Як ми сіяли високоолеїновий соняшник — історія з пригодами

«Взагалі-то вирощуємо. Але цього року вирішили «перепочити», — якось не дуже весело усміхнувся Юрій Миколайович.

«Чому так?» — поцікавився SuperAgronom.com.

«Взяли минулого року собі на клопіт насіння високоолеїнового соняшнику від Syngenta. Я біля нього стільки здоров’я втратив! Хотіли заробити, називається. Перед тим якраз ціна була +50 доларів. Розпитали в сусідів, хто що сіє. З найближчих високоолеїновий був лише у «Кусто Агро». Кажуть — сіють гібрид Тутті від Syngenta. То й ми собі замовили. І тут почалося… Насіння привезли пізно, як це часто буває. А ще треба було додатково протруїти інсектицидом. Вчасно сівбу розпочати не вдалося — усе бігом. Починаємо роботу і вже розуміємо, що нічого з того не вийде: насіння дрібне, оболонка в нього потріскана, і механіка його просто перемелює. Мали посіяти 126 га, а вистачило лише на 95 га. Коли побачили, що багато насінин виходить пошкодженими, довелося збільшити норму висіву», — не без эмоцій розповів Юрій Степанчук.

«Може, сівалку невдало підібрали?» — обережно спитав SuperAgronom.com.

«До певної міри так, але основна проблема — якість посівного матеріалу, — запевнив пан Юрій. — Ми розібралися з дистриб’ютором (компанією Ерідон) і вони нам додатковий матеріал на 30 га поставили. Але без пригод також не обійшлося. Досівали пневматичною сівалкою GASPARDO, нам до неї передали спеціальні диски. Запустили — ніби сіє. Трактор коло пройшов і зупинився — якась поломка. А вже вечір. Вирішили, що засиплемо все насіння, і коли трактор відремонтують, то вже вночі досіють. Наступного дня дзвінок о 6-й ранку. Повідомляє тракторист: «У мене не вистачає насіння!» — «Так в тебе на дві посівні одиниці має бути більше матеріалу!» — «Немає», — каже. Я до нього на поле, а там замість однієї насінини сівалка по дві кидала, а то й по три. Виявляється, треба було язичок для скидання двійників трохи підкрутити. Бо насіння дрібне і його затягує по кілька штук у щілину».

«Тобто знову не вистачило насіння? Але ж ви таки «добили» ті площі?», — SuperAgronom.com вже було цікаво, чим закінчилася ця епопея.

«Добили», звісно. Бігом почали обдзвонювати по дистриб’юторах — хто десь жменьку залишків Syngenta високоолеїнового знайшов, хтось кілька мішків Limagrain, той передав, той привіз — але таки досіяли», — зітхнув Юрій Миколайович.

«І як — зрештою вдалося заробити?», — допитувався SuperAgronom.com.

«Та де там! — махнув рукою Юрій Степанчук. — Ми ще потім обробили посіви препаратами Харнес і Прометрин. Але коли з’явилися сходи, пішли сильні дощі. Там, де насіння було на стадії виникнення сім’ядолі, густота по полю вийшла замала, як для соняшника. На тих 30 га, посіяних пізніше, внесли амінокислоти, трохи підтягли і прорихлили. Загалом урожай зібрали нормальний — олеїнового десь 4 т/га. Але головний біль на цьому не закінчився. Привезли в ангари, складати нікуди — зі звичайним соняшником змішувати жодним чином не можна! Помикалися, а нам і кажуть — все, хлопці, мішайте: різниця в ціні опустилася до 5 доларів, нам вже це не цікаво — продамо усе разом. ...В цьому році ми високоолеїновий соняшник уже не сіяли. До речі, як потім дізналися, проблеми з цим насіннєвим матеріалом були не лише у нас. Звичайно, якщо буде ціна — будем сіяти, проте врахуємо помилки молодості».

Що ж, негативний досвід — теж досвід. І можливо, колегам-агрономам ця історія допоможе в майбутньому уникнути помилок.

Алла Гусарова, SuperAgronom.com