Поширення
Трапляється повсюдно, найчисленніший у степовій зоні й Криму.
Шкідливість
Пошкоджує капусту, ріпак, брукву, редиску, ріпу, редьку, турнепс та інші капустяні рослини.
Зовнішній вигляд
Імаго розміром 6 – 8 мм, яскравооранжевий, блискучий, голова й вусики чорні, на спині дві ромбоподібні чорні плями; дві пари прозорих крил із жовтуватою основою; черевце рудуватожовте, коротке, заокруглене на верхівці у самця і загострене у самки. Яйце розміром 0,8 – 1,0 мм, овальне, світложовте, напівпрозоре. Несправжньогусениця завдовжки 20 – 25 мм, 22нога, тіло поперечнозморшкувате, бруднозелене, без шипів і щетинок, по спині й боках проходять поздовжні синьобурі смуги. Лялечка розміром 7 – 8 мм, жовтуватобіла, розміщена в бурому коконі циліндричної форми.
Розвиток
Зимують личинки-еонімфи, які завершили живлення, в коконі у ґрунті, на глибині 7 – 15 см. У квітні заляльковуються. Через 8 – 15 діб вилітають дорослі пильщики і додатково живляться на квітках капустяних та зонтичних рослин. Після спаровування самка за допомогою пильчастого яйцекладу надпилює епідерміс з нижнього боку листка вздовж жилок і відкладає в середину надрізів по одному яйцю. Місця з відкладеними яйцями добре помітні за дрібним здуттям на пластинці листків. Плодючість — 250 – 300 яєць. У прохолодну і дощову погоду літ і відкладання яєць у пильщиків припиняються, а в разі затяжної негоди вони гинуть, не відклавши яєць. У теплу погоду через 6 – 11 діб вилуплюються личинки, які активно живляться. Розвиток несправжньогусениць залежно від погодних умов триває 25 – 40 діб. За цей час вона проходить 6 віків. Личинки перших віків скелетують, доросліші об’їдають листки, залишаючи тільки товсті жилки. На гірчиці несправжньогусениці пошкоджують також квітки, зав’язь та недозрілі плоди. Заляльковуються у ґрунті в щільному коконі на глибині 7 – 15 см. Через 9 – 14 діб виходять імаго другого покоління. В Криму в окремі роки частково розвивається третє покоління шкідника. Відмічено, що невелика частина личинок першого покоління впадає в діапаузу до весни наступного року.
Природні вороги
Найбільше значення в знищенні ріпакового пильщика мають ектопаразит — Monoblastus brachyacanthus Gmel. і ендопаразит — Perillissus lutescens Holmgr. (Hymenoptera: Ichneumonidae). На личинках пильщика паразитують мухитахіни: Compsilura concinnata Mg., Blondelia nigripes Fll. (Diptera: Tachinidae).
Заходи захисту
Глибока зяблева оранка ґрунту. Знищення бур’янів. Обробка інсектицидами доцільна при заселенні 10 % рослин із середньою чисельністю 3 – 5 несправжньогусениць на одну рослину.
