Особливості внесення регуляторів росту на ріпаку залежно від строків отримання сходів

Питання 1. Як слід планувати кількість і строки обробок ріпаку регуляторами росту залежно від термінів сівби?

Відповідь: Загалом усі ріпаководи України погоджуються з тією думкою, що існує три строки сівби:

• ранній — до 15 серпня;
• оптимальний — із 15 по 30 серпня;
• пізній строк сівби — після 30 серпня.

Та існують деякі відмінності в межах України. Вони досить значні, і якщо ми говоримо про різні зони, то, наприклад, на півночі України найкращий озимий ріпак — той, котрий було посіяно до 5 серпня, як мінімум, так показує практика минулого року. Натомість, на півдні до посіву ріпаку приступають лише після 20 серпня, приблизно 25–30 серпня, тому що є особливості в погодно-кліматичних умовах цієї зони. Проте для ріпаку найголовніше — не строк посіву як такий, а термін отримання сходів. Це не завжди вдається, тому що погодно-кліматичні умови не завжди оптимальні, й сама рослина дуже вибаглива до ґрунтово-кліматичних умов на момент посіву.

Як визначити її оптимальний середній чи пізній строк посіву в кожній зоні? Треба пам’ятати, що ріпаку для вдалого розвитку під час осінньої вегетації потрібно десь приблизно 750–800 градусів суми активних температур, тобто температур, вищих від 5°C. Наприклад, проста ситуація: якщо середньодобова температура буде після отримання сходів триматися близько 15°C, то ми 750 ділимо на 15 і розуміємо, що за таких температур достатньо 50 днів осінньої вегетації, щоб ріпак ввійшов у фазу, оптимальну для перезимівлі.

І, до прикладу, другий варіант, якщо середньодобова температура постійно буде близько 10°C, то ми ці ж 750 градусів ділимо на 10 і розуміємо, що за такої температури ріпаку розвиватися треба уже 75 днів. Таким чином, можна вирахувати приблизно, знаючи, коли наступає метеорологічна осінь. Тому що календарна осінь і метеорологічна – різні поняття: метеорологічна осінь — це коли добова температура опускається нижче від 15°C і тримається постійно, ось тоді, як вважається, настає осінь.

Існують випадки, коли в нас у вересні тримаються високі температури, тоді можна вважати, що вересень — це ще літо. Тому вирахувати ранні, оптимальні та пізні строки можна, знаючи особливості й вимоги ріпаку.

Якщо говорити про кількість обробок, то середні багаторічні досліди показали:

• якщо це ріпак ранніх строків, то за оптимального перебігу осінньої вегетації, тобто, тепла й волога осінь, треба буде провести щонайменше три обробки регуляторами росту;
• якщо ми отримаємо сходи в оптимальний період, то буде 2 обробки;
• якщо ж у пізній період — це буде одна обробка. Це щодо кількості обробок.

Питання 2. На якому етапі краще вносити регулятори росту на ріпак?

Відповідь: Як визначити оптимальні строки внесення регуляторів росту на ріпаку? Особливо важливий момент — це перше внесення. Для того, щоб зрозуміти, вносити чи не вносити, дуже часто радять звертати увагу на фазу розвитку ріпаку. І стандартна рекомендація: вносьте регулятори росту, коли ріпак досягне фази 4 або 5 листків. Звісно, це дуже добре спрацьовує, коли ріпак посіяно з оптимальною густотою. Проте, якщо він буде загущений, то тут потрібно звертати увагу на затінення рослини самого ріпаку. Якщо, наприклад, рослини посіяні не дуже густо, менше, ніж оптимально, то вони можуть дорости до фази навіть 6 листків і не відчувати затінення один одного й навпаки: коли норма висіву буде більшою, ніж оптимальна, то навіть уже в фазі 3 листків рослини відчуватимуть конкуренцію. Тобто, один листок ріпаку починає перекривати інший, і коли рослина відчуває, що її притіняють, вона різко переключає процеси і якимось дивним чином починає витягуватися. Основне завдання внесення регуляторів росту на ріпаку — це якраз не дати рослині витягнутися самій і, відповідно, винести дуже високо точку росту, яка потім протягом перезимівлі загине.

