Як стати на ноги агропідприємству після окупації та розграбування: досвід відновлення

Приватне підприємство було засновано в 2002 році моїм батьком. Основний вид діяльності — вирощування зернових, олійних та бобових культур. З 2015 року ми почали активно розвиватися і на момент повномасштабного вторгнення володіли сучасним парком сільськогосподарської техніки, а також розвинутою складською інфраструктурою. Другорядними видами нашої діяльності були закупівля зернових, логістичні послуги, а також дистрибуція мінеральних добрив у регіоні. Обробляли приблизно 1500 га, в штаті 25 працівників. В найближчих планах було будівництво зрошувальної системи. 

Початок окупації

24 лютого зупинились усі виробничі процеси. Всіх співробітників розпустили, залишилась тільки охорона. 1 березня — окупація Херсона, а 6 березня, коли ми намагалися проїхати на територію господарства, наш автомобіль був розстріляний окупантами. Я отримав два кульових поранення руки та шиї. Потім кілька місяців я провів у лікарнях, переніс кілька операцій. 

В цей час окупанти перший раз заходять на територію підприємства, проводять обшуки, перевіряють телефони, документи в охоронців. Наступного разу вони вже заїжджають та починають розміщуватися там. Ще через декілька днів, коли охоронці зранку вийшли на двір то побачили близько 100 військових рф на важкій броньованій техніці.

Наприкінці березня 2022 року росіяни остаточно вигнали наших співробітників і сказали: «Вашого здесь уже больше ничего нет, мы тут дальше сами». Після цього почалось тотальне розграбування нашого підприємства. Протягом окупації було викрадено близько 4000 т готової продукції, 1000 т мінеральних добрив, сільськогосподарська техніка, легкові, вантажні автомобілі, дизельне пальне, засоби захисту рослин, насіння, запчастини. Тобто все, що можна було викрасти. Взагалі, під час окупації наше підприємство було знищено майже на 95%. Орієнтовні збитки становлять 7 млн євро. 

Дивитись репортаж з підприємства після деокупації

Деокупація та відновлення

Першим етапом було розмінування. Після звільнення правобережжя Херсонщини абсолютно усі земельні ділянки нашого підприємства потребували обстеження. На кожному полі були вибухонебезпечні предмети або ділянки були заміновані. Через це наше господарство не проводило жодних польових робіт навесні 2023 р. Не дочекавшись державного або гуманітарного розмінування, влітку 2023 р. ми почали розміновувати поля власними силами. Наразі усі оброблювані до початку повномасштабного вторгнення землі розміновані. Лише через півроку після розмінування власними силами, десь 30% наших земельних ділянок були офіційно обстежені та перевірені саперами. 

Що залишилось з техніки

Після деокупації, зайшовши на територію нашого господарства, першим ділом ми почали відновлювати залишки техніки. Фактично знищено або викрадено було приблизно 90% с/г техніки, легкового та вантажного автомобільного транспорту. 

Що саме: зернозбиральний комбайн був спалений окупантами, два трактори John Deere викрадені. МТЗ, Кіровці були просто розграбовані. Телескопічний навантажувач викрадений, зерновози частково викрадені, частково знищені, легковий транспорт викрадений. По факту, єдине, що залишилось, це один комбайн у дуже поганому стані, оскільки під час окупації окупанти косили ним наші та сусідські поля.

Про це я дізнався ще будучи в окупації з одного пропагандистського телеграм-каналу, коли побачив наш комбайн, на ньому емблема нашого підприємства. А також залишився самохідний обприскувач. Тут вже ситуація навіть кумедна, тому що одні росіяни злили дизельне паливо, а інші росіяни вирішили його викрасти. Ну, звичайно, він проїхав приблизно 1 км та заглох. Нічого краще, ніж тягнути уралом, не придумали. Протягнули ще декілька його кілометрів, спалили задні бортові. 

