Які культури будуть рости в Україні через 30 років?
Після епічного провалу пророцтв про кінець світу у 2012 році усіляким Нострадамусам та бабам Вангам серед народу віри стало набагато менше. Але пророчити, як і раніше, полюбляють усі. SuperAgronom.com також вирішив не відставати та зажити собі слави якщо не Нострадамуса, то хоч баби Ванги точно.
І вангувати ми будемо, як зміниться спектр вирощуваних сільськогосподарських культур в Україні через 30 років. Клімат змінюється, зони вирощування поступово зсуваються, річні опади за останні 10 років скоротилися приблизно вдвічі. Тож можна вже приблизно припускати, чи буде через 30 років на Херсонщині піщана пустеля із кактусами, з яких місцеві фермери повадяться виготовляти українську текілу. Або чи побачимо ми ананасові плантації десь на Черкащині. Погадаємо?)
Що було
Отож, близько 30 років тому, а саме у 1990 році, посівні площі під основними культурами складали:
- Пшениця - 7,558 млн га
- Ячмінь - 2,7 млн га
- Соняшник - 1,626 млн га
- Кукурудза - 1,223 млн га
- Ріпак- 89,6 тис. га
- Цукрові буряки - 1,5 млн га
Сою на той час в Україні ще не вирощували, принаймні, у якихось більш-менш значущих масштабах. Взагалі вирощувати сою в нашій країні взялися близько 20 років тому, а помітною та економічно значимою культурою вона стала не більше 7-8 років тому. Зате сьогодні Україна посідає перше місце за виробництвом сої в усій Європі та 8 місце у світовому рейтингу виробників бобової. Чи міг хтось у сьогодні вже далекому 1990 році передбачити такий поворот подій? Навряд чи.
А от у 2019 році структура посівних площ була вже такою:
- Пшениця - 6,6 млн га
- Ячмінь - 2,45 млн га
- Соняшник - 6,2 млн га
- Кукурудза - 4,56 млн га
- Ріпак - 1,03 млн га
- Соя - 1,1 млн га
- Цукрові буряки - 274 тис. га
Площі під пшеницею скоротилися здебільшого за рахунок центральних та південних регіонів, а от скорочення площ під цукровими буряками більше, ніж в 5 разів, пов’язане перш за все із занепадом переробної галузі. Також значно скоротилися площі під гречкою та просом. Практично на очах одного покоління важливі сільськогосподарські культури перетворилися на нішеві, адже їх значно потіснили кукурудза, рис та пшениця.
Що буде
Напевне, ще 30 років тому мало хто міг уявити, що на українських полях окрім сої ростимуть такі доволі екзотичні бобові, як нут та маш, що на Херсонщині вирощуватимуть шафран, а на Закарпатті – ківі та азиміну. Поступово зростають площі під сорго, яке є непоганою альтернативою іншим кормовим культурам, особливо на посушливому Півдні.
Кліматичні зміни, які вже не можна ігнорувати (для приладу достатньо лише поглянути на цьогорічну зиму), зміни ринків збуту та ринкового попиту на продукцію рослинництва диктують аграріям свої умови та змушують переглядати структуру посівних площ з урахуванням можливостей господарств, умов вирощування та вимог сучасного ринку.
Проте, як бачимо із даних Держстату та власних спостережень, трьох десятиріч таки недостатньо, аби кардинально змінити структуру посівних площ та ввести нові культури у такій кількості, щоб вони суттєво потіснили вже існуючі. Але ж тепер світ живе та працює набагато скоріше, ніж у 20 сторіччі, тож, можливо, у 2050 році нас усіх очікують сюрпризи.
Якими ж вони можуть бути?
- Зважаючи на нестандартні зими останніх років та загальну тенденцію до «зимових потеплінь», цілком можливо, що у подальшому аграрії збільшать частку вирощуваних ярих зернових та скоротять площі під озимими. Тобто через 30 років уже ярі пшениця та ячмінь можуть стати лідерами за посівними площами, а озимі їм поступляться.
- Через 30 років вже побачимо не лише гібридне жито, яке, до речі, з часом таки посяде достойне місце в українських сівозмінах як досить вигідна та легко вирощувана культура. Скоріше за все, гібридні пшениця та ячмінь також вже будуть доступні агровиробникам.
