Проблеми та нюанси розвитку ріпаку внаслідок впливу погодних умов

Вимерзання після пізніх заморозків

Найбільш небезпечними для посівів озимого ріпаку є осінні та пізньовесняні заморозки. Якщо вони припали на час розвитку рослин або дозрівання насіння, то спричиняють найбільш відчутну шкоду.

Ступінь пошкодження посівів заморозками залежить від таких факторів:

1. Вологість рослини. Якщо ріпак містить багато вологи, замерзання молекул води між клітинами рослини може спричинити його значне пошкодження. При цьому не завжди вкриті інеєм посіви свідчать про їх ураження низькими температурами — іній свідчить лише про високу вологість повітря на момент настання заморозку.
2. Швидкість зміни температур. Якщо впродовж тривалого часу утримується температура, близька до температури замерзання ріпаку, у його посівах відбувається поступове ущільнення клітинної структури рослин. Клітини формуються менші, але з більшим запасом швидкорозчинних речовин. Кількість молекул води у міжклітинних просторах зменшується. Рослини при цьому розвиваються повільніше, але стають більш стійкими до холоду. Якщо ж наступає тривале потепління, уже загартовані рослини можуть втратити стійкість до холодів, і тоді зниження температури всього до -5°C може стати для них критичним.
3. Фаза розвитку рослини на момент настання заморозків. Швидкорослі сходи рослин переважно пошкоджуються заморозками, ніж рослини, які в холодних умовах уповільнюють свій розвиток. Фаза появи сім’ядоль більш «ризикована» з точки зору пошкодження заморозками, ніж фаза 3-4 листків.
4. Ступінь замерзання рослини. Незначне промерзання, при котрому листя ріпаку набуває жовтого кольору, посівам не страшне. Якщо ж рослини стали бурими, це перша ознака їх пошкодження низькими температурами.
5. Тривалість морозного періоду. Навіть значне зниження температури, якщо воно триває недовго, може не спричинити пошкодження ріпаку, тоді як невеликі, але тривалі, заморозки можуть стати причиною серйозних пошкоджень.

Навесні пізні заморозки призводять до викривлення пагонів ріпаку, які після короткого часу часто вирівнюються. Нерідко ускладнюється надходження води, тоді бутони і суцвіття звисають вниз. Верхівки рослин виглядають млявими, але вони відновлюються, як тільки закінчується морозний період.

Мороз на початку цвітіння є причиною розтріскування стебел, які починають гнити при вологій погоді. Картина ураження нагадує пошкодження личинками великого ріпакового стеблового прихованохоботника. З іншого боку — розтріскування стебел після пізніх заморозків може бути посилене або викликане шкодочинністю цього шкідника. Надалі цьому сприяють фомоз і сіра гниль.

Мороз під час цвітіння викликає в'янення верхівок пагонів або викривлення та іноді надламування. При затяжних холодах і морозах в період цвітіння і утворення насіння, стручки частково не утворюються або утворюється зморщене насіння.

Пошкодження внаслідок морозів

Недостатній сніговий покрив при різкому похолоданні може стати причиною вимерзання рослин. Особливо схильні до вимерзання слабкі рослини з пізнім терміном сівби, а також посіви, що переросли, внаслідок загущення, ранніх термінів сівби і внесення завищених доз азотних добрив. 

Найчастіше пошкоджуються посіви на перезволожених ґрунтах, якщо після м'якої осінньої погоди різко наступають морози без снігового покриву з температурою нижче -15 °С. Вимерзання проявляється вже пізньої зими у вигляді дефектів: рослини ріпаку стають забарвлені в коричневий і червонуватий кольори, їх листя жовтіє і опадає. 

У сильно пошкоджених рослин ріпаку кінчики пагонів відмирають, коріння гине. Часто внаслідок морозів пошкоджуються лише листя рослин, тобто точка росту або серцевина не надто серйозно пошкоджені, що дозволяє рослинам ріпаку при правильному догляді нормально розвиватися завдяки високій регенеративної здатності.

Іноді на кореневій шийці з'являються вертикальні тріщини, які зарубцьовуються у вигляді потовщень по краях. У рослин з такими ушкодженнями ускладнений розвиток, вони формують значну кількість листків і пагонів з невеликою кількістю стручків.

