Соняшник-2024: недобір урожаю через посуху, але технології все одно дають перевагу
Декілька років тому ми писали статтю про те, що «горить» кукурудза. А цьогоріч «горів» уже соняшник. Кліматичні зміни дедалі більше показують нам, що вони таки є, майже щороку це відображається на тій чи іншій культурі. А цьогоріч дісталось соняшнику. Окремі оптимістичні випадки ніяк не впливають на загальну картину. Тож яким був нинішній сезон для олійної?
На момент публікації цієї статті в Україні було зібрано 79,4% засіяних соняшником площ урожаю-2024. Загалом, за даними Мінагро, на момент завершення весняної посівної українські аграрії засіяли олійною 5 млн 189 тис. га. Станом на 3 жовтня було обмолочено 3 млн 926,4 тис. га, намолочено 8 млн 37 тис. т, а середню врожайність наразі культура показує на рівні 2,05 т/га. Якщо порівнювати з минулим роком, то на фактично цю дату (на 28.09.2023) аграріями було зібрано лише 43% площ (2 млн 194,1 тис. га), а врожайність тоді була 2,29 т/га.
Аналітики Асоціації «Укроліяпром» стверджують, що виробництво соняшнику в поточному сезоні очікується на рівні 11,8-12,5 млн т проти 12,76 млн т в минулому році. Врожайність може скоротитися на 6,1% — до 2,4 т/га.
«Загалом умови вирощування в усіх регіонах були не такими сприятливими, як у минулому році. Можна виділити два головні фактори негативного впливу: перше — це недостатня кількість опадів, місцями менше 150 мм за вегетацію, а також критично високі температури у період цвітіння — початку наливу. Оскільки вплив вологозабезпечення та температура мають синергічну дію, то особливо шкодочинним був їхній вплив, де ми спостерігали їх одночасну дію, а це південь центральної частини України і далі на південь і схід», — наголосив Олександр Хмелюк, керівник Агродепартаменту LNZ Group.
Зниження врожайності соняшнику повсюдно — через спеку і посуху
Те, що жнива цьогоріч будуть ранні, і показники врожайності «не оптимістичні», ми побачили іще на початку серпня, під час АгроЕкспедиції 2024.
Особливо сумна ситуація на півдні — в регіоні, де традиційно вирощують найбільше соняшнику. Хоч ми побували у господарствах, у яких завдяки застосовуваним технологіям стан олійної був кращий, однак на шляху до них зустріли чимало посівів, можна сказати, «безнадійних».
На одному з найгірших полів, яке побачили на Миколаївщині, навряд чи вдалось би «витягнути» більше 200-300 кг/га. Загалом же дані Держкомстату свідчать, що середня урожайність соняшнику станом на 3 жовтня у Миколаївській області була на рівні 1,11 т/га. Тоді як у 2023 р. цей показник на завершення жнив сягав 2,83 т/га.
Втім, нинішнього сезону, навіть у кращих місцевих господарствах про минулорічні результати й не мріяли.
«Вийде 1,5 тонни — буду радий, дасть 2 тонни — буду підстрибувати й аплодувати. В «нормальний» рік отримуємо в середньому 2,5 т/га», — зазначав тоді Андрій Чичета, директор ТОВ «ВВІ-АГРО», що в Березанському районі.
Вищі за середні показники господарству, на його думку, допомогли отримати прямий посів, солома (пожнивні залишки) на ґрунті й норма висіву всього 35 тис./га. Водночас аграрій вважає, що наявність полів такого вигорілого соняшнику, який зустрічався на нашому шляху, — це наслідки не лише посухи. Місцеві фермери «грішать» сівозміною відомою як «соняшник по сємочці, потім Гранстар по Євролайтнінгу, а потім іще кондитерський».
Але головним фактором залишається погодний. І на тій же Миколаївщині найбільше від посухи постраждали південні райони області, де згоріла значна частина врожаю навіть у великих компаній, які зазвичай дотримуються технологій і мають більше важелів впливу на урожай. Але проти природи і вони безсилі.
