Люпин: все про технологію вирощування, застосування та вигоду

Для загальної поінформованості скажемо, що рід Lupinus розподіляється на два підроди. Підрід Lupinus A. Eulupinus Aschers. et Graebn. складається з 11 видів, серед яких люпин жовтий (L. luteus L.), люпин білий (L. albus L.) і люпин вузьколистий або блакитний (L. angustifolius L.). Їх культивують у Європі, а андський люпин (Lupinus mutabilis Sweet) вирощують у Південній Америці. Нас, звісно, цікавлять перші три. До слова, саме на корм тваринам люпин почали застосовувати порівняно недавно — років 30 тому, коли були виведені перші безалкалоїдні форми. Зерно сучасних сортів містить 0,02-0,07% алкалоїдів (за гранично допустимої норми 0,3%).

Ареал вирощування культури в Україні — Полісся й північні Лісостепові області.

Загалом вітчизняну статистику щодо площ та обсягів знайти важко. Але за даними FAOStat, скажімо, у 2019 році Україна займала 9 місце в рейтингу виробників цієї бобової. У 2022-му — вже 15-те місце. Й таке скочування спричинене не лише повномасштабним вторгненням. Якщо прослідкувати щорічну динаміку, то у 2016 році вітчизняні аграрії сіяли кормовий люпин на площі понад 31 тис. га, у 2020-му це вже було 5 тис. га. Таку статистику дає ФАО. Водночас Володимир Бардаков, завідувач лабораторії землеробства та насінництва Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН, канд. с.-г. наук, каже, що в останні 3-4 роки площі під люпином на зерно в Україні коливаються в межах 12-15 тис. га. Що ж до вирощування на зелену масу та як сидерату, зокрема і в сумішках, — тут більш-менш конкретні цифри мало хто назве.

Види люпину та їх застосування

В Україні культивують усі 3 згадані види люпину, які вирощуються у Європі. Так, сорти жовтого кормового та синього вузьколистого люпинів поширені в Чернігівській, Сумській, Житомирській, Київській, Рівненській та Волинській областях. Білий люпин вирощують у районах Лісостепу і Закарпаття.

Усі види люпинів вимогливі до вологи, власне, тому й вирощуються в районах достатнього зволоження. Його насіння під час проростання поглинає в 2-3 рази більше води, ніж насіння зернових культур. А транспіраційний коефіцієнт, залежно від виду люпину, — 600-700. Найвибагливіший люпин до вологи від фази бутонізації до зав'язування бобів.

Унікальність люпину зумовлена високим вмістом білка з досить вдалим складом та співвідношенням амінокислот. До складу білка люпину входять майже всі незамінні амінокислоти. За біологічною цінністю білок люпину наближається до найціннішого білка сої. За даними науковців, сумарний вміст 10 незамінних амінокислот в насінні сої становить 154 г/кг сухої речовини, тоді як люпину жовтого — 152 г/кг.

Зерно кормового люпину містить 38-42% білка і вважається досить добрим компонентом для виготовлення повноцінних комбікормів, збалансованих за протеїном і амінокислотами. В енергетичному плані важливо й те, що зерно люпину, порівняно з соєю, не потребує термічної обробки, крім простого помолу на дерть, адже практично не має у своєму складі нітратів, інгібіторів трипсину і танінів, які пригнічують кишкову мікрофлору й інші перетравні ферменти у тварин.

Якщо цінність люпину порівнювати з іншими культурами, то в 1 кг його зерна протеїну втричі більше, ніж в зерні злакових культур, і в 1,5 разу більше, ніж у горосі. До того ж виробництво 1 ц білка люпину за затратами енергії в 1,5-2 рази дешевше, ніж інших зернобобових культур, і в 3,5-4,0 рази порівняно зі злаковими зернофуражними культурами.

«На виготовлення кормів використовується як насіння, так і зелена маса люпину.  Зерно у чистому вигляді, звісно, не згодовують тваринам, оскільки воно буде вже високобілкове. Але якщо додавати 15-20% зерна люпину, то вийде повністю збалансований за амінокислотним та білковим складом корм», — каже Володимир Бардаков.

