Генетичні модифікації, необхідність змін і листкове живлення: думка експерта

Продовження інтерв’ю з Чарльзом Волтерсом-молодшим (книга Грема Сайта «Правила харчування!»)

Грем: Ваша автобіографія розкриває питання «хто є хто» у сільському господарстві двадцятого століття – ну, в тому, що я називаю «справжнім» сільським господарством. Захоплююче спостерігати за природною прогресією та оцінити труднощі, з якими стикаються меценати, які представляють здорові ідеї, що суперечать «вченим». Я також радий бачити великомасштабні зміни, котрі починалися як зусилля цих піонерів. В області ремінералізації, наприклад, робота Альберта Картера Севіджа (Albert Carter Savage) і Джона Хамакера (John Hamaker) тепер може бути пов'язана з роботою Філа Каллагена, щоби збільшити використання добрив із порошків гірських порід. В Австралії спостерігається величезний сплеск інтересу до подібних підходів. Чи Ви бачите ті ж самі зміни в США?

Чарльз: Так, це відбувається, але трохи повільніше. Ці матеріали починають використовувати на полях для гольфу, оскільки люди проти високих рівнів токсичності на ігровому полі. На деяких сільськогосподарських культурах також починають використовувати їх у більш широких масштабах. Певні регіони вимагають цього більше, ніж інші. Американський південь, який був удобрений до смерті за багаторічного вирощування тютюну й бавовни, дійсно отримає користь. Частково зростаючий інтерес пов'язаний з тим, що у нас є прості вимірювальні прилади для визначення дози добрив із гірських порід. Філ Каллаген розробив для цього хороший інструмент. Малкольм Бек з Остіна, штат Техас, має кілька сотень різних матеріалів, деякі з них – із дивовижними цифрами.

Грем: Говорячи про зміни – Ви відчуваєте, що ми ближче до економічних змін, за які Ви так сильно боролися?

Чарльз: Ні, я не бачу жодних позитивних змін тут, і це моє найбільше розчарування. Я розповім Вам, як це погано виходить. В Університеті Каліфорнії Девіс є професор Стівен Бланк (Steven Blank). Він просто видав книгу «Кінець сільського господарства в американському портфоліо» («The End of Agriculture in the American Portfolio»). Вся його теорія полягає в тому, що масштаб економіки й вартість праці в кінцевому підсумку сконсолідують землю США в одних «сильних руках» – у складі декількох величезних промислових ферм. Потім вони, у свою чергу, програють світовим виробникам, які пропонують дешевшу працю, і через п'ятдесят років ми імпортуватимемо більшу частину нашої їжі. Так, цей професор не бачить у цьому нічого поганого. Він вважає, що це частина Нового Світового Порядку, і це спрацює. Проблема в тім, що він дещо не врахував. У вас не може бути світового порядку, в якому є чотири мільярди з шести мільярдів, котрі буквально не мають нічого, щоб поїсти, і їм не обіцяють нічого поїсти. Ви збираєтеся керувати людьми таким чином? Боюся, що ні. Якщо в них не буде автоматичної зброї для повстання, вони будуть використовувати камені і сокири. Саме з цієї причини ми мали лише декілька місяців миру впродовж всього часу після Другої світової війни. Війна тривала завжди – для цього все зроблено.

Грем: Ви акцентували в «Acres USA» протягом багатьох років на ризиках для здоров'я людини, пов'язаних з абсурдним набором хімічних речовин, доданих у наші продукти для продовження терміну зберігання. Ви відчуваєте еквівалентну відстрочку постачання генетично модифікованої їжі?

Чарльз: Добре, я думаю, найкраще, що я можу сказати, це те, що генетично модифікована їжа може бути хорошою, але ми не знаємо напевне. Наприклад, японці використовували генетично модифікований організм для створення L-триптофану, бо вони могли робити це дешевше і швидше. Єдина проблема полягала в тому, що генетично модифікований організм виробляв отруту, яка поховала понад сотню людей, а кілька тисяч інших людей поховали своє здоров'я, тому FDA (федеральний департамент сільського господарства) врешті-решт заборонив його. Я чую від виробників великої рогатої худоби і свиней, що генетично модифікована кукурудза завжди має пов'язану з нею червону плісняву. Тварини їдять цю кукурудзу, якщо вони голодні, але це повільно їх отруює. Втрати бувають приголомшливими. Часто необхідно дуже швидко доставити тварин на бійню (щоб вони не померли дорогою).