Читати також: Вплив зовнішніх факторів на розвиток соняшника на різних стадіях росту
«Наша компанія має виробничі потужності по всій території Миколаївської області. Через посуху на півночі області недобір врожаю соняшнику становить близько 500 кг/га. На півдні ж, де цього року посуха була особливо сильною, недобір врожаю культури становить від 700 кг до 1 т/га», — каже Ілля Троїцький, головний агроном компанії PROMETEY.
Втім, навіть за таких умов технології також мають свою вагу. Зокрема, терміни сівби, якість обробітку ґрунту та агротехнічні заходи мали більший вплив на врожай, зауважив фахівець. Але є й деякі інші нюанси, що відіграли свою роль.
«Скажімо, на півдні Миколаївщини генетика компанії Corteva Pioneer показала схильність до некрозу корзинки. В таких полях врожайність сильно зменшилась. Натомість в північній частині області гібриди з більш довгим вегетаційним періодом, зокрема Сурелі, показали максимальну врожайність. Однак, варто зазначити, що це біологічна особливість будь-яких пізніх гібридів», — зазначив Ілля Троїцький.
Він додав, що в регіонах, де сонце спалило соняшник, про якість врожаю можна навіть не говорити. Однак, з того, що вдалося все ж зібрати, олійність виявилась значно вищою, ніж очікувалось, — 46-48%. На півночі Миколаївщини, де врожай був значно кращим, через більш сприятливі погодні умови, олійність врожаю ще вища — 50-52%. При цьому Ілля Троїцький відверто констатує, що на Миколаївщині варто було б взагалі зменшити кількість соняшнику у сівозміні, однак навіть за низької врожайності вирощувати олійну для аграріїв економічно вигідно.
Серед лідерів за площами соняшнику і водночас аутсайдерів за урожайністю також Одещина та Дніпропетровщина. Хоч через ґрунтово-кліматичні умови та ж Одеська область і не претендувала ніколи на лідерство в урожайності олійної, але багато місцевих аграріїв били на сполох щодо катастрофічної ситуації з культурою ще в липні. Так, Сергій Бодя, керівник керівник ФГ «СІМ-АГРОЮГ» (Болградський р-н) в коментарі SuperAgronom.com скаржився, що вже тоді соняшник на його полях фактично гинув, посуха була така, що у ґрунті утворились величезні тріщини.
А Павло Павленко, головний агроном СФГ «Родничек» (Білгород-Дністровський р-н) зауважував, що вижити цьогоріч зможе лише соняшник на поливі.
«Є господарства на Одещині, що мають урожайність 2 т/га, а є ті, що 0,5 т/га. Ситуація може різнитися навіть у межах одного району. Та навіть в умовах одного господарства врожайність може сильно коливатися, що може бути пов’язано з багатьма факторами, в т.ч. з обробітком ґрунту та строками сівби. І це стосується не лише соняшнику. Обробіток ґрунту — один із ключових елементів у боротьбі з посухою. Гарно сформована коренева система рослин дає змогу краще перенести несприятливі умови, пов'язані з нестачею вологи, адже рослина може дістати необхідну вологу з нижчих горизонтів ґрунту. Тому все залежить від технології. Саме в таких умовах, як цьогоріч, можна визначити справді професійного агронома. Має бути комплексний підхід до вирішення ситуації», — зазначає Світлана Левченко, фахівець науково-інноваційного департаменту HIMAGRO M.
Дані Держкомстату стверджують, що станом на 3 жовтня олійну на Одещині збирають по 1,5 т/га, а це, до речі, ще не найгірший результат за останні роки, бо у 2020-му середня врожайність взагалі була 1,35 т/га.
В сусідній Кіровоградщині ситуація трохи краща, але не набагато.
«Соняшник, який був завжди найбільш рентабельною культурою, «надприбутки» цьогоріч навряд чи принесе. Якщо в минулі роки врожайність олійної у нас була 3,5 т/га, то в цьому році через посуху очікується не більше 2,0 т/га. При цьому межа рентабельності олійної становить 1,2-1,3 т/га», — зазначив Сергій Омельяненко, власник ФГ «Омельяненко».