Він додає, що один з фермерів з Київщини, який вирощував люпин з насіння Інституту, нещодавно розповідав, що люпин його дуже виручив, адже раніше вони для кормів вирощували сою. Але їй потрібна термічна обробка перед додаванням у корм, а логістика зараз дуже дорога. Тож з одного боку, завдяки люпину зекономили кошти на логістиці, а з другого, завдяки додавання його зерна у ком зразу підвищились показники білку в молоці їхніх корів.

Як зазначає науковець, білий, жовтий та синій люпини відрізняються передусім морфологічно, а також застосуванням.

Люпин жовтий

Люпин жовтий це однорічна рослина 1-1,5 м заввишки. Стебла гранчасті, розгалужені, з великою кількістю листків. Рослина опушена, забарвлення світло-зелене. Листки на довгих черешках, пальчасті, складені з 8-11 листочків широколанцетної форми. Квітки зібрані у жовті, середні за розміром китиці, з характерним запахом. Боби опушені, сплюснуті, містять від трьох до п'яти зерен кожний. Стиглі боби коричневі, легко розтріскуються. Насіння округло-нирковидне, сплющене, жовтувато-біле, біле (буває чорно-коричневе і мармурове з виразним білим значком у вигляді півмісяця з обох боків). Маса 1000 насінин 120-140 г. Жовтий люпин чутливий до холоду, проте витримує приморозки до мінус 4 °С. Типова піщана культура, маловибаглива до родючості ґрунту. На бідних піщаних ґрунтах утворює більше зеленої маси, ніж синій люпин. На піщаних ґрунтах не вилягає і дає значно вищі врожаї, ніж серадела. Добре витримує кислу реакцію ґрунту, але не переносить ґрунтів з лужною реакцією.

Люпин білий

Люпин білий — найурожайніший. Рослини 1,5-2 м заввишки, опушені, світло-зелені. Листки великі, на довгих черешках, складені з 7-9 листочків видовжено-овальної форми, зверху неопушені, знизу опушені. Квітки зібрані у короткі китиці, білі з синім відтінком, без запаху. Боби видовжені, опушені, під час достигання буро-жовті. Цей вид люпину має великі сплюснуті з боків насінини округло-кутастої форми білого, кремового або рожевокремового кольору. Маса 1000 насінин 250-450 г. Насіння містить до 15% олії. Люпин білий потребує більш родючих ґрунтів, ніж жовтий. Добре росте на помірно кислих, навіть нейтральних ґрунтах. Можна вирощувати його і на зв'язних ґрунтах. Має довший вегетаційний період, ніж люпин жовтий.

Люпин вузьколистий

Люпин синій, або вузьколистий — рослини 1-1,5 м заввишки. Порівняно з жовтим розвивається швидше, має малорозгалужене стебло, менше листя і слабо затінює ґрунт. Листки темно-зелені, складені з 7-9 вузьколанцетних листків, зверху неопушені, знизу опушені. Квітки зібрані у короткі щільні китиці синього кольору. Вузьколисті гіркі люпини бувають з білими, фіолетовими і рожевими квітками. Насіння округле, нирковидне, овальне, сіре, світло- або темно-крапчасте. Маса 1000 насінин 150-180 г. Люпин синій потребує менше тепла, менш чутливий до приморозків, ніж жовтий. Придатний для вирощування на середньозв'язних суглинкових ґрунтах. Менше реагує на лужну реакцію ґрунту, ніж жовтий.

«Білий люпин, порівняно з вузьколистим і жовтим, найбільш вибагливий до ґрунтів, не дуже любить глеєві. Бо на таких ґрунтах гірше відбувається аерація й відповідно утворення бульбочок. Жовтий люпин відрізняється тим, що у нього найдрібніше насіння, маса 1000 приблизно 120 г інколи. Натомість у білого насіння схоже на квасолини. Й маса 1000 буває навіть до 320-400 г. А ще у білого люпину рослини найкрупніші. У сприятливі роки він може сформувати до 55 т/га зеленої маси. У нас на селекційних ділянках були навіть результати до 70 т/га. Натомість жовтий максимально 40-50 т/га. Тому його зазвичай вирощують як сидерат у сумішках, а білий — на зерно для кормів», — пояснює Володимир Бардаков.

