Специфіка і секрети стартових мінеральних добрив
Використання стартових добрив, різноманітних комбінацій діючих речовин у складі, у технологіях вирощування польових культур — в тренді аграрної спільноти в останні роки.
Питання досить насичене дискусіями стосовно доцільності та економічної ефективності, результатами різноманітних польових і лабораторних досліджень, реальними відгуками фермерів й однозначно варте уваги та подальшого практичного випробування.
Добриво зі «стартовим» ефектом має володіти певним набором характеристик. Тож що пропонує ринок та на що звернути увагу, вибираючи «дієвий» продукт?
Які стартові добрива на українському ринку?
Передусім визначимось із цільовим продуктом. Припустимо, господарство планує сівбу кукурудзи на зерно, є просапна сівалка з туковисівними агрегатами для сухих гранульованих добрив. На ринку варіації «гранули»: азотно-фосфорні (NP) типу моно- чи діамонійфосфату різного походження і якості, фосфорно-калійні (РК), комплексні (NPK) з мезо- та мікроелементами (магній, сірка, бор, цинк, марганець тощо).
При цьому не кожна нітроамофоска на ринку може вважатись стартовим добривом. Я виокремлюю три ключові характеристики стартових добрив. Перша — розчинність у воді. Причому, не просто фізична розчинність гранули (її «розсипання»), а й хімічна розчинність її компонентів — неорганічних солей.
Як перевірити фізичну розчинність добрив?
Зробити це досить легко: візьміть наважку добрива зі зразка (запитайте у постачальника), скажімо, 30-50 г, додайте у склянку і налийте чистої води 400-500 мл кімнатної температури, без перемішування. Зачекайте 3-3,5 год. і ретельно перемішайте. Чим більше помутнілого осаду після змішування і 5-10 хв. відстоювання залишає розчин на дні склянки, тим вища вірогідність, що добриво не забезпечить належного живлення культури на початку вегетації, особливо за дефіциту вологи у ґрунті.
Хімічну розчинність компонентів гранули можна перевірити у спеціалізованій лабораторії, ця послуга досить поширена в Україні і доступна за ціною. Дані аналізу вкажуть, наприклад, кількість водорозчинних ортофосфатів та важкорозчинних залишків фосфоритів чи так званого цитратрозчинного гідрофосфату кальцію/магнію, відсоток реально розчинної у воді сірки тощо. Важливо, щоб водорозчинного фосфору в гранулі було щонайменше 70-80% загальних фосфатів.
Наступний критерій — фізичні характеристики гранули: розмір, форма гранули та її консистенція. Оптимальний розмір — 2,8-3,2 мм (не менше 90% у мішку), округлої форми, гладенькі, без гострих кутів, не шорохуваті. Це надзвичайно важливо для дотримання встановленої норми добрива в полі та ощадливого використання туковисівних агрегатів сівалки. Зустрічав господарства, для яких останній параметр був вирішальним у виборі компанії-партнера по добривах.
Внутрішня структура гранул має бути однорідна за кольором, це означає, що складники (діючі речовини) добрива в технологічному ланцюжку заводу були попередньо розчинені до стану розчину чи суспензії, а вже потім скомпоновані в одну гранулу, а не просто подрібнені на жорнах і «склеєні докупи». Однорідність є визначальним вказівником ефективності добрива для культури.
Третім визначальним чинником «якості» гранули є її елементний склад. Рослина, як і будь-який живий організм, потребує полікомпонентного живлення і краще розвивається в багатосольовому розчині. Отже, присутність в гранулі, крім, азоту, фосфору і калію, розчинних магнію, сірки, мікроелементів Cu, Mn, B, Zn, Fe, Mo потенційно підвищує % засвоюваності компонентів рослинами в цілому.
Декілька форм азоту (нітратна й амонійна) та фосфору (водорозчинний та цитратрозчинний) гарантують пролонгацію дії добрива, адже рослина не потребує і не засвоїть всієї кількості діючої речовини припосівного добрива відразу, навіть в мінімально рекомендованих нормах (кг/га). Окрім того, окрема форма азоту по-своєму впливає на рослину. Так, нітратна форма азоту засвоюється рослиною масовим потоком з вологою, стимулює кущення злакових культур та розвиток дрібних кореневих волосків, збільшуючи всисну здатність кореневої системи рослини.
Наприклад, для повноцінного засвоєння амонійної форми азоту потрібні вищі позитивні температури ґрунту (не нижче 10-12°С) для нормальної роботи механізму дифузії. Амоній, на відміну від нітрату, не потребує перетворення у клітинах рослинного організму, тому на це не витрачається додаткова енергія. Форма NH4+ впливає на розвиток основних скелетних коренів, в першу чергу.