Взагалі, на мою думку, ці дві одиниці великогабаритної техніки залишилися, бо на той момент ЗСУ вже пошкодили Антонівський міст і фактично росіяни побоялися переправляти цю техніку, використовуючи паром, щоб вона просто не впала в Дніпро. 

Аграрії війни

Проєкт про людей, які лишили роботу в агросекторі та стали на захист України

Також залишилося декілька повністю розграбованих тракторів МТЗ, вантажних автомобілів КАМАЗ і один зерновоз Volvo, його врятувало те, що він перебував в Херсоні на станції технічного обслуговування. 

Допомога

Фактично на цей момент ми повністю залишилися без техніки, і тут на допомогу нам прийшов благодійний фонд Говарда Баффета БФ «Жнива Перемоги». На посівну кампанію в тимчасове користування абсолютно безкоштовно вони передали нам новий трактор John Deere 8R340 з сівалкою Horsh. Ми провели осінню посівну компанію в 2023-му, весняну в 2024-му. Під час жнив цьогоріч  так само своє плече підставив цей фонд, він надав нам в  користування зернозбиральний комбайн John Deere S760. 

Жнива не обійшлись без втрат. 22 червня внаслідок ворожого обстрілу згоріло поле ярого ячменю, але тим не менш, ми змогли зібрати врожай в цьому році. 

Технології вирощування 

Працюючи в південному посушливому регіоні, перед війною ми працювали за технологією mini-till та поступово переходили в технологію no-till. 

Перша культура, яку сіяли прямим посівом, —  пожнивне просо. Ми зібрали 8 ц/га після озимого ячменю з врожайністю 6,5 т/га.  Для нашої зони це фантастичний результат. Але я не можу сказати, що це було завдяки no-till. Фактично 2021 рік був дуже добрий в плані опадів. 

Технології вирощування сьогодення. Тотальний дефіцит тракторів та наявність самохідного обприскувача пришвидшили прийняття рішення стосовно повного переходу на технологію no-till. 

Таким чином, наше підприємство користується технологією прямого посіву. Я поки не можу назвати це no-till. В розрізі культур, на врожай 2025 у нас заплановано 20% ріпаку, 20% озимої пшениці, 20% озимого ячменю, зимуючого гороху 10%, олійного льону 20%. Решту 10% площ ще залишаємо під соняшник, гірчицю і нут. 

Також хочу зазначити, що ми фактично майже повністю відмовилися від соняшника на користь олійного льону.

Фінанси

Хочу зазначити, до початку повномасштабного вторгнення наше підприємство працювало абсолютно без кредитів.

Перше, допомога від держави. Єдине, де я її бачу, це коли я розмовляю з деякими нашими пайовиками і повідомляю їм, що я не можу розрахуватися з ними за 2022-23 рік. У відповідь я чую: «Як це? Вам же держава допомагає!». По пайовиках ситуація взагалі досить стабільна: 70% подякують і скажуть, що ми молодці, що працюємо в таких умовах. 20% мовчки отримують орендну плату, 7% спитають, коли ми розраховуємось за 22-23 рік і 3% як завжди будуть кричати:  «А чого так мало? А там за пай платять більше!».

Стосовно допомоги від держави, що реально дійсно було і я підтверджую, що нас звільнили від сплати МПЗ (мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ). Зараз чекаємо виплати 2000 грн на гектар. Це бюджетна субсидія для аграріїв, які працюють у прифронтових регіонах. Також зараз ведемо перемовини з банком стосовно кредитування за гарантіями від Фонду часткового гарантування кредитів в сільському господарстві. 

Не менш важливою була допомога від колег минулого року за ініціативою Всеукраїнської аграрної ради. Ми абсолютно безкоштовно отримали від наших колег-фермерів з Одещини посівний матеріал пшениці та ячменю. 

Також хочу відмітити участь в усіх конкурсах на отримання грантів та допомоги. Фактично щомісяця я подаю заявки на участь у якомусь гранті чи заявку на якусь допомогу. З усіх них хочу відзначити 2 проєкти: перший — Farmerhood. Вони перші взагалі прийшли нам на допомогу. Ми отримали талони на паливо, на будівельні матеріали та на ЗЗР. Другий — це міжнародна гуманітарна організація Mercy Corps. Пройшовши дуже багато етапів, ми отримали фінансову допомогу і придбали трактор середньої потужності.