Читати по темі: Експерти про гібридне жито
- Озимий ріпак, який за останні 30 років зайняв у 12 разів більші площі, протягом наступних 30 років має всі шанси значно поступитися завойованими позиціями. Зважаючи на проблеми з сівбою та перезимівлею останніх років, багато аграріїв відмовляються від його вирощування вже зараз. Та оскільки ріпакова олія – це новий світовий тренд і споживання її лише збільшується, можливо, дехто з вітчизняних агровиробників поступово прийде до вирощування ярого ріпаку та збільшення площ під ним. Врожайність, звичайно, не та, але якщо буде ціна – будуть і площі.
- Південні регіони, скоріше за все, переглянуть свої сівозміни на користь більш посухостійких культур. Наприклад, збільшать площі під сорго. Якщо, звісно, буде попит та ціна.
Читати по темі: Технологія вирощування сорго
- Поступово класичний соняшник поступиться високоолеїновому. Адже за практично однакових витрат на вирощування високоолеїнові гібриди дають більший прибуток, навіть якщо покажуть дещо нижчу врожайність. Уже сьогодні аграрії південних регіонів збільшують частку ВО-гібридів у своїх насіннєвих портфелях.
Читати по темі: Високоолеїновий соняшник у Сварог Вест Груп: сезон 2019 можна назвати вдалим
- Кукурудза здасть свої позиції і перетвориться з «цариці полів» максимум на графиню. Адже вологи для формування пристойного врожаю вона потребує багато, а саме з вологою останнім часом маємо великі проблеми. А якщо вже легалізують медичні коноплі, то вони витіснятимуть кукурудзу ще швидше:)
- Ми впевнено та швидко рухаємося у бік зрошення: вже зараз воно стає необхідним в регіонах, які раніше про зрошення навіть не чули. Але тут є один нюанс: вкладати великі кошти у зрошення будуть лише власники землі, на орендованих землях це недоцільно та вкрай ризиковано у довгостроковій перспективі. Тож матимемо ринок землі (а не те, що зараз цими словами обзивають) – матимемо зрошення. А із зрошенням вирощувати можна будь-що, хоч кукурудзу, хоч ананаси.
- Зважаючи на попит, умови вирощування та можливі зміни на глобальному ринку, все більше аграріїв буде схилятися до овочівництва та тепличних господарств. Якщо вже все одно доведеться вкладати кошти у модернізацію та розвиток виробництва, компактні теплиці, які досить швидко починають приносити прибуток, будуть у тренді.
- Якщо злочинна практика безконтрольного вирубування лісосмуг триватиме, вітрова ерозія внесе значні корективи у роботу аграріїв. Особливо на Півдні, де вже зараз ситуація з опустелюванням є загрозливою. Тож маємо всі шанси через 30 років таки побачити десь на Херсонщині агаву, з якої вправні виробники навчаться робити українську текілу.
- Екзотичні культури навряд чи набудуть значного поширення, хіба що деякі аграрії піддадуться моді та будуть на невеликих площах вирощувати «трендові продукти». Як от зараз, коли усілякі збоченці від здорового харчування почали масово споживати сочевицю, кіноа та інші булгури, а дехто з аграріїв пробує то все вирощувати, сподіваючись на попит та гарну ціну.
- Якщо погода й далі «робитиме хвору голову» виробникам яблук, через 30 років головним українським фруктом таки може стати банан. Ну або мандарини, це ще краще, ми не проти.
Чим серце заспокоїться
Достеменно можна передбачити лише одне: якими б не були умови через 30 років, а сільське господарство в країні не зникне. Тільки буде розвиватися та осучаснюватися. Принаймні, ми лише на це й сподіваємося. Зрештою, нам пора гордо визнавати, що Україна таки аграрна країна і втерти носа усім отим Ізраїлям та Саудівським Аравіям, які нахабно вирощують усіляки томати у пустелі. Там, де загадкової душі східна людина виростить томат, простий щирий українець виростить і томат, і картоплину, і хліба до нього, ще й сала дістане.
Олена Басанець, SuperAgronom.com
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.