Сорти люпину в Україні

Переважна більшість сортів люпину, насіння яких сьогодні є на ринку, — вітчизняної селекції. Скажімо, за словами Володимира Бардакова, у портфелі Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН 8 сортів люпину: жовтий — Чернігівець, Прогресивний, Золотий купол, Ярило; білий — Рапсодія, Щедрий 50; вузьколистий — Локомотив, Юліан. Власні сорти мають і деякі інші установи НААН та окремі селекціонери.

Як каже Володимир Бардаков, наразі зусилля селекціонерів спрямовані на виведення сортів із меншим періодом вегетації. По-перше, аби рослини уникали посушливих літніх періодів, які нині почастішали. А по-друге, щоб швидше звільняти поле для наступної культури. Також у фокусі — висока продуктивність як по зерну, так і по зеленій масі, стійкість проти хвороб.

«Є дві найбільш небезпечні для люпину хвороби — фузаріоз і антракноз. З першою вдалося поборотись передусім селекційним шляхом, тобто створивши більш стійкі до неї сорти. А от з антракнозом ситуація складніша. Поки що таких форм люпину не створено, щоб вони проявляли стійкість до цієї хвороби. Тому тут спрацьовує лише хімічний захист», — зауважує науковець.

Досвідом вирощування люпину сорту Локомотив поділився Сергій Скоробогатько, директор ПСП «Сновський» з Чернігівщини. Культивує його вже не перший рік, сорт має свої плюси та мінуси, останні проявляються за певних погодних умов. Але на піщаних ґрунтах, яких в господарстві пана Сергія чимало, люпин придатний до вирощування і на зерно, і як сидеральна культура. Серед проблемних моментів аграрій називає той, що вже на етапі дозрівання, у разі якщо проходить навіть найменший дощ, люпин відновлює вегетацію верхніх ярусів бобів. І зрештою виходить ситуація, коли частина бобів уже готова до збирання, а на верхівці ще зовсім незрілі. Тому доводиться застосовувати десикацію, інакше зібрати врожай неможливо. Якщо ж чекати, поки дозріють верхні яруси, то починають розтріскуватись і сипатись нижні, які якраз найбільш продуктивні.

Втім, у Сергія Скоробогатька, як у знаного експериментатора, є досить цікавий досвід з вирощування люпину, який він застосовує вже як технологію.

Як розповів аграрій, він вважає люпин хорошим попередником для озимого ріпаку. Хоч і є певні ризики по хворобах, але поки що з цим він не стикався. А от падалиця ріпаку як «партнер» у бінарному посіві з ріпаком дає цілу низку переваг, стверджує пан Сергій.

«Падалицю люпину в посівах озимого ріпаку я не знищую. Потім під час зими вона й сама відмерзне, але при цьому відбудеться азотфіксація за рахунок бульбочкових бактерій на корінні люпину. А ріпак — азотофільна культура. Але це спрацює за умови, що буде достатньо вологи», — наголошує він.

Технологія вирощування люпину 

Кожен із трьох видів люпину по-своєму реагує на ґрунти.

Жовтий люпин маловибагливий, він добре росте і забезпечує задовільні врожаї зерна і зеленої маси на легких дерново-підзолистих ґрунтах з кислою реакцією ґрунтового середовища. Білий люпин, на відміну від жовтого, вимагає більш зв’язних ґрунтів з гарною вологоутримуючою здатністю і слабокислою, або ж нейтральною реакцією ґрунтового середовища (рН 6-7). Вузьколистий люпин не дуже вибагливий до ґрунтових умов, хоч краще росте на більш зв’язних — від супіщаних до суглинкових, але й на пісках за умов достатнього зволоження формує гарні врожаї зеленої маси і насіння. Оптимальною кислотністю ґрунту для нього є рН 5,0-5,5 (витримує рН від 4,5 до 7,0).

Як попередник люпин хороший для багатьох культур, натомість небажано його сіяти після бобових. Крім того, як наголошує Віктор Філатов, керівник ТОВ «Харківське насіння», співзасновник бренду FD Seeds, люпин має спільні хвороби з соєю, соняшником та ріпаком, і це треба враховувати, плануючи сівозміну, а також застосування сумішки сидератів, до якої входить і люпин. Також пан Віктор вважає, що якщо у сівозміні є соя, то люпин як сидерат взагалі не варто застосовувати.

