Шкідники ріпаку, схеми захисту від них, збирання врожаю
Остання частина статті Сергія Хаблака, доктора білологічних наук, присвяченої технології вирощування озимого ріпаку. Про основних шкідників культури, методи боротьби з ними (діючі речовини, фази внесення та препарати), а також на завершення — особливості збирання врожаю та десикація.
Інсектицидний захист озимого ріпаку від шкідників зазвичай прив'язаний до системи фунгіцидного захисту, оскільки інсектициди та фунгіциди застосовують разом в бакових сумішах, а також з листовим підживленням мікроелементами, особливо бором. Щоб створити максимально ефективну систему інсектицидного захисту, необхідно добре знати фенологію шкідників, періоди появи їх шкодочинних стадій.
Основні шкідники озимого ріпаку та їх облік
На посівах озимого ріпаку восени під час розвитку листків розетки листя / ВВСН 10-19 та розвитку бокових пагонів / ВВСН20-29 можуть з’являтися такі небезпечні шкідники, як ріпакові і хрестоцвіті блішки, листогризучі та підгризаючі совки, ріпаковий трач (пильщик), прихованохоботник, капустяна міль, ріпакові білани, хрестоцвіті мухи, мишоподібні гризуни. Всі вони завдають непоправної шкоди рослинам ріпаку — підгризають стебла рослин (підгризаючі совки), пошкоджують паренхіму листової поверхні (блішки), скелетують та об’їдають листкову поверхню рослин (ріпаковий пильщик).
Навесні після поновлення вегетації на озимому ріпаку під час розвитку бокових пагонів — росту в довжину головного пагона / ВВСН 20-29 — ВВСН 30-39 можуть з’являтися великий ріпаковий прихованохоботник, капустяний стебловий та інші види прихованохоботників, ріпаковий трач (пильщик), ріпакові і хрестоцвіті блішки.
У період росту в довжину бокових пагонів — бутонізації / ВВСН 40-49 — ВВСН 50-59 на озимому ріпаку шкодять попелиці, ріпаковий трач (пильщик), великий ріпаковий прихованохоботник, капустяний стебловий та інші види прихованохоботників, тоді як під час цвітіння /ВВСН 60-69 завдають шкоди попелиці, ріпаковий трач (пильщик), капустяний стручковий (насіннєвий) прихованохоботник, капустяний стручковий комарик, ріпаковий квіткоїд, а в період формування стручків / ВВСН 70-79 — попелиці, ріпаковий трач (пильщик), капустяний стручковий (насіннєвий) прихованохоботник, капустяний стручковий комарик.
Найбільш шкодочинними шкідниками на озимому ріпаку є ріпакові і хрестоцвіті блішки, ріпаковий трач (пильщик), великий ріпаковий прихованохоботник, капустяний стебловий, стручковий (насіннєвий) та інші види прихованохоботників, капустяний стручковий комарик, ріпаковий квіткоїд.
Найбільшої шкоди восени завдають хрестоцвіті блішки. У фазі сходів ріпаку визначають чисельність хрестоцвітих блішок і ступінь пошкодження рослин, спричинених ними. Обліки проводять на облікових ділянках посівів розміром 0,1 м², підраховуючи чисельність жуків, кількість рослин пошкоджених і не пошкоджених.
Весняну капустяну муху, ріпакового пильщика обліковують у фазі 2-4 листків методом косіння ентомологічним сачком. Для цього використовують стандартні ентомологічні сачки (діаметр металевого обруча 30 см, довжина палиці 1 м, мішечок із тканини довжиною 60 см). За високої чисельності шкідників для їх обліку досить 50 одинарних помахів. Личинок весняної капустяної мухи обліковують методом облікових рослин. При цьому ретельно обстежують відповідну кількість рослин.
Поява нового покоління хрестоцвітих блішок відмічається від третьої декади липня до другої декади серпня. Жуки насамперед заселяють напівпожухле листя рослин ріпаку озимого (кінець липня), ярого (перша декада серпня), а також ріпакову падалицю. На посіви культури озимої форми вирощування жуки переходять із появою сходів (з другої декади серпня). Велика кількість сходів падалиці сповільнює активний перехід на рослини ріпаку озимого.