Тож, якщо звертати увагу й визначати терміни першого внесення — це саме той момент, коли рослини починають затіняти одна одну, або їх починають затіняти бур’яни. Таким чином, перше внесення може бути як у фазі трьох листків, так і у фазі шести листків. Якщо витримано оптимальну норму висіву, то, як правило, перша норма висіву якраз і припадає на фазу 4–5 листків.

Якщо ж буде загущений посів. Наприклад, там 600–700 тис.рослин/га, тоді, відповідно, можна починати внесення і в фазу 3 листків. А якщо він буде зріджений, то внесення можна змістити трошки пізніше. Тобто, доти, поки рослина не буде затінятися іншою рослиною, не буде причин для того, щоб витягуватися вгору, та, відповідно, виносити свою точку росту надто високо…

Після того, як відбулося перше внесення, зазвичай, відраховують 2–2,5 тижні й роблять повторне внесення, але зважаючи, які кондиції складаються для росту та розвитку ріпаку. Інакше кажучи, повинні бути оптимальні ґрунтово-кліматичні умови. Якщо, наприклад, у нас відбулося похолодання, зниження температури, відсутність опадів, посушливі умови, то, можливо, друге внесення вже й не потрібне. Та це все, в основному, коригується погодними умовами, які відбуваються після вегетації.

Питання 3. Наскільки важливі обробки регуляторами за ранніх строків сівби? Як їхня кількість вплине на зимівлю рослин?

Відповідь: За ранніх строків отримання сходів обробка регуляторами росту вельми важлива для формування оптимального габітусу рослин. Ми прекрасно розуміємо, що за таких умов ріпак буде інтенсивно рости восени, і його маса буде дуже великою. Для того, щоб він зберігся потягом зими, як мінімум, потрібен дуже високий сніговий покрив. Такі умови не завжди бувають, тому регулятори росту на рано отриманих сходах мають неабияке значення. По-перше, рослина не витягується вгору і навіть невеликий сніговий покрив набагато краще зберігає вегетативну масу навесні, по-друге, що більш важливо, — не допустити витягнення точки росту. Коли точка росту витягується, вона високо підноситься над землею, а протягом зими просто не витримує низьких температур — і ріпак гине.

Оптимальна точка росту ріпаку має бути завбільшки як ніготь великого пальця руки. Така точка росту забезпечить надійну перезимівлю. Уже достеменно відомо, що ранні сходи ріпаку постійно надто переростають. І тому його перезимівля не завжди успішна. З осені отримає фермер дуже гарний ріпак, але навесні, на жаль, втрачає його. Яким чином це впливає на перезимівлю? Регулятори росту рослин забезпечують краще накопичення цукрів у рослині, що й забезпечує підвищення зимостійкості, морозостійкості. Також вони запобігають переростанню рослин  у висоту. Це дуже важливо, бо за таких умов навіть невеликий сніговий покрив підвищує зимо- і морозостійкість ріпаку на порядок.

Наприклад, якщо за звичайних умов без снігового покриву ріпак витримує морози всього до –15°C, то коли  в нас випадає сніг, хоча би 5–6 сантиметрів, його морозостійкість підвищується до –25°C. Якщо випаде невеликий сніговий покрив, то він не вкриє повністю перерослі рослини й вони частково втратять вегетативну масу, тому внесення регуляторів росту на ріпаках, сходи яких були отримані рано, дуже й дуже важливе для кращої перезимівлі.

Питання 4. Чи потрібно застосовувати регулятори росту за пізніх термінів сівби? Чи існує в цьому випадку ризик, що рослини увійдуть в зиму недорозвиненими?