Якщо рухатись далі в північному напрямку, в центральні регіони, то ситуація там, звісно, краща, але головна погодна проблема зачепила і їх, а відповідно позначилась і на більшості культур, зокрема й на соняшнику. Хоча тут технологічні аспекти мали більшу вагу.
Так, Валерій Ласьков, генеральний директор підприємства ЗК «Хорс», що на Вінниччині, розповідав, що соняшник на їхніх полях цьогоріч спеку витримав легше. Постраждали лише ранні посіви, у яких кошики були недозапилені. А посіви середніх і пізніх строків посувалися краще, їхні кошики мали середній діаметр 15 см і повністю запилилися. Тому господарство розраховувало вийти на показники урожайності 2,6 т/га. Хоча могли б спрямувати свої технології і на вищі результати — понад 3 т/га, якби не глинисті та подекуди піщані ґрунти, які за підвищених температур все одно на більше не здатні.
До слова, на Вінниччині станом на 3 жовтня, за офіційною статистикою, вже зібрали 100% врожаю соняшнику (з площі 295,8 тис. га), отримавши середню врожайність 2,54 т/га. Тоді як минулого року приблизно на таку ж дату (28.09.2024) було зібрано лише 23% площ (на той момент середню врожайність фіксували на рівні 2,79 т/га).
У ТОВ АФ «Київська», що в Бучанському районі Київщини, також «виграли» за рахунок термінів сівби — тут завжди сіють спочатку кукурудзу, а потім соняшник. І така стратегія цьогоріч себе виправдала саме на олійній, адже пік спеки (від якої постраждали і північні області) в регіоні припав на період, коли соняшник іще не зацвів. Тому принаймні на початок серпня 90% посівів цієї культури в господарстві були в досить хорошому стані.
Західні області України, де останніми роками начебто намітилась тенденція до розширення площ під соняшником, який до того займав не особливо вагоме місце серед основних культур, у сезоні 2024 зробили певний «крок назад». І «пригальмували», зменшивши відведені під соняшник площі (зазвичай — за рахунок збільшення під соєю). Хоча в цьому регіоні умови для вегетації олійної були кращими. Так, Львівщина станом на 3 жовтня демонструє середню врожайність 2,92 т/га, Хмельниччина 2,96 т/га (поки що лідер за цим показником), Тернопільщина 2,85 т/га. При тому, що на цю дату у тій же Львівській області вже зібрано 67,6% площ культури, тоді як у 2023 р. станом на 29 вересня було обмолочено лише 4%.
Спека і посуха стає звичайним явищем і для півночі України, але з точки зору вирощування соняшнику тут вступають у силу місцеві фактори.
«На легких, піщаних ґрунтах Полісся соняшник також горів. Так, ситуація з опадами була кращою, ніж на Півдні чи Сході, але проблема в тому, що піщаний ґрунт не здатний утримувати вологу так довго, як наприклад чорнозем. Тому опади хоч і були, але акумулювати їх для пізнішого періоду, на жаль, в таких ґрунтових умовах дуже складно. Тому результат місцями також невтішний», — зауважує Світлана Левченко.
Наприклад, саме тому у ПСП «Сновський», що на Чернігівщині, відмовляються від вирощування соняшнику на своїх піщаних ґрунтах, хоча цьогоріч іще сіяли 300 га культури.
У сусідньому Корюківському районі цього року також зіткнулися з проблемами у вирощуванні олійної.
«У нас тут теж була спека і повітряна посуха. Нижнє листя на кукурудзі підсохло, а на соняшнику має місце абортація — на бідних ґрунтах через нестачу поживних речовин рослини конкурують між собою і частина просто скидає шапку. Але загалом картина значно оптимістичніша, аніж на півдні і в центрі України», — розповів Ігор Крисковець, заступник директора з агровиробництва ПСП «Червоний маяк».