В умовах Центрального Лісостепу розвиток хрестоцвітих блішок у середньому триває 50 днів, але, залежно від погодних умов, може змінюватися. Жуки йшли на зимівлю з другої декади вересня, за теплої та сухої погоди зустрічаються на рослинах і в першій декаді жовтня, під час теплої та сухої осені.
Гербіцидний захист озимого ріпаку в класичній системі та Clearfield
Ранні посіви ріпаку озимого можуть бути більше пошкоджені блішками, ніж пізні. Заселеність посіву блішками у фазі появи сходів не завжди є сигналом для застосування хімічних заходів захисту. Прийняття відповідного рішення залежить від інтенсивності пошкоджуваності сім’ядольної чи листкової поверхні рослин.
Покоління хрестоцвітих блішок, що перезимувало, є агресивнішим, ніж нове, літнє. Весняна нестача корму для шкідників зумовлює інтенсивне живлення, чого не можна сказати про літнє покоління блішок. Їх чисельність на рослинах ріпаку озимого може бути більшою, а спричинювані ними пошкодження — меншими. Пошкоджуваність листкової поверхні сходів ріпаку озимого незначна, оскільки в липні-серпні блішки мають удосталь додаткового корму. Ідеальним для оптимального росту і розвитку жуків є чергування посушливих і вологих днів.
Рослини ріпаку витримують пошкодження сім’ядольної поверхні до 50%, проте, якщо пошкоджена точка росту — рослина гине, водночас пошкодження сім’ядольних листочків може коливатися в межах 10-20%. Таке явище нечасте, особливо для сходів ріпаку озимого, проте можливе за сухої жаркої погоди. Нестача вологи зумовлює жуків інтенсивніше живитися, що призводить до значного виснаження посівів. У такий період нестачу вологи жуки хрестоцвітих блішок успішно компенсують шляхом живлення на інших рослинах родини капустяних (Brassicaceae) і деяких бур’янів, оскільки цикл їхнього розвитку завершився. Наступного року статевонезрілі жуки, що перезимували, рано навесні мігрують на сходи капустяних рослин, серед яких як бур’яни (свиріпа), так і посіви ріпаку озимого. На території Європи за високої зазвичай чисельності хрестоцвітих блішок на посівах ріпаку озимого економічної загрози цей шкідник не становить.
Ще один, не менш важливий, шкідник цієї культури — ріпаковий трач (пильщик). У фазі формування розетки у рослин, крім гусениць підгризаючих совок, дротяників, дуже шкодить ріпаковий пильщик. Основну небезпеку для рослин озимого ріпаку становлять несправжні гусениці цього шкідника. Теплої погоди несправжні гусениці живляться листям, яке грубо об’їдають, залишаючи незайманими жилки.
Личинки першого покоління шкодять у червні. Закінчивши свій розвиток, несправжні гусениці зариваються в ґрунт на глибину 2-10 см. Тут вони плетуть кокони і перетворюються на лялечок. Через півтора-два тижні з лялечок виходять трачі другого покоління, несправжні гусениці якого шкодять зазвичай у кінці липня — в серпні. Відмічено, що частина личинок першого покоління не заляльковується, а діапаузує до весни наступного року. Літня діапауза настає за температури понад 27°С і відносної вологості менш ніж 50%. Восени за температури 18°С і нижче, світлового дня тривалістю 14-15 год та за помірної вологості ґрунту несправжні гусениці другого покоління впадають у діапаузу. Перше покоління пошкоджує ярий ріпак, друге — озимий.
Рістрегуляція та живлення озимого ріпаку — технологічні аспекти
Холодна і дощова погода несприятлива для трачів — вони можуть загинути, не відклавши яєць. За оптимальної погоди може розвинутися і третє покоління, яке живитиметься молодим озимим ріпаком. Найкращі місяці для розвитку трача — травень-червень та серпень-вересень, особливо за теплої та сухої погоди, тоді рівень їхньої шкодочинності найвищий.