Вимокання 

Тривалі опади або проливні дощі можуть викликати короткочасні або тривалі затоплення в низинах і в заплавних місцевостях в залежності від місця розташування і ґрунтових умов полів. У зв'язку з нестачею кисню, при тривалому перезволоженні посівів ріпаку значно ускладнюється їх розвиток в ранній період і виникають втрати врожаю.

Перезволоження ґрунту, а також осінній застій води на полях призводять до вимокання рослин. Особливо небезпечна «зайва» волога слабким сходам, що встигли утворити лише 2-4 листки та ще не увійшли у фазу кущення. Вимокання призводить до загибелі посівів, ураження кореневої системи хворобами, уповільнення процесів росту та розвитку.

Ми у Telegram

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

У кращому випадку тимчасові перешкоди розвитку коренів і пагонів компенсуються під час активного росту. На етапах раннього розвитку ріпак слабо реагує на тимчасове затоплення на поверхні ґрунту.

Пошкодження внаслідок граду

Однією з найбільш серйозних загроз для сільськогосподарських культур є град. Залежно від тривалості випадання і розмірів градин, він практично повністю може знищити посіви. Град викликає ушкодження, які, зазвичай, неможливо виправити, але за допомогою відповідних заходів можна пом'якшити їх наслідки і допомогти рослинам швидше відновитися, набратися нових сил для зростання. 

Коли град потрапляє на листя, то виникають білясті плями, тріщини, діри, розриви. Після граду на стеблах часто з'являються витягнуті біло-сірі плями внаслідок роздавлювання клітин епідермісу. Більш значна шкода у вигляді деформації стебла внаслідок граду може з'явитися у фази після початку цвітіння і особливо в період відцвітання ріпаку. Сильні регенеративні здатності культури часто сприяють тому, що пошкоджені стебла в стадіях початку і повного цвітіння знову випрямляються. 

Бутони, квітки і стручки також можуть пошкоджуватися. Із закінченням цвітіння збиті градом частини рослини і переламані стебла не відновлюються, що призводить до серйозного збитку і навіть до повної загибелі. При попаданні граду на незрілі, ще зелені і м'які стручки, передчасного розтріскування не відбувається, але дуже часто під ділянками пошкоджень утворюється маленьке і повністю нежиттєздатне насіння. Для зрілих стручків достатньо навіть легкого удару градом, щоб вони потріскалися і обсипалися.

Ріпак, листя і стебла якого пошкоджені градом, переважно в пошкоджених місцях уражається грибковими хворобами.

Найвищу вразливість ріпак проявляє від початку дозрівання до збирання врожаю. Саме в цей період випадає серйозний град. Пошкодження зрілих рослин градом середньої тяжкості може призвести до повної загибелі.

Розтріскування стебла

Точна причина в'янення бутонів або їх скидання не встановлена. Припускають, що пошкодження виникає внаслідок збоїв забезпечення водою і поживними речовинами, на які ріпак чуйно реагує. Це явище спостерігається, насамперед, у озимого і ярого ріпаку, коли після довгих холодних і сухих погодних умов навесні різко настає сонячна і суха погода. У той час як перші квітки розвиваються нормально, інші квіткові зачатки зупиняються в своєму розвитку, найчастіше в першій і середній частині суцвіття у фазі бутонів, стають жовто-сірими, млявими, висихають і часто опадають. У більшості випадків чітко укорочені квітконіжки відстають до моменту збирання врожаю; стручки, зазвичай, не формуються. Такі симптоми пошкодження часто помилково приписують ушкодженням ріпакового квіткоїда. На відміну від діяльності цього шкідника, на ділянках повністю відсутні стручки, а ще не опалі бутони не мають слідів пошкодження шкідниками.

YouTube-кaнaл SuperAgronom

Підписуйтесь нa YouTube-кaнaл СуперAгроном

На стеблах рослин ріпаку часто можуть виникати ростові тріщини, коли після посушливого періоду і невеликого росту рослини раптово починаються сильні дощі. У більшості випадків ростові тріщини зарубцьовуються через декілька днів, таким чином, в цих місцях більше немає можливості проникнення паразитів. 

Наталія Демчук, SuperAgronom.com, 2021