У тих господарствах, які посіяли соняшник рано, період цвітіння припав на дуже високі температури липня, і це вплинуло на його запилення й далі на наливі зерна. В тих, хто посіяв трохи пізніше, ситуація дещо краща, хоч і трохи змістились терміни збирання. Але спека зрештою приблизно «зрівняла усіх». Для Чернігівщини це важливо, адже тут соняшник зазвичай є попередником для озимої пшениці. Втім, судячи з даних Держкомстату, станом на 3 жовтня в області було зібрано 86,1% олійної. А результат не такий уже й поганий — 2,6 т/га. Якщо порівняти з минулим роком, то в цей період було зібрано лише 26% площ, а середня врожайність на той момент була на рівні 2,32 т/га.
На сході країни дефіцит вологи також став «традиційною» ознакою, але на загальну картину, скажімо, на Харківщині, впливає строкатість ґрунтів регіону.
«За всю історію господарства (з 2006 р.) 2024-й став другим роком з найменшою кількістю опадів. Залежно від розташування полів з 1 квітня по 1 серпня випало менше 90 мм. Але багаторічне використання сидератів та відповідно істотне збільшення органічної речовини у підсумку вплинуло на можливість моїх ґрунтів довше тримати вологу, яка була накопичена за зимові та весняні (переважно за березень) місяці. Це дало перевагу порівняно із сусідами в урожайності соняшнику десь на 25%. А ще 10-15% дав захист, на якому я завжди акцентую увагу. Передусім — 2-3 фунгіцидні обробки. Адже у господарстві близько 50% площ відводимо під соняшник, тож сівозміна насичена цією культурою», — розповів Віктор Філатов, керівник ТОВ «Харківське насіння», співзасновник бренду FD Seeds.
Крім захисту від хвороб, аграрій також наголошує на застосуванні ґрунтових гербіцидів, адже незважаючи на приморозки і суху весну, вони дали соняшнику «чистий» старт і можливість виграти конкурентну боротьбу за вологу, якої й так не вистачало.
Віктор Філатов каже, що нинішнє літо в регіоні було не просто посушливим, а й одним із найспекотніших, з екстремальними температурами на початку червня, упродовж липня та початку серпня. Це призвело до скорочення періоду вегетації, тож збирали на Харківщині соняшник на 2 тижні раніше.
«Зазвичай ми починали збирати соняшник десь 15 вересня, після десикації. Тоді як цьогоріч — 1-2 вересня і без десикації, він дозрів сам значно раніше. Тобто терміни вегетації скоротились. Звісно, усі ці фактори позначились і на врожайності. Незважаючи на те, що застосовувані нами технології дали переваги, але то порівняно з сусідніми господарствами. Загалом же результати сезону 2024 по соняшнику нижчі. Якщо для нас типова середня урожайність культури за останні 14 років — 3,2-3,3 т/га, то цьогоріч десь приблизно 2,55 т/га. Сусіди ж збирають в середньому по 1,5-1,9 т/га», — зазначає аграрій.
Спека лише частково знизила загрози від хвороб та шкідників
Хоч посуха стала основною проблемою для соняшнику в поточному сезоні, не обійшлося і без хвороб та шкідників.
«Ми розуміємо, що такі екстремально високі температури цьогорічного літнього сезону, звичайно, є несприятливими для розвитку соняшнику, проте такі умови сприятливі для поширення шкідників та хвороб. Рослини в стресі — це першочергова ціль для шкідливих організмів. Цьогоріч на посівах шкодили всі ті ж шкідники та хвороби, що і зазвичай. Серед хвороб найпоширенішими були пероноспороз та фомоз. Серед шкідників — попелиці, трипси і кліщі. До речі, павутинний кліщ хоч і поліфаг, але швидше буде пошкоджувати не соняшник, а сою. Проте не в цьому році. Аномальна спека, яка є сприятливою для розвитку павутинного кліща, призвела до того, що посіви соняшнику почали уражуватися кліщем», — каже Світлана Левченко.
Хоча, зазначає експертка, випадків, щоб хвороба чи шкідник за ніч знищували поле — не відмічалось. Тобто по шкідниках і хворобах це середньостатистичний сезон. Хто проводив профілактичні обробки, або при перших проявах, мають гарний результат. Значно легше побороти шкідника чи хворобу, поки немає масового ураження. Але боротьба з хворобами та шкідниками дещо ускладнювалась тим, що, більшість інсектицидів та фунгіцидів мають обмеження по температурному режиму.
