Сергій Гречаний: Агроном повинен бути знаючим, розуміючим, проте й ціну собі має знати

SuperAgronom.com розпитав пана Сергія про його власний досвід роботи, про особливості відносин між керівником підприємства та агрономом, а також про ті «підводні камені», які можуть зіпсувати будь-яке, навіть дуже хороше та перспективне, починання.

SuperAgronom.com: Якщо можна, розкажіть трохи про свій досвід роботи: як починали, де працювали, які моменти, можливо, найбільше запам’яталися?

Сергій Гречаний: Роботу я починав у 1998 році, на той час – як молодий агроном, після навчання в технікумі (Бобринецький сільськогосподарський технікум ім. В.В. Порика). Я повернувся додому й відпрацював посівну, та відразу після неї пішов до армії. Тоді мої посіви дали результат 56 і 58 ц/га, а середня врожайність по району була близько 28ц/га. Так писав мені головний агроном господарства.

Після служби я навчався в УСХА, потім вчився в УДАУ, потім – у НАУ (зараз цей заклад перейменовано на НУБіП). Після закінчення вишу став молодшим агрономом у лабораторії захисту ґрунтів від ерозії в Інституті землеробства НААН.

Сергій Петрович Гречаний

Потім я працював агрономом на заводі «Солоха», але трохи не склалося, не дуже добре погоджувався директор із плануванням посіву. В результаті це призвело до втрати 200 га овочевого горошку. Головний агроном був ДУЖЕ хорошим фахівцем, але керівник заводу взагалі не брав до уваги його думку. Спочатку мене ще слухав, а потім і мене теж перестав. Агрономи планують посіви, створюють економіку вирощування, з урахуванням виділених і кредитних коштів, все підготували, директор погодився, а потім за два дні перед посівом каже: «Збільшуємо на 300 га посіви зеленого (овочевого) горошку». Відтак я пішов. Потім  повідомляли, що на 200 га не змогли зібрати горошок. Тому, директори, слухайте поради агрономів, – не якихось друзів, чи дружини, чи коханки, а спеціалістів.Трохи пізніше я перейшов у бізнес овочівництва ТОВ НВФ «Антарія» ­– це, мабуть, «кузня» (ще й одна з найкращих в Україні) майбутніх спеціалістів з овочівництва. Починав із водія при директорові, поступово доріс до ведучого менеджера з продажу та створив відділ дрібного пакування отрутохімікатів. Пізніше я перейшов до компанії «Нунемс», це структурний відділ «Байєр». Спочатку працював як менеджер з продажу, а потім поєднував дві посади: директор Південного регіону (від Кишинева до Ростова-на-Дону) та комерційний  «ідеолог» «Нунемс Україна». Щоправда, тоді посада мала трішки інше значення: я створював умови продажу, планував продажі разом зі своїми підлеглими. А генеральний директор керував компанією в цілому. Чудові роки, молоді й активні, змогли вивести нашу компанію у лідери виробників насіння овочевого ринку.

Вже після цього я створив власну компанію, малесеньку, але вона давала можливість виживати. Потім знову працював за наймом у «Насіння Овочів», й остаточно створив іще нову компанію разом із товаришем, саме у ній я зараз і працюю.

SuperAgronom.com: За вашими спостереженнями, наскільки великою є проблема взаєморозуміння та продуктивної співпраці між агрономом і керівником господарства? Як впливає такий «безлад у стосунках» на роботу та ефективність виробництва?

Сергій Гречаний: Кожен керівник  постійно конфліктує з працівниками різних рівнів, та найголовніше, що обидві сторони винуваті.

Проблема в тім, що керівник набагато активніший за інших людей. У нього «внутрішня пружинка» значно сильніша, ніж в оточуючих, і оця сила тисне на кожного. Повірте, якщо керівник думає, що він розумніший та  більш спритний, у цьому щось таки є. Пояснюю – керівник рахує швидше за  агрономів і механіків (але бухгалтери – кращі), планує продаж краще від усіх агрономів, бухгалтерів і механіків (та економісти й маркетологи тут сильніші), планування посівів він може робити  краще, ніж механіки, бухгалтери й маркетологи (але агроном знається на цьому більше).