Відповідь: Головне правило для застосування регуляторів росту рослин на ріпаку — не застосовувати їх, коли рослина перебуває в стані стресу. Стрес – це дуже сильна дія, фактично подразнення, якогось зовнішнього фактора. У рослини також є життєво важливі фактори. Це температура й вологість ґрунту та температура й вологість повітря. Якщо відбувається відхилення від оптимальних значень цих показників, рослина буде в стресі. Оптимальні значення температури — це 14–17°C для осінньої вегетації ріпаку. Вологість: запас вологи 30 мм у 30-сантиметровому шарі ґрунту. Якщо трапляється посуха або перезволоження, якщо наступає похолодання або висока температура, за таких умов рослина входить у стрес, тоді не можна використовувати регулятори росту взагалі. Неважливо, чи то пізні строки, ранні строки. Якщо пізні посіви перебувають в оптимальних ґрунтово-кліматичних умовах і має місце затінення рослин, то й на таких посівах треба вносити регулятори росту, тому що процеси відбуватимуться ті ж самі: рослина отримає сигнал, що вона тут не одна і почне витягуватися вгору. Тому застосовувати регулятори росту треба. І, важливий момент: не треба ототожнювати поняття росту й розвитку рослини. Ріст рослини — це збільшення її розмірів. Наприклад, ріпак перебуває у фазі 3 листків, може мати висоту 4 см, а може мати висоту 6 см. Це залежатиме від температури, більшої вологості. А розвиток – це перехід від однієї фази рослини до іншої. Так от, в цілому регулятори росту жодною мірою не зупиняють процеси в рослині, вони просто переналаштовують її гормональний баланс таким чином, що відбувається поділ клітин у тій же кількості, але не відбувається розтягнення клітин. Тому здається, що рослина ніби не росте. Вона росте, але вона не збільшується в розмірах, і міжфазний перехід при цьому не порушується, а розвиток – це якраз перехід, фаза 2 листків, а потім — 3 листків. Цей перехід від 2 до 3 листків і є розвитком рослини. Іншими словами, вона ніби стає старшою, а не більшою. Загалом регулятори росту рослини не впливають на перехід рослини від фази до фази, вони не затримують розвиток. Тому не можна говорити, що рослини вийдуть в недорозвиненому вигляді, тому що їх обробили регуляторами росту. Адже вони можуть бути недорозвиненими тому, що погодні умови складуться так, чи пізній посів, чи, можливо, невисокі температури. Але застосовувати на таких посівах  регулятори росту можна.

Питання 5.  Якщо отримали слабкі та нерівномірні сходи ріпаку через нестачу вологи після сівби, чи потрібні ретарданти і як їх краще застосовувати у цьому випадку?

Відповідь: Нестача вологи — це стресогенеруючий фактор, який сам по собі не передбачає переростання рослин і збільшення їхньої вегетативної маси. І доти, поки рослина буде перебувати під дією цього фактору, внесення регуляторів росту не потрібне. Але ж коли, наприклад, ситуацію виправлять дощі, і буде хоча б 30 мм запасу вологи у 30-сантиметровому шарі ґрунту, застосування регуляторів росту на таких посівах стане необхідним. Строкаті посіви небезпечні тим, що рослини в них — на різних фазах розвитку і мають різний розмір. Більші рослини просто пригнічуватимуть менші. Які ж процеси відбуваються, коли ми наносимо на такі посіви регулятор росту рослин? Більші рослини за рахунок більшої площі листової поверхні отримують більшу кількість діючих речовин, і, відповідно, припинять активні ростові процеси на довший термін. Менші ж рослини, через те, що їхня площа менша, отримають меншу кількість діючих речовини. Окрім того, метаболізм менших рослин швидший, і тому, отримавши меншу кількість діючих речовин і маючи швидший метаболізм, такі рослини нейтралізують діючі речовини регуляторів росту швидше і відновлюють свій ріст набагато раніше. Тож яку ми ситуацію маємо: старші рослини не ростуть, не збільшуються в розмірах, а менші тим часом починають їх наздоганяти. Тобто, таким чином відбувається вирівнювання посівів і зменшується внутрішньовидова конкуренція посівів. Посів стає гомогенним і забезпечує найбільшу продуктивність.

Питання 6. Які діючі речовини ви вважаєте більш ефективними для поєднання росторегулюючих процесів на ріпаку та фунгіцидного захисту?