«Тому аграрію передусім слід добре проаналізувати умови господарства, частіше моніторити посіви, працювати профілактично, вчасно проводити обробку, при цьому ретельніше обирати діючі речовини. І не «соромитись» консультуватись із фахівцями компаній, чиї продукти використовує господарство», — наголосила Світлана Левченко.
У свою чергу Олександр Хмелюк зазначив, що фітосанітарний стан, безумовно, мав вплив, але цей фактор, швидше, суб’єктивний, оскільки рівень розвитку технологій та наявність можливостей (препаратів, технологічних рішень) на сьогодні дають можливість досить ефективно запобігати або боротись із хворобами та шкідниками. Хоча в нинішніх умовах не у всіх вітчизняних аграріїв була можливість віднайти кошти на ці рішення, а тим більше витратити їх, з огляду на потенціал урожаю та умови, які складались.
Читати також: Що варто знати про гнилі кошиків соняшнику? Особливості і заходи боротьби
Якщо загалом говорити про проблемні моменти з хворобами і шкідниками цьогоріч, то їх окреслив Дмитро Шацман, співзасновник та директор компанії «Євросем».
За його словами, експерти виділяють три основні хвороби, які завдали найбільшої шкоди посівам:
- несправжня борошниста роса: нестабільна температура весняного періоду сприяла розвитку цієї хвороби, особливо на хімічних гібридах соняшнику;
- фомопсис: ця хвороба активно проявилась на пізніших етапах розвитку соняшнику, завдаючи шкоди стеблам та кошикам;
- суха гниль кошика: спекотна та посушлива погода створила ідеальні умови для розвитку цієї хвороби, яка призводить до втрати врожаю.
«Ці три хвороби стали серйозним викликом для аграріїв у 2024 році. Вони підкреслюють важливість вибору стійких гібридів, а також необхідність впровадження ефективних заходів захисту рослин для мінімізації втрат врожаю», — підкреслив експерт.
Читати також: Технологія вирощування соняшнику: етапи, нюанси від сівби до збирання
Аграрії, які вирощують соняшник, стикнулись цьогоріч з іще одним викликом — масовим поширенням совки. Як зазначає Дмитро Шацман, багато господарств були змушені пересівати поля, деякі навіть двічі.
«Особливо тривожним є той факт, що совка атакувала навіть ті посіви, насіння яких було попередньо оброблене інсектицидами з різними діючими речовинами. Це свідчить про адаптивність шкідника та необхідність пошуку нових ефективних методів боротьби. Ситуація з совкою ще раз підкреслює важливість комплексного підходу до захисту рослин, включаючи моніторинг полів, своєчасне виявлення шкідників та використання сучасних засобів захисту. Тільки так можна мінімізувати втрати врожаю та забезпечити стабільність аграрного сектору», — наголосив він.
Чи сіятимуть вітчизняні аграрії соняшник в сезоні 2025?
Зараз ми бачимо, що на внутрішньому ринку України відбулось стрімке зростання цін на соняшник, яке супроводжувалося підвищенням світових цін на олію. Тим більше, що USDA (яке рахує не календарні, а маркетингові роки) констатує, що 2024/25 МР стає неврожайним. І згідно з поточним прогнозом профільного міністерства США (вересень 2024), світове виробництво соняшнику стане мінімальним за останні чотири сезони через несприятливі погодні умови у ключових країнах-виробниках — 50,6 млн т (-10% до 2023/24 МР). Однією з цих ключових країн є Україна, щодо якої прогнозується виробництво соняшнику на рівні 12,5 млн т (-19% до 2023/24 МР).