Найбільшої шкоди завдає несправжня гусениця трача озимому ріпаку ранньої осені. Тільки в сприятливі роки, з теплою і помірно вологою другою половиною літа та погожою осінню, спостерігається частковий виліт дорослих трачів третього покоління, які не відкладають яєць і зазвичай гинуть.
Хрестоцвіту попелицю, капустяну совку, стеблового прихованохоботника, ріпакового квіткоїда обліковують у фазі бутонізації рослин. Визначення заселення попелицею проводять у десяти різних місцях поля на 10 рослинах, підраховуючи число колоній і визначаючи середнє число попелиць в колонії. Визначення чисельності інших шкідників проводять методом косіння ентомологічним сачком. Окремо проводять підрахунок пошкоджених рослин і бутонів на облікових ділянках площею 0,25 м².
Захист від шкідників
За результатами обстежень складається прогноз розвитку фітофагів, загрози посівам від них і прийняття рішення щодо проведення хімічних засобів захисту. На ріпаку озимому проти шкідників необхідно проводити 2-3-4 обприскування. Чотириразова обробка інсектицидами разом із фунгіцидами: Т0 — 4-6 листків (розвиток розетки листя) / ВВСН 14-16), Т3 — розвиток бокових пагонів (поновлення вегетації весною) — ріст у довжину головного пагона / ВВСН 20-29 — ВВСН 30-39, Т4 — ріст у довжину бокових пагонів — бутонізація / ВВСН 40-49 — ВВСН 50-59), Т5 — початок-кінець цвітіння / ВВСН 60-69.
Двократна обробка інсектицидами разом з фунгіцидами: Т3 — розвиток бокових пагонів (поновлення вегетації весною) — ріст у довжину головного пагона / ВВСН 20-29 — ВВСН 30-39, Т4 — ріст у довжину бокових пагонів — бутонізація / ВВСН 40-49 — ВВСН 50-59). Другу обробку проводять через 7-10 днів після першої, у фазі бутонізації. Обробку інсектицидами необхідно завершити до початку цвітіння, щоб не погубити бджіл. У робочий розчин додають мікродобрива.
Проти основних шкідників на посівах ріпаку озимого використовуються піретроїдні, фосфорорганічні та неонікотиноїдні інсектициди. Вибір інсектициду має враховувати особливості біології шкідника: шкідливу стадію, особливості ротового апарату імаго або личинок, вразливу стадію, особливо коли особини ведуть прихований спосіб життя, тривалість виходу з місць зимівлі, заселення посівів, розвиток та кількість генерацій.
Для боротьби з листогризучими фітофагами (совки, блішки, пильщиків, моль та ін.) більш ефективні інсектициди, мають контактно-кишкову дію, а проти комах з колюче-смоктальним ротовим апаратом (клопи, попелиці) — системного впливу. Проти прихованоживучих комах (стебловий прихованохоботник) проводять обприскування проти імаго в період відкладання яєць або відродження личинок.
Вибираючи інсектицид для захисту посівів, слід керуватися насамперед доцільністю його застосування. Наприклад, якщо немає загрози знищення посівів ріпаку озимого жуками хрестоцвітих блішок, то можна провести тільки крайові обробки поля, для цього придатні препарати з класу піретроїдів на основі таких діючих речовин: зета-циперметрин, дельтаметрин, альфа-циперметрин, есфенвалерат, лямбда-цигалотрин тощо, та з класу неонікотиноїдів — препарати на основі клотіанідину (за загрози знищення посівів). Для захисту посівів від гусениць підгризаючих совок та несправжніх гусениць ріпакового трача можна використовувати Нурел Д або аналоги Шаман, Твікс, але діюча речовина хлорпірифос у цих препаратах через шкідливість для людей і бджіл заборонена у Європі.
Проти ґрунтоживучих личинок комах, бурякової нематоди (і в разі потреби боротьби зі слимаками) застосовують інсектицид на основі карбосульфану (клас карбамати).