Обробіток ґрунту. Висівати люпин по свіжозораному ґрунту фахівці не радять. Необхідно витримати час для його ущільнення і добре закоткувати. Коткування ґрунту краще проводити до сівби. Коткування після сівби в більшості випадків не рекомендується. Але головне що треба пам’ятати, що передпосівний обробіток ґрунту має забезпечити збереження вологи і створити умови для неглибокої та рівномірної заробки насіння.

Читати також: Нові, малопоширені та нетрадиційні бобові культури в Україні

Сівба люпину має свої особливості, зокрема залежить від виду.

«Якщо йдеться про вирощування на зерно, то люпин краще сіяти в якомога раніші строки. Скажімо, на Поліссі це буде 1-2 декада квітня. А останніми роками виробники, які беруть наше насіння, кажуть, що сіють і в кінці березня. Адже люпин не боїться приморозків, його сходи витримують температуру до –6°С. Тож сівбу можна проводити щойно техніка може зайти в поле. Бо волога, повторюсь, дуже важливий фактор для цієї культури», — каже Володимир Бардаков.

Тож краще раніше, бо у разі запізнення з сівбою, особливо в роки з прохолодним літом, насіннєва продуктивність люпину білого та середньостиглих сортів жовтого значно знижується і строки збирання їх переміщуються в гірші умови осені, додає фахівець.

При ранній сівбі люпин дружніше сходить, менше пошкоджується шкідниками і навіть менше уражується хворобами, а також рівномірніше дозріває.

Висівати люпин на товарних посівах слід звичайним рядковим способом з шириною міжрядь 15 см і нормою висіву 1,0-1,2 млн схожих насінин/га для сортів люпину жовтого і вузьколистого (це приблизно 165-180 кг/га), а білого — 0,9-1,0 млн схожих насінин/га.

«У білого люпину насіння крупніше, маса 1000 десь 340 г, а скажімо, вузьколистого — 140-160 г. Тому вагова норма висіву білого люпину більша — 250-350 кг/га», — додає науковець.

Він також наголошує, що широкорядні посіви люпину матимуть переваги за умови проведення своєчасних та якісних міжрядних обробітків. Але широкорядний спосіб зазвичай застосовують в насіннєвих посівах.

Натомість Сергій Скоробогатько каже, що останніми роками почав загущувати посіви люпину.

«Почав загущувати норму висіву — десь близько 1,5, навіть іноді до 1,7 млн насінин/га. По-перше, кожна рослина це додаткова азотфіксація. А по-друге,  коли люпин щільніше закриває поверхню ґрунту, то це зменшує кількість бур’янів на полі. Це важливо, бо не так багато гербіцидів є для застосування на люпині, хоча ми застосовуємо і ґрунтовий, і потім ще грамініцид», — пояснює аграрій.

Також особливу увагу слід звертати на глибину заробки насіння в ґрунт, адже нерівномірна їх заробка — основна причина зрідженості посівів, розтягування періодів появи сходів, цвітіння і дозрівання, каже Володимир Бардаков. Залежно від ґрунтових умов, глибина заробки насіння люпину білого, жовтого і вузьколистого має бути (при достатньому зволоженні) не більше 2-3 см на зв’язних суглинкових і 3-4 см на легких піщаних і супіщаних ґрунтах.

Живлення люпину. Люпин досить слабко реагує на мінеральне живлення. Тому планувати удобрення слід з урахуванням родючості ґрунту, вмісту в ньому елементів живлення і потреби в них різних видів люпину.

Азотні добрива під жовтий, білий і вузьколистий люпини вносити немає необхідності. Свою потребу люпин забезпечує власною азотфіксацією.

«Азот під люпин вносити не рекомендується. Адже він акумулює цей елемент з повітря і забезпечує не лише себе, а ще й залишаючи у ґрунті чималу частку біологічно чистого N. За різними дослідженнями — від 50 до 100 кг/га. Це якщо він вирощується на зерно. А якщо йдеться про сидеральний посів, то з заробленою масою залишається від 150 до 230 кг/га», — каже Володимир Бардаков.

А от фосфорно-калійні вносити можна, але залежно від забезпечення цими елементами ґрунту. Натомість на мікродобрива люпин реагує досить добре, зауважує науковець. Тому комплексні добрива зі вмістом бору, молібдену, цинку, міді тощо часто вносять перед бутонізацією, безпосередньо перед цвітінням.