І виходить – загалом керівник сильніший порівняно з кожним окремим спеціалістом, але він може помилятися. Кожен у своїй професії – спеціаліст, але кожен спеціаліст не бачить повної картину бізнесу. Як кажуть, їм із погреба значно видніше. Адже спеціалісти не мають можливості ризикувати, бо це не чужі гроші, спеціалісти не знають повної картини, і спеціалісти не бачать підводних каменів. Наведу такий життєвий приклад: виходить заміж дочка директора, і він вирішив подарувати не тільки джип, а ще й будинок. Тобто, економлячи, на всі плановані добрива різко зменшує витрати. Агроном шокований, кричить: «Мені не вистачає!» (а малий врожай впливає на премію), економісти кричать: «Агрономи недобрали врожай – я не знаю, як повертати борг»... А потрібно вияснити, в чому ж річ, і запропонувати вирішити питання. Прямо керівник, щоб не втрачати свій авторитет, ніколи не зізнається, що він зробив помилку. Тут до нього, як до маленької дитинки треба, обережно з’ясувати, в чому проблема, може, навіть у мами чи жінки спитати…Якщо не знаходити взаєморозуміння, то результату не буде. Керівник має розуміти, що він загалом – найрозумніший, але кожен – у своїй роботі фахівець. Розумійте один одного.

SuperAgronom.com:  Чи є у вас якісь поради щодо створення комфортних умов взаємодії між агрономом та керівником?

Сергій Гречаний: Я досить часто виступаю в ролі консультанта і можу сказати, що керівники господарств часто більше вірять чужому агроному, аніж власному. Вина агрономів лежить і на них самих. Ось що можу порадити зі свого чималого досвіду.

1. Потрібно бути більш впевненими у своїх знаннях і увесь час «рекламувати» свої дії. Наприклад: пройшов дощ у квітні. Все добре. Можна говорити про хороший майбутній урожай. Ні! Треба керівнику капати на голову: «Я ж казав, якби дали додатково карбамід, от гарно було б, точно 10–20 ц/га додаткових би було. Ох, жаль. Так непогано, але трішечки дали б – і був би за копійки пристойний прибуток». Потрібно постійно хвалити свою роботу. І це дозволить значно вирости в очах керівника. Не думайте, що ви просто покажете все своїми досягненнями, ні, насамперед учіться ще й спілкуватися та трохи рекламувати себе.

2. Якщо господар (а це майже завжди), витрачає заробіток за зиму, то ви витратьте гроші ще до зими, можливо, не тільки живі гроші, а й візьміть кредит. Створіть можливість швидко сплатити за добрива (навіть часткову попередню оплату), зазвичай добрива восени коштують дешевше. Насіння беріть восени, тобто не відразу поставка насіння, а проплата за насіння восени з поставкою його навесні. Що більше ви купуєте восени, то більше зекономите весною. Як правило, навесні грошей нема, директори шукають кредити, а тут ще й агроном приходить  «дайте-дайте-дайте». Найчастіше в такій ситуації агроному відмовляють у його потребах.

3. Будьте агрономами, економістами, фінансистами, маркетологами, тобто всім одразу, як голова господарства. Як фінансисти – плануйте дохід. Почім продавати майбутню продукцію? Навіщо вирощувати те, що нікому не треба? Згадайте що ви АГРОНОМИ, пропонуйте нові культури, вам потрібно підтримувати сівозміну. Згадайте, що агрономи – найкраща професія, найвідповідальніша, найбільш різнопланова, тут найбільша база інформації.