Відповідь: Підхід до вибору препаратів для поєднання ретардантного і фунгіцидного захисту має базуватися на двох основних принципах. Треба розуміти, що це відбувається восени, коли бувають перепади температур, і треба враховувати фактор можливості розвитку хвороби на момент внесення ретардантів з фунгіцидною дією. На ринку дуже поширені препарати, які мають одночасно і фунгіцидну активність, і регуляцію росту. Це препарати хімічного класу триазолів. Яка їхня особливість? Це, так би мовити, «теплі» препарати: вони починають працювати за середньодобової температури +10°C та вище, і водночас це препарати системної дії. Що відбувається, коли наносимо їх на рослини? Проста виробнича ситуація: ми прийшли на поле, бачимо, що поле потребує внесення, вносимо такий препарат. Через 2 дні, наприклад, температура знизилася, стало холодно. Препарат перестає працювати. Інший момент — це високосистемні препарати, які швидко рухаються листовою пластинкою і накопичуються у верхівці рослини. Якщо ж на момент внесення рослина не хворіє, то препарат скоцентрується у певній частині листка, а, наприклад, основа листка буде незахищеною. Тому в цій ситуації краще поєднувати діючі речовини, які мають ретардантну та фунгіцидну дію. На мою думку, дуже вдале поєднання — це мепікватхлорид і піраклостробін. Поясню, чому: мепікватхлорид — це діюча речовина, має суто ретардантну дію і починає працювати вже від +5°C. Вона однаково добре працює за +10°C і за +15°C, але вона захищена, рослини отримуватимуть необхідну регуляцію навіть за прохолодних умов. Коли до цієї діючої речовини додамо, наприклад, піраклостробін — фунгіцидну діючу речовину, яка має трансламінарну дію, ми забезпечимо захист більш надійний, ніж, наприклад, за простого внесення системної діючої речовини. Піраклостробін частково поширюється листовою пластинкою трансламінарно, але певна частина речовини залишається на поверхні листка. Таким чином відбувається захист ще до проростання спор гриба, формується захист профілактичний. Якщо з практичного погляду, то ситуація така: коли ми прийшли і бачимо відсутність хвороби, то краще застосовувати трансламінарні діючі речовини — це стробілурін. Якщо ми вже бачимо поширення хвороби, то краще застосовувати системні діючі речовини, бо вони мають кращі лікувальні ефекти.

Питання 7. Чи потрібно змінювати препарати (діючі речовини), якщо восени проводиться дво-, трикратна обробка ретардантом?

Відповідь: Звичайно, якщо ми розглядаємо ситуацію, коли заплановано дво- або трикратна обробка ретардантами, ми маємо розуміти, що це осінь, і період їхнього внесення триватиме щонайменше півтора місяця. Відповідно, на момент першого внесення температури будуть більш високі, а на момент третього внесення вони будуть уже нижчі, і тому температурний режим — це головний фактор, який впливає на вибір препаратів для регуляції росту ріпаку. На даний момент ретарданти на ріпаку представлені двома основними хімічними класами. Найбільш поширена група — це триазольні препарати і препарати на основі онієвих сполук. У чому різниця? В тому, що препарати триазольної хімічної групи (а до неї належать такі діючі речовини, як  дифеноконазол, паклобутразол, тебуконазол, пропіконазол і метконазол) ефективно починають працювати за середньодобової температури +10°C і вище. Такі препарати мають місце, коли ми робимо, наприклад, перше внесення, тоді, зазвичай, іще тепло, і вони ефективно працюватимуть. Якщо ж уже друге внесення чи третє, коли є ймовірність того, що будуть температурні перепади чи можливі похолодання, то треба вносити препарати, діючі речовини яких починають працювати за нижчих температур. Наприклад, мепікватхлорид — це діюча речовина препарату Карамба Турбо, який працює вже за +5°C, і вносячи такий препарат, фермер розуміє: які б не були перепади температури, препарат працюватиме, виконуватиме свою роботу. Тому температурний показник — це головне, що впливає на зміну діючих речовин у препаратах.

Всі випуски проекту АгроЗнавці за посиланням, а усі відеовідповіді на запитання з цієї та попередніх тем можна переглянути на YouTube-каналі HliborobTV.