7 міфів про «інноваційність» законопроекту №6606
Вже не перший рік тривають суперечки щодо зняття заборони на ввезення до України пестицидів, не зареєстрованих у країні-виробнику. А лобісти бізнес-інтересів мультинаціональних виробників продовжують «годувати» громадськість міфами про «інновації».
Варто нагадати, що торгівля пестицидами в Україні з 2015 року і так практично не регулюється, при цьому не припиняються спроби «проштовхнути» у Верховну Раду Законопроект № 6606, який відкриє в країну доступ для незареєстрованих небезпечних речовин.
Власні інтереси, які насправді розходяться з інтересами держави, лобісти цього законопроекту намагаються виправдати численними міфами, які розсипаються вщент при більш-менш професійному аналізі. Пропонуємо трішечки здорового глузду до «аргументів» цих так званих «інноваторів».
Міф про безпечність
Головний міф, яким оперують лобісти, — це безпечність незареєстрованих препаратів. А навіть якщо вони раптом виявляться шкідливими, в Україні, мовляв, достатньо засобів та наукового потенціалу, аби виявити це у процесі випробування. Та невже для того, щоб визначити низьку якість препарату, необхідно, щоб він нашкодив нашій країні? І чи справді це свідчить про високий професіоналізм?..
«Якщо пестицид не зареєстрований в країні-виробнику та в жодній іншій країні світу, він цілком імовірно може завдати шкоди екології України. Його спочатку необхідно всебічно дослідити в умовах, які унеможливлюють його потрапляння в екосистему країни», — не погоджуються з із зазначеною тезою в Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України.
«Негативна дія деяких речовин може проявлятися через термін, який значно переважає час, потрібний на дослідження та реєстрацію. Нещодавно в ЄС заборонили використання інсектицидів неонікотиноїдної групи, оскільки вони призводять до масової загибелі бджіл. Але це було виявлено лише через 25 років після початку застосування! Такий досвід варто брати до уваги перед тим, як дозволяти завозити на територію своєї країни новітні речовини, не зареєстровані в країні-виробнику», — пояснює потенційну небезпеку ситуації Голова Української промислової асоціації захисту рослин Сергій Кузьменко.
Міф про науковий регрес
На бік лобістів законопроекту № 6606 стають і деякі вчені — переважно ті, які заробляють на реєстрації препаратів. Вони заявляють, що відсутність незареєстрованих іноземних пестицидів нібито не дає їм можливості розвиватися в ногу зі світовими тенденціями. Та чи справді це так? Бо решті науковців України ця поправка ні краплі не заважає: вони без жодних обмежень працюють та досягають успіху.
«Заборона на ввезення пестицидів, не зареєстрованих у країні-виробнику, поширюється лише на промислові партії. Для потреб науки вони ввозяться безперешкодно: для цього необхідна разова заявка та експертиза спеціальних комісій, — спростовує міф доктор сільськогосподарських наук, професор Національного університету біоресурсів та природокористування України Микола Доля.
І додає, що взагалі-то розвивати науку означає не застосовувати чужі розробки, а інвестувати у власні.
«Нам є чим пишатися: українські вчені перші в Європі обґрунтували і застосували інтегровані системи захисту сільськогосподарських культур від комплексу шкідливих організмів; розробили систему моніторингу високодостовірних прогнозів розвитку, розмноження і поширення шкідливих організмів. Сьогодні ми досліджуємо актуальні теми аграрної науки нарівні, а іноді — й з випередженням порівняно з іноземними колегами», — зазначає науковець.
Міф про інновації
Відповідно, наукові дослідження українських вчених втілюються в інноваційні розробки та проекти. Тому міф про недоступність інновацій для українських аграріїв є не більш ніж черговою профанацією.
Інновації українського АПК стосуються як галузі в загальному, так і конкретно засобів захисту рослин. У першому випадку це — проекти у сферах молекулярних технологій, точного висіву, вирощування культур методами гідропоніки, аеропоніки чи у «розумних» теплицях тощо. У другому — власне виробництво ЗЗР, розробка вітчизняних багатокомпонентних препаратів та інноваційних поверхнево-активних речовин і навіть біологізація захисту рослин.