Гербіцидний захист люпину. Люпин на початку вегетації дуже страждає, якщо поле забур’янене, рослини не витримують конкуренції, пригнічуються. Тому в період від сходів і до цвітіння культурі потрібна допомога, аби впоратись із бур’янами, каже Володимир Бардаков.  

«Застосування ґрунтового гербіциду обов’язкове. Або перед сівбою, або відразу після сівби. Традиційно для цього використовують препарати з д.р. прометрин, 500 г/л. А останнім часом добре себе зарекомендував такий препарат як Примекстра TZ Голд 500 SC (д.р. метолахлор, 312,5 г/л + тербутилазин, 187,5 г/л). Страхових гербіцидів проти однорічних дводольних бур’янів, на жаль, для застосування на люпині немає», — наголошує науковець.

Фунгіцидний захист люпину. Останнім часом найбільш поширеними хворобами рослин люпину є антракноз, цератофороз (бура плямистість), сіра гниль, іржа, борошниста роса, вірусні хвороби (мозаїка, або вузьколистість), фузаріоз (люпин вузьколистий та нестійкі сорти жовтого і білого).

Фахівці зазначають, що хімічний захист від хвороб включає як основний захід передпосівне протруєння насіння, зокрема препаратами з д.р. тирам, беноміл,  карбендазим тощо. У разі появи ознак антракнозу під час вегетації застосовують фунгіциди з д.р. тебуконазол (напр. Фолікур, 1,0 л/га); флутріафол (напр. Імпакт 25, 0,5г/га); карбендазим.

«Також добре проявляє себе проти антракнозу препарат Амістар Екстра (д.р. азоксистробін, 200 г/л + ципроконазол, 80 г/л). А загалом можна проти цієї хвороби використовувати більшість препаратів, що ефективні проти грибкових хвороб і застосовуються на спектрі сільгоспкультур, не зареєстровані конкретно для люпину», — зауважує Володимир Бардаков.

Інсектицидний захист люпину. Щодо шкідників на цій культурі, то останніми роками, за словами науковця, значних загроз для люпину не спостерігалось. Хоча за сприятливих умов (тепла і суха весна) можлива післясходова поява довгоносиків і паросткової мухи. Проти перших у разі перевищення ЕПШ, застосовують інсектициди з д.р. диметоат (напр., Бі-58 Новий, 0,7 л/га), дельтаметрин (напр. Децис, 0,2 л/га), лямбда-цигалотрин (напр. Карате, 0,1 л/га).

Світлини та відео про життя і роботу агрономів в Instagram SuperAgronom_

Далі по вегетації також на жовтому виді люпину ще може поширюватись попелиця, ближче до фази цвітіння, але зазвичай не на всіх площах, а ближче до лісосмуг, або ж на загущених посівах. Обробки проти неї також варто робити лише в разі перевищення ЕПШ.

Інокуляція насіння люпину. На площах, де бобові раніше не вирощували, інокуляція люпину обов’язкова, стверджує Володимир Бардаков.

«Скажімо, в нашому інституті розроблено такий препарат, як Ризогумін. Він іде на сою, горох, і на люпину також дає результати. Втім, якщо на площі, де планується сіяти люпин, у попередні роки вже вирощували зернобобові, то інокуляція не потрібна, найімовірніше бактерій у ґрунті вже достатньо», — додає він.

Збирання врожаю люпину на зерно

Як уже зазначалось, люпин на зерно дозріває нерівномірно. Боби після дозрівання розтріскуються і можуть бути значні втрати насіння внаслідок його обсипання. Люпин синій обсипається менше, ніж жовтий. Але загалом при вирощуванні люпину на зерно десикація традиційний технологічний прийом.

Посіви, на яких проводилась десикація, збирають прямим комбайнуванням. Роздільним способом збирають забур'янені посіви, на яких не проводилась десикація, при побурінні на рослинах 70-75% бобів.

Надалі зерно зазвичай потребує досушування до рівня 14-15% вологості.

За словами Сергія Скоробогатька, в умовах півночі Чернігівщини, якщо люпин посіяний до 20 квітня, то збирають його зазвичай в кінці липня — на початку серпня. Якщо ж посів пізніший, скажімо після 5 травня, то обмолот розпочинають ближче до середини серпня.

