Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.
Як працюють ентомофаги: види, користь та можливості застосування
В природі не існує комах-фітофагів, котрі б не мали природних ворогів — ентомофагів чи ентомопатогенів. Ентомологія доводить, що для агроекосистем потенціал ентомофагів досить значний.
В агроценозах розмноженню і ефективності діяльності корисних видів комах сприяють такі заходи, як застосування біологічних препаратів, сезонна колонізація, інтродукція та акліматизація зоофагів та мікроорганізмів, агробіотехнологічні заходи та деякі способи обробітку грунту, за допомогою яких можна створювати сприятливі умови для життєдіяльності корисних комах. Створення умов для додаткового живлення дорослих комах підсилює діяльність зоофагів, оскільки додаткове живлення нектаром і пилком продовжує їхнє життя та збільшує плодючість.
Ентомофаги мешкають у різних екологічних умовах і тому відзначаються різними способами життя.
Ентомофаги багатоїдних шкідників
Ентомофагами багатоїдних шкідників є наступні комахи:
Степовий красотіл (Calosoma denticolle Gebl.). Жук та личинка — хижаки дротяників, несправжніх дротяників, гусениць підгризаючих та листогризучих совок, вогнівок тощо. Жук до 27 мм завдовжки, бронзово-чорний. Проміжки між золотистими ямками на надкрилах складаються з 5 рядів зерноподібних бугорків. Задні кути передньоспинки виступають за її основу у вигляді відтягнутої лопастини. Яйце овальне, молочно-біле, довжиною до 1 мм. Личинка камподеоподібна, чорна, до 27 мм завдовжки. Довжина мандибул втричі перевищує їх ширину біля основи. Наличник простий, без вирізів і горбиків. Голова вужча за груди, сегменти зверху з чорними склеротичними тергітами. Церки короткі, темного забарвлення, загнуті вгору, без волосків. Зимують жуки та личинки. Степовий красотіл має одне покоління на рік або одне покоління раз на два роки. Яйця відкладає навесні в грунт поодиноко або групами на глибині 5-15 см.
Жужелиця-головач (Broscus cephalotes L.). Жук 17-25 мм завдовжки, чорний, з блискучою передньоспинкою та матовими надкрилами. Позаду передньоспинки має помітний перехват. Яйце овальне, гладеньке, молочно-біле, до 1 мм. Личинка камподеоподібна, дещо плеската, довга, білувата. Щиток передньоспинки буий, середньо- і задньоспинки жовтуваті, до 30 мм. Зимують жуки та личинки старших віків у грунті. Розвиваються в одній генерації на рік. Яйця відкладають навесні в грунт. Жуки і личинки хижі, живляться гусеницями та комахами.
Червононога жужелиця (Carabus cancellatuys) Жуки та личинки — хижаки гусениць підгризаючих совок, лучного та стеблового метеликів тощо. Жук 20-28 мм, бурувато-бронзового кольору з незначним фіолетовим відтінком. Тіло яйцеподібне. Надкрила опуклі з вирізкою перед верхівкою, з поздовжніми реберцями та ланцюжком бугорків між ними. Стегна частково червоні. Яйце овальне, молочно-біле, до 1 мм завдовжки. Личинка біло-жовта, камподеоподібна. Вусики не коротші від мандибул, щитки черевних тергитів не вужчі відповідних сегментів. Зимують жуки та личинки в грунті. Мають одне покоління на рік.
Рогас (Rogas dimidiatus Spin.). Ендопаразит гусениць підгризаючих, зернової, пшеничної совок та карандрини, олігофаг. Наїздник 5-8 мм завдовжки, чорний з плямистим рисунком. Перші сегменти черевця червоно-бурі. Ноги червоні, за винятком гомілок і лапок. Личинка до 8 мм завдовжки, циліндрична, в першому віці з добре вираженою сегментацією та бульбоподібним виростом на задньому кінці, доросла — червоподібна, С-подібно зігнута, з розвиненою головою, безнога. Зимує личинка в коконі, який знаходиться всередині загиблої гусениці в грунті. Має два покоління на рік. Яйця відкладає поодинці в гусениць 3-4 віків, закінчує розвиток у гусеницях 5-6 віків у грунті. Заляльковується личинка в коконі, який утворюється з муміфікованих шкіряних покровів живителя. Для вильоту з кокона доросла особина прогризає отвір.