«В Україні біологізації захисту рослин завжди приділяли багато уваги. В останні роки спостерігається тенденція до виробництва хімічних препаратів на основі діючих речовин шостого і вище класів, які вважаються біологічно активними, а не суто хімічно синтезованими», — розповідає про досягнення професор Доля.
Міф про антиконкурентний ринок
Інноваційні розробки та науковий підхід дають змогу національним виробникам повільно, але впевнено відвойовувати позиції на українському ринку в мультинаціональних компаній.
«Розвиток вітчизняного виробника — це шлях до імпортозаміщення, а відтак — шанс зменшити відтік валюти з країни. Зважаючи на суму у майже мільярд доларів, витрачену на іноземні препарати у 2017 році, економія була б істотною. Крім того, це призвело б до зниження цін на готову сільськогосподарську продукцію. Що, з одного боку, знизить вартість споживчого кошика простого українця, а з другого — підвищить конкурентоздатність нашої продукції на ринку», — аналізує ситуацію Сергій Кузьменко.
Зрозуміло, що іноземним виробникам невигідно, щоб в Україні з’явилася можливість створювати власні високоефективні розробки, які будуть значно доступніші за ціною і більш пристосовані до наших умов, ніж іноземні аналоги. Тож вони прикривають свої корисливі мотиви міфом про антиконкурентний ринок.
Міф про резистентність
Найцікавіше, що про резистентність українських препаратів заявляють «народні обранці», які про роботу на землі знають рівно стільки, скільки дядько з Києва — про бузину на городі. Між тим, думка аграріїв з цього приводу зовсім протилежна.
«Щороку, вибираючи засоби захисту рослин, ми зіставляємо масу різних пропозицій. Вже не перший рік наше господарство для захисту вирощуваних культур застосовує пестициди та біопрепарати вітчизняного виробництва. Дивлячись на їх результативність у полях, можна з упевненістю казати, що вони не поступаються зарубіжним продуктам. І до того ж мають адекватну ціну», — ділиться досвідом Роман Худина, головний агроном ТОВ СВК «Пам’яті Декабристів» з Чернігівщини.
Міф про оригінальність
Ратуючи за свої «інновації», мультинаціональні виробники чомусь замовчують про проблему фальсифікату світового ринку ЗЗР. А оскільки законодавство розвинених країн світу щороку стає все більш жорстким у цих питаннях, неважко здогадатися, в якому напрямку хлине потік підробок у разі прийняття Законопроекту № 6606.
«Бізнес є бізнес, і в погоні за прибутками моралі місця немає. Скасування обмежень на ввезення незареєстрованих пестицидів може призвести до наводнення країни підробками. І наслідки будуть непередбачувані. Тому ми повинні протистояти ввезенню незареєстрованої хімії в Україну», — вважає заслужений природоохоронець України, директор ГО «Київський еколого-культурний центр» Володимир Борейко.
Міф про панацею
Гучні заяви лобістів про те, що Законопроект № 6606 вирішить усі проблеми регулювання українського ринку пестицидів, — на жаль, теж міф. Навпаки: він лише поглибить дерегуляцію. Тому наявну проблему потрібно вирішувати комплексно.
«Україна не відмовляється від світового досвіду, але візьме від нього лише найкраще і побудує власну стратегію досягнення успіху. Сьогодні ми працюємо над створенням нових редакцій законів, які регулюють ринок пестицидів України. Така робота є справді ефективним кроком у вирішенні проблеми — на противагу лобіюванню комерційних інтересів мультинаціональних компаній», — резюмує Сергій Кузьменко.
Україні не потрібні недолугі репресивні поправки до застарілого закону та небезпечні «інновації» — Україні потрібен новий закон та можливість розвиватися власним курсом.
За матеріалами ГС «Українська промислова асоціація захисту рослин»
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.