Щоденник молодого агронома. Іван Марченко: «Я розвиваюся разом із компанією»
Мені 26 років. Я народився і працюю на своїй малій батьківщині — в Немирові. У 2010 році склав ЗНО і вступив на бюджет в Уманський національний університет садівництва на агронома. Я подавав документи й у Вінницю, і в Умань, але обрав другий варіант, бо він був ближче до природи.
Хоча в дитинстві я б не міг подумати, що оберу таку спеціальність. Ким я тільки не хотів бути — і пожежником, і бухгалтером, і лікарем. У мене дідусь працював у сільському господарстві, тож коли я був малим, то любив їздити з ним по полях, спостерігати за природою. Мабуть, саме професія дідуся вплинула на мій вибір у дорослому житті.
У школі улюбленими предметами були біологія та математика. Я знав їх бездоганно. В університеті навчання не подобалося, адже більшість інформації, яку викладали, була застаріла. Знання, котрі отримував під час навчання, були б актуальні за часів Радянського Союзу, але не зараз. От нас раніше запевняли, що пшеницю не можна обирати як попередник соняшнику, а зараз у наших реаліях так тільки й відбувається. Звичайно, є викладачі прогресивні, але їх мало. Університет дає базу, але далі треба самому. Навідувався часто в бібліотеку, читав журнали, де була викладена більш актуальна та цікава інформація.
Працювати я почав на третьому курсі університету, тоді нас відправили на практику до Німеччини. Мене дуже вразила культура їхнього землеробства, як там все точно, наче під лінійку. Студенти на стажування їдуть за кордон, або щоб заробити, або щось побачити. Ми їздили збирали там полуницю. Після Німеччини я потрапив ще на місяць практики в Немирівську філію МХП, де і працюю зараз.
На 4-му курсі я перевівся на індивідуальне навчання і працював в агрофірмі «Ольгопіль» під керівництвом Павла Каленича. Там хороше ставлення до практикантів, нам оплачували час, коли ми там працювали. А навесні мені запропонували там посаду агронома з захисту рослин. 10 березня був мій перший робочий день, як зараз пам’ятаю, тоді розпочалась посівна ярого ячменю. Головний агроном там дуже досвідчений чоловік, він чітко розповів, як налаштувати посівний комплекс. Іван Григорович, хоч людина і такої суворого радянського гарту, але дуже прогресивний у плані технологій. Таких насправді мало. Я пропрацював на фірмі 2,5 року і здобув чималий досвід. Недаремно я вирішив поєднувати навчання й роботу, адже чудово розумів, що не можу більше втрачати часу.
Коли я перевівся на індивідуальне навчання, то викладачі з розумінням ставилися до того, що студенти працюють за спеціальністю. Задавали набагато більше завдань для підсумкового контролю, але ставлення було поблажливим. Більшість із моїх одногрупників не працюють за фахом. Під час навчання питання стати хорошим спеціалістом у своїй сфері не підіймається, головне — отримати тільки диплом про вищу освіту.
Коли я вже вирішив щось змінювати, то знайшов програму стажування у МХП і відправив заявку. Наступного дня мені вже дали контакти головного агронома у СТОВ «Урожай», з яким ми домовилися по стажування у телефонному режимі. Мене тоді направили в агрофірму «Заповіт Шевченка» — найбільшу філію «Урожаю».
Моя улюблена культура — це озима пшениця. Її люблю з дитинства, адже головне знайомство з сільським господарством у мене було із зерновими. Люблю пшеницю влітку, коли вона цвіте. Ранковий аромат її цвіту, який тільки декілька днів у році тримається на полі, зачаровує.
Протягом всього часу як працював у інших компаніях, то продовжував спілкуватися з агрономами з Немирівської філії МХП, де раніше проходив практику. Минулої осені агроном у філії звільнився і була вакансія, на яку мене
й запросили агрономом відділку. Команда у нас професійна, завжди знаю, що колеги допоможуть і разом вирішимо всі проблемні ситуації.
МХП подобається тим, що компанія інноваційна, вона розвивається, а з нею і вся команда.
Взимку в мене, як і у всіх агрономів, найбільше вільного часу:) Саме тоді можна зосередитися на самовдосконаленні. З березня по листопад і часу почитати якусь літературу майже нема. Коли є сніг, то люблю на лижах кататися. У нас ставок в селі є, то на ковзанах там частенько катаємось. А взимку хіба можна без риболовлі?
Взимку після Нового року компанія організовує навчання для спеціалістів-агрономів, яке триватиме три тижні. Там виступатимуть представники провідних фірм із виробництва насіння, засобів захисту рослин, спеціалісти з центрального офісу, вчені з університетів. Влітку ми відвідували Гайсинську філію на День поля.
Зараз я продовжую розвиватися разом із компанією. Людина, яка не прагне досягти більших висот, то вона не лише стоїть на місці, а й деградує. Потрібно завжди рухатись уперед!
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.