Банхус серпоподібний (Bancus falcatoris F). Ендопаразит гусениць молодших віків озимої і окличної совок. Наїздник 12-18 мм завдовжки, чорний, яйцеклад короткий, 2-й та 3-й тергіти черевця червонувато-бурі. Верхівка щитка з горбочком або з щипачком. Ноги червонувато-бурі. Самці мають переважно жовте забарвлення. Личинка до 10 мм завдовжки, безнога, в 1-му віці хвостата, доросла — С-подібно зігнута, звужена до переднього та заднього кінців. Голова невелика, слабо забарвлена. Яйця відкладає під шкіру гусениць молодших віків. Якщо на гусеницю відкладено декілька яєць, то закінчує розвиток лише одна личинка. Зимує вона в ураженій гусениці живителя. Має два покоління на рік.
Габробракон затуплений (Habrobracon hebetor Say.). Груповий ектопаразит гусениць бавовникової та інших совок, стеблового метелика, млинової вогнівки та інших лускокрилих. Наїздник 1,5-3 мм завдовжки, жовто-коричневого або чорного кольору. Друга радіомедіальна лунка передніх крил коротка, її довжина не більша або трохи більша від ширини. Руди вкриті рідкими заглибленими крапками з гладенькими ділянками. Яйце видовжено-овальне, загострене з одного кінця, білувато-жовтого кольору. Личинка до 6 мм, безнога, С-подібно зігнута, з головою та великими серпоподібними щелепами, блідо-зелена (якщо розвивається на бавовниковій совці), рожева або жовтувата (на млиновій вогнівці), бурувата (на карадрині). Зимує запліднена самиця під грудочками грунту, в рослинних рештках. Яйця відкладає на гусениць старших віків (від 2 до 44 яєць на одну гусеницю). Заляльковуються личинки в білих шовковистих напівпрозорих коконах біля залишків загиблої гусениці. За рік має кілька поколінь.
Читати по темі: Біоінсектициди бактеріального походження — принципи дії
Ентомофаги шкідників зернових культур
До цієї групи ентомофагів відносяться такі комахи:
Сонечко семикрапкове (Coccinella septempunctata L.). Личинка та імаго — хижаки яєць, личинок і дорослої фази злакової, бурякової, капустяної та інших попелиць. Жук завдовжки 5,5-8 мм. Надкрила червоні з сімома чорними плямами, одна з яких знаходиться біля щитка. Бічний край передньоспинки потовщений, валикоподібний. Передньоспинка жовтого кольору. Яйце видовжено-овальне, жовтувате, розташовується у стоячому положенні. Личинка 9-10 мм завдовжки, камподеоподібна, зверху сіра, знизу брудно-жовта. На грудях та збоку має чорні бородавки. На бічній частині першого, четвертого та сьомого члеників черевця є яскраво-жовта пляма. Зимує жук під підстилкою на узліссі, в лісосмугах, садах. Має 1-2 покоління. Яйця відкладає поза колонією попелиць на нижній бік листків у кількості 6-40 екземплярів. Жук при додатковому живленні винищує 200-250 попелиць, а личинка за період розвитку — близько 600-700 попелиць, може живитися листоблішками та іншими комахами, яйцями і дрібними гусеницями 1-2 віку.
Сонечко 13-крапкове (Hyppodamia tredecimpunctata L.). Личинка та імаго — хижаки личинок та імаго злакової, бурякової, капустяної та інших видів попелиць. Жук 4,%-7 мм завдовжки. Надкрила жовті або червонуваті з 13-ма чорними плямами, частина з них може зливатися. Гомілки жовті. Крії передньоспинки мають світлу широку облямівку з чіткою чорною плямою посередині. Яйце видовжено-овальне, жовтувате. Личинка 6-10 мм завдовжки, камподеоподібна, знизу брудно-жовта з яскравими плямами. Зимує жук під підстилкою у садах, лісах, лісосмугах. Має два покоління. Яйця відкладає по 6-40 шт. на нижній бік листка поза колонією жертви. Крім попелиць живиться й іншими видами комах — листоблішками, гусеницями 1-2 віку, яйцями, кліщами тощо.