Офіційні дані стверджують, що середня врожайність зерна кормових люпинів порівняно невисока: жовтого 0,8-1 т/га, білого 1,6-1,8 т/га. За інтенсивної технології вирощування можна досягнути і 2,5-2,8 т/га. Зелену масу збирають з урожайністю 45-50 т/га.

«Люпин ми вирощуємо зазвичай на пісках, на кислих ґрунтах, адже він добре витримує їх. Якщо до збирання він не посипався, то в середньому по роках — 2 т/га. Але якщо маємо втрати від розтріскування бобів, то мінімально отримували 1,5 т/га. Та навіть за такої урожайності вирощувати його вигідно. На сьогодні, наприклад, ціна за 1 тонну зерна люпину — 10-12 тис. грн. За таких цін можна вийти на непогану рентабельність навіть за 1,5 т/га», — каже Сергій Скоробогатько.

Володимир Бардаков також підтверджує, що останні 5-6 років на ринку тримається вигідна ціна на зерно люпину. Навіть за ціни 7-8 тис. грн/т, за яку реалізував свою продукцію Інститут (зерно, що не пройшло сертифікацію як насіння), це значно перекривало витрати.

Люпин як сидерат

Як уже зазначалось, люпин вважається добрим сидератом. Його невибагливість до ґрунтів дає змогу одержати навіть на неокультурених, кислих ґрунтах високі врожаї біомаси, яка містить значну кількість біологічного азоту. Фахівці стверджують, що переваги люпину як культури на зелене добриво визначаються його високою азотофіксуючою здатністю. При заорюванні 35 т/га зеленої маси, як зеленого добрива, ґрунт збагачується на 180-200 кг/га біологічного азоту та на 35-40 т/га органічної речовини, що рівноцінно 45-48 т/га гною. Крім того, маючи добре розвинену кореневу систему, яка глибоко проникає в ґрунт, люпин має здатність засвоювати з ґрунту важкорозчинні сполуки елементів живлення, особливо фосфорні.

Читати також: АгроПолігон НУБіП: Досліди з сидератами

Втім, щодо люпину-сидерату, скажімо, у Віктора Філатова (як фахівця з вирощування насіння сидеральних культур) є свої застереження. Він зазначає, що не використовує цю культуру у своїх сумішах. Адже, по-перше, через велику масу 1000 збільшується вага одиниці посівмату й потрібно сіяти підвищені норми на гектар, а по-друге, через згадані вже спільні хвороби з деякими основними культурами обмежується застосування такої суміші з урахуванням сівозміни. По-третє, велике насіння люпину потребує більше вологи для появи сходів порівняно з іншими бобовими. З другого боку, експерт погоджується, що люпин має і свої плюси. Скажімо, толерантність до кислих ґрунтів, а також, порівняно з більшістю інших сидеральних культур, з нього легко отримати насіння.

Під озимі культури люпин слід заорювати у фазі блискучих бобів, коли приріст зеленої маси закінчується і накопичується високий врожай сухої речовини. Масу люпину заорюють на глибину орного шару ґрунту за 3-4 тижні до сівби. На дуже легких піщаних ґрунтах заорювання сидерату слід проводити за 2-2,5 тижнів до сівби озимих, щоб не допустити зниження ефекту від сидерації через повну мінералізацію рослинної маси.

Поукісно і, тим більше, пожнивно на зелене добриво краще вирощувати люпин вузьколистий. При сівбі його в кінці травня-початку червня можна одержати 35-40 т/га зеленої маси і встигнути заорати її на добриво під озимі.

Пожнивні посіви вузьколистого люпину (сіють в першій декаді серпня) за 60-70 днів вегетації можуть сформувати урожай до 15 т/га, що забезпечить внесення в ґрунт до 100-115 кг азоту, 30 кг фосфору і 120 калію.

Така ось «різнобічна» культура люпин. Зі своїми перевагами та «нюансами». Але досить цікава з різних точок зору. Зокрема, і у світлі нових тенденцій ґрунтозбереження, біологізації землеробства та руху в бік євростандартів.

Алла Гусарова, SuperAgronom.com

Ми у Telegram

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій