5+5=2. Дві сторони життя з агрономом
Родина та родинні стосунки — дуже велика і важлива складова нашого життя, яка впливає у тому числі й на професійну діяльність. І поки підживлення по мерзлоталому ґрунту довелося відкласти через мало не півметровий шар снігу на полях (весна — вона така, непостійна та примхлива, як справжня жінка!), давайте трішки поговоримо про особисте. Як живеться у родині нашим агрономам та їхнім «другим половинкам» та як сімейна атмосфера впливає на атмосферу польову. Адже це також важливо, правда?
Поспілкувавшись із другими половинками наших шановних агрономів, ми вивели 5 плюсів та, відповідно, 5 мінусів спільного життя з людиною такої поважної, проте все ж не надто «сімейної професії».
Отже, позитивні сторони співіснування з агрономом нам назвали такі:
- Сімейне життя не встигає набриднути навіть за довгі роки. Адже, коли бачишся зі своїм чоловіком або дружиною не так вже й часто, навіть посваритися як слід немає коли.
- Завжди можна отримати експертну пораду, як краще сапати картоплю на городі та коли саме починати кропити жуків. Ну й що, що доведеться робити усе це самотужки — головне, що кваліфікований агроном розписав увесь процес.
- Удома завжди повно красивих журналів «з тракторами і комбайнами», що дуже подобається малечі. І дітки корисною справою зайняті — з дитинства вчаться відрізняти жатку від культиватора, борону від плуга, а пшеницю від ячменю — і корисна література дарма не пропадає.
- Немає суперечок стосовно часу, коли їхати у відпустку, бо у агронома відпустка завжди взимку (ні, бувають зрідка винятки, звісно, проте зазвичай гарний агроном влітку про відпочинок і не мріє).
- Діти кожного разу, як бачать «блудного батька», тішаться так, неначе їм мішок з цукерками показали (якщо впізнають одразу, звичайно).
«Чоловік-агроном — то навіть дуже непогано. Завжди можна порадитись, які троянди краще висадити та як доглядати і за трояндами, і за морквою. А ще – діти, доки малі були, батька за великий авторитет вважали. Адже мама завжди поряд, це таке зрозуміле щоденне явище, а батько десь далеко і з’являється зрідка, але як з’явиться — одразу про всі вибрики та пустощі дізнається і одразу за все насварить. Та й зараз батька дуже поважають, звичайно. Двоє синів за його прикладом теж агрономами стали. Спочатку важкувато було звикнути, що чоловіка вдома майже не застанеш, але ніколи не наполягала, щоб він змінив роботу. У кого горять очі, як бачить поле, як весна вже приходить і він вже «на низькому старті» чекає, коли можна буде зайти в ті поля, того марно переконувати. Та й навіщо? Дружина має надійний тил забезпечувати, затишок, а не «голову гризти», — посміхається спогадам Валентина Басанець, дружина агронома ось вже 34 роки.
А які ж тоді моменти вважають негативними? А ось які:
- Коли навіть дуже припече, то й полаятися вдома ні з ким: агроном у полі, а по телефону й лаятися не так цікаво. А доки він там повернеться, вже й привід для лайки забувся. Ну нема коли душу відвести!
- Для більшості хатніх справ агроном мало придатний. «Запрягти» його у возик домашніх обов’язків можна хіба узимку, але що там взимку можна толкового зробити по господарству? Сніг хіба від порога відкидати. Ну й то хліб, що тут скажеш.
- Дітей агроном виховує час від часу, сезонно. Як із захистом посівів: зайшов у поле по потребі, зробив обробку і поїхав далі.
- Влітку поїхати у відпустку родиною майже нереально, бо літо — найгарячіша «агрономська» пора, і висмикнути агронома із робочого процесу практично неможливо.
- Через кілька років подружнього життя починаєш заочно ненавидіти клопа-черепашку, жука кузьку та фузаріоз. Ти їх наче і не бачив ніколи, але точно знаєш, що саме вони псують тобі і твоїй «половинці» життя своїм існуванням. А оленка волохата — то взагалі якась страшна злісна почвара, якою можна успішно лякати дітей, коли не слухаються.
Проте, що не кажіть, а всі труднощі та негаразди «лікуються» легко: любов’ю та взаємною повагою. А от працювати разом, щоб бути ближчими, не завжди варто.
«В чому складність для жінки-агронома? Треба, щоб вдома тебе розуміли. От мене вдома розуміють. І чоловік у мене гарний. Знаю, що любить мене і ніколи не зважає, коли хтось каже: «Я б таку дружину і до порогу б не пустив! Як її цілими днями немає вдома, то навіщо така жінка й потрібна!» Треба розуміти свою половинку. Не обов'язково бути завжди поруч, з очей не спускати. Чоловік мій, наприклад, не захотів бути моїм водієм. Він мене добре знає і довіряє. А жінці потрібно вести себе правильно з чоловіками. Взагалі, головне — просто робити свою роботу», — каже Катерина Іванівна Шубіна, головний агроном ПП «Октан».
І якщо навіть скласти докупи всю плюси та мінуси життя з агрономом, результат вийде один — 2, тобто дві сторони одного щастя. Вони просто урівноважують одна одну.
«Живемо, як усі: виховуємо дитину, займаємося звичними справами. Мама-агроном — то не таке вже й лихо. Якщо у родині лад, якщо вдома підтримують, то й працюється легко», — підводить підсумок Надія Василенко, агроном служби рослинництва СТОВ «Агро Край».
Тож нехай у кожній родині наших агрономів буде лад, мир та спокій. Підтримуйте один одного, і всілякі побутові негаразди не матимуть значення. Вітаємо усіх наших прекрасних жінок — агрономів і дружин агрономів з жіночим святом 8 березня, бажаємо тепла, розуміння та любові. Зі святом!
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.