Сонечко мінливе (Adonia variegata Gz.). Личинка та імаго — хижаки личинок та імаго злакової, бурякової, горохової та інших видів попелиць. Жук 3-3,5 мм завдовжки, видовжено-овальний. Надкрила червоно-жовті, біля їх основи три, а в кінці надкрил шість чорних плям. Іноді є ще плями посередині надкрил. Передньоспинка чорна з жовтою облямівкою з боків і спереду. Яйце видовжено-овальне, світлого кольору. Личинка 6-7 мм завдовжки, камподеоподібна, видовжена, звужена до заднього кінця., з дрібними борозенками вздовж тіла, що вкриті короткими волосинками. Зимує жук під рослинними рештками в садах, лісосмугах, на узліссях. Має два покоління на рік. Яйця відкладає на нижній бік листків злаків, бур'янів у стоячому положенні по кілька штук. Крім попелиць поїдає медяниць та інших дрібних комах, яйця, личинок, гусениць 1-2 віку.
Золотоочка звичайна (Chrysopa carnea Steph.). Личинка золотоочки — хижак попелиць та кліщів. Крім попелиць, поїдає листоблішок та інші дрібні види. Імаго д 25 мм у розмасі крил. Крила блідо-зелені із сітчастим жилкуванням. Очі золотисті, вусики довгі, щетинкоподібні. Голова без плям. Літній колір зелений або жовто-зелений, зимовий — помаранчево-бурий. Яйце зелене, на стебельці. Самки відкладають яйця на листки, пагони, грунт та інші субстрати, захищені від прямого сонячного світла. Личинка 10-13 мм завдовжки, видовжена, звужена до заднього кінця. Має велику голову та шаблеподібні верхні щелепи. Сегменти черевця з боків мають бородавки з великими гачкоподібними щетинками. Заляльковується в білому круглому коконі на рослині. Зимують імаго в житлових і нежитлових приміщеннях групами від 2-3 до 10 і більше особин. Розвивається в різних географічних зонах у 2-5 поколіннях.
Дзюрчалочка (сирф) перев'язана (Syrphus rebesii L.). Личинка — хижак попелиць на польових культурах (великої, злакової, горохової, капустяної та інших). Імаго живиться нектаром і пилком. Муха 9-12 мм завдовжки. Лице та щиток жовті. Жовті перевязі 3-4 тергитів черевця з неглибокою виїмкою на задньому краї. Яйце 0,8-1 мм, видовжене, світлого кольору. Личинка 9-12 мм завдовжки, червоподібна, безнога, звужена до переднього кінця і розширена до заднього, без голови. Задні дихальця розташовані на кінці дихальної трубки. Напівпрозора, жовтувато-зелена або жовтувата. Зимує у грунті або на рослинних рештках, листках і стеблах рослин. Яйця відкладає в колонії попелиць з високою щільністю. Личинка висисає внутрішній вміст попелиць, залишається тільки шкірка. Протягом року дає 2-3 покоління.
Читати по темі: Біорізноманіття: значення для сільського господарства
Ентомофаги шкідників цукрових буряків
Шкідниками цукрових буряків живляться такі ентомофаги:
Ценокрепіс (Caenocrepis bothynoderis Grom.). Яйцеїд бурякових довгоносиків, олігофаг. Імаго 1-1,25 мм завдовжки, темного забарвлення. Передньоспинка з боків майже прямокутна, не досягає платівок крил. Комірець передньоспинки з гострим краєм. Черевце з виразним стебельцем. Вусики 13-членикові з 2-3 кільцями. Яйце стебельчасте, жовто-біле. Личинка жовтувато-бура, безнога, голова невиразна, спинка опукла. Яйця відкладає всередину яєць довгоносиків. Зимує в приповерхневому шарі грунту. Заражені яйця на 4-6 день чорніють. Має 2-4 покоління.
