Щоденник молодого агронома. Яна Колісник: «Щодня потрібно ставати кращим за себе вчорашнього»
Мені 26. Закінчила Національний університет біоресурсів та природокористування України (далі — НУБіП) за спеціальністю «Агрохімія і ґрунтознавство». Коли вступила на перший курс у 2010 році, то не до кінця розуміла, хто такий агроном і навіщо він взагалі потрібен.
Це не було одразу покликанням, мене мотивував вступити на цю спеціальність мій батько. Він переконав, що це перспективно. Тоді я ще не знала, як сильно потім полюблю свою професію. Зараз, коли батьки бачать, як у мене горять очі, коли розповідаю про роботу, вони задоволені моїм вибором. Моя сім’я щаслива, бо я щаслива. Це ще раз переконало тата в тому, що він завжди правий:)
Протягом перших двох років університету у мене була англомовна група, усі предмети ми вивчали іноземною мовою. Це вкрай важко. Я навіть історію України англійською вчила. Коли я сиділа і щось читала до 4-ї ранку, то була тільки одна думка: навіщо ця агрономія мені? Вже на 3-му курсі зрозуміла, що все, що я вивчаю, мене цікавить, тоді прийшло усвідомлення, навіщо я це вчу. На 4-му курсі захистилася на п’ятірку, але навіть після закінчення університету в мене не було чіткої позиції, чи працюватиму я агрономом.
З гордістю згадую роки навчання в університеті на своїй кафедрі. Нещодавно була в Києві, проїжджала біля свого гуртожитка, а там встановили знак «Я люблю НУБіП», то змусила чоловіка зупинити машину і сфотографувати мене біля нього, а дорогою додому співала гімн свого університету. Дякую, звісно, чоловікові, що витримав це. Кафедра агрономії у нас — одна з найкращих. Але, як на мене, головне — це люди, котрі там працюють, бо вони вкладають душу в своїх студентів. Навіть зараз мої одногрупники можуть до них заїхати і поспілкуватися, вони всі тебе пам’ятають, знають, де ти працював, де працюєш.
Після закінчення бакалаврату мені хотілося піти на виробництво, щоби зрозуміти, що таке агрономія на практиці та чи пов’яжу я з нею своє життя. Адже навчатися протягом 6 років на агронома і не стати ним, як на мене, дуже дивно. Тому питання вступу на магістратуру було відкритим.
Я знайшла програму «Почни кар’єру в МХП». Це був уже 2014 рік. Коли пройшла співбесіду в їхньому центральному офісі, мені запропонували обрати підприємство, на яке я б хотіла поїхати задля отримання досвіду і, можливо, яке буде найближчим від дому. Передивившись усі варіанти, обрала Сумський регіон, адже народилась на Донеччині, а поруч жодних підрозділів не було, та й коли б ще я поїхала в Суми, як не тоді?
Я взагалі легка на підйом. Зібрала речі, прийшла в офіс, як зараз пам’ятаю, це було під Новий рік і там стояла величезна гарна ялинка. Зраділа, коли мені зателефонували і сказали, що протягом 4 місяців я проходитиму практику. Працювала разом з агрономом по захисту рослин, він був куратором моєї практики. Робочий день розпочинався о 8-й ранку і закінчувався, бувало, о першій ночі. З куратором ми ввели своє правило: до 12 години дня він може перевіряти мої знання з агрономії, а після 12 я запитуватиму все, що мене цікавить і в чому не впевнена. Коли людина перебуває в постійному стресі, коли тільки чекає, що хтось буде перевіряти знання, то робота не йде. Мені давали навіть домашні завдання, які я виконувала.
Коли захищала свою практику, то отримала 5-ку, адже побачила агрономію іншими очима, з різних боків, була в захваті. Те, що ми вчили, і те, що я побачила в реальності — це різні речі. Університет — це база, яку необхідно знати, але якщо не побувати на виробництві, то можна вважати, що ти нічого не знаєш про агрономію. Тож я вирішила вступати на магістратуру, а після неї мені запропонували роботу в МХП.
Тоді я була молода, мені хотілось жити у Львові, побачити Західну Україну, тож зібрала речі й переїхала туди, відмовившись від роботи. Майже рік там прожила і пропрацювала менеджером в аграрній фірмі, але зрозуміла, що це не моє. Коли я згадувала, як ми їздили полями, все перевіряли, тоді усвідомила, що це приносить мені задоволення. Хотілось повернутися в агрономію.
