Контроль над стресом озимих: особливості та «підводні камені»

Що рекомендують застосовувати для усунення стресу озимих?

Якщо стрес культури викликали низькі температури, як і сталося цієї весни, фахівці рекомендують застосовувати такі засоби:

• Похідні гумінових кислот для зменшення втрат вологи рослиною.
• Фосфорні сполуки як матеріал для синтезу АТФ, універсального джерела енергії.
• Амінокислоти для стимуляції синтезу стресових білків без великих енергетичних витрат.
• Додаткове внесення половинних норм фосфітних чи борвмісних добрив для покращення живлення та усунення дефіциту макроелементів.
• Регулятори росту для відновлення та активізації ростових процесів.

Можливо, не всі одразу, тут можна думати, комбінувати та підбирати препарати, це залежить від культури. Проте навіть одне додаткове внесення — це незаплановані витрати, які значно підвищують вартість обробітку 1 га. А чи окупить ці витрати отриманий результат?

 Амінокислоти

Внесення амінокислот «по листку» багато практиків та вчених називають великим безглуздям, адже рослина просто не здатна засвоїти надто великі молекули кислот без попередньої підготовки. До того ж фоліарні підживлення як технологія давно вже викликають у спеціалістів багато запитань: дехто з практиків взагалі вважає їх профанацією та ніколи не використовує на власних полях. Хоча повністю заперечувати можливість листкового живлення рослинами не варто, проте вважати його повноцінним та вагомим все ж не можна.

Існує і така думка, що листкове підживлення амінокислотами не дає ніякого позитивного ефекту.

«Амінокислоти — це частина білків з міцними молекулярними зв’язками, а рослина не може поглинути амінокислоту чи білок цілком, вона повинна бути розкладена до простіших хімічних елементів (за винятком рослин-хижаків, але в цьому випадку все одно рослина перетравлює до простіших елементів). Так само й людина не може з’їсти яблуко цілком, воно повинно бути подрібнене з допомогою зубів і здобрене шлунковим соком», — роз’яснює головний агроном «Дунай Агро» Григорій Опанасенко.

При цьому велика кількість вчених доводить, що рослини здатні поглинати амінокислоти з субстрату через коріння. Інтенсивність такого поглинання багато у чому залежить від умов зовнішнього середовища та стану самих рослин. Поглинатися можуть не всі амінокислоти, причому деякі з них діють на рослину негативно. Наприклад, відомий біохімік Арттурі Ілмарі Віртанен дослідним шляхом довів, що аспарагінова кислота негативно впливає на пшеницю та ячмінь, тоді як горох та конюшина засвоюють її досить добре. Доведено, що суміш амінокислот сприймається рослиною краще, ніж кожна окремо.

Проте у більшості великих наукових досліджень мова йшла про амінокислоти, що утворювали мікроорганізми ґрунту. Чи приносить користь «штучне» внесення амінокислот? Думки фахівців тут розбігаються, проте багато хто вважає таке внесення лише способом витратити додаткові гроші на вирощування культури. Якщо агроном не хоче витрачатися на «візуальні ефекти», від внесення амінокислот краще відмовитися.

«Якщо вам важливий візуальний ефект, простіше додати в оприскувач трохи сульфат магнію або нітрат магнію. Після оприскування поле у вас зазеленіє, проте ефекту в зерні ви не одержите ніякого», — в одному зі своїх виступів говорить власник компанії «АТК» Юрій Дробязко.

Читати по темі: Раціональне внесення добрив. Технологія від Юрія Дробязко

Замість внесення амінокислот стимулювати синтез стресових білків допоможе якісне та повноцінне азотне підживлення. Якщо вчасно було внесено азот, потрібні амінокислоти рослина синтезує самостійно. Експерти радять вносити одночасно аміачну селітру та карбамід у співвідношенні 1:1. Тоді рослина отримає «швидкий азот» із селітри одразу та азот з карбаміду приблизно у фазі прапорцевого листка, адже карбамід розкладається повільніше.

Додаткове підживлення та гумати

Що ж до додаткового внесення половинних норм добрив та внесення фосфорних сполук, тут також все не зовсім однозначно. По-перше, це додаткові витрати, які невідомо, чи окупляться. По-друге, «загодовувати» рослини все ж не варто. Вносити будь-які поживні речовини або макроелементи у доповнення до основного підживлення рекомендується лише тоді, коли рослини цього дійсно потребують. Звісно, досвідчений агроном визначить потребу культури «на око», проте краще все ж зробити аналіз ґрунту та аналіз самих рослин перед тим, як приймати рішення про будь-які додаткові підживлення.

«Там, де культури отримують багато мінеральних добрив, вони менш ефективно засвоюють речовини з самого гумусу. На прикладі бобових культур: за внесення повних норм азотних добрив ці культури практично не фіксують азот із повітря. Рослина робиться «лінивою», якщо можна так взагалі казати про рослини», — зауважує заввідділом систем землеробства Науково-дослідного Інституту Польових Культур «Селекція» (Молдова) Борис Боінчан.

Точаться постійні суперечки і навколо гуматів. Їхня ефективність та корисність поза сумнівом, от тільки на наших ґрунтах, зі вмістом гумусу 2–3%, внесення 1–2 л/га гумінових кислот рівноцінно тому, що хтось покладе собі до чашки з кавою одну крупинку цукру. Наче й поклали, проте зовсім не солодко. У тих нормах, які часто рекомендує вносити дистриб’ютор, гумати мають ефект плацебо: заспокоюють агронома та створюють імітацію корисної діяльності. Проте це дешевий процес, тому тим, хто хоче заспокоїти себе та зробити «хоч щось корисне для рослинки», можна його проводити.