Опіус блискучий (Opius nitidylator Ness.). Ендопаразит личинок бурякових мінуючих мух. Імаго 3-4,2 мм завдовжки. Радіальна комірка закінчується біля вершини крила. Середньоспинка чорна з червонуватим рисунком, голова спереду червонувато-коричнева. Вусики 30-34-членикові. Довжина стегна останньої пари ніг в 4 рази перевищує ширину. Яйце стебельчасте, жовтувато-біле. Личинка 1-го віку хвостата, старшого червоподібна, без ніг, трохи зігнута, жовтувато-біла, до 5 мм завдовжки. Зимують личинки всередині пупаріїв живителя в грунті. Яйця відкладають всередину тіла личинок 2-3 віку бурякових мух, що знаходяться в мінах листків буряків. Заражена личинка відстає в розвитку від здорової, значно менша за розміром. Пупарії, заражені паразитом, плямисті. Імаго живляться нектаром та квітуючій рослинності. Має до 3 поколінь на рік.
Читати по темі: Захист від шкідників: усі аспекти — дайджест матеріалів на SuperAgronom.com
Ентомофаги колорадського жука
Колорадський жук також має власних природних ворогів, а саме:
Перилюс (Perillus bioculatus). Імаго та личинки — хижаки. Живляться яйцями та личинками колорадського жука. Клоп 10-12 мм завдовжки, овальний. Щиток великий, трикутний. Колір щитка чорний з помаранчевою або червонувато-бурою облямівкою. Передня половина передньоспинки червонувата з двома великими чорними плямами. Яйце округле, з війками, свіжовідкладене — зеленувате, з розвитком личинки стає сірувато-бурим, завдовжки до 1 мм. Личинка імагоподібна. Зимує імаго під рослинними рештками, в лісовій підстилці, під корою дерев, у щілинах будівель. Яйця відкладає на верхній бік листків. Личинка, що відроджується, не потребує тваринної їжі, з другого віку личинки, як і імаго, знищують живителя, віддаючи перевагу яйцям. Має до 3 поколінь. Був інтродукований з США в Угорщину, звідти в 1961 році в Закарпатську область, але не акліматизувався.
Подізус плямистий (Podsus maculiventris). Імаго та личинки — хижаки усіх фаз розвитку колорадського жука, гусениць американського білого метелика, капустяної совки, великої вощинової молі, личинок та імаго щавелевого листоїда. Подізус є поліфагом. Клоп 10-11 мм завдовжки, спинна частина тіла бурувата, нижній бік, ноги та вусики — жовті. Передньоспинка зморшкувата, по боках з довгими загостреними зубцями. На черевці 5 поздовжніх рядів темних плям. Яйце округле з війками, свіжовідкладене — зеленувате, з розвитком личинки сірувато-буре, завдовжки до 1 мм. Личинка імагоподібна. Зимує імаго і личинка під рослинними рештками, в полі, під корою дерев, у тріщинах кори та пеньків, на узліссях у лісовій підстилці. Яйця відкладає на листки групами по 15-20 штук. Личинки 1 віку та імаго потребують живлення соком рослин картоплі, буряків, бобів (часткова фітофагія). Має 3-4 генерації. Був інтродукований з США, але не акліматизувався.
Читати по темі: Резистентність до ЗЗР: які шкідники та хвороби проявляють та як запобігти
Отже, вже виявлено та систематизовано значний ресурс природних ентомофагів у різних регіонах світу, які є джерелами для поповнення асортименту біологічного захисту рослин. Перспективним завданням у розвитку біометоду захисту рослин є освоєння цих ресурсів ентомофагів. Сьогодні у світовій практиці реальним досягненням класичного біометоду є розведення та використання понад 30 видів корисних комах-хижаків. Спосіб сезонної колонізації полягає в лабораторному розведенні ентомофагів та їх подальшому випуску на поля на початку періоду відкладання яєць фітофагами і аж до його закінчення.
Ефективне використання ентомофагів в інтегрованих системах захисту рослин залежить переважно від їх суміщення з пестицидами, що застосовують на культурі. З погляду безпечності для ентомофагів надається перевага таким прийомам, як протруювання насіння культур, застосування інсектицидів з урахуванням ЕПШ, локальні і крайові обприскування проти гусениць та личинок молодших віків, що дає змогу в 2-3 рази зменшити витрати препаратів. Велике значення в збереженні ентомофагів в агроценозах належить якраз селективному та раціональному використанню інсектицидів, а саме — застосуванню їх в той період, коли шкідники знаходяться в найбільш вразливій стадії розвитку, а ентомофаги — в найбільш безпечній.
Олена Басанець, SuperAgronom.com