Як правильно підібрати норму стартового добрива на га?
Загалом, економічно доцільною, «стандартною» нормою «стартового» NPK+МЕ для групи зернових культур є 100-120 кг/га фізичної маси добрива, або ж приблизно N20, P30, K30. Можна, звичайно, знизити норму, проте є межа, коли сам факт затрати ресурсу на внесення (паливо, зниження швидкості сівалки, вартість добрива) не компенсується збільшенням врожайності на полі.
Збільшувати норму теж доцільно не до безкінечності, адже є ще один важливий показник, за рахунок якого високі норми добрив у безпосередній близькості до посівного ложа можуть мати зворотній ефект у вигляді зниження врожаю. Ми говоримо про сольовий індекс (SI, Salt Index), що розраховується як відносна величина підвищення осмотичного тиску ґрунтового розчину за внесення добрива певної маси по відношенню до нітрату натрію такої самої маси. SI вказує на міру здатності певного добрива відтягувати на себе вологу і конкурувати з коренями рослин за воду.
Азотні (зокрема, нітрат) і калійні (зокрема, калій у вигляді KCl) добрива мають вищий сольовий індекс, ніж фосфорні (SI калію хлористого 116, аміачної селітри 104). Тому гранульовані стартові добрива з високим вмістом цих солей-компонентів (на додаток до поганої фізичної розчинності самої гранули та високого вмісту «баласту») у разі закладання критично близько до посівного ложа здатні спровокувати пригнічення і відставання у розвитку сходів замість їх стимуляції та розвитку культур в першій половині вегетації. Особливо за посушливої весни та на піщаних і супіщаних легких ґрунтах.
Оптимальне просторове розміщення стартових добрив у ґрунті
Не варто, за згаданих вище ґрунтово-кліматичних умов, закладати гранули добрив безпосередньо в рядок з насінням чи впритул до посівного ложа (<1,5-2 см). Це стосується кукурудзи, сої, цукрового буряку, які негативно реагують на підвищену концентрацію солей в ґрунтовому розчині. Окрім ризику хімічного опіку та конкуренції за можливо дефіцитну вологу, в цьому немає й агрономічної доцільності, на мою думку. Адже насіння рослин містить набір необхідних поживних речовин в ендоспермі і потребує лише оптимальних температур і ґрунтової вологи для проростання й формування первинного корінця і сходів.
Із власного досвіду скажу, що найдоцільніше «класти» гранулу за схемою 5х5 см або 5х2,5 см в бік від рядка з насінням (або ж по обидві сторони від нього) і 5 см вниз, під посівним ложем. Тобто на глибину 10 см за умови сівби культури, наприклад, кукурудзи на 5 см. Така схема висіву, за умови вибору продукту, що відповідає раніше переліченим якостям, дозволить забезпечити:
- швидкі та дружні сходи;
- перехід до автотрофного живлення та активної вегетації зеленої маси з уникненням так званих «фосфорних ям» через можливе зниження температури чи дефіциту природно малорухомих фосфатів ґрунту;
- подовжити вегетаційний період;
- можливість сформувати потенційно вищий врожай.
Швидкий «старт» має в останні роки в Україні важливе значення з огляду на потенційні пізньовесняні заморозки, дефіцит опадів навесні та жаркі й посушливі періоди влітку, які припадають на фази цвітіння і запилення кукурудзи і соняшнику.
Маю можливість спілкуватись з багатьма аграріями по всій країні і часто доводиться зустрічати погано налаштовані туковисівні агрегати сівалок у господарствах. Особливо старих механічних, де добриво висівається на ту ж глибину, а то і вище насіннєвого рядка в ґрунті. Це неприпустимо і може призвести до зниження посухостійкості рослин та коефіцієнту використання діючих речовин з добрива зі зрозумілих причин. На це прошу звертати увагу фермерів.
На завершення хотів би додати, що стартове живлення не слід розглядати як повноцінну схему удобрення. Ці добрива виконують певну функцію в технології вирощування культури і тут важливі насамперед не фізичні норми д.р./га, а їх ефективність. Адже за реального дефіциту, наприклад, калію в ґрунті (часто трапляється на легких кислих піщаниках) на кукурудзі норма «старту» 20-30 кг/га д.р. K2O не компенсує нестачу цього елементу за потреби 25-27 кг/т основної і побічної продукції (250-270 кг/га на планову 10 т/га урожайність). Проте ця норма забезпечить гарний розвиток на початку та на фоні основного удобрення калійними мінеральними добривами чи калієвмісними продуктами в необхідній кількості.
Alex Feldman, автор інформ-порталу «Мысль о питании растений»
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.