Наскільки наші аграрії враховують такі прогнози у плануванні структури посівів під урожай наступного року та відведення площ власне під соняшник, — важко сказати. Адже іноді їхні рішення схожі більше на рефлексії, аніж на продумані та прораховані кроки. З другого боку, на вітчизняному ринку чітко простежується тенденція до збільшення потужностей переробки соняшнику. Хоча це, частково гарантуючи збут продукції, аж ніяк не гарантує очікування щодо ціни на неї.
«Економічна ефективність вирощування культур залишається різною з різних причин, проте, одним із найбільш вигідних залишається соняшник, особливо в регіонах з недостатнім рівнем вологозабезпечення. Тому площі посівів у цих регіонах будуть зберігатись. Можливе не суттєве скорочення, з огляду на сівозміну, в регіонах з достатнім, хоча і не стійким рівнем вологозабезпечення, на користь кукурудзи та сої. В господарствах, де є усталена сівозміна, площі посіву залишаться на тому ж, традиційному для них рівні», — каже Олександр Хмелюк.
Наприклад, за словами Іллі Троїцького, PROMETEY не планує зменшувати площі під соняшником. Хоча він і констатує, що загалом на Миколаївщині цього сезону чимало фермерів засіяли більші площі ріпаком, що значно обмежить посіви соняшнику в регіоні наступного року.
«Східні, південні та центральні регіони України традиційно є основними ринками збуту для наших гібридів соняшнику. Останні роки ми спостерігаємо значні зміни клімату: зменшення кількості опадів та підвищення температур. Тому, формуючи наше портфоліо, ми завжди пріоритезували високу посухостійкість та стійкість до вовчка. І нинішній сезон показав, що ця наша стратегія виправдана. Загалом же певні висновки щодо підсумку сезону вже можна зробити. По-перше, багато господарств, ймовірно, переглянуть свої плани щодо посівів сої. Бо минулорічна висока ціна на цю культуру спонукала багатьох аграріїв розширити її площі навіть у регіонах, не традиційних для вирощування сої. По-друге, незважаючи на те, що збір урожаю триває, і зазвичай у цей період ціни на соняшник у переробників знижуються, цього року ми спостерігаємо стабільно високу ціну. Навіть при відносно невисокій врожайності (1,5-2 т/га) соняшник залишається дуже рентабельною культурою. Ці фактори, ймовірно, підштовхнуть аграріїв до збереження стабільно високих площ посівів соняшнику в наступному сезоні. Соняшник знову доводить свою стійкість та привабливість для українських сільгоспвиробників, навіть в умовах мінливого клімату та ринкових коливань», — зазначив Дмитро Шацман.
Він також зауважив, що ситуація, яка склалась у поточному сезоні свідчить про необхідність змін у технологічних підходах.
Основним пріоритетом при обробітку ґрунту має бути максимальне збереження вологи, накопиченої восени та взимку, а також зменшення густоти посівів. Аграріям рекомендується при виборі посівного матеріалу зосередитися на стійкості до посухи, а не на генетичному потенціалі врожайності. В умовах кліматичних змін важливіше отримати реальний урожай, ніж гнатися за максимальними показниками, які можуть бути недосяжними в нових реаліях», — додав експерт.
Зі свого боку Світлана Левченко наголосила, що соняшник завжди був, є і найімовірніше буде привабливим для аграрія з точки зору прибутковості.
«Крім того, технологія вирощування олійної не є надскладною, хоча виростити гідний врожай завжди складно. Тому серед колег-аграріїв ще не чула, аби хтось говорив, що в наступному році не буде сіяти соняшник. Все приблизно в межах площ останніх років. Зменшення площ навряд чи буде, а от зростання площ під соняшником точно буде залежати від ціни. Зараз ще трошки зарано робити ставки», — зауважила вона.
До слова, зниження урожайності соняшнику через спеку та посуху цьогоріч не лише в Україні, а загалом в усіх країнах Чорноморського регіону, які є найбільшими виробниками культури. Чи компенсує ціна, що зазвичай за таких умов підвищується, недобір урожаю для українських аграріїв — побачимо пізніше. Триматимемо «руку на пульсі».
Алла Гусарова, SuperAgronom.com
Читати також: Збирання соняшнику без втрат: рекомендації та вибір жниварок
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.