Грем: На етикетках продуктів харчування принаймні перераховують консерванти. Але, на відміну від решти світу, американська громадськість, схоже, майже без питань визнала відсутність маркування генетично модифікованої їжі. Чому це?

Чарльз: Я не знав, що вони прийняли це. Мені хочеться думати, що вони не знайшли спосіб висловити свою відразу. Можливо, перший натяк на це стався недавно в Сіетлі, коли люди вийшли і примусили себе почути. Протести відбуваються в Англії, в Ірландії, в Європі, в Індії. Ви знаєте, яка найпопулярніша наклейка на бампер авто в Індії? – «CREMATE MONSANTO». Зараз люди задають питання.

Грем: У мене є ще одне питання про поточні тенденції у виробництві продуктів харчування. У Ваших книгах Ви кілька разів прокоментували невід’ємне банкрутство концепції гідропоніки, оскільки вона не пов'язана з мікроорганізмами. Гідропоніка, як і раніше, є величезною зростаючою індустрією, і її прихильники вимагають різкого поліпшення смаку та якості, оскільки формули поживних речовин покращилися. Чи зможуть гідропоніки коли-небудь випускати високопоживні продукти?

Чарльз: Так, можна зробити краще. Більшість огірків і помідорів, які ми отримуємо, не кращі за картон. Проте я чув про виробників, які вносять морські водорості та гумінові кислоти в свої формули, отримуючи величезні поліпшення смаку і якості.

Грем: Говорячи про інструменти підтримання родючості ґрунтів, що Ви думаєте про радіоніку? За останні пару років я спілкувався з багатьма вашими постійними авторами, і є переконливі суперечливі думки про цінність сканерів у сучасному сільському господарстві. З одного боку, шановані консультанти, такі, як Ден Скоу (Dan Skow), особисто радили мені уникати цієї технології, з іншого боку, автори / консультанти, такі, як д-р Філ Вілер (Phil Wheeler), пропонують, щоб клієнти прийняли цю концепцію. Сканери існують уже багато десятиліть. Чи вважаєте ви, що вони є чинними технологіями з потенціалом масового ринку?

Чарльз: Я сам їх не використовую. Я гадаю, є така річ, як хороший оператор, і вважаю, що здоров'я оператора також відіграє велику роль.

Грем: Мене завжди хвилює ефект периферійних технологій, особливо коли принаймні в Австралії ми перебуваємо на порозі значних змін, тож я не хочу, щоб щось загрожувало цьому. Я занадто консервативний?

Чарльз: Новачки цього не сприймають. Щойно ви переконаєте їх і вони побачать всі переваги біологічного сільського господарства, тоді можна буде пропонувати більш радикальні концепції.

Грем: Учора я був присутній на семінарі Дена Скоу, і він згадував час, коли Ви працювали з ним над книгою. Він згадав про початок розробки використання рефрактометру Кері Рімса (Carey Reams). Як це було?

Чарльз: Кері Рімс і Ден Скоу проводили дослідження в його підвалі, а я був на одному з семінарів Кері Рімса. Він підійшов до мене і сказав: «Чому б тобі не надрукувати про це». Ну, я відповів: «Чому б тобі не пояснити мені це». І він пояснив мені, і я помістив його на першій сторінці Acres. Відтоді всі у всьому світі скопіювали його – деякі навіть стверджують, що це була їхня робота. На даний час рефрактометр широко використовується в сільському господарстві для моніторингу стану здоров'я сільськогосподарських культур.

Грем: Упродовж своєї кар'єри Ви опитали весь спектр консультантів, письменників, вчених і агрономів. Як Ви оцінюєте Кері Реймса? Чи міг він донести свої ідеї, коли він стикався віч-на-віч із людьми?