І останнє — це фінансова подушка. Без неї ми б не запустилися, тому що дизельне пальне, заробітна плата, запчастини до техніки, витрати на розмінування — це ті статті, які лягли стовідсотково на наші плечі. Тому, підсумовуючи цей блок, хочу сказати, що інвестиції інвестиціями, але фінансова подушка має бути. 

Зберігання зерна

В нашому посушливому регіоні, з низькою врожайністю, єдиний варіант бути рентабельним — це продавати зерно тоді, коли є пікова ціна, а не тоді, коли тобі потрібні гроші. 

До початку повномасштабного вторгнення наше підприємство не реалізовувало жодного кілограма продукції під час жнив. Це було можливо за рахунок наявних оборотних коштів та розвинутої складської інфраструктури: ми могли зберігати одночасно близько 10 000 т. Також було близько 10 вантажних автомобілів-зерновозів. 

Після деокупації, після руйнування абсолютно всіх складів, з’явилась проблема зберігання зерна. Будувати нові, намагатися ремонтувати старі зерносховища було нереально через брак коштів та наближеність до ворога. За ці два роки, як ми працюємо, приблизно раз на два місяці територію підприємства обстрілюють зі ствольної артилерії, регулярно FPV дронами. Тому ми знайшли альтернативний варіант зберігання зерна. Це зберігання в полімерних рукавах. 

Підлогу зернотоку ми використали як майданчик для розкладання рукавів і все було добре до того моменту, як черговий раз територію нашого господарства обстріляли і загорілося кілька рукавів. ДСНСники врятували наш врожай, погасили ці полімерні рукави. Тим часом ми наближалися до жнив олійного льону і соняшнику. Єдиним правильним рішенням було змінити місце дислокації,  ми змістились трохи на північ, подалі від лінії фронту. 

Стосовно обладнання. Зернопакувальну машину ЗПМ-180 ми отримали в тимчасове користування від продовольчої та сільськогосподарської організації ООН ФАО. Потім потрібно було вирішувати питання щодо розпакування зерна. Ми взяли участь у гранті Данської ради у справах біженців та отримали співфінансування у розмірі 25% і придбали зернорозпаковувальну ЗРМ-180. 

Юридичні процеси

Повномасштабне вторгнення та окупація нашого підприємства призвели до необхідності участі нашого  підприємства у складних міжнародних та національних юридичних процесах. 

Це стосується безпосередньо відшкодування збитків. Наразі в Європейському суді з прав людини ми маємо п'ять справ. До розграбування нашого підприємства причетні так само співгромадяни, тобто колаборанти, які працювали з ворогом. 

Станом на сьогодні наше підприємство є потерпілим у декількох кримінальних провадженнях. Процес дуже складний. Деякі факти взагалі свідчать про наявність корупційного чинника.

Коли ми були в окупації, то думали, що коли нас деокупують, позиція держави буде дуже жорсткою по відношенню до таких злодіїв і ворогів нашого народу.

Хочу порадити своєчасно користуватися якісною юридичною допомогою, оскільки в моєму випадку без такої мені було дуже важко. 

Підсумую, усі ваші виробничі проблеми — це не проблеми, порівняно з підприємцями, які працюють у прифронтових регіонах, у деокупованих регіонах, які втратили своє господарство через окупацію. 

І найголовніше: якщо ви не хочете працювати так, як ми, або взагалі не працювати, як аграрії підприємства, яких окупували, я закликаю вас допомагати Збройним Силам України.

На даний момент ми повністю зруйновані, але з нашою допомогою передано 14 автівок до ЗСУ і дуже багато іншого. Тож, дякую Збройним силам України за свободу і Слава Україні!

Записав SuperAgronom.com