внутрішнього споживання, експортується лише біля 25 тис. т зерна щорічно. Останні кілька років виробництво вівса зосереджено в лісостеповій зоні, це пов’язано з кліматичними особливостями рослини і сівозміною. Експорт зосереджений на Середній Азії та будується на споживанні населенням. Традиційно овес вивозиться суходолом, рідше морем, тому в умовах нестабільної роботи портів може бути альтернативою тій же кукурудзі.
• Сорго. Посівні площі сорго в Україні становлять близько 40 тис. га, маржинальність культури нижча, ніж у соняшника та кукурудзи, але сорго є гарною альтернативою у посушливих регіонах і через це має перевагу на Півдні. Експорт сорго зосереджений на продовольчому споживанні, в основному в країни Південної Європи Ціна сорго чітко прив’язана до кукурудзи, це єдина нішева культура, ціну якої легко захеджувати.
• Гречка. Основні площі під культурою зосереджені в Лісостепу, хоча в певних обсягах гречка вирощується по всій Україні. Не любить сухий теплий клімат. Основна проблема гречки в тому, що 20 років тому уряд вирішив контролювати ціни на неї, через що вона почала зникати. В 2010 році через посуху різко впало виробництво. На 2020 виробництво стабілізувалося на 113 тис. т. Гречка призначена в основному для внутрішнього ринку, експорт в основному в Китай та США.
• Жито. Виробництво сконцентроване на півночі країни, в Лісостепу. Урожайність жита ніколи не зрівняється з пшеницею, тому з появою озимих пшениць жито почало витіснятись з полів. Навіть економія на МТР і на агротехнології не дозволить отримати такий же прибуток, як пшениці. Внутрішній обсяг споживання жита досить обмежений, тому більша частина йде на експорт до країн Північної Європи та Північної Америки.
• Льон олійний. Історично він вирощується в степовій частині країни, обсяг виробництва близько 14 тис. га. Експорт переважно в Європу та Північну Африку, здебільшого контейнерами по суходолу.
• Гірчиця. Зосереджена в Степу, займає близько 23 тис. га посівних площ. Укр. Експортується переважно в Європу для харчової промисловості, суходолом.
• Нут. Одна з найбільш перспективних для України. Площі 12 тис. га, у 2020/21 маркетинговому році виробництво склало 14 тис. т. Має ризики через невеликий ринок, що призводить до волатильності ціни. Нут зосереджений в степовій зоні. Експорт переважно контейнерами, на Середній Схід, в Індію та Пакистан. За останні кілька років зросло споживання нуту в Європі.
• Сочевиця. Одна з найменших за обсягами виробництва, 3 тис. га посівних площ  і близько 3 тис. т. виробленої продукції. Експортується в контейнерах: Південна Азія, Північна Африка, Європа.
• Горох. Вирощується приблизно 250-300 тис. га. переважно на Півдні, хоча є у всіх регіонах в тих чи інших обсягах.
• Квасоля. Виробництво 75-77 тис. т., велика різниця в якісних показниках не дає можливості агрегувати конкретну ціну. Це дуже специфічний нішевий ринок, який повністю орієнтується на покупця, в залежності навіть від кольору і форми квасолі.

Як і будь-які сільськогосподарські культури, нішеві мають і певні можливості для виробника, і певні ризики. Починаючи займатися виробництвом таких культур, варто заздалегідь врахувати ці ризики та розуміти, чи перевищують перспективи вирощування можливі недоліки.

Серед головних ризиків вирощування нішевих культур Андрій Біленький вказує такі:

• Нішеві культури потребуються специфічних знань агротехнології і логістики. Якщо поруч немає відповідного елеватора, це проблема. Якщо немає досвіду роботи, це ризик.
• Непрозорість ринку, відсутність даних. Якість не стандартизована, як це відбувається для основних культур. Стандарти зосереджені більше в країнах-споживачах, а не в країні виробника.
• Топ-трейдери на ринку нішевих культур не присутні, бо це нестандартний трейд, де ринки попиту невеликі, нарощування кількості не дасть маржинальність базових ринків.
• Має місце висока волатильність цін. Коли обсяги попиту невеликі, а пропозиція швидко змінюється, відсотковий рух ціни набагато більший, ніж на основні культури. Є певні проміжки часу з дуже високою маржинальністю, але їх потрібно вміти передбачити, виходячи з ситуації на світовому ринку.
• Обмежена ліквідність ринку, часто важко спланувати продажі залежно від потреб ринку.

Головними можливостями нішевих культур фахівець вважає:

•       Балансування сівозміни.
•       Порівняно менша конкуренція з боку виробників та покупців.
•       Хеджування та довготермінові контракти.
•       Наявність внутрішнього ринку.
•       Висока маржинальність (на короткому проміжку часу здебільшого).

Загалом же певні нішеві культури, залежно від кліматичної зони та попиту на внутрішньому і експортному ринках, можуть стати певною альтернативою традиційним культурам, які можуть в наступному році важко експортуватись або «не мати ціни».

Докладніше про те, як змінилась ситуація на світовому ринку трейдингу в умовах війни, про планування наступного року та інші аспекти для успішної реалізації вирощеної продукції  можна дізнатися з курсу «Iron Trade. Курс на власний експорт» на освітній платформі «Культиварій», яка відтепер доступна для кожного аграрія.

Переглянути весь курс IronTrade можна, підписавшись на платформу. За 12 тис грн за рік ви отримаєте повний доступ до курсу про Власний Експорт, а також до створених курсів у минулому. Зокрема, до таких курсів як «Цариця Полів», «Чітке ТЗ», «Земельні котики», «Володар Земель», «Академія Тваринництва», «Точне Землеробство США та Канади».

Передплатити навчання можна ТУТ.

Підтримайте наші агромедіа

Будь-яка сума допоможе працювати на інформаційному аграрному фронті для вас