Чарльз: Він був людиною, в якої було важко брати інтерв’ю, ймовірно, тому, що вам потрібно було краще зрозуміти суть його досліджень, ніж я тоді розумів. Я міг би зробити набагато кращу роботу сьогодні, ніж коли я вперше зустрівся з ним двадцять років тому. Коли ви робите інтерв’ю, деякі люди дають хороші послідовні відповіді, а з іншими це трохи схоже на витягування зубів. Кері був не зовсім «стоматологічним пацієнтом», але він не любив надто багато говорити.

Грем: Але у вас було відчуття, що він на шляху до чогось дуже важливого?

Чарльз: Так, безумовно. Річ у тім, що Рімс працював з Ірп-Томасом (Earp-Thomas), котрий був лікарем у Флориді, тож багато досліджень здорового харчування в США були зроблені лабораторією Ірп-Томаса. Вони проводили дивовижну роботу з підтримання родючості піщаних ґрунтів Флориди. Фактично, вони називали себе «інженерами-рослинниками», а не агрономами. Вони отримували чудові результати з цитрусовими й іншими культурами. У Кері Рімса своя історія: він зцілився, коли був присутній на богослужінні в тяжкому стані, йому сказали викинути милиці. Рімс успішно зробив це, і відтоді його семінарам завжди передувала десяти хвилинна лекція про Християнську мораль. Цей підхід також вплинув на Дена Скоу. Ви не можете змінити цих хлопців – їхня сила у їхній вірі.

Грем: Я відчуваю, що у Вас є легкий наліт чарівника, можливо, тому, що Ви прожили своє власне життя, приймаючи верховенство здорового глузду над традиціями. Чи є у Вас якісь особливі фаворити серед незліченних незалежних душ, які прикрашали сторінки «Acres USA» впродовж останніх трьох десятиліть?

Чарльз: Ну, мабуть, мої два фаворити Альбрехт і Каллаген. Каллаген визначив, що відбувається, коли комахи приходять на рослину. Ми знали, що є щось у конкретній рослині, чому саме вона, а не інша, приваблює шкідників, але точний механізм був невідомий. СіДжі Фензау та я провели кілька випробувань на невеликих ділянках. Різниця між наявністю і відсутністю шкідників полягала в балансі між кальцієм, магнієм, натрієм і калієм, рН ґрунту та певним листовим удобренням. Каллаген навчив нас, що рослини випромінюють сигнал в інфрачервоній частині спектра. Якщо рослина хворіє або має дефіцит поживних речовин, вона випромінює інший сигнал, тому й комахи на ній поселяться. Це – частина прекрасного задуму щодо комах, які є збирачами сміття. Звичайно, ми розумні, ми отруюємо комах, щоб самим їсти хворі рослини. Альбрехт дав мені близько восьмисот творів, які він написав за життя, і я багато з них використовував, багато передруковував, деякі видавав як книжки. Є й інші особистості, але ці двоє виділяються. За останні тридцять років я взяв інтерв’ю у понад тисячі людей.

Грем: В «Acres USA» були сотні прикладів жорстокої, чесної журналістики. Впродовж багатьох років експозиція варіюється від фіаско ДДТ до вашої видатної статті під назвою «Про жири і олії» («Of Fats and Oils»), де ви виявили справжню причину просування міфів про те, що тваринні жири продукують холестерин. Чи є серед Ваших статей ті, які Ви вважаєте більш корисними, ніж інші?

Чарльз: Це складне питання, є тисячі сторінок. Є деякі речі, за якими слід стежити більше, включаючи роботу Кервана (Kervran) по біологічній трансмутації. Я також думаю, що Алекс Подолинський (Alex Podolinsky) з Австралії має що запропонувати, але я думаю, що біодинамічні люди повинні бути трохи менше консервативними і дозволяти впроваджувати додаткові ідеї. Загалом, мій найприємніший досвід – це просто випустити журнал [«Acres USA»]. Мені було шкода кидати це, але настав час.

Грем: Ви все ще активно берете участь у виданні?

Чарльз: Я все ще пишу чотири колонки на місяць. Зараз виданням керує мій син, він робить дуже хорошу роботу і я не втручаюся.

Грем: Ви повинні пишатися ним. На Вашому шляху, очевидно, також було багато розчарувань. Яке Ви вважаєте найглибшим?