Якраз тоді в компанії мені запропонували посаду агронома-дослідника. Це був дуже крутий досвід. Агроном-дослідник — людина, яка першою отримує нові препарати та добрива й тестує їх, перевіряючи на різних культурах, порівнює. Коли певне господарство використовує вже відкатану технологію, а ти можеш змінити один елемент і перевірити, чи зросте ефективність певного препарату. Майже рік я пропрацювала на цій посаді. На мою думку, агроном-дослідник — та посада, з якої має починати кожен агроном, щоби зрозуміти, наскільки ця спеціальність цікава.
Потім в нас відбулися певні зміни в кадрах і протягом півроку я працювала половину дня агрономом-дослідником, а іншу половину робочої зміни — агрономом по захисту. Не хотілося залишати всі свої досліди, треба було довести їх до кінця. Це був непростий етап, тож коли знайшли агронома по захисту, я зраділа, що зможу повністю присвятити себе дослідам.
А пізніше запропонували стати агрономом з насінництва і повністю виконувати його обов’язки. У дослідах, як на мене, вже розібралась, треба було вивчати й детальніше знайомитися з чимось новим, тож я погодилася. З березня по жовтень 2019 року працювала на цій посаді. А вже з другого місяця осені мені запропонували підвищення, так я стала агрономом по захисту. Зараз займаюся тим, що робила і на своїй практиці у 2014 році. Взагалі агроном по захисту рослин — це друга людина після головного агронома, відповідальність значна.
6 грудня минуло 3 роки як я працюю в МХП, але не зупиняюсь у своєму розвитку. Мені постійно треба щось читати, десь покращувати свої знання, дізнаватись нове. У мене є бажання вдосконалюватись у цій сфері. Я постійну росту — і це кайфово. Маю таке негласне правило: щодня треба прочитати якийсь розділ із книги або вивчити щось нове, це йде з дитинства. Вся моя сім’я читає на дозвіллі, таке собі сімейне хобі. Люблю класику, але зараз вся увага спрямована на спеціалізовану літературу.
Компанія надає можливість виїжджати за кордон і подорожувати Україною, вирушати на відрядження в різні міста, щоб набиратися досвіду. Якщо ти маєш бажання вчитись і розвиватись, то можеш робити це постійно. Також у МХП є така програма, як e-learning. Там ти пишеш есе, де вказуєш, що ти хочеш розвиватись і в чому саме. На початку грудня я написала есе щодо вивчення англійської, адже без практики ці знання забуваються. 10 грудня мені надійшла відповідь, що я можу навчатися на курсах, які тривають півроку.
Людям, які вчаться на агронома, які вступили в аграрний університет, насамперед потрібно влаштуватись на практику якнайшвидше, щоби зрозуміти, чи це дійсно те, чим вони хочуть займатись. У мене є дуже багато прикладів серед знайомих, які мають червоний диплом і вищу агрономічну освіту, але працюють не за спеціальністю, тому що це не їхнє покликання. Треба якомога раніше зрозуміти, де твоє. Не знаю, чи є сенс ходити на роботу, як на каторгу, і не отримувати від неї задоволення.
Зараз кайфую від того, що не помилилася з тим, яку обрала професію. Навіть коли десь на відпочинку з друзями проїжджаємо поле озимини, то починаємо сперечатись щодо нього, зупиняємось, копаємо і доводимо, хто правий. Якщо ти не відчуваєш в душі, що ти хочеш стати агрономом і працювати на землі, то буде дуже складно витримати такий шалений ритм.
У мене не вистачає на все часу, цьогоріч я вийшла заміж. Чоловік уже звик до мого ритму життя, та звісно, мені хочеться, щоб у нас була міцна родина, щоб усе йшло нога в ногу з тим, що я люблю і що любить він. Тому зараз нам передусім потрібно правильно розподіляти час, щоб вистачало і на роботу, і на себе.
Коли я прийшла в МХП у нас була команда з 25 агрономів, усі чоловіки мені допомагали, розповідали, десь намагались оберігати. Нині, коли я приїжджаю на навчання чи тренінги, то більшість чоловіків ніби хочуть мене випробувати й перевірити. Часто чую зауваження: «Ти ж дівчинка, а що ти знаєш?», «А хоч у полях буваєш?» і багато інших запитань по агрономії. Коли про це запитують, я подумки собі зауважую, що так, це я знаю і, можливо, ще краще від вас. Конкуренція з чоловіками в професійному плані мене мотивує. Хлопці, як на мене, найкращі колеги. А коли в компанії, де я працюю, з’явилася ще одна дівчина, я зраділа. Це не може не тішити, що дівчат в агро стає більше:)
Я хочу й надалі розвиватись у своїй сфері. У мене досить стрімкий розвиток, тому слід не втрачати позиції і не збавляти цього темпу. Іноді думаю, а чи відповідаю я своїй посаді? І це мотивує постійно ставати кращою.
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.