Для запобігання пошкодженню стебловими прихованохоботниками необхідно проводити моніторинг їх появи за допомогою чашок жовтого кольору. При потраплянні 8–10 жуків на одну пастку протягом 3 діб необхідно проводити обробку інсектицидами.
Таблиця 1. Класифікація інсектицидів, що використовуються на ріпаку, за хімічним складом та механізмом дії
Таблиця 2. Комбінація діючих речовин інсектицидів, що використовуються на ріпаку
Особливості збирання врожаю ріпаку, десикація
Ріпак можна збирати як роздільним способом, так і прямим комбайнуванням. За роздільного способу збирання скошуавння проводять у фазі жовто-зеленої стиглості — потемніння насіння в стручку близько 50%, за його вологості 30-35%, висота зрізу рослин при цьому має бути не менш ніж 20-25 см. Обмолочують через 5-8 днів після скошування, при досягненні вологості насіння 10-12%.
Пряме комбайнування застосовують на незабур'янених посівах до настання повної стиглості насіння. Для вирівнювання дозрівання рослин ріпаку особливо на забур'янених посівах підмаренником чіпким, ромашкою та з метою зниження ураження рослин збудниками альтернаріозу, фомозу, сірої і білої гнилей, чи за необхідності прискореного збирання врожаю на 5-6 днів раніше оптимальних строків застосовують десиканти. Це дає можливість підсушити рослини бур'янів та зібрати насіння ріпаку за базової вологості — 8%.
Час застосування десиканта — приблизно 70% стручків із насінням бурого кольору з вологістю не більше 25-30%. Відомо, що дозрівання насіння у ріпаку проходить протягом 30-40 днів, а близько половини олії формується саме у цей період. Тому передчасна десикація значно впливає на олійність, а також може призвести до зниження маси 1000 насінин. Запізніла обробка гліфосатом, коли рослина вже почала всихати природним шляхом, може призвести до низької ефективності агрозаходу. Передзбиральна десикація для сучасних гібридів, що не схильні до осипання, є необов’язковим агроприйомом, якщо для збирання застосовується додаткове пристосування на комбайні, так званий «ріпаковий стіл».
Перед вибором десиканта необхідно зважити на одну дуже важливу особливість застосування препаратів із групи гліфосатів:
- забороняється використання ріпаку на корм тваринам та ріпакову олію в харчовій промисловості,
- завчасне застосування гліфосатів призводить до зниження вмісту олії в ріпаку на 8-12%, оскільки максимальне її накопичення відбувається перед збиранням.
Контроль насіння за вмістом олії трейдерами на елеваторах призведе до значного зниження ціни на ріпак.
Єдиним класичним десикантом є Реглон Супер з д.р. дикваат іону, 150 г/л, який не впливає на кількість олії та її якість.
Технологія вирощування озимого ріпаку: підготовка та сівба
Щоб звести втрати до мінімуму, рекомендується проводити збирання на високому зрізі, на 2-5 см нижче, ніж рівень нижнього ярусу стручків. Оптимальна вологість насіння для обмолоту становить 10-13% або 12-14%. в цей період насіння має чорне забарвлення.
У разі збирання врожаю з вологістю насіння більше 14% значно зростають затрати на його післязбиральну доробку, при цьому погіршується якість олії. За вологості нижче 10% втрати насіння можуть сягати 50%.
Під час збирання ріпаку робочі органи комбайнів регулюються так: частота обертання молотильного барабана — 500-600 об./хв., частота обертів вентилятора — 450-600 об./хв., зазори між бичами молотильного барабана і декою на вході — 16-20 мм, на виході — 3-7 мм. При обмолоті слідкують, щоб насіння не пошкоджувалось, позаяк під час зберігання його якість погіршується. Вміст сторонніх домішок у бункерній масі допускається не більше 10%, вміст олійних домішок (битого і обрушеного насіння) — не більше 3%.
Сергій Хаблак, д. біол. наук
Читати також: Захист озимого ріпаку восени: головні аспекти та поради фахівця
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.