Регулятори росту

Регулятори росту на зернових дозволяють зміцнити стебло рослини й «укоротити» його, тим самим знизивши вірогідність вилягання посівів. Окрім того, деякі регулятори стимулюють кущення, що також позитивно впливає на урожайність. Проте застосовувати їх слід зважено, з урахуванням особливостей використання та кліматичних умов.

Усі регулятори росту, котрі сьогодні застосовують на зернових культурах, включаються в систему дії гіберелінів, або так званих фітогормонів росту. Основні діючі речовини:

• похідні хлормеквату;
• тринаксапак-етил;
• азоли;
• етефон.

Останній гальмує дію гіберелінів, тоді як перші три речовини пригнічують їхній синтез рослиною. У результаті утворюються коротші міжвузля. Проте в організмі рослини, як і в будь-якому іншому живому організмі, усі процеси взаємопов’язані. Якщо дія гіберелінів пригнічується, то дія цитокінінів (саме вони стимулюють кущення), навпаки, посилюється. Надмірне внесення морфорегуляторів, таким чином, може призвести до надмірного кущення, часто з утворенням підгону та зниженням кількості колосків.

Тому важливо не лише правильно розрахувати строки внесення, але й норму витрати препаратів. А вона буде залежати зокрема й від погодних умов: що вища температура повітря та інсоляція, то активніше діє препарат. Наприклад, похідні хлормеквату у нормі 1,8 л/га за середньодобової температури 10°C діють так само, як у нормі 0,5 л/га, але за температури 20°C. Щодо строків обробки, то хлормекват потрібно застосовувати до початку росту рослини у довжину, коли перший вузол знаходиться не вище 5 см над поверхнею ґрунту (ВВСН 31-32).

Тринаксапак-етил також краще вносити у цю фазу, але його також можна застосовувати до ВВСН 37-49 без шкоди для культури. Етефон, за рахунок особливостей впливу на гібереліни, застосовують у кінці фази виходу у трубку (ВВСН 31-49), адже саме за інтенсивного росту рослини ця речовина буде максимально ефективною.

При застосуванні регуляторів росту, Дітер Шпаар настійно рекомендує зменшити норму витрати препаратів (а іноді й зовсім відмовитися від даної технологічної операції) у наступних випадках:

• надто пізні строки внесення;
• вирощування стійких до вилягання сортів;
• якщо ґрунти у господарстві легкі, зі слабкими абсорбуючими властивостями;
• за низької забезпеченості азотом;
• за сухої погоди з нестачею вологи;
• за низької густоти стояння рослин;
• якщо планується змішувати регулятори росту з іншими препаратами (фунгіциди, гербіциди).

Диференційоване внесення регуляторів росту з урахуванням усіх факторів — запорука успішного вирощування культури на даному етапі.

«Саме зараз, мабуть, працювати регуляторами вже трохи пізно. Хоча й можна, якщо хтось ще їх взагалі не застосовував. Тільки не хлормекватом, адже пшениця вже переросла оптимальну для його застосування фазу», — говорить головний агроном Лебединської філії «Райз-Максимко» Артур Радовський.

Біопрепарати

Багато експертів вважає, що майбутнє саме за біопрепаратами. Вони виступають і стимуляторами росту, і «поліпшувачами» живлення, вони також впливають на ґрунтову біоту. Сьогодні вчені вважають, що не слід недооцінювати роль ґрунтових мікроорганізмів та їхній вплив на культурні рослини.

«У 10 г ґрунту міститься більше біоти, ніж людського населення на планеті. На жаль, ми поки що не знаємо достовірно її роль та механізм взаємодії з рослинами. Проте ігнорувати цю біоту не можна», — говорить Борис Боінчан.

Але головна проблема біопрепаратів — недобросовісні виробники, забагато реклами та велика кількість підробок на ринку. Тому для багатьох агрономів внесення таких препаратів перетворюється на певну лотерею.

«У рослин зараз холодовий стрес, їм не вистачає тепла, чи можуть якісь засоби замінити рослині тепло? Єдине, що пораджу робити, не відкладаючи та обов’язково – фунгіцидні та інсектицидні обробки. Через те, що озимі в стресі, їх атакують шкідники та хвороби. От від них потрібно захищати культури у першу чергу зараз», — говорить головний агроном СТОВ «Хлібороб» (Агротрейд) Антон Басанець.

Попередити — краще, ніж лікувати

Коли рослини вже у стресі, ефективно допомогти їм не завжди можливо. До того ж, багато агрономів схиляються до думки, що потрібно дати рослині змогу відновитися самостійно, адже для цього у неї є всі ресурси. Сам механізм стресу передбачає відновлення, якщо дія стресового фактору не буде надто тривалою. Завдання агронома — створити рослині максимально сприятливі умови, за яких вона буде здатна подолати стрес.

Це справа не одного дня та навіть не одного місяця, потрібно заздалегідь планувати усі операції таким чином, щоб вони були максимально корисними культурі. Адже завбачливий агроном знає, що погодні умови в наш час — фактор дуже непередбачуваний і весна вже не перший рік «радує» зовсім не весняною погодою. А до того додаються ще й інші несприятливі фактори…

Отже, спланована сівозміна, оптимальні строки висіву та густота стояння рослин, продумане підживлення, своєчасні гербіцидні та фунгіцидні обробки допоможуть підтримати культуру і дадуть їй можливість справитися з примхами погоди. Агротехнологію потрібно мати на увазі завжди, адже запобігти проблемі набагато простіше, ніж намагатися її вирішити в останній момент.

Олена Мартиненко, SuperAgronom.com