4. Розумійте керівника. Не просто потурати потрібно, а  саме розуміти. Агроном має бути кращим спеціалістом, не думати, що розрекламовані продукти завжди найліпші. Ні! Згадайте основи агрономії й оцініть ті чи інші продукти. Поспілкуйтеся з друзями-агрономами, особливо з різних областей. Ви побачите, що в інших регіонах консультанти (менеджери) зовсім по-різному подають препарати. Порівнюйте, їздіть у гості. Хочу ще сказати: агрономи, не забувайте про бочку Лібіха, не треба викидати дорогі добрива, якщо немає води. Займіться запасом води в ґрунті. Не треба купувати супердорогі добрива, візьміть для початку внесіть звичайні NPK,  S, Mg тощо. Уважно дивіться на нові добрива, вказана там діюча речовина у відсотках чи в грамах. Дуже часто продавці пишуть NPK – 30–25–20, ми думаємо, що то вказано відсотки, а насправді це грами на кілограм ваги, тобто 3%–2,5%–2%. Особливо передивіться добрива для листкового підживлення.

5. Постійно тримайте своє резюме на декількох інтернет-ресурсах. Ви повинні знати, скільки ви коштуєте. І треба ділитися цією інформацією з керівником. Ви не повинні боятися, потрібно бути щирими в стосунках. Адже ви не звільняєтеся, а просто інформуєте: якщо можливість переїзду буде такою, що переважить фінансовий фактор над психологічним, то агроном поїде на цілину. Керівники мають цінувати вас, або вам такий керівник не потрібен. Та водночас потрібно бути максимально тактовними. Ваш керівник дав вам роботу, поважайте його.

SuperAgronom.com:  Наскільки важко сьогодні бути дистриб’ютором? Виробників на ринку безліч, усі пропонують і рекламують саме свою продукцію. Як особисто ви обираєте з ким співпрацювати?

Сергій Гречаний: Дуже складно працювати дистриб’ютором, бо оригінатор починає минати дистриб’юторську ступінь. Вони міняють пріоритети  на користь власних менеджерів, і це, звісно, нормально, але буде трішки дорожче для кінцевого споживача.

Потрібно досить уважно читати рекламу. Наприклад, написано, що цей стимулятор підніме врожай на 20–30%. Таке просто неможливо! Або мікроелементи піднімуть врожай на 20% – це теж цілковита дурня. Коли не підтверджує логіка, тоді починають казати: «В нас найкраще, реально дає результат, у Миколаєві Вася вирощував, задоволений!». Отут беріть телефон того Васі й дзвоніть. Дізнавайтесь назву підприємства, стан підприємства, і головне, запитайте в цієї людини, чи виробник винен гроші? Якщо винен, то препарат не допоміг, і вони змушені брехати. Якщо вмієте витягнути всю історію по телефону, то в халепу не втрапите.

SuperAgronom.com: Якщо можна, прокоментуйте, будь ласка, таку «модну» на сьогодні тему, як стимулятори росту рослин та біопрепарати. Чули думку деяких агрономів, що це чистий маркетинг і практичної користі від таких препаратів немає. Інші, навпаки, хвалять. А як думаєте особисто ви?

Сергій Гречаний: Я впевнений, що ця тема правильна, майбутнє – за біопрепаратами в поєднанні з мікроелементами та вірно підібраними стимуляторами росту. Але зараз дуже багато в Україні шахраїв. Наприклад, компанія «Агро Нова», три роки вони продавали водорозчинні добрива по Україні, але тільки на «чорному ринку». Ціна була близько 18 тисяч грн/т, а всі решта продавали добрива від 25 до 45 тисяч грн/т. І я попався, жаднюга. Купив дві тонни з формулою 20-20-20+МЕ, поставив на склад, потихеньку продавав. Потім замовив повний аналіз на 12–15 елементів, заплатив близько 2–3 тис. грн. Отримав результат: це підфарбований сульфат амонію. Сульфат амонію я міг купити  за 4500 грн. Шахраї продавали понад 500 тонн на рік. Цікава історія: у фермерів у перший рік дійсно зросли показники врожаю, а потім цей ріст припинився. Чому? Та тому, що фермери давно не користувалися сіркою і сульфат амонію дійсно спочатку дав ефект, але ж не за такі гроші.

Є також хороші підприємства, які дають реальний результат, не шкодуйте часу, їдьте до них у гості й ви побачите справжній рівень технології. Тоді й вибирайте свого виробника.

Дякую за цікаву розмову!

© Олена Басанець, SuperAgronom.com, 2017 р.