Виробники ЗЗР: на реєстрацію нового препарату в Україні йдуть роки через постійні зміни в законодавстві та перепони від чиновників
Технології захисту сільськогосподарських культур постійно розвиваються і вдосконалюються, світові лабораторії та бренди працюють над оновленням портфоліо своїх продуктів, упроваджуючи сучасні технології та виводячи на ринки інноваційні й більш ефективні препарати, що вирішують проблеми аграріїв на нинішньому етапі. А наскільки швидко, в умовах зростання конкуренції за ринки агропродукції, можуть скористатися новітніми засобами й вітчизняні аграрії?
Виявляється, така можливість у них була б, якби не… наші українські чиновники…
До нас звернулися представники однієї з міжнародних компаній — виробників-оригінаторів ЗЗР із, так би мовити, «криком душі». Подаємо ситуацію з їхніх слів. Коментар з нашого боку буде один, але в кінці. А поки на ваш розсуд — цитуємо витяги (пропускаючи емоційні)) частини) з їхньої розповіді про перепони, з якими зіштовхнулися в цьому році.
«Державна реєстрація пестицидів та агрохімікатів регулюється Законом України «Про пестициди та агрохімікати» та Постановою КМУ №295 «Про затвердження Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Перше, з чого потрібно почати, — це державні випробування. І проблеми починаються вже на цьому ж етапі. Причому, в декількох напрямках.
Зокрема, у Постанові вказано, що клопотання про включення препаратів до плану державних випробувань на поточний рік приймаються Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України до 25 березня поточного року. Для включення препарату до плану державних випробувань заявник препарату подає до Міндовкілля пакет документів, у якому зазначаються науково-дослідні установи, які будуть проводити випробування препарату. При цьому такі установи мають бути уповноважені Міндовкілля на проведення державних випробувань пестицидів та агрохімікатів.
Тривалий час перелік цих установ був досить сталим, уже були напрацьовані системи та технології. Аж тут раптом вимоги до них минулого року змінилися — стали більш жорсткими. Відповідно, не всі інститути чи наукові центри змогли вчасно пройти акредитацію. До речі, не лише з їхньої вини.
Бо проект постанови щодо цих вимог більше року обговорювався, виносився на затвердження, «удосконалювався» і т.д. й остаточно був затверджений лише 2 лютого 2021 р. Установи просто не змогли досить швидко «підлаштуватися» під усі вимоги й отримати уповноваження — саме в розпал підготовки документів для включення препаратів до плану держвипробувань та укладення договорів з установами на проведення досліджень.
Відповідно, із 53 інститутів, які раніше мали таку акредитацію, на сьогодні її отримали лише 5 (є ймовірність, що уповноважать іще 2 установи). Тобто компанії-виробники ЗЗР мусили тепер швидко укладати угоди лише з цими 5-ма установами (3 — токсикологічного спрямування, 2 — біологічного) — а це чергові труднощі та перепони, адже й у них обмежені ресурси, і укладання угод — це не швидкий процес і має купу нюансів. Тож постає питання: а чи зможе така обмежена кількість установ забезпечити проведення державних випробувань всіх поданих до плану препаратів на належному рівні?
Більше того, нагадаємо, ми мали представити клопотання в план з держвипробувань до 25 березня. Тоді як перелік установ, які можуть їх проводити, було затверджено аж на початку квітня. Тобто взагалі ніхто фізично не міг дотриматись термінів.
Можна було б подумати, що визначення та затвердження переліку дослідницьких установ тривало так довго, бо відповідні документи удосконалювалися, поліпшувалися, з якоюсь «благородною» метою. Але насправді документ елементарно лежав пів року в кабінетах Мін’юсту (нагадаємо, що у нас зараз «прекрасна» система юстування практично усіх законів та підзаконних актів у цьому Міністерстві). Тут зазвичай не дуже поспішають з цією роботою, порушуючи терміни, встановлені законодавством. Те, що має бути завізовано протягом місяця, може чекати узгодження по пів року, а то й рік.
Ще одне питання — якщо препарат зовсім новий, потрібно взяти дозвіл на ввезення незареєстрованого препарату і проведення досліджень із ним. Цей спеціальний дозвіл видає Міндовкілля, для чого необхідно підтвердження від установ, які будуть проводити дослідження препарату. І тут усе гальмується з тієї ж причини: раніше подавали документи на дозвіл у лютому-березні й таким чином встигали в сезон, наразі ж, коли перелік інститутів затверджено лише 02.04, то на середину квітня по цих препаратах і договорів нема, і в країну вони ще не завезені. Коли ж ми звертаємось до Міністерства з цього приводу із зауваженням, що сезон по цих препаратах може бути зірвано, вони прямим текстом відповідають: ну, то завозьте, як всі, а дозволи потім отримаєте...
Чесно кажучи, за останнє десятиліття взагалі з реєстрацією агрохімікатів (говоримо про них, бо це сфера нашої діяльності) були постійно якісь проблеми. То численні зміни до законодавства, то міністерства об’єднувались і на пів року вся реєстрація зупинилась і було обнулення рахунків. Потім виявилось, що об’єднання — погана ідея і давай знову роз’єднувати, і знову процес реєстрації зупинився. То ліквідували посаду головного санітарного лікаря країни,який на той час підписував висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, що призвело до затримок в реєстрації більш ніж на рік.
Законодавство змінюється постійно і кожен раз потрібно оновлювати документи, і кожен раз треба мати справу з системою нашого чиновництва, яке, таке враження, не допомагати поставлене, а лише палиці в колеса ставити.
У кращі часи препарат з новою діючою речовиною реєструвався за два роки, а з діючою речовиною, яка входить до складу вже зареєстрованого препарату, — за 1 рік. Зараз же реєстрація нового препарату триває більше трьох років, а відомого — більше двох років. Зокрема й через згадане Міністерство юстиції, де по півроку і більше юстуються гігієнічні нормативи й регламенти безпечного застосування пестицидів і агрохімікатів. То засідання експертної ради, на якому приймають рішення про реєстрацію препарату, відкладаються, то не проводяться, чи нема фахівця, який вашим питанням займається, то міністри міняються, то з замміністри й кінця-краю тому нема.
Певним чином підтримує компанії Європейська бізнес-асоціація, яка відстоює, зокрема, інтереси міжнародних компаній, які намагаються зареєструвати свої продукти в Україні. «Підштовхують» міністерства (юстиції, екології) до проведення засідань, доводять інформацію, які можуть бути проблеми у разі затримки процесів (зокрема, просили дати якийсь пільговий період для інститутів, щоб більше з них змогли подати документи на акредитацію, але їм відмовили). Та це допомагає лише частково. Бо засідання може пройти й рішення може бути ухвалене, але після цього ще можуть місяць наказ підписувати, потім можуть довго тягнути з виставленням рахунків за послуги, а коли рахунки сплачені, то препарат (за правилами) має бути внесений до реєстру упродовж 10 днів. Але хто там зважає на правила — його можуть і місяць, і навіть довше вносити.
Не кажучи вже про те, як у тих міністерствах, у чиновничих кабінетах, ставляться до «клієнтів». Грубість, хамство, зверхність, іноді здається, що — навмисне затягування процесів, як натяк. Ми спілкувалися з деякими колегами — представниками компаній-оригінаторів. Вони описували таку саму картину. Так, ми знаємо вітчизняні традиції щодо відносин із чиновниками, які видають якісь довідки, дають дозволи і завізовують документи. Ви розумієте, про що ми. Напевно, дотримання таких традиції значно полегшило б нам життя. Але річ у тім, що у міжнародних компаній є внутрішні процедури і корпоративна політика, які виключають такі «способи взаємодії». Ми не маємо права «ходити з торбами чи конвертами до держустанов. Тому практично у всіх відомих брендів схожі проблеми. При цьому жодних важелів упливу на чиновників у нас немає. Ніхто не хоче йти на конфлікт, адже є ризик, що це не допоможе, а свавілля лише загостриться і проблеми лише збільшаться.
А тим часом українські агровиробники не мають можливості користуватися світовими новинками у галузі захисту рослин на рівні із зарубіжними колегами…»
Прим. ред. Так, ми розуміємо, що будь-які хімічні речовини, особливо ті, що застосовуються у галузі, яка безпосередньо пов’язана з харчуванням людей і можливим упливом на довкілля, мають пройти прискіпливі перевірки. Але з розповіді наших респондентів видно, що з боку відповідних міністерств усе гальмується не заради піклування про громадян і природу, не з причин ретельніших перевірок препаратів, а суто в організаційній площині. А інколи і в корупційній. Тож якщо вітчизняні агрономи можуть скористатися новітніми діючими речовинами на кілька років пізніше європейських колег, дякувати за це слід українським чиновникам.
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.