Чарльз: Ну, звичайно, трохи розчаровує, що фермери дуже легко будуть купувати соєві боби Roundup і кукурудзу BT. Це справжнє розчарування. Хочеться, щоб багато з них дізналися, в чому справа. Друге розчарування полягає в тому, що так мало фермерів будуть простягати свої фантазії та гостроту розуму так далеко, щоб зрозуміти реальну потребу в паритеті з погляду заробітної плати та капітальних витрат. Вони просто не розуміють поняття паритету.

Грем: Так, це свого роду концепція, заснована на теорії економіки, яку середня людина не розуміє. Я не впевнений, що сам це розумію. Чи не могли б ви узагальнити концепцію паритету для мене?

Чарльз: Добре. В основному адміністрація Рузвельта почала збирати національну статистику під поняттям, названим економічними показниками. Вони розділили національний дохід на шість частин. До них належать сільське господарство, малий бізнес, рента для людей і корпорацій з одного боку рівняння, а з іншого боку в нас є основні чинники витрат, які містять і заробітну плату та капітальні витрати. Тепер, для досягнення реальної економічної стабільності та для того, щоб збалансувати національний бюджет, вам потрібно отримати 33,33% національного доходу в першій частині рівняння, і 66,66% доходів необхідно перекласти на бік оплати праці й капітальних витрат. Паритет – одна третина проти двох третин є нормою, на якій заснована стабільність. Ми почали відхилятися від цієї норми в період із 1949-го по 1950 рік, коли почали зменшувати відсоток національного доходу, який тече через дохідну сторону рівняння, і збільшили суму, яка пройшла через витратний бік рівняння.  Сільське господарство почувається найгірше у цьому дисбалансі. Ми отримували від 12 до 13% національного доходу. Зараз ця частка знизилася до менш як 1%. Корпорації почувалися краще, тож тепер вони отримують левову частку від зменшеного доходу на доходному боці рівняння. Ця відсутність рівноваги, яка є наслідком провалу в державній політиці, ставить сільське господарство у цю величезну залежність і викликає ці жахливі зміни, які відбуваються в усьому світі. Для мене було великим розчаруванням, що ми не змогли зрозуміти цю ідею.

Грем: Я можу уявити Ваше розчарування. Напевне, були сотні хороших ідей, які перетинали ваш стіл протягом багатьох років, деякі з них були широко прийняті, а інші лягли на узбіччя. Ви хочете прокоментувати будь-яку з них?

Чарльз: Для деяких ідей потрібен час. Тридцять років тому листове удобрення було великим «Хо! Хo! Хo!». Тепер це широко прийнято. Те ж саме відбулося з рефрактометром. Спочатку це вважалося чимось на зразок жарту, але тепер у сільському господарстві продається дуже багато рефрактометрів. Деякі речі відкидаються, і це не обов'язково є помилкою продукту. Це може бути наслідком поганого маркетингу або фінансової сили компанії. Головне, я вважаю, що нам потрібно підтримувати потік інформації, ми не можемо дозволити їй загинути, тому що у газеті вона надрукована, а потім у неї загортають рибу. Тому важливо викладати цю інформацію в книгах, вони довше зберігаються. Коли ми тільки почали видавати Acres, я не міг знайти більш ніж декілька статей, які будуть надруковані. Тепер ви бачите стенд, який займає половину довжини коридору. У цьому році ми маємо кілька нових видань, зокрема нову книгу Гері Циммера «Біологічний фермер» (Gary Zimmer «The Biological Farmer»). Ми проклали шлях – це важливо, тому що інакше ця інформація просто випарується з розуму і пам’яті усіх.

Грем: Ви зробили велику роботу, без вашої пристрасті сільськогосподарський світ міг бути іншим. На мій погляд, Ви були совістю і творчою силою в сільському господарстві двадцятого століття, і я вважаю привілеєм взяти інтерв'ю у Вас. Спасибі за Ваш час.

Чарльз: Дякую. Я насолоджувався собою.

Автори блогу:

Биков Микола, консультант з органічного виробництва

Бикова Ольга, магістр ґрунтознавець