Цукрова кукурудза: теплолюбна та рентабельна

А оскільки цукрова кукурудза є толерантною до посухи та теплолюбною, в умовах глобального потепління вона може скласти гідну конкуренцію за посівні площі більш традиційним для українських полів культурам.

Звісно, головний секрет успіху — дотримання оптимальної агротехнології, яка враховуватиме особливості культури та її вимоги до умов вирощування.

Забаганки «мутанта»

Цукрову кукурудзу називають мутантом зубовидних та кременистих видів кукурудзи зернової. Ця тропічна рослина дуже полюбляє тепло і, хоч може рости на усіх типах ґрунтів, все ж має до них та до інших умов вирощування певні вимоги. А саме:

• рН ґрунту 6—7 (оптимальні значення, проте може рости й на ґрунтах із рН 5—8);
• не любить засолених та схильних до заболочування ґрунтів;
• рослина світлолюбна та теплолюбна: у низинах та на погано освітлених і прогрітих ділянках цукрова кукурудза дозріває на 1—2 тижні пізніше;
• цукрова кукурудза дуже чутлива до нестачі вологи та поливу;
• культура реагує на нестачу поживних речовин значним уповільненням росту та розвитку, а потреба в азоті зберігається під час усього періоду вегетації.

Найбільшу потребу у волозі цукрова кукурудза має у період початку формування качанів, який починається приблизно за тиждень до викидання волоті та триває упродовж місяця. Якщо у цей період відчувається нестача вологи, верхня частина качана не формує насіння або воно залишається недорозвиненим. Тому у цей період часто проводять полив культури з розрахунку 400—500 м3/га води.

Особливості технології вирощування цукрової кукурудзи

Цукрова кукурудза має достатньо відмінностей у технології вирощування від кукурудзи зернової. Основні технологічні аспекти є такими:

• Вибір попередника. Найкращими попередниками є озимі та ярі зернові,  цукрові буряки, зернобобові (зокрема горох), а також ранні овочеві культури (картопля, томати, капуста, огірки, кабачки).
• Основний обробіток ґрунту. Як основний обробіток рекомендовано проводити лущення дисковим лущильником на глибину 10—12 см одразу після збирання попередника та друге лущення через 2 тижні після появи сходів бур’янів. Оранка на глибину 25—27 см з одночасним вирівнюванням поля проводиться восени, якщо поле при цьому вирівняно недостатньо — проводиться обробіток культиваторами в агрегації з важкими зубовими боронами.
• Передпосівний обробіток ґрунту — боронування, шлейфування та 1—2 культивації на глибину 10—12 см.
• Сівба. Оптимальні строки сівби залежать від кліматичної зони: для Лісостепу це початок травня, для Степу — 2—3 декада квітня. Рання сівба (у першій декаді квітня) дозволить отримати урожай приблизно на тиждень раніше, проте він буде меншим як мінімум на 10%. Норма висіву, залежно від гібриду, якості та способу обробки насіння становитиме 15—25 кг/га з шириною міжрядь 70 см. На важких ґрунтах глибина висіву не повинна бути більше 4 см, на легких – 4-7 см.
• Живлення. Під основний обробіток ґрунту рекомендується вносити 15—20 т/га гною та мінеральні добрива у розрахунку P_60-80К_30-40. Якщо восени мінеральні добрива не вносились, можна це зробити під передпосівну культивацію. Під час сівби у рядки вноситься фосфорне добриво у розрахунку Р_20. Азотні добрива вносяться при сівбі, а також як підживлення. Цукрова кукурудза дуже чутлива до нестачі цинку, молібдену, бору та міді, тому потрібно також забезпечити її цими елементами. Наприклад, внесення солей цинку підвищує урожайність культури на 10—12%.
• Система захисту. Насіння обов’язково протруюється фунгіцидно-інсектицидним протруйником. Контроль бур’янів здійснюють внесенням досходового гербіциду та страхового у фазі 4—5 листків. Від кукурудзяного метелика посіви захищають шляхом випускання трихограми з розрахунку 70—100 тис. шт./га за 2—3 рази. Профілактика хвороб та ураження шкідниками — правильне розміщення культури у сівозміні.

Збирання цукрової кукурудзи проводиться у фазі молочної стиглості, причому збирати урожай потрібно швидко та швидко транспортувати на пункти зберігання або реалізації, щоб кукурудза не втратила своїх смакових якостей.

Деякі важливі нюанси

За планування площ під цукрову кукурудзу потрібно забезпечити їй просторову ізоляцію від посівів фуражної кукурудзи (не менше 600 м), щоб не допустити перезапилення культур.

Цукрова кукурудза, як тропічна рослина, потребує достатньої кількості вологи для формування якісного урожаю. Тому 2—3 рази за сезон її намагаються поливати. Якщо є можливість провести полив лише одноразово, робити це потрібно у період викидання волоті.

Щоб розтягнути строки реалізації готового продукту та зменшити ризики, рекомендовано висівати гібриди різних груп стиглості. Найкращим визнано співвідношення:

• 20% ранньостиглих;
• 30% середньоранніх;
• 30% середньостиглих;
• 20% середньопізніх.

До речі, на власному досвіді аграрії пересвідчились, що гібриди цукрової кукурудзи більш продуктивні та рентабельні у вирощуванні, ніж сорти. Оптимальна густота стояння рослин на період збирання — 30—35 тис./га  для середньостиглих та 40—50 тис./га  для ранньостиглих гібридів.

Що ж до азотних добрив, то їх краще вносити під час сівби та у фазі 7—8 листків культури, по 200 кг/га у ф.в. Багато практиків рекомендують застосовувати нітроамофоску.

Збирання урожаю можна проводити вже на 20—25 день після цвітіння, причому, краще робити це у ранковий час, оскільки зібрані за високих температур повітря качани дуже швидко починають втрачати цукристість.

Олена Басанець, SuperAgronom.com